ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
20 квітня 2011 року 15:17 № 2а-2143/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління МВС України на Південно-Західній залізниці
про стягнення недорахованої різниці в оплаті праці
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Управління МВС України на Південно-західній залізниці (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача недораховану різницю в оплаті праці за лютий 2010 року в розмірі 479, 01 грн., з урахуванням компенсації та індексації відповідно до чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 лютого 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2143/11/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 10 березня 2011 року, яке відкладалось на 28 березня 2011 року у зв’язку з неявкою позивача.
У судовому засіданні 28 березня 2011 року судом з’ясовано необхідні обставини, витребувано у сторін додаткові докази по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2011 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 20 квітня 2011 року.
У судовому засіданні 20 квітня 2011 року позивач підтримав позовну заяву та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Предстваник відповідача заперечував проти позовних вимог, та з посиланням на їх необґрунтованість просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у лютому 2010 року позивач був позбавлений преміювання, через що його права були порушені.
Заперечення відповідача, обґрунтовані тим, що преміювання осіб рядового і начальницького складу Органів внутрішніх справ є видом заохочення, а не видом обов’язкового грошового забезпечення.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Наказом начальника Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 73 о/с від 15 березня 2010 року майора міліції ОСОБА_1 призначено виконуючим обов’язки за посадою заступника начальника лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський з кадрового забезпечення Управління МВС України на Південно-Західній залізниці з 01 лютого 2010 року (копія наказу міститься в матеріалах справи).
Як зазначає позивач, при повному розрахунку з УМВС України на Південно-Західній залізниці, після 01 листопада 2010 року, він письмово звернувся до керівництва УМВС України на Південно-Західній залізниці з проханням здійснити нарахування премії за лютий місяць або надати обґрунтовану відповіді з причин не нарахування такої виплати.
В матеріалах справи міститься копія відповіді Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 37/5-553 від 17 січня 2011 року, відповідно до якої позивачу роз’яснено, що у лютого місяці 2010 року його дійсно не було включено до списку на преміювання.
Згідно довідки грошового забезпечення за період проходження служби з 01 лютого по 31 жовтня 2010 року (копія якого додана до матеріалів справи) майора міліції ОСОБА_1, позивачу за лютий місяць було нараховано: оклад за спеціальним званням 125,00 грн.; посадовий оклад 1120,00 грн.; відсоткова надбавка за вислугу років (35 %) 435,75 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50 %).
Ознайомившись із матеріалами адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896 (далі по тексту – Порядок № 499).
Пунктом 1.3 Порядку № 499 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
Грошове забезпечення виплачується за новою посадою з дня призначення на посаду, указану в наказі про особовий склад.
Згідно з пунктом 2.15.1 Порядку № 499 преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.
Пунктом 2.15.2 Порядку № 499 преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів.
Відповідно до пункту 5 Положення щодо преміювання осіб рядового і начальницького складу Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, затвердженого наказом Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 25 від 15 лютого 2010 року (далі по тексту –Положення) наказ про встановлення розміру премії особам рядового і начальницького складу готує відповідний підрозділ кадрового забезпечення на підставі поданих списків, погоджений із заступником начальника органу відповідно до функціональних повноважень та підписаний керівником органу. Після цього наказ подається до сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Управління МВС України на Південно-Західній залізниці.
Пунктом 5.2 цього Положення встановлено, що керівники лінійних відділів, галузевих служб та підпорядкованих структурних підрозділів Управління МВС України на Південно-Західній залізниці подають списки щодо преміювання затверджені начальником Управління до відділу кадрового забезпечення Управління у термін до 5-ого числа кожного місяця.
З відповіді Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 37/5-553 від 17 січня 2011 року вбачається, що до відділу кадрового забезпечення Управління за лютий місяць 2010 року списку щодо встановлення премії позивачу не надавалось та наказу до сектору фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Управління МВС України на Південно-Західній залізниці не надходило.
Крім цього, у відповіді зазначено, що у зв’язку з тим, що наказ начальника Управління МВС України на Південно-Західній залізниці № 73 о/с, яким позивача було призначено виконуючим обов’язки за посадою заступника начальника лінійного відділу на станції Київ-Пасажирський з кадрового забезпечення Управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 01 лютого 2010 року, був виданий 15 березня 2010 року.
Таким чином, позивач не мав правових підстав на включення до списків на преміювання за лютий місяць, оскільки наказ про його призначення на посаду виданий лише 15 березня 2010 року.
Позивачем у судових засіданнях дата видання наказу про призначення на посаду не спростована.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ є видом заохочення, а не видом обов’язкового грошового забезпечення.
Представником відповідача у судовому засіданні 20 квітня 2011 року надана довідка про кадрове забезпечення лінійного відділу на станції Київ-Пасажирській Управління МВС України на Південно-Західній залізниці станом на 01 лютого 2010 року.
Але, суд бере до уваги лише ті докази, які мають значення для правильного та всебічного вирішення даної справи, тому вищевказана довідка не береться до уваги судом, оскільки вона не є доказом жодних обставин по даній справі.
За таких обставин, суд вважає позовну заяву необґрунтованою та не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Шарпакова В.В.