ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/4937/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Боженко Наталії Василієвни
при секретаріМакаревич К.В.
за участю:
представника відповідача Понікарової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Межівської районної до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про про скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Управління праці та соціального захисту населення Межівської районної державної адміністрації звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Дніпропетровській області норм Закону України «Про виконавче провадження», та не було враховано дії управління праці та соціального захисту населення щодо добровільного виконання рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області.
В судовому засідання представник позивача не з’явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити, з підстав викладених в позовній заяві, що підтверджується матеріалами справи.
Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення, відповідно до яких позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.01.2010 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Дніпропетровській області було відкрите виконавче провадження ВП №23616670 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-13/2009, виданого 29.11.10 Межівським районним судом Дніпропетровської області про зобов'язання УПСЗН Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області перерахувати та виплатити ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років відповідно до ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням виплачених сум та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 7,8, 48-49).
Відповідно до вищезазначеної постанови позивачу було встановлено 7-денний строк, з моменту отримання даної постанови, для добровільного виконання рішення суду та повідомлено про примусове виконання вимог виконавчого документа у разі невиконання в добровільному порядку, зі стягненням виконавчого збору, накладенням штрафних та інших санкцій.
Листом від 25.01.2001 року за вхідним номером 138 позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 6, 50).
Статтею 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-14 (чинного на момент виникнення правовідносин) вимоги державного виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
В матеріалах справи міститься лист від 01.02.2011 року за № 289 (вх.№973/11-14 від 04.02.2011) в якому позивач повідомляє, що подав касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 року та постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області, що 01.02.2011 року управління направило лист до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про відкликання виконавчого листа № 2а-13/2009 від 29.11.2010 року до винесення рішення Вищим адміністративним судом України. В вищезазначеному листі позивач також просить відповідача призупинити примусове виконання виконавчого листа № 2а-13/2009 від 29.11.2009 року, виданого Межівським районним судом Дніпропетровської області (а.с. 9,10, 52). Позивач також направив лист від 25.02.2011 року № 514/1 до Межівського районного суду Дніпропетровської області аналогічного змісту (а.с. 11). Як зазначає позивач, відповіді від Межівського районного суду Дніпропетровської області ним не було отримано.
Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-14 (чинного на момент виникнення правовідносин) встановлено, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Листом від 16.02.2011 року за вих.№ 114/3532 старший державний виконавець Понікарова А.О. повідомила позивача, що відповідно до норм чинного законодавства підстави, викладені у зверненні не зумовлюють зупинення виконавчого провадження, а призупинення виконавчого провадження норми Закону України «Про виконавче провадження» не містять. Додатково даним листом відповідач вимагав у триденний строк з моменту отримання листа надати на адресу підрозділу примусового виконання рішень інформацію щодо: стану виконання виконавчого листа № 2а-13/2009; код ЄДРПОУ боржника; повідомити номер розрахункового рахунку та банківську установу, в якій обліковуються грошові кошти боржника, котрі можуть примусово списані для погашення заборгованості за виконавчим документом. Позивача було попереджено про встановлену законом адміністративну та кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду, перешкоджанню його виконанню, невиконання законних вимог державного виконавця (а.с. 53-54). Дана вимога була отримана позивачем 24.02.2011 року, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 55).
08.03.2011 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-14 в редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» від 04.11.2010 року №2677-17 (надалі Закон України «Про виконавче провадження»), яким встановлено, що відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення немайнового характеру у строк для самостійного його виконання, виконавчий збір стягується в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Оскільки в даному випадку до виконання був пред'явлений виконавчий документ немайнового характеру, що містить вимоги зобов'язального характеру щодо вчинення дій по перерахунку та виплаті допомоги, державним виконавцем була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 23616670 від 24.03.2011 року в розмірі 1360 гривень, у зв’язку з невиконанням рішення суду самостійно та надіслана листом від 25.03.2011 року № 1114/6581, (а.с. 12-14, 56-58).
Тим самим листом від 25.03.2011 року № 1114/6580 відповідач направив позивачу повторну вимогу щодо повідомлення про стан виконання чинного рішення суду. Державним виконавцем був встановлений строк для надання інформації та вдруге повідомлено про адміністративну та кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду, перешкоджання його виконанню, невиконання законних вимог державного виконавця (а.с. 60-61). Вищезазначена постанова та вимога щодо повідомлення про стан виконання чинного рішення суду була отримана позивачем 31.03.2011 року, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 59).
Позивач сплатив виконавчий збір 05 травня 2011 року (а.с.74).
Окрім того, стаття 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює процедуру виконання рішення суду за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії, а саме після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого для самостійного виконання рішення.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Так, відповідачем була винесена постанова ВП № 23616670 від 06.04.2011 року про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду та направлена позивачу листом від 07.04.2011 року № 11-14/7563 ( а.с. 15-17, 62-65).
В свою чергу, листом від 07.04.2011р. №941 Управління праці та соціального захисту населення Межівської районної державної адміністрації повідомило, що ОСОБА_4 донараховано і передано на виплати суму недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зазначена допомога буде виплачена в квітні 2011 року при надходженні субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам (а.с. 21, 66).
Лише, 18 квітня 2011 року позивач листом № 1078 повідомив відповідача, що на виконання листа відділу державної виконавчої служби підрозділу примусового виконання рішень №11-14/7563 від 07.04.2011 року управління праці та соціального захисту населення Межівської районної держадміністрації ОСОБА_4 донараховано та передано на виплату суму недоотриманої допомоги в розмірі 2046, 64 гривні (а.с. 67).
Виплату зазначеної допомоги, згідно платіжного доручення Управління Державного Казначейства у Межівському районі проведено 08.04.2011 року (а.с. 19, 68), зі значним порушенням строку встановленого для добровільного виконання рішення суду.
Стаття 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язанні сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України основною засадою судочинства є обов'язковість рішення суду.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів України" судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
З огляду на вищевикладене, відповідач не одразу після відкриття виконавчого провадження та спливу строку для добровільного виконання рішення суду виніс постанову про стягнення виконавчого збору, а лише 24.03.2011 року, тобто позивач мав достатньо часу для належного виконання судового рішення. Окрім того, позивач сплатив суму виконавчого збору 05 травня 2011 року після звернення до адміністративного суду про оскарження вищезазначенної постанови. Також, враховуючи неодноразове попередження про застосування до боржника штрафних санкцій, у зв’язку з невиконанням рішення суду, 06.04.2011 року державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу, відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні представник відповідача надав обґрунтовані заперечення проти позову та докази, що доводять правомірність його рішення, та підтверджують, що відповідач діяв у відповідності та у спосіб, передбачений законодавством.
Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню повністю, а постанови державного виконавця прийняті відповідно до норм чинного законодавства України.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Межівської районної державної адміністрації до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування постанови – відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 06.06.2011 року.
Суддя
Н.В. Боженко