КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-18620/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.
У Х В А Л А
Іменем України
"16" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сорочко Є.О.
Суддів: Усенко В.Г.
Собків Я.М.
при секретарі Ковальчук Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року по справі за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі –ДК «Укргазвидобування») звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення № 1 від 29.03.2010 р. про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок його податкового боргу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказану постанову ДК «Укргазвидобування» подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Карлівською міжрайонною державною податковою інспекцією 29 березня 2009 року було прийнято рішення №1 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, у відповідності до якого було вирішено здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності ДК «Укргазвидобування».
Згідно матеріалів справи, позивач не заперечував про наявність податкового боргу, зокрема, своєчасного отримання податкових вимог, та не надавалися відомості про його погашення.
Відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Підпунктом 7.2.1 вищезазначеного Закону встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.
Нормами підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію таких цивільно-правових договорів до кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває прав та обов'язків платника податків за такими договорами, у тому числі права на отримання доходу за ними. Якщо норми зазначеного цивільно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення або збільшення розміру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які приводять до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов'язаний прийняти рішення про такі дії.
Отже, вищезазначені норми Закону, передбачають можливість стягнення податкового боргу філії з основного підприємства, та стягнення коштів (майна) платника податку переданого ним іншим платникам.
Підпунктом 7.3. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено перелік активів, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу. Зокрема, до зазначеного переліку включено майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України (підпункт «е» підпункту 7.3.1)
Отже, нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»обмеження передбачено лише щодо майна, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств.
Позивачем не надано жодних доказів щодо реалізації за оспорюваним рішенням будь–якого майна позивача, включеного до складу цілісних майнових комплексів.
Натомість, стягнення коштів з рахунків позивача, також передбачене оспорюваним рішенням, прямо визначено в якості засобу погашення податкового боргу нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання позивача на перевищення відповідачем повноважень та наявність порушення прав позивача у зв’язку з прийняттям оспорюваного рішення, зокрема, реалізації майна позивача, включеного до складу цілісних майнових комплексів є необгрунованим, а тому рішення № 1 від 29.03.2010 р. є правомірним і не підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ДК «Укргазвидобування»необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Сорочко Є.О.
Судді: Усенко В.Г.
Собків Я.М.
Ухвалу складено в повному обсязі 21.06.2011 року