КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2011                                                                                           № 7/222

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Агрикової О.В.

суддів:             

                    Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Трохліб О.Г.,

від скаржника: ОСОБА_1, дов. №153 від 31.03.2011 року,

від стягувача: ОСОБА_2., дов. №Д07/2011/04/22-12 від 22.04.2011 року,

від ДВС: не з’явились,

розглянувши апеляційну скаргу

публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.03.2011 року

у справі №7/222 (суддя Якименко М.М.)

за скаргою публічного акціонерного товариства

«Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ,

стягувач акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», м. Київ,

на бездіяльність підрозділу примусового виконання рішень

Головного управління юстиції у м. Києві, –

встановив:

На виконанні у Підрозділі примусового виконання рішень Головного управління у м. Києві знаходиться наказ господарського суду міста Києва від 25.09.2009 року №7/222 про примусове стягнення заборгованості у сумі 9 136 266,14 грн.

Постановою Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління у м. Києві від 04.01.2011 року ВП №23771026 було відкрито зведене виконавче провадження, за яким підлягав виконанню наказ господарського суду м. Києва від 25.09.2009 року №7/222 (а.с. 53-54).

Постановою №1073/7 від 09.02.2011 року було накладено арешт на кошти боржника (а.с. 47-48) на суму 34 621 045,27 грн. (за наказом №7/222 від 25.09.2009 року розмір заборгованості становив 9 136 266,14 грн.).

Не погодившись з винесеними постановами, ПАТ «АК «Київводоканал»звернулось господарського суду міста Києва зі скаргою на неправомірні дії та бездіяльність підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві.

В обґрунтування поданої скарги ПАТ «АК «Київводоканал»посилався на те, що постановою №1073/7 від 09.02.2011 року було накладено арешт на кошти боржника сумою в 9 136 266,14 грн., в той час як на момент винесення даної постанови фактичний залишок суми боргу складав 3 768 447,39 грн., про що зазначалось стягувачем у заяві про відкриття виконавчого провадження №048-71-16233 від 29.12.2010 року.

Також, скаржник посилається на те, що наказ господарського суду міста Києва від 25.09.2009 року №7/222 не відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в наказі невірно зазначений строк пред’явлення виконавчого документу до виконання, а саме до 25.09.2012 року, в той час як наказ виданий 25.09.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2011 року у справі №7/222 у задоволенні скарги ПАТ «АК «Київводоканал»відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ПАТ «АК «Київводоканал»звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 24.03.2011 року у справі №7/222 та винести постанову, якою задовольнити скаргу ПАТ «АК «Київводоканал».

У своєму відзиві стягувач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить залишити їх без задоволення, а спірну ухвалу суду без змін.

ДВС не скористалась своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2011 року у справі №7/222 апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал»на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.03.2011 року у справі №7/222 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 16.05.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 16.05.2011 року розгляд справи відкладався на 23.05.2011 року.

В судовому засіданні 23.05.2011 року представник скаржника підтримала вимоги апеляційної скарги та просила їх задовольнити; представник стягувача заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, поданому в судовому засіданні 16.05.2011 року та долученому судом до матеріалів справи. Представники ДВС в судове засідання не з’явились, ДВС про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Частиною 2 статті 1212 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, накази господарських судів та ухвали господарських судів у випадках, передбачених законом.

Статтею 5, 7 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено неупереджене, своєчасне, повне вчинення виконавчих дій та використання наданих державному виконавцю прав у точній відповідності із законом.

Також, згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної виконавчої влади, зокрема, і органи Державної виконавчої служби, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що стягнення на майно боржника полягає в його арешті (описі), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом.

Таким чином, посилання боржника на те, що винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів на всю суму, вказану у виконавчих документах по зведеному виконавчому провадженню №1073/7, а не на суму залишку заборгованості, вказану у заявах стягувача про відкриття виконавчого провадження, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець приймає до виконання не заяву стягувача, а виконавчий документ, яким є наказ господарського суду міста Києва від 25.09.2009 року №7/222, за яким розмір заборгованості становить 9 136 266,14 грн.

При цьому, винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів на всю суму стягнення за наказами господарського суду міста Києва не є перешкодою для проведення подальших виконавчих дій з урахуванням заяв стягувача і на суму боргу, яка залишилась несплаченою.

Посилання боржника на невідповідність наказу господарського суду міста Києва від 25.09.2009 року №7/222 вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»судом апеляційної інстанції відхиляються.

Згідно з частиною 1 статті 117 Господарського процесуального кодексу України і статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, яка діяла на момент прийняття спірної постанови) у наказі господарського суду зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення. Дата видачі наказу має співпадати з датою набрання рішенням господарського суду законної сили згідно з вимогами статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наказ господарського суду відтворює резолютивну частину цього рішення. Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. За змістом статей 116 та 117 Господарського процесуального кодексу України видавати накази мають право виключно місцеві господарські суди. У випадках перегляду рішення у апеляційної або касаційної інстанціях наказ видається на підставі відповідної постанови апеляційної або касаційної інстанції після того, як справа повертається до місцевого господарського суду.

Як вбачається із матеріалів справи, після апеляційного перегляду рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2009 року справа №7/222 повернулась до місцевого господарського суду 17.09.2009 року, тому видача наказу про примусове виконання рішення 25.09.2009 року не суперечить нормам чинного законодавства.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження»встановлені вимоги до виконавчого документа яким зокрема є наказ господарського суду про примусове виконання рішення. Так наказ повинен містить обов’язкові реквізити, а саме: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Крім цього, законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів. Господарського процесуального кодексу України не встановлено ні яких інших вимог до виконавчого документа.

Наказ господарського суду від 25.09.2009 року по справі №7/222 відповідає всім зазначеним вище вимогам. Якщо відповідач (скаржник) вважає наказ таким, що виданий з помилкою, або таким, що не підлягає до виконання, він не був позбавлений права звернутись до суду з відповідної заявою в порядку статті 117 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, невірне зазначення строку пред’явлення виконавчого документу до виконання не є порушенням ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»та не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не є підставою скасування ухвали господарського суду міста Києва від 24.03.2011 року у справі №7/222.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104 та 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»на ухвалу господарського суду міста Києва від 24.03.2011 року у справі №7/222 залишити без задоволення.

2.          Ухвалу господарського суду міста Києва від 24.03.2011 року у справі №7/222 залишити без змін.

3. Справу №7/222 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді