ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а/1770/203/2011
31 березня 2011 року 14год. 30хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Чугуєвець Є.Л.,
відповідача: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства - фірми "Євробудсервіс"
до Державної податкової інспекції у м.Рівне
про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги, -
ВСТАНОВИВ :
Приватне підприємство – фірма "Євробудсервіс" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003212342/0 від 29 вересня 2010 року (№0003212342/1 від 15 листопада 2010 року), якими Приватному підприємству – фірмі "Євробудсервіс" визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 14102,02 грн., з яких 9401,35 грн. - основний платіж і 4700,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції та першої податкової вимоги №1/952 від 20.12.2010 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підприємством правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Західлісбуд". Пояснив, що на виконання умов договору укладеного між ППФ "Євробудсервіс" та ПП "Західлісбуд", останнім для позивача було поставлено будівельні матеріали, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Однак, Державною податковою інспекцією у м. Рівне за результатами невиїзної документальної перевірки було зроблено висновок про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП "Західлісбуд". Вважає, що посилання відповідача в акті перевірки на вирок Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010р. по справі №1-386/10 некоректне, оскільки даним вироком не встановлено, що саме для ППФ "Євробудсервіс" у ПП "Західлісбуд" не було можливості поставити товари, також не встановлено фіктивності податкових накладних виписаних ПП "Західлісбуд" для ППФ "Євробудсервіс". Представник позивача стверджує, що на момент укладення договору з ПП "Західлісбуд" останнє було створене та зареєстроване в установленому порядку як юридична особа і як платник податку на додану вартість.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги №1/952 від 20.12.2010 року, представник позивача пояснив суду, що ППФ "Євробудсервіс" скористалася своїм правом на адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення від 29.09.2010 року. Зазначає, що рішення ДПА в Рівненській області від 07.12.2010 року про залишення повторної скарги директора ППФ "Євробудсервіс" - без розгляду, позивач отримав 11.01.2011 року. Тобто, саме з 11.01.2011 року сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначена податковим повідомленням-рішенням №0003212342/0 від 29 вересня 2010 року, вважатиметься узгодженою. В зв'язку з цим, стверджує, що 20.12.2010 року, всупереч вимогам Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ДПІ в м. Рівне сформувало та надіслало ППФ "Євробудсервіс" першу податкову вимогу №1/952. За наведених обставин, вважає, висновки відображені в акті за результатами перевірки ППФ "Євробудсервіс" стосовно безтоварності (фіктивності) операцій з ПП "Західлісбуд" безпідставними та надуманими, а податкове повідомлення - рішення №0003212342/0 від 29 вересня 2010 року (№0003212342/1 від 15 листопада 2010 року) та першу податкову вимогу №1/952 від 20.12.2010 року протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив суду, що під час невиїзної документальної перевірки податкової декларації Приватного підприємства – фірми "Євробудсервіс" з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, податковим органом встановлено, що в жовтні 2008 року позивач мав взаєморозрахунки з ПП "Західлісбуд" на суму 56408,10 грн. в тому числі ПДВ –9401,35 грн. Представник відповідача зазначив, що 25-26 травня 2010 року Рівненським міським судом по кримінальній справі №1-386/10 було постановлено вирок, яким встановлено, що у ПП "Західлісбуд" була відсутня реальна можливість систематичного придбання та продажу товарів у зв’язку з відсутністю необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності найманих працівників, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчать про відсутність у ПП "Західлісбуд" можливостей на виконання господарських зобов’язань. У зв’язку з чим податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки товарів (робіт, послуг) від ПП "Західлісбуд" для Приватного підприємства – фірми "Євробудсервіс" не здійснювалися. Таким чином, в порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ПП "Західлісбуд" по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 9401,35 грн. Крім того зазначив, що 20.12.2010 року податковим органом правомірно було прийнято першу податкову вимогу, оскільки днем узгодження податкових зобов’язань визначених податковим повідомленням-рішенням є 22.11.2010 року. Позивач з позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003212342/0 від 29 вересня 2010 року (№0003212342/1 від 15 листопада 2010 року), якими Приватному підприємству – фірмі “Євробудсевіс” визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 14102,02 грн. звернулося до суду лише 18.01.2011р. Тому, на думку представника відповідача, оспорювані рішення та перша податкова вимога є правомірними, а підстав для їх скасування немає. Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що Приватне підприємство – фірма "Євробудсервіс" зареєстроване юридичною особою та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.25). Позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №24932780 від 23.01.2004 р. (а.с.62).
Як вбачається з декларації по податку на додану вартість за жовтень 2008 року, а саме: розділу ІІ "Податковий кредит" розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, ПП - фірмою "Євробудсервіс" було віднесено до податкового кредиту ПДВ в розмірі 9401,35 грн., який був сплачений в ціні за поставлені ПП "Західлісбуд" будівельні матеріали (а.с.53-58).
15 вересня 2010 року ДПІ у м. Рівне було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Приватного підприємства – фірми “Євробудсевіс” за жовтень 2008 року, за результатами якої складено акт №1387/549/23-100/32745147 від 16.09.2010 р. (а.с.9-10).
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003212342/0 від 29.09.2010 року, яким Приватному підприємству – фірмі "Євробудсервіс" визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 14102,02 грн., з яких 9401,35 грн. - основний платіж і 4700,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.11).
Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач 27.10.2010 року звернувся до ДПІ в м. Рівне із скаргою, якою просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 р. За результатами розгляду даної скарги ДПІ в м. Рівне рішенням №48781/25-09 від 10.11.2010 року (а.с.13-15) дане податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу директора ППФ “Євробудсервіс” - без задоволення, внаслідок чого 15.11.2010 р. відповідачем прийнято рішення з дробом “1” на аналогічну суму з новим граничним терміном узгодження (а.с.12). 23 листопада 2010 року позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА в Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0003212342/0 від 29.09.2010 р. (№0003212342/1 від 15.11.2010 р.). За результатами розгляду даної скарги ДПА в Рівненській області рішенням №24932/25- 16/454 від 07.12.2010 року скаргу директора ППФ “Євробудсервіс” залишила без розгляду по суті, у зв’язку з порушенням строків, визначених Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року №2181 та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року №29 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 р. за №723/1748 (а.с.6-7). Дане рішення позивачем отримано 11 січня 2011 року (а.с.8).
20.12.2010 року ДПІ в м. Рівне для ППФ “Євробудсервіс” було сформовано першу податкову вимогу №1/952 (а.с.17).
В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень податковим органом покладено висновки про порушення Приватним підприємством – фірмою “Євробудсервіс” вимог п.п.7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997року, в результаті чого, позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ПП “Західлісбуд” на суму 9401,35 грн.
Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції в м. Рівне №0003212342/0 від 29 вересня 2010 року та №0003212342/1 від 15 листопада 2010 року, якими Приватному підприємству –фірмі “Євробудсервіс” визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 14102,02 грн., суд виходить з наступного.
Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Дані норми закону дозволяють платнику податку формувати податковий кредит при наявності таких двох умов:
- підтвердження належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;
- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.
Податкові повідомлення-рішення №0003212342/0 від 29 вересня 2010 року та №0003212342/1 від 15 листопада 2010 року, якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 14102,02 грн., з яких 9401,35 грн. - основний платіж і 4700,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції, базуються на висновках податкового органу про завищення ППФ “Євробудсервіс” податкового кредиту на суму ПДВ, нарахованого в ціні придбання будівельних матеріалів на загальну суму 9401,35 грн.
Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по отриманню будівельних матеріалів від ПП "Західлісбуд" та ґрунтуються на порушеннях Приватним підприємством – фірмою “Євробудсервіс” вимог п.п.7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997 року.
Зі змісту акта перевірки вбачаться, що в жовтні 2008 року ППФ “Євробудсервіс” мала взаєморозрахунки з ПП "Західлісбуд" на суму 56408,1 грн. в т.ч. ПДВ - 9401,35 грн. 14 липня 2010 року ДПІ в м. Рівне отримала вирок Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10. Згідно з даним вироком, судом не встановлено у ПП "Західлісбуд" в результаті задекларованих операцій наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) виробничої або господарської необхідності систематичного придбання та продажу товарів. Встановлено також неможливість реального виконання зобов’язань з урахуванням часу, значного обсягу робіт, що часто виконувались одночасно протягом календарного місяця, тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності найманих працівників основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчать про відсутність у вказаного суб’єкта господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань. Отже, суд вважає доведеним те, що така діяльність суб’єкта підприємницької діяльності носила фіктивний характер. Враховуючи наведене відповідач зробив висновок, що операції з поставки товарів (робіт, послуг) від ПП "Західлісбуд" для ППФ “Євробудсервіс” не здійснювалися, у зв’язку з чим в порушення вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ПП "Західлісбуд" по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 9401,35 грн.
З такими висновками податкового органу суд погоджується, вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного.
Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 визнано винними, у тому числі за ч.2 ст.205 КК України – за фіктивне підприємництво, а саме за створення і придбання суб’єктів підприємницької діяльності - ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Юнісеф", ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_10, ПП ОСОБА_6, ПП "Паритет", ПП "Західлісбуд", ПП "Форестер Груп" з метою прикриття незаконної діяльності, або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, що заподіяло велику шкоду державі. В мотивувальній частині даного вироку встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб. Вироком встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників у такого платника податків, як ПП "Західлісбуд" та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності та відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобов’язань. На час розгляду даної справи судом вирок Рівненського міського суду від 25.05.2010 року по кримінальній справі №1-386/10 набрав законної сили (а.с.78-112).
Оскільки ПП "Західлісбуд" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які використовували дане підприємство для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, то слід вважати, що операції з поставки товарів (робіт, послуг) від ПП "Західлісбуд" для ППФ "Євробудсервіс" не здійснювалися, а всі первинні документи, виписані ПП "Західлісбуд", в тому числі і для ППФ "Євробудсервіс" не мають юридичної сили,
Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З метою повного та всебічного з’ясування обставин справи, судом у представника позивача витребовувалися видаткові накладні, податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, акти виконаних робіт та інші первинні документи, які були складені на виконання договору поставки з ПП “Західлісбуд”. Даних документів суду не надано. Представник позивача пояснив суду, що під час досудового слідства по кримінальній справі №1-386/10 працівниками Управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Рівненській області дані документи були вилучені, однак в протоколі виїмки не відображені, оскільки були без підписів і не завірені печатками. З заявою до Рівненського міського суду про повернення первинних документів ППФ "Євробудсервіс" не зверталася, а тому у позивача не має можливості надати суду первинні документи, які складені на виконання договору поставки з ПП "Західлісбуд". Протоколу виїмки документів суду також не надано.
Суд звертає увагу, що вирок Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10 містить надані, головним бухгалтером ППФ "Євробудсервіс" ОСОБА_1, пояснення щодо господарських операцій з ПП "Західлісбуд" наступного змісту: "Свідок ОСОБА_1, як головний бухгалтер в ПП- фірми "Євробудсервіс" пояснила, що приблизно в жовтні 2008 року їй передали податкову та видаткову накладні від 31.10.2008 про поставку ПП "Західлісбуд" будівельних матеріалів на суму 56408 грн., які були без підписів і не завірені печаткою. Виконроб запевнив, що матеріали поступили. За поставлені матеріали для ПП "Західлісбуд" були перераховані кошти в сумі 12200 грн. З працівниками ПП "Західлісбуд" не зустрічалася. По розрахунках існує заборгованість ППФ "Євробудсервіс" перед ПП "Західлісбуд" і податкові накладні віднесені до податкового кредиту". На час розгляду даної справи судом вирок Рівненського міського суду від 25.05.2010 року по кримінальній справі №1-386/10 набрав законної сили (а.с.78-112).
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтвердила суду, що дійсно надавала такі пояснення під час слухання Рівненським міським судом кримінальної справи №1-386/10 та підтвердила, що податкові накладні виписані ПП "Західлісбуд" не містили підписів посадових осіб та відбитків печаток контрагента.
Таким чином, факт поставки будівельних матеріалів від ПП "Західлісбуд" для ППФ "Євробудсервіс" не підтверджується належними первинними документами, оскільки для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства, та підтверджувати фактичне здійснення операцій. В судовому засіданні представником позивача не доведено та не надано обґрунтованих і переконливих доказів, які б підтверджували фактичну поставку будівельних матеріалів та використання їх у господарській діяльності позивача.
Доводи позивача про те, що вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10 не встановлено, що саме для Приватного підприємства –фірми "Євробудсервіс" у ПП "Західлісбуд" не було можливості поставити товари, а також не встановлено фіктивності податкових накладних виписаних ПП "Західлісбуд" для ППФ "Євробудсервіс" суд оцінює критично так як, вони спростовуються матеріалами справи і не підтверджуються належними доказами.
Згідно з ч.1,5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В даному випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.
Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов’язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.
Із врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про нікчемність правочину між ППФ "Євробудсервіс" та ПП "Західлісбуд".
При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, надані податковим органом на підтвердження безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.205 КК України осіб, які заснували і використовували ПП "Західлісбуд" не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобов’язань для інших суб’єктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Оскільки юридичних наслідків договір між ППФ "Євробудсервіс" та ПП "Західлісбуд" не створює в силу своєї нікчемності, то видаткові та податкові накладні, навіть за умови їх належного оформлення, не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Відтак, суд вважає, що позивач не мав підстав і права на віднесення суми ПДВ, сплаченого в ціні за придбані будівельні матеріали, на основі таких документів до складу податкового кредиту. Відповідно, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0003212342/0 від 29 вересня 2010 року та №0003212342/1 від 15 листопада 2010 року, якими Приватному підприємству – фірмі "Євробудсервіс" визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 14102,02 грн., з яких 9401,35 грн. - основний платіж і 4700,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції є правомірними та обґрунтованими, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Надаючи правову оцінку першій податковій вимозі №1/952 від 20.12.2010 року, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 5.2.4. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2181-III) процедура адміністративного оскарження закінчується останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, а представником позивача не заперечується, що позивач 27.10.2010 року звернувся до ДПІ в м. Рівне із скаргою, якою просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0003212342/0 від 29.09.2010 р. Рішенням ДПІ в м. Рівне про результати розгляду первинної скарги №48781/25-09 від 10.11.2010 року (а.с.13-15) дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга директора ППФ “Євробудсервіс” без задоволення, цього ж дня дане рішення було надіслано на адресу ППФ “Євробудсервіс” рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії поштового конверту (а.с.16), вищевказане рішення позивачем отримано 12.11.2010 року. Директором ППФ “Євробудсервіс” до Державної податкової адміністрації в Рівненській області було подано повторну скаргу (вхідний ДПА в Рівненській області №349/10/с від 23.11.2010 року) на податкове повідомлення – рішення ДПІ у м Рівне від 29.09.2010 року №0003212342/0 (від 15.11.2010 року №0003212342/1). Рішенням ДПА в Рівненській області за №24932/25-16/454 від 07.12.2010 року скаргу директора ППФ “Євробудсервіс” залишено без розгляду по суті, у зв’язку з порушенням строків, визначених Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року №2181 та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року №29 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 р. за №723/1748 (а.с.6-7). Дане рішення позивачем отримано 11 січня 2011 року, що підтверджується копією поштового конверту (а.с.8). Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що днем закінчення процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень №0003212342/0 від 29.09.2010 р. і №0003212342/1 від 15.11.2010 р. та днем узгодження податкових зобов'язань ППФ “Євробудсервіс”, визначених цими податковими повідомленнями-рішеннями, є 22.11.2010 р., а не 11.01.2011 року, як помилково вважає позивач.
Згідно з п.п.5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Закону №2181-III (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до п.п. 5.4.1. п.5.4 ст. 5 Закону №2181-III (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-III (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
У відповідності до пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
У зв’язку з тим, що ППФ “Євробудсервіс” не сплатило податкове зобов'язання визначене податковими повідомленнями–рішеннями №0003212342/0 від 29.09.2010 р. та №0003212342/1 від 15.11.2010 р., протягом 10 календарних днів, наступних за днем їх узгодження, то дане податкове зобов’язання набуло статусу податкового боргу. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено і представником позивача не заперечується, що з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Рівне №0003212342/0 від 29.09.2010 р. та №0003212342/1 від 15.11.2010 р. ППФ “Євробудсервіс” звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду 18.01.2011 року (а.с.4-5), тобто після закінчення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, визначеного даними податковими повідомленнями - рішеннями. Таким чином, в період з 03.12.2011 року (першого дня після спливу 10 календарних днів, наступних за днем узгодження суми податкового зобов'язання визначених податковими повідомленнями–рішеннями №0003212342/0 від 29.09.2010 р. та №0003212342/1 від 15.11.2010 р.) до 17.01.2011 року (дня, що передує дню звернення позивача до суду з позовом до ДПІ в м. Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003212342/0 від 29.09.2010 р. та №0003212342/1 від 15.11.2010 р.) податкове зобов'язання визначене даними податковими повідомленнями-рішеннями мало статус податкового боргу та вважалося узгодженим. Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що 20 грудня 2010 року при винесенні ППФ “Євробудсервіс” податкової вимоги №1/952 (в період, коли податкове зобов'язання визначене податковими повідомленнями–рішеннями №0003212342/0 від 29.09.2010 р. та №0003212342/1 від 15.11.2010 р. мало статус податкового боргу і дані рішення не були оскаржені в судовому порядку) ДПІ в м. Рівне діяла на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а тому дана вимога є правомірною і підстави для її скасування відсутні. Судом не встановлено обставин та правових підстав, за яких ДПІ в м. Рівне не повинна була б 20.12.2010 року формувати та надсилати позивачу податкову вимогу №1/952. За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що податкова вимога №1/952 від 20.12.2010 року прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та в спосіб встановлений чинним податковим законодавством, а тому є правомірною і такою, що не підлягає скасуванню.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що так як податковий орган під час прийняття податкових повідомлень-рішень №0003212342/0 від 29 вересня 2010 року, №0003212342/1 від 15 листопада 2010 року та першої податкової вимоги №1/952 від 20.12.2010 року діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, то підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0003212342/0 від 29 вересня 2010 року (№0003212342/1 від 15 листопада 2010 року), якими Приватному підприємству – фірмі "Євробудсервіс" визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 14102,02 грн., з яких 9401,35 грн. - основний платіж і 4700,67 грн. - штрафні (фінансові) санкції та першої податкової вимоги №1/952 від 20.12.2010 р. у суду немає.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Державною податковою інспекцією в м. Рівне доведено перед судом та підтверджено належними доказами правомірність своїх дій, щодо прийняття та надсилання Приватному підприємству – фірмі "Євробудсервіс" податкових повідомлень-рішень №0003212342/0 від 29 вересня 2010 року, №0003212342/1 від 15 листопада 2010 року та першої податкової вимоги №1/952 від 20.12.2010 року.
За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства – фірми "Євробудсервіс" є необгунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Приватному підприємству - фірмі "Євробудсервіс" в задоволенні позовних вимог до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0003212342/0 від 29.09.2010 р., №0003212342/1 від 15.11.2010 р. та першої податкової вимоги №1/952 від 20.12.2010 р.-відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Ткачук Н.С.