КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2011 № 57/223
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гольцової Л.А.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: повідомлений належним чином, але не з’явився;
від відповідача 1: повідомлений належним чином, але не з’явився;
від відповідача 2: ОСОБА_1, представник, довіреність № 83 від 10.02.2011;
Походзяєв С.О., розпорядник майна;
від третьої особи: ОСОБА_2, представник, довіреність № 149 від 07.04.2010;
за участю ТОВ „ФК „Ініціатива”: Синякін Д.В., керівник;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк”
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2010
у справі № 57/223 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю „Поділля”;
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний
дім”;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю – фірми
„Юність”;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Публічне акціонерне товариство „Кредитпромбанк”
про визнання недійсним договору
постанова прийнята 22.06.2011, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 27.04.2011 до 23.05.2011, з 23.05.2011 до 06.06.2011, з 06.06.2011 до 22.06.2011. Ухвалою від 09.06.2011 строк вирішення спору у справі продовжено
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.12.2010 у справі № 57/223 відмовлено повністю у задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім”, Товариства з обмеженою відповідальністю – фірми „Юність” про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 29.04.2009 № 70-6/09Б.
Не погодившись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство „Кредитпромбанк” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 у справі №57/223 відмовлено Публічному акціонерному товариству „Кредитпромбанк” у прийнятті апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2010 у справі № 57/223 з підстав того, що з резолютивної частини рішення суду не вбачається вирішення питання прав і обов’язків скаржника, а тому він не є об’єктом оскарження.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2011 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 у справі № 57/223 скасовано, а справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2011 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк” (далі – ПАТ „Кредитпромбанк”) до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 57/223.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ПАТ „Кредитпромбанк” зауважило, що приймаючи рішення у даній справі, суд вирішив питання про права та обов’язки товариства, так як це рішення стосується договору, на підставі якого Господарським судом Вінницької області порушено справу № 5/145-09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю – фірми „Юність”, в якій Публічне акціонерне товариство „Кредитпромбанк” разом із Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Поділля” є стороною – кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю – фірми „Юність”.
Скаржник також посилається, що судом не перевірено дійсність емісії цінних паперів, проданих за умовами спірного договору; судом не витребувано у емітента ТОВ „ФК „Ініціатива” свідоцтва про реєстрацію випуску цінних паперів або іншого документа, який підтверджує реєстрацію випуску цінних паперів; в матеріалах справи відсутні докази того, що цінні папери є дійсними і що вони були продані за договором саме власником і що відповідач 2 мав намір придбати цінні папери у власність.
Крім того, заявник в прохальній частині скарги заявив клопотання, в якому просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку.
В засіданні суду 27.04.2011 представником скаржника подано клопотання про витребування доказів, яке задоволено частково та ухвалами від 27.04.2011 та 23.05.2011 зобов’язано надати: 1) відповідача 2 - виписку з рахунка № 004450 у цінних паперах з 30.04.2009 по дату прийняття рішення у даній справі; 3) ліцензію ТОВ „Капітал Іст”, яка вказана у договорі купівлі-продажу цінних паперів від 29.04.2009 № 70-6/09Б; 2) ТОВ „Капітал Іст” - належним чином завірену копію договору купівлі-продажу цінних паперів, за яким ТОВ „Автомобільний дім” придбало цінні папери, які є предметом договору купівлі-продажу цінних паперів від 29.04.2009 № 70-6/09Б (інвестиційні сертифікати, іменні, бездокументарної форми існування, емітент – ТОВ „КУА АПФ „Ініціатива” (ПЗНВІФ „Венчурний Капітал”), номінальна вартість – 1 000,00 грн., вартість 1 шт. – 1 084,74 грн., в кількості 15 672 шт. загальною номінальною вартістю 15 672 000,00 грн. загальною вартістю 17 000 045,28 грн.); 3) ТОВ „Фондова компанія „Ініціатива” - належним чином засвідчену копію ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів.
На виконання вимог ухвал суду, вказані особи надали витребуванні судом документи.
30.05.2011 через канцелярію суду представником ПАТ „Кредитпромбанк” подано клопотання про виклик посадової особи ТОВ „ФК „Ініціатива” для дачі пояснень у справі №57/223, яке колегія суддів задовольнила.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – ПАТ „Кредитпромбанк”, оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов’язки, а також викликано посадову та/або відповідальну особу ТОВ „ФК „Ініціатива” для дачі пояснень щодо дійсності та відповідності чинному законодавству наданої виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №004450 за період з 28.04.2009 по 27.12.2010.
На виконання вимог ухвали, представником ТОВ „ФК „Ініціатива” 22.06.2011 через канцелярію суду надано письмові пояснення щодо дійсності та відповідності чинному законодавству наданої виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №004450 за період з 28.04.2009 по 27.12.2010 та документи, витребувані ухвалою суду від 06.06.2011. Також, в засідання суду 22.06.2011 з’явився керівник ТОВ „ФК „Ініціатива” для дачі необхідних пояснень.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю – фірми „Юність” (далі – ТОВ – фірма „Юність”) у відзиві на апеляційну скаргу ПАТ „Кредитпромбанк” та в засіданні суду проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2010 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ „Кредитпромбанк” – без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Автомобільний дім” (далі – ТОВ „Автомобільний дім”) у відзиві на апеляційну скаргу ПАТ „Кредитпромбанк” проти доводів скарги заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2010 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ „Кредитпромбанк” – без задоволення.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Поділля” (далі – СТОВ „Поділля”) відзив на апеляційну скаргу ПАТ „Кредитпромбанк” не надало, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
В засідання суду 22.06.2011 позивач та відповідач 1 повноважних представників не направили не зважаючи на те, що були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги ПАТ „Кредитпромбанк” належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача 2 та третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Між ТОВ „Автомобільний дім” (Продавець) та ТОВ – фірма „Юність” (Покупець) від імені та за рахунок якого діяло ТОВ „Капітал Іст” (Повірений Покупця) 29.04.2009 укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 70-6/09Б, за умовами якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язався прийняти і оплатити наступні цінні папери (ЦП):
вид ЦП, форма випуску - інвестиційні сертифікати, іменні;
форма існування - бездокументарна;
назва емітента - ТОВ „КУА АПФ „Ініціатива” (ПЗНВІФ „Венчурний Капітал”);
код ЄДРПОУ - 33097725;
код ISIN UA - 4000024376;
номінальна вартість 1 штуки - 1 000 (одна тисяча гривень);
вартість 1 штуки - 1 084,74 гривень;
кількість, штук - 15 672 (п'ятнадцять п’ять шістсот сімдесят дві) штуки;
загальна номінальна вартість – 15 672 000,00 грн.;
загальна вартість – 17 000 045,28 грн.
Згідно п. 1.2 договору, загальна вартість ЦП, яка зазначена в п. 1.1 цього договору складає 17 000 045,28 грн.
Пунктом 2.1 договору визначено, що розрахунки за цим договором здійснюються між Покупцем та Продавцем шляхом перерахування Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця загальної суми договору до 30.04.2010 включно. Графік платежів за договором має наступний вид:
до 27.05.2009 включно – 2 000 000,00 грн.;
до 01.08.2009 включно – 5 000 000,00 грн.;
до 01.11.2009 включно – 5 000 000,00 грн.;
до 30.04.2010 включно – 5 000 045,28 грн.
Відповідно до п. 3.2 договору Продавець зобов’язався до 30.04.2009 включно надати розпорядження на переказ ЦП з рахунку № 004447, найменування Зберігача: ТОВ „ФК „Ініціатива” (рахунок Зберігача в депозитарії системи 1153) на рахунок у ЦП № 004450, найменування Зберігача: ТОВ „ФК „Ініціатива” (рахунок Зберігача в депозитарії системи 1153), який належить Покупцю.
Документом, що підтверджує факт здійснення переходу прав власності на ЦП на ім’я Покупця є виписка з рахунку в ЦП (п. 3.3. договору).
Сторонами договору № 70-6/09Б складено та підписано акт прийому-передачі від 30.04.2009, за яким Продавець передав, а Покупець прийняв цінні папери, обумовлені договором № 70-6/09Б. Загальна вартість цінних паперів, які передані згідно даного акта становить 17 000 045,28 грн.
В забезпечення виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу цінних паперів №70-6/09Б, між ТОВ „Автомобільний дім” (Заставодержатель) та ТОВ – фірма „Юність” (Заставодавець) 04.05.2009 укладений договір застави, умовами якого Заставодавець передав у заставу Заставодержателю цінні папери в кількості 15672 штук для забезпечення виконання зобов’язань Заставодавця за договором купівлі-продажу цінних паперів від 29.04.2009 № 70-6/09Б, згідно якого Заставодавець-Боржник повинен сплатити Заставодержателю-Кредитору заборгованість в сумі 17 000 045,28 грн. (п. 1.1 договору).
Право власності Заставодавця на цінні папери підтверджується: 1) договір купівлі-продажу цінних паперів від 29.04.2009 № 70-6/09Б; 2) акт прийому-передачі від 30.04.2009; 3) виписка зберігача про стан рахунку в цінних паперах № 004450 (п. 1.3 договору).
Пунктом 1.5 договору передбачено, що даний договір застави забезпечує виконання зобов’язань Заставодавця-Боржника за договором від 29.04.2009 № 70-6/09Б протягом всього терміну його дії та до повного розрахунку Заставодавця-Боржника з Заставодержателем-Кредитором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що договір № 70-6/09Б купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України з мотивів його фіктивності , оскільки укладений без наміру створення наслідків, через продаж відповідачем 1 майнових активів, якими він не володів та отримання відповідачем 2 їх у власність без зарахування на свої відповідні рахунки. Крім того, відповідач 2, при укладенні спірного договору, порушив положення ч. 1 ст. 165 ГК України, оскільки не мав достатньої кількості коштів для купівлі цінних паперів.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Слід зазначити, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, визначеними законом, а тому слід встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
В статті 234 ЦК України не передбачено коло осіб, які мають право звертатися з позовом про визнання фіктивного правочину недійсним. Отже, це можуть зробити сторона фіктивного правочину або інші заінтересовані особи.
СТОВ „Поділля” зазначає, що є зацікавленою особою в зв’язку з тим, що Господарським судом Вінницької області 02.07.2009 порушено справу № 5/145-09 про банкрутство ТОВ – фірма „Юність”. СТОВ „Поділля” визнано кредитором боржника - ТОВ – фірма „Юність” та є стороною по справі № 5/145-09 про банкрутство ТОВ – фірма „Юність”.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції зі скаргою, ПАТ „Кредитпромбанк” вказав на те, що рішенням у даній справі, суд вирішив питання про права та обов’язки товариства, так як це рішення стосується договору, на підставі якого Господарським судом Вінницької області порушено справу № 5/145-09 про банкрутство ТОВ – фірма „Юність”, в якій ПАТ „Кредитпромбанк” разом із СТОВ „Поділля” є стороною – кредитором ТОВ – фірма „Юність”.
При цьому, позивач, який звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 4 ст. 656 ЦК України передбачено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Відповідно до преамбули Закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” цей Закон визначає правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні.
Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що бездокументарна форма цінного паперу - здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір, а власник цінних паперів - особа, яка має право власності на цінні папери відповідно до закону та/або договору управління майном.
Згідно ст. 5 закону України „Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.
Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.
ТОВ „ФК „Ініціатива” здійснює свою депозитарну діяльність зберігача цінних паперів на підставі ліцензії серії АВ № 362449, яка 02.10.2007 видана Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Строк дії ліцензії - 02.10.2007 – 02.10.2012.
28.04.2009 на підставі договору про відкриття та обслуговування рахунку в цінних паперах від 28.04.2009 № 4447-Д зберігачем - ТОВ „ФК „Ініціатива” відкрито рахунок у цінних паперах №004447 ТОВ „Автомобільний дім” та на підставі договору про відкриття та обслуговування рахунку в цінних паперах від 28.04.2009 № 4450-Д товариству відкрито рахунок у цінних паперах № 004450.
Зазначене підтверджується наданими 22.06.2011 до своїх письмових пояснень ТОВ „ФК „Ініціатива” виписок про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №004447 за період з 28.04.2009 по 21.06.2011 та № 004450 за той самий період.
30.04.2009 ТОВ „ФК „Ініціатива” видано розпорядження на виконання облікової операції, за яким здійснено переказ цінних паперів на рахунок ТОВ „Автомобільний дім” у зберігача. Таким чином, цінні папери за умовами договору купівлі-продажу № 70-6/09Б продані ТОВ „Автомобільний дім”, яке було їх власником на момент продажу, про що також зазначено у вказаному розпорядженні (а.с. 52, т.с. 1).
Що стосується відображення цінних паперів на рахунку в цінних паперах ТОВ – фірма „Юність” № 004450 на балансовому рахунку „212” (цінні папери не обтяжені зобов’язаннями у вільному обігу на фондовому ринку), то спірний договір № 70-6/09Б передбачає лише перереєстрацію прав власності на цінні папери без подальшого їх блокування на рахунку у цінних паперах Покупця.
Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про наявність у зберігача - ТОВ „ФК „Ініціатива” підстав на виконання операцій блокування цінних паперів на рахунку у цінних паперах ТОВ – фірма „Юність”.
Таким чином, вказані вище операції відповідають положенням п.п. 3.2, 3.3 договору №70-6/09Б.
Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено в порядку ст. ст. 32, 33 ГПК України своїх посилань відносно того, що спірний договір укладений між відповідачами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Вказані вище документи, які залучені до матеріалів справи свідчать, що відповідачі вчинили всі необхідні дії, спрямовані на реальне настання правових наслідків, зумовлених договором № 70-6/09Б.
Частиною 1 ст. 165 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.
Вказана норма ст. 165 ГК України обмежує коло джерел фінансування для придбання цінних паперів. Такі операції можуть здійснюватися після сплати податків та відсотків за банківський кредит, „якщо інше не передбачено законом”. На сьогоднішній день спеціальним законом іншого не передбачено, отже можна зробити висновок, що якщо суб'єкт господарювання має податкову заборгованість та/або прострочив сплату процентів за банківським кредитом, то такий суб'єкт не має права придбавати цінні папери. Однак, якщо суб'єкт господарювання, зокрема, за договором купівлі-продажу цінних паперів придбав цінні папери за грошові кошти, за які він не мав права їх придбавати, правових підстав для визнання такої угоди недійсною чинне законодавство не містить.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визнання спірного договору недійсним позивач визначив укладення договору без наміру створення наслідків, через продаж відповідачем 1 майнових активів, якими він не володів та отримання відповідачем 2 їх у власність без зарахування на свої відповідні рахунки.
Відповідно до п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Слід зауважити, що господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов:
- це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору;
- про це є клопотання заінтересованої сторони.
Необхідною є наявність двох зазначених умов одночасно. Клопотання заінтересованої сторони повинно бути викладене письмово.
Оскільки ПАТ „Кредитпромбанк” не є третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору, а позивачем не подано відповідного клопотання про вихід за межі позовних вимог, то колегія суддів позбавлена можливості виходити за межі позовних вимог, заявлених позивачем при зверненні до суду із даним позовом і, відповідно, переглянути законність укладення спірного договору з підстав, визначених скаржником в апеляційній скарзі.
Що стосується клопотання заявника, викладене в апеляцій скарзі про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, колегія суддів його відхиляє, оскільки рішення у даній справі не може вплинути на права та обов’язки Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Оцінюючи матеріали та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2010 у справі № 57/223.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2010 у справі № 57/223 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Кредитпромбанк” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 57/223 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.
Головуючий суддя
Судді
24.06.11 (відправлено)