РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
25 травня 2011 року Справа № 2/5025/492/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дужич С.П.
судді Іоннікова І.А. ,
судді Юрчук М.І.
при секретарі судового засідання Ткач Ю.В.
за участю представників сторін
позивача: ОСОБА_1 (дов.№252 від 31.03.2011р.)
відповідача: ОСОБА_2 (дов. №23 від 31.03.2011р.)
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на рішення господарського суду Хмельницької області від 13.04.11 р. у справі № 2/5025/492/11 (суддя Дячук Т.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"
про стягнення в сумі 313 786 грн. 50 коп.
Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
13 квітня 2011 року, рішенням господарського суду Хмельницької області було задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Сільськогосподарського ТзОВ "Колос" про стягнення в сумі 313 786,50 грн. і стягнуто з сільськогосподарського ТзОВ "Колос" на користь ФОП ОСОБА_4 250 040,00 грн. основного боргу, 19 218,83 грн. пені, 25 004,00 грн. штрафу, 19 523,67 грн. відсотків за користування чужими коштами, 3137,86 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням, прийнятим судом першої інстанції, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, вважаючи, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що згідно п.6.2 Договору поставки товарно-матеріальних цінностей від 06 квітня 2010 року, у кожному окремому випадку форма розрахунку погоджується сторонами. Такого узгодження не було, хоча відповідач фактично міг розрахуватись підрядними роботами або частиною врожаю. Замість узгодження форми розрахунку, позивач звернувся до суду про стягнення грошових коштів, а суд неправомірно стягнув з відповідача грошову суму, а також відсотки за користування чужими коштами, але за Договором поставки позивач поставляв гербіциди і мінеральні добрива, а не грошові кошти, крім того судом не спростовано доказу порушення Указу президента №567/94 від 04 жовтня 1994 року.
У відзиві позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, а апеляційна скарга - безпідставна та необґрунтована. Зобов'язання "сплатити" відповідно до умов договору та положень ч.1 ст. 712 ЦК України означає, що покупець повинен сплатити грошову суму і не може тлумачитися жодним іншим чином, а п.6.2. договору лише передбачає можливість додатково узгодити іншу форму розрахунку. Від відповідача таких пропозицій не надходило. Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 13 квітня 2011 року, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
06 квітня 2010 року між сільськогосподарським ТзОВ „Колос” (покупець) та ФОП ОСОБА_5 (постачальник) укладено договір поставки товарно-матеріальних цінностей, відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти й оплатити товар - гербіциди та засоби захисту сільськогосподарських культур. Товар поставляється кількома партіями відповідно до накладних виписаних постачальником, склад покупця, в період до 01 серпня 2010 року. (а.с. 13)
Згідно п.2.1 договору, ціна і кількість товару визначається відповідно до накладних виписаних постачальником при відпуску товару.
Відповідно п.6.1 договору, покупець зобов’язаний сплатити продавцю за поставлений товар не пізніше 01 вересня 2010року.
В п.6.2 передбачено, що за цим договором можливі будь-які форми розрахунків, що не заборонені чинним законодавством України. У кожному окремому випадку форма розрахунку погоджується сторонами.
Сторонами було визначено в п.7.3 договору, що у випадку прострочення сплати за поставлений товар, покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення.
Крім пені, в разі допущення прострочення розрахунку за поставлену продукцію, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від суми несплачених вчасно коштів та 15% річних за користування чужими коштами (п. 7.4 договору).
Згідно п.9.1 договір набирає сили з дати його підписання повноваженими представниками сторін і діє до його повного і належного виконання.
Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору поставки позивачем поставлено товар на загальну суму 250 040,00 грн. по накладних №1 від 15 квітня 2010 року на суму 72 480,00 грн., №3 від 23 квітня 2010 року на суму 46 800,00 грн., №10 від 22 липня 2010 року на суму 83 280,00 грн., №11 від 24 липня 2010 року на суму 47 480,00 грн.
Сторонами 02 серпня 2010 року підписано акт прийомки-передачі товарно-матеріальних цінностей відповідно до умов договору поставки від 06 квітня 2010 року, яким підтверджено поставку товару на загальну суму 250 040,00 грн., тобто зобов’язання щодо проведення оплати за поставлений товар у встановлений договором строк відповідачем виконані.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення 250 040,00 грн. основного боргу, 19 218,83 грн. пені (п.7.3 договору), 25 004,00 грн. - штраф 10% та 19 523,67 грн. - 15% за користування чужими коштами (п.7.4 договору).
21 березня 2011 року ФОП ОСОБА_4 звернулась з позовом до господарського суду Хмельницької області, в якому просить стягнути з відповідача сільськогосподарського ТзОВ "Колос" заборгованість на загальну суму 313 786,50 грн.
13 квітня 2011 року, рішенням господарського суду Хмельницької області було задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Сільськогосподарського ТзОВ "Колос" про стягнення в сумі 313 786,50 грн. і стягнуто з сільськогосподарського ТзОВ "Колос" на користь ФОП ОСОБА_4 250 040,00 грн. основного боргу, 19 218,83 грн. пені, 25 004,00 грн. штрафу, 19 523,67 грн. відсотків за користування чужими коштами, 3137,86 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
За змістом ч. 2 п.1 ст. 175 ГК України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно ст. ст. 11, 509 ЦК України, однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Виконання позивачем (постачальником) зобов’язань по договору поставки від 06 квітня 2010 року та отримання відповідачем (покупцем) товару на суму 250 040,00 грн. підтверджено належними доказами.
Пунктом 6.1 договору визначено, що покупець зобов’язаний сплатити продавцю за поставлений товар не пізніше 01 вересня 2010року.
Як видно із п.6.1 договору та відповідно до положень ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки покупець зобов’язаний сплатити за отриманий товар грошові кошти. В зв’язку з цим, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що сторонами неналежним чином було погоджено форму розрахунків за товар.
Не приймаються доводи апелянта щодо твердження, що оплата за отримані товарно-матеріальні цінності мала бути проведена у іншій, не грошовій формі, узгодженій сторонами, і лише після неможливості узгодити або небажанням постачальника - оплата проводить грошовими коштами.
Вказане твердження спростовується вищевикладеним, а також тим, що відповідач, як зацікавлена особа, не запропонував позивачеві провести розрахунок не грошовими коштами, і у іншій форм, у термін до 01 вересня 2010 року.
Окрім того представник позивача у судовому засіданні наголосив на тому, що у сукупності між собою пункти 2.1, 2.3, 5.3.2, 6.1, 7.3, 7.4 договору від 06 квітня 2010 року передбачають розрахунок тільки грошовими коштами.
Вимоги про стягнення 25 004,00 грн. - штрафу 10% та 19 523,67 грн. - 15% за користування чужими коштами позивачем заявлені на підставі п.7.4 договору поставки, а тому правомірні.
Таким чином місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на нормах чинного законодавства і на умовах укладеного сторонами договору поставки, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Відповідачем не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
Також судом апеляційної інстанції необґрунтованими вважаються додаткові доводи відповідача щодо наявності такої підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового, як те, що судом не спростовано доказу порушення Указу президента №567/94 від 4 жовтня 1994 року, оскільки цим Указом встановлюється забезпечення дотримання правил ІНКОТЕРМС при укладенні договорів, однак на порушення цих правил відповідачем не вказано. Крім того, правомочність самого договору поставки відповідачем не оспорюється.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Хмельницької області від 13.04.2011 року у справі №2/5025/492/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №2/5025/492/11 повернути господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Іоннікова І.А.
Суддя Юрчук М.І.