Справа №2а-572/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2007 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі судці Цвіркуна О.С. , при секретарі Добродій О.М. з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне адміністративний позов ОСОБА_1до в\частини А-2331 м. Володимир-Волинський про стягнення недорахованої грошової надбавки за безперервну військову службу, -
ВСТАНОВИВ:
2 квітня 2007 року позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А2331 про визнання протиправними дій в частині виплати надбавки за безперервну службу в заниженому розмірі та стягнення недорахованого внаслідок таких дій частини грошово забезпечення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказав, що право встановлювати надбавки за безперервну службу відповідно до Указу Президента України " Про надбавки військовослужбовцям ЗСУ, МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 5.05.03 року № 389 надано Міністрові Оборони України в залежності від стажу служби. При цьому в Указі не встановлено конкретних надбавок відповідно до виданого Указу. Міністр Оборони України відповідно до Державного бюджету України встановлював надбавки виходячи з бюджетних коштів на утримання ЗСУ.
В судовому засіданні позивач, позовні вимоги підтримав повністю і просить визнати дії командування військової частини А-2331 в частині виплати надбавки за безперервну службу в нижчому розмірі протиправними і стягнути з відповідача на його користь з урахуванням компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 13955грн. 50 коп., недоплаченого грошового забезпечення.
Суд заслухавши позивача, всебічно дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу в Збройних Силах України, і має відповідну безперервну військову службу, в зв'язку з чим, має право на отримання надбавки за безперервну військову службу в розмірах, передбачених ст. 1 Указу Президента України " Про надбавки військовослужбовцям ЗСУ, МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" від 5.05.03 року № 389.
Відповідно до п.1, 2 " Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в ЗСУ" Затверджені наказом МОУ від 26.05.03 р. № 149, зареєстрованого в МЮУ 28.05.03 р. за № 411Y7732, визначено, що особам офіцерського складу виплачується щомісячна надбавка за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби у таких
розмірах : понад 5 років - до 10, понад - 10 років - до 30, понад 15 років до 50, понад 20 років - до 70, понад 25 років - до 90 .
Згідно витягу з послужного списку позивача - начальника відділу фінансового і соціального забезпечення Рівненського ОВК, який був призваний на військову службу 5 серпня 1982 року, і станом на червень 2003 року його строк безперервної служби становить 20 років і 10 місяців.
Враховуючи вислугу років ОСОБА_1, суд вважає, що він набув право на надбавку за безперервну військову службу в максимальному розмірі 70 % в період з 01.06.03 р. по 30.03.05 року.
В період з 01.06.03 по 30.03.05 року, зазначена надбавка йому виплачувалась в заниженому розмірі, що суперечить вимогам ст. 2 та 9 Закону України " Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", якими передбачено, що ніхто немає права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах, визначених законодавством України, і держава гарантує матеріальне та інше забезпечення військовослужбовців у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Право позивачів на отримання надбавки за безперервну службу у відповідних розмірах ( у відсотках залежно від стажу військової служби) передбачено вищевказаним Указом Президента України, у зв'язку з чим різниця між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою, на отримання якої має право позивач, повинна бути нарахована і виплачена позивачу.
Різниця недоотриманої позивачем суми надбавки складає 10320, 33 грн.
Обґрунтованими є доводи позивача в тій частині, що п. 1 наказу МОУ від 19.03.04 року № 88 є соціально несправедливим, оскільки він надає перевагу у виплаті грошової надбавки одним категоріям військовослужбовців, обмежуючи при цьому такі ж самі права іншої категорії військовослужбовців, до яких відноситься і позивач. При цьому слід зазначити, що джерело фінансування і сума асигнувань на виплату зазначених надбавок є спільною для всіх категорій військовослужбовців без будь-яких винятків. Отже зазначений наказ суперечить вимогам ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Державним бюджетом України на 2003, 2004, 2005 роки передбачені виплати надбавок в розмірах, визначених вищевказаним Указом Президента України. Разом з тим Указом МО України не наділений повноваженнями визначати надбавку за безперервну військову службу в розмірі, меншому ніж встановлено в нормативному акті.
Пунктом 2 Указу Президента передбачено здійснювати виплату надбавки з 01.05.03 року за рахунок коштів передбачених у бюджеті на утримання ЗСУ. У відповідності до ст. 43 Конституції України у позивача є право на заробітну плату не нижче передбаченої Законом. Згідно ч.3 ст. 15 Закону України " Про оплату праці" , з урахуванням положень ст. 11 ЦПК України, а з 01.01.04 р. з урахуванням положень ст. 8 ЦПК України, оплата праці здійснюється в першочерговому порядку.
Суд, оцінюючи представлені сторонами докази, вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а бездіяльність відповідача, пов'язана з не нарахуванням розміру надбавки за безперервну військову службу в розмірі 70 відсотків з червня 2003 року, вважає неправомірними й такими, що порушують право позивача.
Крім того, відповідно до п.2 "Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати", затвердженого Постановою КМУ №1427 від 20.12.97 року, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникам за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги за цей період зріс більше як на один відсоток.
Згідно даних Держкомстату України, які опубліковані в газеті "Праця і зарплата" за березень 2007 рік, щодо коефіцієнту приросту споживчих цін, сума компенсації на несвоєчасне виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 3635 грн. 17 коп.
Таким чином, станом на березень 2006 року загальна сума заборгованості становить: 10320, 33+3635, 17= 13955 грн. 50 коп.
На підставі ст. ст. 17, 22, 24, 46 Конституції України, ст. 9 Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Указу Президента України від 05.05.03 року № 389 " Про надбавки військовослужбовцям ЗСУ, МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" керуючись ст. ст. 70, 72, 94, 159, 160, 161, 163, 167, 185, 186, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1до в\частини А-2331 м. Володимир-Волинський про стягнення недорахованої грошової надбавки за безперервну військову службу задовольнити.
Визнати дії командування в\частини А-2331 про виплату заниженої надбавки неправомірними. Стягнути з в\частини А-2331 м. Володимир-Волинський на користь ОСОБА_1 недоплачену надбавку за безперервну військову службу в сумі 13955грн. 50 коп.
Судові витрати по даній справі в розмірі 51 грн., які пов'язані із сплатою державного мита за подачу позовною заяви, покласти на відповідача та стягнути з військової частини А 2331 на користьОСОБА_1 51 грн..
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду .
постанова суду, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАСУ, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом,
постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.