Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2011 року  справа №2а/0570/4068/2011           

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Блохіна А.А.

суддів  Юрко І.В. ,  Карпушової О.В.

при секретарі Діденко О.С., за участю представника позивача - Гладкової Л.М., представника відповідача - Єфременко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року у справі № 2а/0570/4068/2011 за позовом  Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними та визнання податкового повідомлення - рішення від 17.02.2011 року № 0000022333 на суму 65380,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

 Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року у справі № 2а/0570/4068/2011 задоволено позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання дій протиправними та визнання податкового повідомлення - рішення від 17.02.2011 року № 0000022333 на суму 65380,00 грн., Визнано дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області при прийнятті податкового повідомлення - рішення від 17.02.2011 року № 0000022333 протиправними. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення від 17.02.2011 року № 0000022333 на суму 65380,00 грн.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Макіївська об’єднана державна податкова інспекція у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

                      Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

                    Представник позивача у судовому засіданні  просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

                     Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав:

         За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції  здійснюється в межах апеляційних скарг.

          Відповідно до вимог частини  2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

                У відповідності з частиною  3 статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

               Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державне підприємство «Макіїввугілля» зареєстровано Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 29.04.2003 року за № 1 273 120 0000 000106, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ серії А00 № 296617.

          Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 22.09.2006 року № 1/10/29-014-8, позивач знаходиться на податковому обліку у Макіївській ОДПІ з 15.05.2003 року за № 58 та здійснює свою діяльність на підставі статуту.

               Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі Закон № 509-ХІІ) .

              Відповідно до ст.2 Закону № 509-ХІІ, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів /обов'язкових платежів/, а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

                31.01.2011 року Макіївською ОДШ було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ДП «Макіїввугілля» (ЄДРПОУ 32442295) за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2010 року, про що складено акт перевірки за №386/23-2/32442295.

        У акті перевірки зазначено, що податковим органом встановлені порушення, зокрема п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Мін'юсті України 3 січня 2005 р. за № 40/10320 - працівникам головного підприємства ДП «Макіїввугілля» відшкодовувались витрати на відрядження без належного документального оформлення (відсутній підпис керівника підприємства на посвідченні, не вказані паспортні дані, невідповідність міста відрядження фактичному місцю їх находження, в деяких випадках вбачається не підтвердження відшкодованих витрат належним чином оформленими первинними документами, а також встановлено видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше витрачених коштів на загальну суму 87100,00 грн.

            Акт перевірки підписаний із запереченнями, з урахуванням розгляду яких, відповідачем переглянуті первинні висновки акту щодо вищезазначених порушень та зменшені суми донарахувань відносно видачі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо витрачених коштів за проживання зменшена до 65380,00 грн.

                 На підставі, зазначених у акті перевірки  порушень, керуючись п.54.3.3, 54.3.5, п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123, пп.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, абз. 5 р. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» № 436 від 16.06.1996 року та з урахуванням зменшення суми донарахувань, податковим органом 17.02.2011 року були винесене податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022333 на суму 65380,00 грн.

         Із зазначеним податковим повідомленням - рішенням позивач не погодився і просив визнати дії Макіївської ОДШ щодо його прийняття неправомірними та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000022333 на суму 65380,00 грн. повністю.

        Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 затверджена Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за № 218/2658 (в редакції чинній на момент проведення перевірки), відповідно до загальних положень якої, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

             У відповідності до зазначених загальних положень Інструкції № 59, витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які врегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.

         Підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

           Підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

         Власник (або уповноважена ним особа) відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на наймання житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати. Розмір добових витрат, що виплачуються працівникам, направленим у відрядження підприємствами усіх форм власності, не може бути нижчим ніж норми добових витрат, установлених працівникам, які направляються у відрядження підприємствами, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, залежно від країни відрядження. Указані в цьому абзаці обмеження запроваджуються наказом (розпорядженням) власника (або уповноваженої ним особи).

                   Згідно з п. 1.3 Інструкції, фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті. Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього, при чому згідно із п. 1.5 якщо відсутні відмітки в посвідченні про відрядження, то добові не виплачуються.

           Пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 передбачено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

         Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

               З матеріалів справ убачається, що працівники ДП «Макіїввугілля» - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у різні періоди згідно наказів ДП «Макіїввугілля» направлялися у відрядження.

                Згідно наказу ДП «Макіїввугілля» № 4 від 12.01.2009 року, підписаного генеральним директором підприємства, був направлений у відрядження до м. Львову та м. Дніпропетровську на 6 днів ОСОБА_4, проживання якого в готелях СП «НТОН» та «Мармелад-2» підтверджується фіскальними чеками за проживання від 13.01.2009 року та від 17.01.2009 року, а також відмітками про прибуття до відрядження у м. Львов та м. Дніпропетровськ з кінцевим прибуттям у м. Макіївка.

            Крім того, зазначений працівник ДП «Макіїввугілля» в оспорюваний період, відповідно до наказу № 98 від 11.05.2009 року, № 44 від 13.04.2010 року, № 80 від 14.06.2010 року, № 85 від 22.06.2010 року, № 127 від 03.07.2009 року, № 75 від 10.06.2010 року направлявся у відрядження:

          - у м. Львов та м. Київ на 4 дні з 12.05.2009 року по 15.05.2009 року. Проживання в готелі «ОСОБА_1» у Хорольському районі Полтавської області підтверджується посвідченням   про   відрядження,   квитанціями   №   569593   та  №   569588   та   відмітками 12.05.2009          року - вибув з м. Макіївка - прибув до м. Львову 13.05.2009 року – вибув з м. Львів 14.05.2009 року - прибув до м. Макіївки 15.05.2009 року, про що 18.05.2009 року за № 27 було подано звіт про використання коштів.

        - у м. Ялта на 5 днів з 15.04.2010 року по 19.04.2010 року, з надання посвідчення про відрядження, де факт витрат коштів у розмірі 6000,00 грн. на наймання житлового приміщення у готелі «Таврида» підтверджується рахунком з відміткою про сплату від 19.04.2010          року №0019;

       - у м. Ялта на 4 дні з працівниками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (наказ № 75 від 10.06.2010 року) в період з 11.06.2010 року по 14.06.2010 року, що підтверджується посвідченнями про відрядження, відмітками про вибуття, прибуття в пункти призначення, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи та рахунками з відміткою про сплату готелю «Таврида» № 0034 від 12.06.2010 року на суму 5970,00 грн. (З доби), № 0033 від 12.06.2010 року на суму 5970,00 (3 доби), № 0035 від 12.06.2010 року (3 доби), про що 15.06.2010 року подані звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт;

                - у м. Ялта на 4 дні з 16.06.2010 року по 19.06.2010 року , на 3 дні в період з 23.06.2010 року по 25.06.2010 року, на 2 дні з 07.07.2009 року по 08.07.2009 року що підтверджується посвідченнями про відрядження,   відмітками про вибуття, прибуття в пункти призначення, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи та рахунками № 0040, № 0043 з відміткою про сплату готелю «Таврида» в сумі 5970,00 грн. кожний та № 0069 на суму ,00 грн., що підтверджує факт витрат коштів. Звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт були надані відповідно 21.06.2010 року, 09.07.2009 року, 29.06.2010 року.

         Згідно наказу № 44 від 13.04.2010 року до відрядження був направлений у м. Ялта на 4дні ОСОБА_5 в період з 16.04.2010 року по 19.04.2010 року, про що стверджують посвідчення про відрядження, відмітками про вибуття, прибуття в пункти призначення, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи та рахунком зі штампом про сплату № на суму 3000,00 грн. готелю «Таврида», про що 20.04.2010 року було подано звіт на відрядження або під звіт.

         Згідно наказу № 121 від 24.06.2010 року до відрядження був направлений у м. Ялта на6 днів ОСОБА_6 в період з 23.06.2009 року по 02.07.2009 року та ОСОБА_9 в період з 26.06.2009 року по 02.07.2009 року, про що стверджують посвідчення про відрядження, відмітками про вибуття, прибуття в пункти призначення, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи та рахунком зі штампом про сплату № 0063, № 0063 на -11940,00 грн. (кожний) готелю «Таврида» , про що 03.07.2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_9 було подано звіт на відрядження або під звіт.

           Пунктом 1.11 Інструкції № 59 передбачено, що витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що підтверджують вартість цих ат, а саме: транспортних квитків або транспорт. Витрати у зв'язку з відрядженням, що підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

           Суд першої інстанції не прийняв   посилання представника відповідача на відсутність належного документального оформлення, а саме відсутності підписів керівника підприємства на посвідченнях, відсутність паспортних даних, невідповідність міста відрядження фактичному місцю їх знаходження, не підтвердження відшкодованих витрат належним чином оформленими первинними документами, оскільки вони складені у звідності до вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та Положення ведення касових операцій у національній валюті в Україні, тобто витрати підтверджені ними чеками, а кошти, отримані на це відрядження, отримані без наявності заборгованості за раніше отримані кошти.

              Платіжними документами, якими працівник підтверджує витрачання готівки, є квитанція до прибуткового касового ордера, чек РРО, розрахункова квитанція. Якщо товар послуга придбані у платника єдиного податку - приватного підприємця, підтверджуючим документом може бути товарний чек вільної форми з основними реквізитами первинного документа, оскільки такі підприємці видають розрахункові документи тільки на вимогу покупця. А затверджена форма розрахункового документа для платників єдиного податку не передбачена Указом Президента України № 436, який регламентує діяльність фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування.

                 Згідно пп. 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 2.1994 року № 334/94-ВР (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у їх фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

                  Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

                  Законодавством передбачено лише одне обмеження по відшкодуванню витрат, тобто відсутність оригіналу первинного документу, підтверджуючого факт сплати коштів.

        Таким чином, з обґрунтованих причин, вищезазначені витрати на відрядження були включені позивачем до валових витрат та задекларовані в деклараціях з прибутку підприємств в періодах, в яких склалися такі витрати.

        Частинами 1,2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

                  На підставі викладеного, колегія суддів погоджу висновок суду першої інстанції, що Макіївська об'єднана державна податкова інспекція, при прийнятті спірного податкового повідомлення - рішення від 17.02.2011 року № 0000022333 на суму 65380,00 грн. діяла на підставі, в межах повноважень, але не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

          Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

          Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

          Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з’ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

                  Керуючись ст.195  - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200,  п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,                    

У Х В А Л И Л А :

               Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року у справі № 2а/0570/4068/2011  - залишити без задоволення.

          Постанову  Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року у справі № 2а/0570/4068/2011 за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними та визнання податкового повідомлення - рішення від 17.02.2011 року № 0000022333 на суму 65380,00 грн. -  залишити без змін.

         Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

         Головуючий                                                                                А.А. Блохін

          Судді :                                                                                                      І.В. Юрко

                                                                                                                            О.В. Карпушова