Справа № 2-874 2007 р.
РІШЕННЯ
Іменем України
13 червня 2007 р. м. Донецьк
Калінінський районний суд міста Донецька в складі:
головуючого - судді Домарєва О.В.,
при секретарі Дриги К.О..
за участю представника позивачки ОСОБА_4, позивачки: ОСОБА_2, представника відповідачів: ОСОБА_5, представника третьої особи Еніної, розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 „Про виселення та стягнення моральної шкоди", -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2007 року позивачка звернулась до суду з позовом, яким просила виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та стягнути з відповідачів моральну шкоду.
У судовому засіданні позивачка підтримала позов та суду пояснила, що відповідачи з часу вселення до спірної квартири систематично руйнують і псують жиле приміщення, а саме знищили телефонний кабель у під'їзді, відрізали радіоточку, зняли електричний лічильник, знищили труби, що поєднують газову колонку з водопостачанням. Також відповідачи порушують правила сумісного співжиття, у зв'язку з чим вона неодноразово зверталась зі скаргами та заявами до прокуратури та миліції. Просила виселити відповідачів зі спірного житла без надання іншого житлового приміщення на підставах, передбачених ст.116 ЖК України, та стягнути з відповідачів солідарно на її користь моральну шкоду у розмірі 20000 грн.
Позицію позивачки підтримала її представник ОСОБА_4.
Представник відповідачів ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у їх задоволенні відмовити за відсутністю об'єктивних доказів в обґрунтування позову про виселення відповідачів з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України та стягнення моральної шкоди.
Представник третьої особи ДКП „ЖЄО Калінінського району м.Донецька" просила в задоволенні позову відмовити з аналогічних підстав.
Судом встановлено, що позивачка та відповідачи зареєстровані та мешкають з передбачених законом підстав в квартирі АДРЕСА_1 державного житлового фонду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.116 ЖК України - якщо наймач, члени його сім'ї, або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця, або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
А згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1985 р.№2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" - при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які
2
систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі,. слід виходити з того, що при триваючий антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження, або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також громадського впливу. вжиті на зборах жильців будинку, трудових колективів, товариськими судами, й іншими громадськими організаціями за місцем роботи, або проживання відповідача.
Позивачкою та її представником не надано об'єктивних доказів того, що саме відповідачи знищили телефонний кабель у під'їзді, відрізали радіоточку, зняли електричний лічильник, знищили труби, що поєднують газову колонку з водопостачанням.
При цьому суд не бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 зі сторони позивачки на підтвердження вказаних обставин, оскільки вказані свідки не були очевидцями вказаних дій відповідачів, про які їм стало відомо зі слів позивачки.
Також стороною позивачки не надано суду об'єктивних доказів того, що відносно відповідачив раніше вживались заходи попередження судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку, трудових колективів, товариськими судами, й іншими громадськими організаціями за місцем їх роботи або проживання .
При цьому суд не бере до уваги факти звернень позивачки до прокуратури та міліції, копії яких долучені до матеріалів справи, оскільки вищевказаних заходів внаслідок звернень до відповідачів відповідними органами не приймалось.
Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що об'єктивних доказів в обґрунтування позову про виселення відповідачів з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України на час розгляду справи у суді не мається.
За таких обставин суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Також суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів на користь позивачки моральної \ не майнової шкоди, оскільки передбачених ст.1167 ЦК України підстав для стягнення зазначеної шкоди, пов'язаних з порушенням правил співжиття в квартирі державного житлового фонду у судовому засіданні не встановлено.
А в цілому в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити.
З урахуванням прийняття рішення про відмову в задоволенні позову та вимог ст.88 ЦПК України - клопотання представника позивачки про стягнення грошових коштів за надання юридичної допомоги у розмірі 1000 грн. задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116 ЖК України, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11,209,213-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 „Про виселення та стягнення моральної шкоди" - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення Калінінського районного суду міста Донецька може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне не було подано.