ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2006                                                                                             Справа № 23/103  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Шуби І.К.,     

суддів:  Сизько І. А. (доповідача), Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Ткаченко А.О.

за участю представників сторін:

позивач:  Мотриченко Ю.В., довіреність №5 від 05.01.06р., представник;

відповідач:  Багно Ю.В., довіреність №41 від 16.08.06р., завідувач сектору супроводження справ у судах;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  12.07.05р.  

у справі № 23/103

за позовом приватного підприємства “Будтехнологія”, м.Нікополь, Дніпропетровської області,

до  Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Нікополь, Дніпропетровської області,

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним   

                                                      ВСТАНОВИВ:

У квітні 2005 року приватне підприємство “Будтехнологія” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000672342/0/11959 від 30.03.05р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2005р. позов ПП ”Будтехнологія” задоволено, податкове повідомлення-рішення Нікопольської  ОДПІ від 30.03.05р. №0000682342/0/11959 визнано недійсним.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що поставка продукції на адресу третіх осіб (підприємств, зазначених в додатку №2 до акту перевірки) здійснювалась позивачем в межах договору №52/001/10 від 01.05.04р., така поставка не може розглядатися як здійснювана позивачем на підставі окремих правочинів з третіми особами, відносини “позивач - фактичний  вантажоодержувач” не виникають, і відповідно, не можуть розглядатися як господарська операція з продажу товарів в розумінні Закону України “Про податок на додану вартість”; з дати здійснення покупцем (позивачем у справі) передоплати у продавця визначаються податкові зобов’язання, відповідно, покупець одержує право на податковий кредит , а видача продавцем  податкової накладної за фактом перерахування коштів не суперечить нормам  Закону України “Про податок на додану вартість” та підзаконним актам, які регулюють спірні відносини.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2005р. (головуючий суддя - Кузнецова І.Л., судді: Чимбар Л.О.- доповідач, Швець В.В.) рішення суду першої інстанції скасовано, у позові ПП ”Будтехнологія” відмовлено через те, що у позовній заяві позивач вказав податкове повідомлення-рішення від 30.03.2005р. №0000672342/0/11959, а рішення суду першої інстанції постановлено відносно податкового повідомлення-рішення від 30.03.2005р. №0000682342/0/11959.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2006р. у справі №23/103 (головуючий суддя - Дмитренко А.К., судді: Тищик І.В.- доповідач, Прокопенко А.Є.) заяву ПП “Будтехнологія” про перегляд за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2005р. у справі №23/103- без змін.

ПП ”Будтехнологія”, не погодившись з постановою апеляційного господарського суду від 11.10.2005р. подало касаційну скаргу, в якій просило постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі  рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.06.2006р. у справі №23/103 касаційну скаргу ПП “Будтехнологія” задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.10.2005р. у даній справі за його позовом до Нікопольської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.03.2005р. №0000682342/0/11959 скасовано, справу направлено до апеляційного суду на новий розгляд. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України встановила, що зазначення позивачем у позовній заяві податкового повідомлення-рішення від 30.03.2005р. №0000672342/0/11959, а не податкового повідомлення-рішення від 30.03.2005р. №0000682342/0/11959, є опискою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2006р. розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні призначено на 25.09.2006р.

В апеляційній скарзі Відповідач просить скасувати рішення господарського суду від 12.07.2005р. по справі №23/103, прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні вимог, посилаючись на те, що в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ПП ”Будтехнологія” не включило до складу податкового  зобов’язання суми ПДВ з продажу товарів, а також в порушення вимог п.1.4 ст.1, п.п. 7.2.6, п.п.7.2.3 п.7.2, п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України позивачем необґрунтовано включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з перерахування передплати за товари, які станом на 31.12.2004р. не отримано.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими і безпідставними, просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню в силу наступного.

Нікопольською ОДПІ проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ПП ”Будтехнологія” за період діяльності з 19.08.03р. по 31.12.04р., за результатами якої складений акт №44/231.32560227 від 28.03.05р.

За висновками перевірки ПП ”Будтехнологія” в порушення п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” занижено податок на додану вартість на суму 38033,21грн., а саме: за листопад 2004р.- 21548,40грн., за грудень 2004р.- 16484,81грн.

На підставі акту перевірки 30.03.2005р. Нікопольською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000682342/0/11959, яким визначено суму податкового зобов’язання підприємства за платежем  податок на додану вартість в розмірі 51598,01грн., з яких 38033,21грн.- основний платіж та 13564,80грн.-штрафні санкції.

Перевіркою встановлено, що позивач уклав договір №045021/368 від 30.01.04р. з ВАТ ”Нікопольський завод феросплавів” на поставку будматеріалів (т.1 а.с.67-72). 01.05.04р. між позивачем та ПП ”УкрПромТехСервіс” укладено договір купівлі-продажу №52/001/10 (т.1 а.с.35-36).

Від покупця –ПП ”УкрПромТехСервіс” за листопад-грудень 2004 року на розрахунковий рахунок  ПП ”Будтехнологія” надійшли грошові кошти в сумі  310225,50грн., в т.ч. ПДВ (т.1 а.с.56-66).

В ході перевірки також було встановлено, що на виконання умов контракту ВАТ ”Нікопольський завод феросплавів” в листопаді-грудні 2004 року відвантажив продукцію на адресу третіх осіб (перелік наведено в додатку №2 до акту перевірки). Фактично договірні відносини ПП “Будтехнологія” з даними підприємствами за листопад-грудень 2004р. не значаться.

Наявні в матеріалах справи документи, а саме, копії накладних та акти прийому-передачі товару свідчать про передачу позивачем обумовленої договором продукції покупцеві - ПП ”УкрПромТехСервіс” (т.1 а.с.37-40, 86-150, т.2 а.с.1-18).

Перевіркою не встановлено порушень податкового законодавства при виконанні договору №52/001/10 від 01.05.04р. між ПП “Будтехнологія” та ПП ”УкрПромТехСервіс”. Податковий орган дійшов висновку про продаж товарів підприємствам-вантажоодержувачам та не включення від цієї операції до складу податкового зобов’язання суми ПДВ в розмірі 34372,14грн.

Позивачем та ПП ”УкрПромТехСервіс” в актах прийому–передачі  від 01.12.04р. №7 до договору №52/001/10 та від 01.01.05р. №8 до договору №52/001/10 підтверджено, що фактичним вантажоодержувачами продукції, зазначеної в накладних, були треті особи, зокрема, наступні підприємства: філіал “Криничанський райавтодор”, ТОВ “Ізмаїльське міжрайонне ремонтно-будівельне підприємство”, АТЗТ “ІМРП”, АТ “ССМ”, ОМТЗ ДВАТ “Трест Червоноармійськшахтобуд” , ЗАТ “ТЕЦ-3”, приватний підприємець Довга, КП “Рембуддільниця”, ВАТ “Черкаський асфальтобетонний завод”, ВАТ  “Південспецбуд”, ВАТ “Часовярський вогнеупорний комбінат”, ЗАТ “Мінерал” та інші.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції на момент виникнення спірних відносин) об’єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця .

Згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 зазначеного Закону України датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі,  що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг)- дата оформлення  документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її поставки, а також операції з безоплатної поставки товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Таким чином, приймаючи до уваги, що поставка продукції з ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” на адресу третіх осіб (підприємств, зазначених в додатку №2 до акту перевірки) здійснювалась позивачем в межах договору №52/001/10 від 01.05.04р., така поставка у відношенні “позивач - фактичний вантажоодержувач” не може розглядатися як господарська операція з поставки товарів у розумінні п.1.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, як здійснювана позивачем на підставі окремих правочинів з цими підприємствами, оскільки позивач і ці підприємства не пов’язані взаємними правами та обов’язками через їх відсутність, ці підприємства статус покупців (замовників) позивача не набувають.

Треба також зауважити, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2005р. по справі №23/104 залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2005р., яким визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ  №0000672342/0/11958 від 30.03.05р. в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 47261,68грн.(т.2 а.с.50-52).

Постановою суду апеляційної інстанції встановлено, що поставка продукції з ВАТ ”Нікопольський завод феросплавів” на адресу третіх осіб (підприємств, зазначених в додатку №2 до акту перевірки) здійснювалась позивачем в межах договору №52/001/10 від 01.05.04р. Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.10.2005р. по справі №23/104 набрала чинності, доказів оскарження чи скасування зазначеної постанови сторонами суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, Нікопольською ОДПІ безпідставно збільшено податкові зобов’язання підприємства з податку на додану вартість на суму 34372,14грн.

Щодо виключення зі складу податкового кредиту суми передоплати 3661,07грн. Зазначена передоплата здійснена позивачем в межах укладеного ним з ВАТ ”Нікопольський завод феросплавів” контракту №045021/368 від 30.01.04р., відповідно до умов якого позивач зобов’язувався здійснити банківським переводом попередню оплату товару в розмірі  100% вартості відповідної партії товару, зазначеного в специфікаціях №№ 1-3 до контракту (т.1 а.с.67-72).

Позивачем платіжними дорученнями №438 від 24.12.04, №441та №442 від 29.12.04р.  здійснена попередня оплата відповідно до умов контракту на загальну суму 34200,00грн. в т.ч. ПДВ- 5700,00грн. (т.1 а.с.75,76).

Оплачена продукція в повному обсязі не надійшла від постачальника, а саме на суму 21966,40грн., в т.ч. ПДВ- 3661,00грн. Сума ПДВ 3661,07грн. відображена в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) у грудні 2004 року: податкова накладна №04122455 від 24.12.04р. на суму 2305,33грн., крім того ПДВ 461,07грн., податкова накладна №04122931 від 29.12.04р. на суму  16000,00грн., крім того  ПДВ-3200,00грн (т.1 а.с.44-45).

Станом на 31.12.2004р. по даним взаємовідносинам рахується заборгованість по рахунку №631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”  у сумі  21966,40грн., в т.ч. ПДВ- 3661,07грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку  з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат  виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пунктом 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”  встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- в разі розрахунків з  використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що  не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку –це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає. Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 04.07.2006р. по справі №36/165

Податкові накладні №04122455 від 24.12.04р. та №04122931 від 29.12.04,  видані позивачу по перерахуванню ним попередньої оплати за поставку товарів, дають відповідно до закону право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, в даному випадку в сумі 3661,07грн.

Господарський суд першої інстанції з посиланням на пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.6 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від.30.05.97 №165, та Порядок ведення книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, дійшов вірного висновку, що податкова накладна складається  продавцем у момент виникнення у нього податкових зобов’язань відповідно до вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

З дати здійснення покупцем (позивачем у справі)  передоплати у продавця визначаються податкові зобов’язання, відповідно, покупець одержує право на податковий кредит.

Стосовно доводів скаржника треба зазначити, що абз.4 пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, на які посилається Нікопольська ОДПІ, визначають порядок виписування податкової накладної, а не підстави для її видачі. Закон України “Про податок на додану вартість” не містить прямої заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених платником податку, до складу податкового кредиту у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Крім того, підприємством надано докази відвантаження товару на суму попередньої оплати: рахунок-фактура №131154 від 09.01.2005р., рахунок-фактура №131155 від 09.01.2005р. (т.1 а.с.73-74).

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд  -

                                                УХВАЛИВ:  

Рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.05р. у справі №23/103 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                       Суддя                                                                                            Суддя

І.К.Шуба І.А. Сизько В.І.Крутовських

З оригіналом згідно.

Помічник судді                                    О.В.Кравець