КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-763/08 Головуючий у 1-й інстанції: Зайцев А.Ю.
Суддя-доповідач: Аліменко В.О.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"15" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Аліменка В.О.,
суддів Василенка Я.М., Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу прокурор Ленінського району у м. Вінниці, який діє в інтересах держави в особі Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації на Постанову Ленінського районного суду у Вінницької області від 10.12.2008 року у справі за позовами ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2008 року ОСОБА_2 звернулася до Ленінського районного суду м. Вінниці з позовами до Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови відповідача у видачі позивачу довідки про переоформлення автомобілів протиправною та зобов’язання видати дозволи на відповідне переоформлення.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.12.2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації у видачі ОСОБА_2 дозволу на перереєстрацію на її ім’я автомобіля «Volkswagen»1999 року випуску, кузов № НОМЕР_1 ОСОБА_2, що належав ОСОБА_4, незаконними та зобов’язати Головне управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації видати дозвіл на перереєстрацію автомобіля «Volkswagen»1999 року випуску, кузов № НОМЕР_1, що належав ОСОБА_4 на ім’я ОСОБА_2.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, прокурор Ленінського району у м. Вінниці який діє в інтересах держави в особі Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело неправильного вирішення справи.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Явка сторін судом апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою.
Згідно п.п. 2 п. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розглядую.
У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмово провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ст. 41 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції 29.03.2006 року бабуся позивача ОСОБА_4 набула права користування на автомобіль «Volkswagen»1999 року випуску, кузов № НОМЕР_1, як адресну гуманітарну допомогу з-за кордону. ІНФОРМАЦІЯ_1 року бабуся померла. В жовтні 2008 року позивач звернулася до Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про видачу довідки на переоформлення автомобіля на своє ім'я, але начальником Головного управління їй було відмовлено у видачі довідки.
Листом від 17.10.2008 року Головне управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації повідомило позивача, що автомобіль підлягає поверненню органам соціального захисту населення та відмовило у видачі довідки на перереєстрацію.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «Volkswagen»1999 року випуску, кузов № НОМЕР_1, належить ОСОБА_4. Автомобіль ввезений на територію України без права продажу, передачі, дарування іншим особам, як гуманітарна допомога інваліду.
Позивач, вважаючи відмову відповідача у здійсненні перереєстрації автомобілів протиправною, звернулися з позовами до суду.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, керуючись п. 37 постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 р. № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», згідно з яким після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безплатно або на пільгових умовах, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення. Перереєстрація автомобіля на ім'я одного з членів сім'ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, проводиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту населення, де інвалід перебував на обліку як власник транспорту.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, в процесі розгляду справи та постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції не повністю з’ясував обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 р. № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений Головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда.
В результаті вивчення матеріалів справи колегією суддів встановлено, що строк експлуатації автомобіля марки «Volkswagen»1999 року випуску, кузов № НОМЕР_1, отриманого ОСОБА_4 29.03.2006 року, на момент смерті був меншим 10 років.
Відповідно до частин 2, 3 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Крім цього, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було застосовано п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.1997 р. № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», що на момент розгляду справи втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями».
Виходячи з цього, застосуванню в даному випадку підлягає п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями», згідно з яким після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений Головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім'ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда.
Оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено, що строк експлуатації автомобіля, здійснити перереєстрацію якою вимагала позивач, становить менше 10 років, колегія суддів приходить до висновку, що остання не має права на отримання вказаного автомобіля.
Крім цього, пунктом 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 року № 999 «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»встановлено, що за бажанням інвалідів головні управління соціального захисту можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Автомобілями, отриманими головними управліннями як гуманітарна допомога, інваліди (за їх бажанням або за бажанням законних представників недієздатних інвалідів), діти-інваліди (за бажанням їх законних представників), які перебувають на обліку, забезпечуються безоплатно в порядку черговості.
Після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку. Такий інвалід знімається з обліку на десятирічний строк, визначений починаючи з дати отримання автомобіля попереднім інвалідом, з урахуванням строку його експлуатації померлим.
Крім того, суд першої інстанції не врахував висновки, викладені у п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), згідно з якими дію нормативно-правового акту в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.
Разом з тим на момент смерті ОСОБА_4, якому автомобіль був наданий як гуманітарна допомога, тобто на момент виникнення спірних правовідносин та заявлення вимог про повернення спірного автомобіля діяв Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, що набув чинності 9 серпня 2006 року. Згідно з п. 41 цього Порядку автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, після смерті інваліда повертається (вилучається) головним управлінням праці та соціального захисту населення і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається у порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.
Враховуючи наведені норми діючого законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відмова відповідача у видачі позивачу довідки для здійснення перереєстрації є законною та обґрунтованою.
Підсумовуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 41, 197, 198, 203, 205, 206, 112, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу прокурор Ленінського району у м. Вінниці, який діє в інтересах держави в особі Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.12.2008 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя В.О. Аліменко
Судді Я.М. Василенко
А.Б. Парінов