КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2011                                                                                           № 7/551

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Агрикової  О.В.

суддів:             

при секретарі судового засідання Трохліб О.Г.,

від позивача – ОСОБА_1, дов. №185 від 27.04.2011 року,

від відповідача – ОСОБА_2, дов. №64-2069 від 26.04.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року

у справі №7/551 (суддя Якименко М.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства

«Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ,

до комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Дніпровського району міста Києва, м. Київ,

про стягнення 2 844 156,85 грн., –

встановив:

13.12.2010 року ВАТ «АК «Київводоканал»(позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва (відповідач) про стягнення 2 844 156,85 грн. (а.с. 2-3).

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року у справі №7/551 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з КП по УЖГ Дніпровського району міста Києва на користь ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»2 208 068,24 грн. основного боргу, 59 321,00 грн. інфляційних, 6 549,33 грн. 3% річних, 1 000,00 грн. пені, 22 749,39 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року у справі №7/551 в частині відмовленого в стягненні боргу у розмірі 569 218,28 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині незадоволеної суми боргу в розмірі 569 218,28 грн. задовольнити.

У своєму відзиві відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року у справі №7/551 залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2011 року у справі №7/551 апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал»на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року у справі №7/551 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 11.04.2011 року.

В судовому засіданні 11.04.2011 року було оголошено перерву 16.05.2011 року.

В судовому засіданні 16.05.2011 року було оголошено перерву 24.05.2011 року.

В судовому засіданні 24.05.2011 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні 24.05.2011 року заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Я вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08.07.2003 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №02723/2-04 (далі - договір).

Відповідно до розділу 1 договору позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач, в свою чергу, розраховуватися за вищезгадані послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжилокомунгоспу України від 01.07.1994 року №65. Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України втратили чинність згідно з наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190.

З 18.10.2008 року порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначений Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 (далі - Правила користування).

Відповідно до п. 3.1 Правил користування розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно п.3.1 договору кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих у позивачем.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно із показниками водолічильника (п. 3.3 договору).

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.7 Правил користування).

Відповідно до п. 3.5 договору відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у 5-денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Як стверджує позивач, на виконання умов укладеного між сторонами спору договору ним було надано послуг відповідачеві за період з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року на загальну суму 10 473 118,42 грн., а відповідач розрахувався з позивачем лише частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2 725 769,00 грн.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, умовами договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладами обліку, встановленими на водопровідному вводі до бойлеру, яким присвоєно абонентські номери: 4-50212, 4-50171, 4-50236, 4-50626, 4-50305, 4-50252, 4-50255, 4-50184, 4-50161, 4-50164, 4-50650, 4-50800, 4-50780, 4-40236, 4-41071, 4-40800.

Згідно п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27 червня 2008 року, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що балансоутримувачем теплових пунктів та трубопроводів гарячого водопостачання є АЕК «Київенерго»на підставі рішень Київської міської ради, зокрема, від 02.12.1999 року №141/643, від 21.10.1999 року №75/577, від 23.03.2000 року №73/794, від 02.11.2000 року №64/1041, від 21.12.2000 року №129/1106, від 21.12.2000 року №128/1105, від 07.02.2002 року №258/1692, від 26.04.2007 року №474/1135 та розпорядження Київського міського голови від 07.08.2000 року №494.

АЕК «Київенерго»як теплопостачальна організація, здійснює експлуатацію ТРП, що передбачено п.п. 1.1.2., 1.1.3., 8.4.3. Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України, затверджених наказом Державного комітету будівництва. архітектури та житлової політики України від 19.01.1999 року №9.

На підставі рішення Дніпровської районної у м. Києві ради від 04.06.2009 року №370 «Про удосконалення системи управління житлово-комунальним господарством Дніпровського району м. Києва»Дніпровська районна рада у місті Києві передала в оперативне управління відповідачу житлові будинки у кількості 566 штук згідно акта приймання-передачі основних засобів від 01.09.2009 року.

В спірний період (з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року) в оперативному управлінні (на балансі) відповідача перебувало 16 індивідуальних теплових пунктів.

Відповідно до даних розшифровок абонента в період з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року з системи водопостачання позивача до індивідуальних теплових пунктів відповідача було відпущено питної води яка використана на потреби гарячого водопостачання, на загальну суму 100 245,82 грн.

Також, КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр»КМДА надано інформацію про зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за холодну воду, яка використовується для підігріву, від розщеплення оплати за гарячу воду мешканців будинків, теплопостачання яких здійснюється з індивідуальних теплових пунктів (лист №02-08 від 10.01.2001 року), сума вищевказаних коштів становить 34 190,57 грн.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано відмовлено позивачеві у позові щодо стягнення з відповідача 517 700,76 грн. боргу по оплаті вартості питної води для потреб гарячого водопостачання, наданих з 01.08.2010 року по 31.10.2010 року.

Разом з цим, відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за надані останнім послуги в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 208 068,24 грн. боргу колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено факт прострочення відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо повернення позики.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України розмір неустойки може бути зменшено рішенням суду, якщо він явно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають значення для справи.

Місцевим господарським судом вірно враховано те, що згідно умов договору відповідач купував послуги з водопостачання виключно для потреб населення та те, що відповідач є комунальним підприємством, основним джерелом отримання коштів для розрахунку за отримані послуги з водопостачання є надходження платежів від населення за комунальні послуги.

З матеріалів справи вбачається, що причиною несвоєчасної оплати за послуги з водопостачання є те, що кінцеві споживачі цих послуг несвоєчасно розраховуються за їх споживання. Таким чином, в діях відповідача щодо несплати в строк повної вартості послуги з водопостачання відсутній прямий умисел, оскільки зазначена ситуація стала наслідком прострочення населенням оплати послуги з водопостачання. До того ж, відповідач, все ж таки, частково виконав зобов’язання щодо оплати послуги з водопостачання (надано послуг на суму 10 473 118,42 грн., а прострочена заборгованість відповідача становить 2 208 068,24 грн., тобто сплачено 74,29% вартості отриманих послуг з водопостачання).

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до умов ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене вище, апеляційний господарський суд вважає правомірним зменшення судом першої інстанції пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, до 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 59 321,00 грн. інфляційних втрат та 6 549,33 грн. 3% річних колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим.

При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок інфляційних та 3% річних, здійснений місцевим господарським судом, та встановлено його арифметичну правильність.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року у справі №7/551.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104 та 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року у справі №7/551 залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011 року у справі №7/551 залишити без змін.

3. Справу №7/551 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді