КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.03.2011 № 7/291
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів:
при секретарі судового засідання Трохліб О.Г.,
від позивача: ОСОБА_1,
представник, дов. №Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010 року,
від відповідача: ОСОБА_2, представник, дов. №155/1/23-27 від 11.01.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2010 року
у справі №7/291 (суддя Якименко М.М.)
за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м. Київ,
до комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», м. Київ,
про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 67 773,85 грн., –
встановив:
31.05.2010 року АЕК «Київенерго»в особі СВП «Енергозбут Київенерго»(позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до КП «Київжитлоспецексплуатація» (відповідач) про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 67 773,85 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2010 року у справі №7/291 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з КП «Київжитло-спецексплуатація»на користь АЕК «Київенерго» 50 623,75 грн. основного боргу, 2 258,20 грн. інфляційних збитків, 609,67 грн. 3% річних, 4 157,50 грн. пені, 677,74 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у вказаній останнім сумі, а також правомірність нарахування позивачем на суму боргу відповідача пені, інфляційних та 3% річних, керуючись ст. ст. 526, 530, 546, 549, 599, 625 Цивільного кодексу України, задовольнив позов повністю. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що вирішення питання про наявність переплати у минулому періоді через наявність порушень державної дисципліни цін АЕК «Київенерго»в частині застосування вільних тарифів на теплову енергію за період з 01.11.2008 року по 01.03.2009 року не є предметом даного позову та не може вирішуватись судом в межах даної справи.
Не погодившись з прийнятим рішенням, КП «Київжитлоспецексплуатація»звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2010 року у справі №7/291 та прийняти нове рішення, яким стягнути з нього на користь АЕК «Київенерго»35 702,45 грн. основного боргу, 154,61 грн. інфляційних втрат, 244,20 грн. 3% річних, 1 668,68 грн. пені, а в іншій частині позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції вимог ч. 2 ст. 4 ГПК України, а також на те, що місцевим господарським судом не враховано здійснення відповідачем часткової оплати боргу.
У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить суд залишити їх без задоволення, а резолютивну частину спірного рішення суду в частині стягнення основного боргу викласти в іншій редакції, оскільки господарським судом міста Києва невірно зараховано суму основного боргу, а саме: замість 60 748,48 грн. (з ПДВ) присуджено до стягнення 50 623,48 грн. (без ПДВ).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2011 року у справі №7/291 апеляційну скаргу КП «Київжитлоспецексплуатація»на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2010 року у справі №7/291 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 21.03.2011 року.
В судовому засіданні 21.03.2011 року оголошено перерву на 29.03.2011 року.
В судовому засіданні 29.03.2011 року представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
01.03.1999 року між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (абонент) було укладено договір №338071 про постачання теплової енергії у гарячій воді (договір, а.с. 12-13, 31-32, т. 1), згідно умов якого позивач зобов’язався продавати, а відповідач купувати теплову енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.
Згідно з пп. 2.2.1. договору позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору.
Відповідач зобов’язувався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1. договору).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що споживання відповідачем теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Згідно п. 3 звертання-доручення від 01.02.2001 року про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді облік споживання теплової енергії проводиться по приладах обліку.
В силу п. 5 додатку №4 до договору відповідач зобов’язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).
Відповідно до п. 2 додатка №4 до договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) здійснює оплату вартості заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
Як стверджує позивач у своїй позовній заяві, в зв’язку з невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором щодо оплати за спожиту теплову енергію у гарячій воді, у останнього утворився борг в загальній сумі 60 748,48 грн.
Також, як вбачається з розрахунку позовних вимог до позовної заяви (а.с. 4 т. 1) та довідки про застосування тарифів на теплову енергію у 2009 році по АК «Київенерго»(а.с. 61-62 т. 1), борг відповідача розраховано з урахування розпоряджень Київської міської державної адміністрації про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів №1662, №1663 від 27.11.2008 року, №1780/1 від 25.12.2008 року та №127, №128 від 05.02.2009 року (а.с. 117-121, 124-126 та 130-133).
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання»передбачено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб’єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб’єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Однак, як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, судом першої інстанції не враховано та не надано юридичної оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, щодо тих обставин, що розпорядження КМДА №1662, №1663 від 27.11.2008 року, №1780/1 від 25.12.2008 року та №127, №128 від 05.02.2009 року були скасовані згідно з Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008 року, №65/2009 від 03.02.2009 року, №76/2009 від 09.02.2009 року як такі, що суперечать Конституції та Законам України.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.
Отже, нарахування плати за теплову енергію, спожиту відповідачем за період з 01.10.2009 року по 01.05.2010 року, слід проводити за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації №86 від 31.01.2007 року в редакції розпорядження №715 від 18.06.2007 року.
Враховуючи наведене, судом апеляційної інстанції встановлено, що вартість поставленої за період з 01.10.2009 року по 01.05.2010 року теплової енергії у гарячій воді становить 85 748,48 грн., що підтверджується табуляграми за звітний період та звітами спожитої теплової енергії (а.с. 33-41, т. 1). Вказаний обсяг також підтверджує відповідач у своїй апеляційній скарзі та запереченнях по справі.
Матеріалами справи, а саме виписками по рахунках відповідача та платіжними дорученнями (а.с. 76-81 та 65-70 відповідно), підтверджується, що за спірний період відповідачем сплачено позивачеві 50 046,04 грн., а саме: 10 000,00 грн. - 17.02.2010 року, 15 000,00 грн. - 25.01.1010 року, 04.11.2009 року –20 625,95 грн., та частина оплати 03.11.2009 року в сумі 4 420,09 грн.
При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що 03.11.2009 року відповідачем було сплачено позивачеві 9 000,00 грн. (а.с. 68 т. 1). Пунктом 2 додатку №4 до договору передбачено сплачувати заявлену у договорі кількість теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.
З урахуванням скасування розпоряджень КМДА №1662, №1663 від 27.11.2008 року, №1780/1 від 25.12.2008 року та №127, №128 від 05.02.2009 року, на підставі ст. 276 ГК України та п. 23 Правил користування тепловою енергією та розпорядження КМДА №86 від 31.01.2007 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що сальдо розрахунків по договору станом на 01.10.2009 року становило 4 579,91 грн. боргу. Зазначене підтверджується розрахунком вартості фактично спожитої теплової енергії та обліковими картками АЕК «Київенерго»за опалювальний сезон 2008 - 2009 років.
Отже, як вірно зазначено позивачем, сплачена 03.11.10 року сума в розмірі 9 000,00 грн. в частині суми 4 579,91 грн. повинна зараховуватись в рахунок погашення боргу за попередній період, а решта коштів, перерахованих 03.11.2009 року в частині 4 420,09 грн., повинна зараховуватись в рахунок в якості оплати за теплову енергію в спірний період - з 01.10.2009 року по 01.05.2010 року.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що станом на 01.05.2010 року заборгованість відповідача перед позивачем по договору становила 35 702,45 грн. боргу (85 748,48 грн. спожитої теплової енергії за вирахуванням 50 046,04 грн. сплаченої за теплової енергії).
Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за теплову енергію за період з 01.10.2009 року по 01.05.2010 року в повному обсязі, а тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 35 702,45 грн. боргу за вказаний період.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7 додатку №4 до договору передбачено, що відповідачеві на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) позивачем нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Тобто сторони, укладаючи договір та додатки до нього, домовились про спосіб забезпечення виконання зобов’язання у вигляді нарахування пені за кожен день прострочення його виконання, і, таким чином, нарахування позивачем пені на суму основного боргу є правомірним. При цьому, судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок заявлено позивачем до стягнення з відповідача пені та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 1 668,68 грн. за період з січня 2010 року по травень 2010 року.
У відповідності з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, нарахування позивачем на суму заборгованості відповідача інфляційних втрат та 3% річних є правомірним. Також, судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум інфляційних та 3% річних та встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 154,61 грн. інфляційних та 244,20 грн. 3% річних за період з січня 2010 року по травень 2010 року.
Також, при вирішенні даного спору судом апеляційної інстанції враховано, що 30.11.2010 року (після прийняття спірного судового рішення та до моменту прийняття судом апеляційної інстанції постанови у цій справі) між сторонами спору було укладено угоду №6 за додатком №1 до неї (копії надано суду апеляційної інстанції), згідно яких сторони спору провели зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема, в сумі 35 702,45 грн. за договором №338071 від 01.03.1999 року. З наведеного вбачається, що позивачем визнано той факт, що сума заборгованості відповідача за договором №338071 від 01.03.1999 року за період з 01.10.2009 року по 01.05.2010 року становила 35 702,45 грн.
При цьому, вимога відповідача про припинення провадження у справі в частині стягнення з нього 35 702,45 грн. боргу за договором №338071 від 01.03.1999 року задоволенню не підлягає, оскільки на момент прийняття спірного судового рішення зарахування зустрічних однорідних вимог не відбулось і відповідач мав заборгованість перед позивачем в розмірі 35 702,45 грн. Одночасно, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані докази щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме угода №6 за додатком №1 до неї, можуть бути враховані під час виконання рішення суду у цій справі.
Підсумовуючи наведене та враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись п. 4) ч. 1 ст. 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2010 року у справі №7/291 в частині стягнення з відповідача 25 046,03 грн. боргу, 2 488,82 грн. пені, 2 103,59 грн. інфляційних і 365,47 грн. 3% річних та, керуючись п. 2) ст. 103 ГПК України, приймає в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 25 046,03 грн. боргу, 2 488,82 грн. пені, 2 103,59 грн. інфляційних і 365,47 грн. 3% річних відмовляє.
Відповідно до ст. 49 ГПК України колегія суддів апеляційного господарського суду перерозподіляє судові витрати.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2010 року у справі №7/291 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2010 року у справі №7/291 в частині стягнення 25 046,03 грн. боргу, 2 488,82 грн. пені, 2 103,59 грн. інфляційних і 365,47 грн. 3% річних скасувати.
3. В решті рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2010 року у справі №7/291 залишити без змін.
4. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2010 року у справі №7/291 викласти в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(юрид. адреса: 01034, м Київ, вул. Володимирська 51-А; адреса 04080, м. Київ, вул. Артема, 58/2Д, код ЄДРПОУ 03366500) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 35 702,45 грн. основного боргу, 1 668,68 грн. пені, 154,61 грн. інфляційних, 244,20 грн. 3% річних, 377,64 грн. державного мита за подання позову та 131,50 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити».
5. Стягнути з акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(юрид. адреса: 01034, м Київ, вул. Володимирська 51-А; адреса 04080, м. Київ, вул. Артема, 58/2Д, код ЄДРПОУ 03366500) 99,40 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
7. Справу №7/291 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді