ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2011 р.                                                            Справа № 5023/2530/11

вх. № 2530/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В. 

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№ б/н від 31.03.11 р.);

 відповідача - ОСОБА_2 (дов.№ б/н від 12.05.2011 р.) 

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергомаш", м. Москва  

до  Відкритого акціонерного товариства "Турбогаз" , м.Харків  

про стягнення 96 549,45 дол. США

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газенергомаш", м. Москва, звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з  відповідача, Відкритого акціонерного товариства "Турбогаз" м.Харків, 91 571,98 дол. США заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 4 977,47  дол. США 3% річних та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов контракту № К-03/6 від  18.06.07 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 квітня 2011 р. було прийнято вказану  позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27 квітня 2011 р.

26 квітня 2011 року до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 квітня 2011 р. було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено її розгляд на 12 травня 2011 р.

11 травня 2011 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 90 640,32 дол. США, 4977,47 грн. 3% річних та судові витрати.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

В судовому засіданні 12 травня 2011 р. було оголошено перерву до 23 травня 2011 р.

В судовому засіданні 23 травня 2011 р. було оголошено перерву до 25 травня 2011 р.

24.05.2011 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 73 316,24 дол. США, 17 324,07 грн. інфляційних витрат, 4 977,47 грн. 3% річних та судові витрати.

Перевіривши додержання позивачем вимог чинного процесуального законодавства стосовно порядку уточнення позовних вимог, суд не приймає додаткові позовні вимоги до розгляду по суті, з підстав ненадання позивачем доказів відправки їх відповідачу.

25 травня 2011 р. представник позивача надав уточнену позовну заяву, яка прийнята судом до розгляду, в якій просить суд стягнути з відповідача 73 316,24 дол. США основного боргу, яка за офіційним курсом НБУ станом на 06.04.11 р. складає 583 941,85 грн.,  137 981,07 грн. інфляційних витрат, 3% річних у сумі  4 977,47 дол. США, яка станом на 06.04.11 р.  за офіційним курсом НБУ складає 39 644,05 грн., 7 615,66 державного мита  та 236  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві та у доповненнях до відзиву на позовну заяву.

                    Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

18 червня 2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газенергомаш", м. Москва, (позивач) та  Відкритим акціонерним товариством "Турбогаз" м.Харків, (відповідач) був укладений контракт № К-03/6 (далі - контракт), у відповідності до умов якого позивач зобов"язався поставити у власність відповідача продукцію у відповідності з специфікацією № 1, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити обладнання в порядку та на умовах цього контракту.

Пунктом 2.1 договору передбачена ціна контракту згідно специфікації № 1, яка складає 1 462 576 дол. США. Пунктом 2.2 контракту передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем на підставі рахунку шляхом авансового платежу у розмірі 170 300 дол. США до 16.07.07 р. включно; кінцевий розрахунок у розмірі неоплаченої суми контракту здійснюється протягом 10-ти банківських днів після поставки обладнання. Пунктом 2.3 контракту передбачена валюта контракту- долари США.

Пунктом 3.1 контракту передбачено, що обладнання за цим контрактом буде випробувано, промаркована, упаковано та поставлено у липні 2007 р. Пунктом 3.2 контракту передбачено, що поставка обладнання здійснюється на умовах - DDU, Україна, Харківська область, с. П"ятигірське, Балакліївський район, вул. Научна, 3 (Інкотерм 2000).

Пунктом 12.1 контракту передбачений строк його дії, а саме контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.07 р.

В специфікації № 1 до контракту № К-03/6 від  18.06.07 р. сторони визначили найменування обладнання, що поставляється, кількість, ціну, строк поставки та загальну вартість, яка складає 1 462 576 дол. США.

Сторони також уклали додаткову угоду № 1 до контракту,  п. 2.2.1 якої виклали в наступній редакції:"Авансовий платіж у розмірі 205 300 дол. США здійснюється до 31 липня 2007 р. включно".

Додатковою угодою № 2 від 02.10.07 р. сторони змінили п. 2.2.2 та виклали його в наступній редакції:"Платіж у розмірі неоплаченої суми контракту здійснюється протягом 10-ти банківських днів з дати отримання відповідачем повідомлення позивача про готовність продукції до відвантаження на підставі рахунку позивача."

Додатковою угодою № 2/1 від 03 жовтня 2007 р. сторони змінили п. 2.2.2 контракту та виклали його в наступній редакції:"Платіж в розмірі неоплаченої суми контракту здійснюється до 31.12.08 р."

Додатковою угодою № 3 від 29 грудня 2007 р. сторони змінили п. 12.1 контракту та виклали його в наступній редакції:"Цей контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.08 р. включно".

Додатковою угодою № 4 від 05 грудня 2008 р. сторони змінили п. 12.1 контракту та виклали його в наступній редакції:"Цей контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.09 р.".

Додатковою угодою № 5 від 28 грудня 2009 р. сторони змінили п. 12.1 контракту та виклали його в наступній редакції:"Цей контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.10 р.".

На виконання умов вищезазначеного контракту та специфікації № 1 до нього позивачем було передано відповідачу обладнання на підставі актів прийому- передачі товару № № К-03/6-1 від 23.08.07 р., К-03/6-2 від 30.08.07 р., К-03/6-3 від 06.09.07 р., К-03/6-4 від 23.10.07 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств.

У вказаних актах зазначений контракт № К-03/6 від  18.06.07 р., що підтверджує  те, що обладнання було поставлено позивачем саме на виконання цього контракту.

Позивачем були виставлені до оплати відповідачу рахунки-фактури №  00000005 від 23.08.07 р., № 00000006 від 30.08.07 р., № 00000007 від 06.09.07 р., № 00000008 від 23.10.07 р. на загальну суму 1 462 576 дол. США.

Таким чином, відповідач обладнання отримав, проте розрахувався за нього лише частково на суму 1 389 259,76 дол. США.

Судом з*ясовано, що часткова оплата відповідача боргу на суму 1 389 259,76 дол. США підтверджується листом Комерційного банку "Контраст- Банк" вих .№ 575 від 30.03.11 р., в якому зазначено про те, що за контрактом № К-03/6 від 18.06.07 р. на загальну суму 1 462 576 дол. США на поточний рахунок позивача були зараховані грошові кошти у сумі 1 389 259,76 дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 178/2 від 01.03.11 р. з вимогою погасити заборгованість у сумі 73 316,24 дол. США, яка залишена без відповіді.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 73 316,24 дол. США, яка за офіційним курсом НБУ станом на 06.04.11 р. складає 583 941,85 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори,  що  виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами  господарської  діяльності   у процесі  такої  діяльності  можуть  розглядатися судами України, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

В силу вимог п.4 ст.55 ГПК України ціна позову  у позовах про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Відповідно до оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-8/870 від 26.07.02 р. вираження у договорі зобов"язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

З положень діючого законодавства, зокрема частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи викладені обставини, вимоги ст. 526 ЦК України, а саме те, що  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, позовна вимога про стягнення з відповідача  73 316,24 дол. США, яка за офіційним курсом НБУ станом на 06.04.11 р. складає 583 941,85 грн.  правомірна, обгрунтована та така, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На день подання позовної заяви до господарського суду Харківської області (06.04.11 р.) Національним банком України встановлено курс обміну валют дол. США ( в українську гривню) складав 7,9647 грн. Отже 73 316,24 дол. США  за офіційним курсом НБУ станом на 06.04.11 р. складає 583 941,85 грн.

Позивач нараховує на суму основного боргу у розмірі 583 941,85 грн. інфляційні витрати та 3% річних.

Враховуючи викладене,  позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 137 981,07 грн. та 3% річних у сумі 4 977,47 дол. США, яка станом на 06.04.11 р.  за офіційним курсом НБУ складає 39 644,05 грн.,  за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як такі, що не суперечать нормам чинного законодавства.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.  

На підставі ст.ст. ч. 1 ст. 509, 526, ч.1 ст.530, 610, 611, 612, ч. 2 ст. 625 , 626,  ст. ч. 1 ст. 712  ЦК України, ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49,  55, ст.ст.82-85 ГПК України,  суд –  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства "Турбогаз" м.Харків (61003, Україна, м. Харків, пер. Дубового, 6/4, код ЄДРПОУ 00158787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газенергомаш", м. Москва (121357, Росія, м. Москва, вул. Верейська,буд. 11, ОКПО 74541160)  73 316,24 дол. США основного боргу, яка за офіційним курсом НБУ станом на 06.04.11 р. складає 583 941,85 грн.,  137 981,07 грн. інфляційних витрат, 3% річних у сумі  4 977,47 дол. США, яка станом на 06.04.11 р.  за офіційним курсом НБУ складає 39 644,05 грн., 7 615,66  державного мита   та 236,00  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Смірнова О.В.

Повний текст Рішення підписано 30 травня  2011 року.