КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2011                                                                                           № 4/327

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Агрикової О.В.

суддів:             

при секретарі судового засідання Трохліб О.Г.,

від позивача: Циганок О.І., директор,

від відповідача 1: ОСОБА_1, дов. №346.1 від 23.03.2011 року,

від відповідача 2: не з’явились,

від третьої особи: ОСОБА_2., дов. №89 від 25.01.2010 року,

від прокуратури: Половенко Л.В., помічник прокурора Печерського району м. Києва,

розглянувши апеляційну скаргу

Головного управління НБУ по місту Києву і Київській області

на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року

у справі №4/327 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сармат»,

м. Біла Церква Київської області,

до 1. акціонерного комерційного банку «Східно-Європейський банк», м. Київ,

2. товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Груп», м. Київ,

третя особа Головне управління НБУ по місту Києву і Київській області, м. Київ,

за участю Прокуратури Печерського району м. Києва,

про визнання недійсним договору поруки, –

встановив:

14.06.2010 року ТОВ «Сармат»(позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до АКБ «Східно-Європейський банк»(відповідач 1) та до ТОВ «Ленд Груп»(відповідач 2), третя особа Головне управління НБУ по місту Києву і Київській області, про визнання недійсним договору поруки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі №4/327 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір поруки від 05.01.2009 року, укладений між АКБ «Східно-Європейський банк», ТОВ «Сармат»та ТОВ «Ленд Груп». Присуджено до стягнення з АКБ «Східно-Європейський банк»на користь ТОВ «Сармат»42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Присуджено до стягнення з ТОВ «Ленд Груп»на користь ТОВ «Сармат»42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши факт того, що договір поруки суперечить чинному законодавству, оскільки волевиявлення учасника правочину не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, а сам правочин вчинено внаслідок домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, врахувавши рішення господарського суду Київської області від 27.04.2010 року у справі №21/029-10/5, керуючись ст. ст. 4, 10, 95, 145, 203, 216, 236, 238 Цивільного кодексу України, задовольнив позов повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління НБУ по місту Києву і Київській області звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі №4/327 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги третя особа посилається на те, що директор ТОВ «Сармат»був правомочний самостійно укласти договір поруки, волевиявлення на що виражено в довіреності від 18.12.2008 року №5922. Також, відповідач стверджує про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_3 при укладенні спірного договору діяв в інтересах іншої особи і був представником АКБ «Східно-Європейський банк».

У своїх запереченнях позивач зазначає, що саме протокол загальних зборів товариства позивача був обов’язковим для визначення обсягу повноважень директора при оформленні та здійсненні правочинів щодо укладення договорів поркуи. Позивач переконує, що ОСОБА_3 був повноваженим представником саме АКБ «Східно-Європейський банк», а не його Білоцерківської філії, з посиланням на ідентичність текстів довіреностей на ім’я ОСОБА_3, виданих позивачем та відповідачем. На переконання позивача, підстави застосування ст. 241 Цивільного кодексу України щодо наступного схвалення довірителем (позивачем) правочину –відсутні.

Прокуратура та відповідачі не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надали суду відзивів на апеляційні скарги, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 року у справі №4/327 апеляційну скаргу Головного управління НБУ по місту Києву і Київській області на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі №4/327 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 10.05.2011 року.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року у справі №4/327 до складу судової колегії замість судді Сухового В.Г. введено суддю Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року розгляд справи №4/327 відкладався.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року у справі №4/327 до складу судової колегії замість судді Жук Г.А. введено суддю Сухового В.Г.

В судове засідання 30.05.2011 року представники відповідача 2 не з’явились, відповідач 2 про причини неявки суд не повідомив. На адресу суду повернулись поштові відправлення ухвал Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 року у справі №4/327 та від 10.05.2010 року у справі №4/327, адресовані відповідачеві 2, з відміткою про те, що організація за вказаною адресою не числиться. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 09.06.2010 року (а.с. 40-41), адресою ТОВ «Ленд Груп»є 01103, м. Київ, бул. Дружби народів, 28, к. 720, саме за якою здійснювалась відправка поштової кореспонденції Київського апеляційного господарського суду у справі №4/327. Отже, згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, третя особа 1 вважається такою, що повідомлена належним чином про дату, час та місце судового засідання.

В судових засіданнях 10.05.2011 року та 30.05.2011 року прокурор, представники відповідача 1 та третьої особи підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити в повному обсязі. Представник позивача в судових засіданнях 10.05.2011 року та 30.05.2011 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2009 року між АКБ «Східно-Європейський банк», ТОВ «Сармат»та ТОВ «Ленд Груп»було укладено договір поруки, відповідно до п. 1. якого поручителем виступає ТОВ «Сармат», кредитором –АКБ «Східно-Європейський банк», а ТОВ «Ленд Груп»–боржником.

Згідно п. 2 договору поручитель зобов’язувався перед кредитором в повному обсязі відповідати за виконання боржником його зобов’язань, що випливають з кредитного договору №0001-23/2008 від 22.02.2008 року, укладеного між АКБ «Східно-Європейський банк»та ТОВ «Ленд Груп»та усіх додаткових договорів до нього в повному обсязі, а саме:

- погашення основної суми по кредиту в розмірі фактично наданої суми;

- погашення відсотків по кредиту;

- погашення штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

Спірний договір від імені ТОВ «Сармат»підписано громадянином ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_4., 18.12.2008 року №5922 (а.с. 14).

Вказаною довіреністю ОСОБА_3 уповноважено представляти інтереси ТОВ «Сармат»перед третіми особами в нотаріальній конторі та банківській установі з питань укладання та підписання договору іпотеки нежитлового приміщення площею 370,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Богдана Хмельницького, буд. 35, приміщення 1, та договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки.

Заявляючи вимогу про визнання договору поруки недійсним позивач стверджує, що договір не відповідає вимогам закону про представництво, зокрема ОСОБА_3 не мав права на його підписання, оскільки одночасно був представником як позивача, так і відповідача.

Однак, з такими твердженнями погодитись неможливо з огляду на наступне.

Як вбачається з вказаної довіреності, її видано ТОВ «Сармат»в особі директора Яблонського Ю.М., який діяв на підставі статуту ТОВ «Сармат», зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів Київської області від 24.10.1994 року за №1-3-406, та протоколу.

Матеріали справи містять рішення загальних зборів ТОВ «Сармат»від 17.12.2008 року, оформлене протоколом, про надання згоди на те, щоб ТОВ «Сармат» виступило поручителем ТОВ «Ленд Груп»по кредитному договору №0001-23/2008 від 22.02.2008 року та надало в іпотеку нежитлове приміщення площею 370,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Богдана Хмельницького, 35.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.04.2010 року у справі №21/029-10/5 зазначене вище рішення загальних зборів ТОВ «Сармат»від 17.12.2008 року визнано недійсним. Рішення господарського суду Київської області від 27.04.2010 року у справі №21/029-10/5 залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2010 року у справі №21/029-10/5.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, на момент підписання спірного договору поруки, мав довіреність, видану АКБ «Східно-Європейський банк»18.03.2008 року, дійсну до 18.03.2009 року, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т.В. 18.03.2008 року за №1403, на представництво інтересів Білоцерківської філії АКБ «Східно-Європейський банк»(а.с. 16).

Позивач вважає, що ОСОБА_3 вчинив цей правочин щодо підписання договору поруки виключно в інтересах АКБ «Східно-Європейський банк».

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Вирішуючи спір про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Частинами 2 та 3 ст. 145 Цивільного кодексу України визначено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

На момент підписання договору поруки директором ТОВ «Сармат»був Яблонський Ю.М., який був обраний директором на загальних зборах учасників ТОВ «Сармат»від 01.12.2008 року та виконував обов’язки директора на підставі наказу №1355-к від 01.12.2008 року.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Частиною 4 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Також, на час підписання договору поруки у ТОВ «Сармат»був чинним статут в редакції 1994 року, зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів Київської області, державний реєстраційний №1-3-406 від 24.10.1994 року.

Пунктом 12.9 статуту визначені питання, які належать до виключної компетенції зборів учасників, зокрема, не передбачено необхідності отримання директором згоди зборів учасників на здійснення товариством поруки, а також будь-яких інших обмежень щодо укладення директором правочинів, в силу того, що статтею 13 цього статуту передбачено, що директор уповноважений укладати від імені фірми контракти, договори, угоди та забезпечувати їх виконання.

Позивачем надано суду протокол загальних зборів засновників ТОВ «Сармат», проведеного 05.04.2004 року, на засіданні кого було вирішено згідно з п.п.13.5.7 статуту товариства обмежити діяльність директора ТОВ «Сармат»в наступному:

- договори купівлі-продажу, міни, іпотеки, застави, поруки, кредитні договори та інші на суму більш ніж 100 000, грн., директор може укладати тільки після рішення засновників на загальних зборах простою більшістю голосів засновників ТОВ «Сармат».

Колегія суддів апеляційної інстанції не приймає як доказ наведений протокол загальних зборів ТОВ «Сармат» до уваги з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 вказаного Закону у Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 18 цього ж Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно листа від 14.01.2010 року №1200/ю/14-01 Відділу державної реєстрації Білоцерківської міської ради Київської області станом на 05.01.20009 року, тобто момент укладення спірного договору, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні відомості про обмеження щодо представництва від імені юридичної особи ТОВ «Сармат» (ідентифікаційний код 20607017, місцезнаходження, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Богдана Хмельницького, 35).

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

На переконання суду апеляційної інстанції, позивач не довів суду того факту, що відповідач знав або якимось чином міг знати про обмеження повноважень директора.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у директора ТОВ «Сармат»Яблонського Ю.М. на момент укладення спірного договору не було обмежень в повноваженнях на укладення договорів.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

В п. 9.2 роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

04.03.2009 року між НБУ (заставодержатель), АКБ «Східно-Європейський банк»(заставодавець), ТОВ «Ленд Груп»(боржник), ТОВ «Сармат»(майновий поручитель 1) та ТОВ «СК «Центр ділового страхування»(майновий поручитель 2) було укладено договір застави майнових прав №08/09/9/ЗМП-5, предметом якого є майнові права за кредитним договором №0001-28/2008 від 22.02.2008 року, укладеного між заставодавцем і боржником (далі –майнові права), відповідно до якого боржник повинен повернути заставодавцю кредит у розмірі 13 186 694,33 грн. з кінцевим терміном повернення 15.03.2010 року та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 19% річних. Зобов’язання, що випливають з кредитного договору №0001-28/2008 від 22.02.2008 року забезпечуються, зокрема договором поруки від 05.01.2009 року, укладеним між заставодавцем та майновим поручителем 1.

Цей договір від імені ТОВ «Сармат»підписав ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності, посвідченої 09.02.2009 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованої за №213.

Згідно зі ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною 1 ст. 244 Цивільного кодексу України встановлено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Отже, не переконання суду апеляційної інстанції, укладення повноваженим представником ТОВ «Сармат»ОСОБА_3 договору застави майнових прав №08/09/9/ЗМП-5 від 04.03.2009 року свідчить про наступне схвалення позивачем спірного договору поруки.

На підставі наведеного та враховуючи факт схвалення позивачем договору поруки від 05.01.2009 року, який підписано ОСОБА_3, судом апеляційної інстанції також відхиляються доводи позивача про те, що довіреністю на ім’я ОСОБА_3, посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_4., 18.12.2008 року №5922, не передбачено права ОСОБА_3 на укладення договору поруки.

Поряд із тим, позивач в обґрунтування позову стверджує, що ОСОБА_3 одночасно з укладанням спірного договору представляв інтереси АКБ «Східно-Європейський банк»на підставі довіреності від 18.03.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення оспорюваного договору ОСОБА_3 дійсно був директором Білоцерківської філії АКБ «Східно-Європейський банк».

Згідно до ст. 9.4 Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 31.08.2001 року за №375, філії банку діють від імені банку на підставі положення про філію; керівник філії банку діє на підставі довіреності, виданої банком.

Відповідно до розділу 7 Положення про Білоцерківську філію АКБ «Східно-Європейський банк», затвердженого Спостережною радою 26.10.2006 року, управління поточною діяльністю філії здійснює директор філії у відповідності з даним положенням.

Отже, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем, однак, його посадові обов’язки обмежувалися лише питаннями діяльності Білоцерківської філії АКБ «Східно-Європейський банк».

Статтею 240 Цивільного кодексу України визначено, що представник зобов’язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто.

Як вбачається з довіреності від 18.12.2008 року, виданої на ім’я ОСОБА_3, ТОВ «Сармат»уповноважило останнього представляти інтереси перед третіми особами в нотаріальній конторі та банківській установі з питання укладання та підписання договору іпотеки нежитлового приміщення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не знаходить підтверджень посиланням позивача на ст. 238 Цивільного кодексу України, зокрема, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, оскільки правовідносини між АКБ «Східно-Європейський банк»та ОСОБА_3 були трудовими, а з ТОВ «Сармат»представницькими. Також слід зазначити, що оскаржуваний договір поруки було підписано ОСОБА_5 від імені АКБ «Східно-Європейський банк»та ОСОБА_3 від імені ТОВ «Сармат».

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 17.11.2010 року у справі №34/233.

Інших документів, які б свідчили про обмеження повноважень представника ТОВ «Сармат» на момент укладення спірного договору, позивачем не надано, а тому судова колегія апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_3 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності при вчинені правочину від імені ТОВ «Сармат».

У відповідності з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»за №9 від 06.11.2009 року для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя.

У листі Верховного Суду України від 24.11.2008 року «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зокрема зазначено, що відповідно до статей 229 - 233 Цивільного кодексу України правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним.

Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв’язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Позивачем не надано належних та допустимих, у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів наявності зловмисної домовленості представників сторін, на яку він посилається.

Пунктом 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що позивачем не доведено наявності поважних підстав для задоволення позову та визнання недійсним договору поруки від 05.01.2009 року, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі №4/327 та, керуючись п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, приймає нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1.          Апеляційну скаргу Головного управління НБУ по місту Києву і Київській області на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі №4/327 задовольнити повністю.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2011 року у справі №4/327 скасувати повністю.

3.          Прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

4.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сармат»(0911, Київська область, м. Біла Церква, вул. Богдана Хмельницького, 35, ідентифікаційний код 20607017) в дохід Державного бюджету України 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5.          Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6.          Справу №4/327 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді