ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16.06.11 р. Справа № 20/56
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
При секретарі судового засідання Смірновій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом : Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка
до відповідача: Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” м. Горлівка
про стягнення 30 115,34 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 – дов. №57-11”Д” від 26.04.2011р.
від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” про стягнення боргу за період листопад 2010 р. – січень 2011 р. в сумі 30 115,34 грн., з яких 28 619,94 грн. – спожита активна електрична енергія, 193,08 грн. - спожита реактивна електрична енергія, 634,29 грн. – пені, 604,47 грн. – 3% річних та 63,56 грн. – інфляційні.
На підтвердження таких обставин позивач надав договір на постачання електроенергії № 43 від 11.03.2003р., акти приймання-передачі енергії, рахунки за електроенергію та інш.
Ухвалою по справі від 12.05.2011р. змінено назву позивача з Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” на Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго”.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До канцелярії господарського суду відповідачем надано письмовий відзив по справі, в якому він визнає суму основного боргу, а в частині стягнення 3% річних, інфляційних та пені просить відмовити через знаходження Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” у процедурі банкрутства. Також відповідач просить розглянути справу за відсутністю його представника.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд встановив наступне.
11.03.2003р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” (постачальник) та Державним підприємством „Горлівський хімічний завод„ (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 43 (а.с.9), за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід’ємними частинами.
Згідно п.2.1.1 договору, постачальник зобов’язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в межах 32000 кВт приєднаної потужності, а споживач згідно п.2.2.2 договору оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, а також здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії (додаток до договору №10) (п.2.2.3 договору).
Пунктом 4.2.1 Договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2 – 2.2.3. цього договору, з порушення термінів, визначених Додатком №5 „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 4.5 Додатку №5 споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Пунктом 3 Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, встановлено, що оплата остаточного рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів.
Відповідно до п.9.4 договору, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2003. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення дії терміну договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода.
Договір про постачання електричної енергії разом з додатками до нього підписаний обома сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.
З матеріалів також справи вбачається, що позивач свої зобов’язання за цим договором виконав належним чином, постачав відповідачеві електричну енергію, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, зокрема, актами прийому-передачі за період з листопада 2010р. по січень 2011р.
Акти прийому-передачі електроенергії за спірний період були отримані відповідачем, підписані без заперечень, та скріплені печаткою підприємства (а.с.20,23,26).
Крім того, у матеріалах справи наявні копії рахунків за електроенергію, що були вручені представнику відповідача під особистий розпис (а.с.18-26).
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію за період з листопада 2010р. по грудень 2011р. у сумі 28 619,94 грн., за реактивну електроенергію у сумі 193,08 грн., 604 грн. – 3% річних, 63,56 грн. – інфляційних та 634,29 грн. пені.
Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.
За приписами статті 26 Закону України „Про електроенергетику” споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюють Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. N 28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за N 417/1442 (з наступними змінами та доповненнями). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відтак, оскільки сторони визначили умовами договору обсяг споживання електричної енергії та розмір її оплати за цей період, то відповідно до наведених приписів норм права зобов'язання у відповідача щодо оплати отриманої за актами приймання-передачі енергії існує в межах договірних відносин.
Суд встановив, що борг відповідача за спожиту активну та реактивну електричну енергію за період з листопада 2010р. по січень 2011р. складає 28 619,94 грн, - за активну енергію та 193,08 грн. – за реактивну, є обґрунтованим та визнається відповідачем у повному обсязі. Отже, є таким, що підлягає стягненню.
З матеріалі справи також вбачається, що 06.12.2002 р. господарським судом Донецької області порушено провадження про банкрутство № 33/221Б боржника Державного підприємства «Горлівський хімічний завод».
Отже, справа про банкрутство порушена раніше ніж між сторонами у цій справі укладено спірний договір про постачання електричної енергії № 43 від 11.03.2003 р., тому ПАТ «Донецькобленерго» є поточним кредитором боржника в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
Згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Разом з тим, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.
Частиною 3 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.
Як вбачається, ухвалою господарського суду Донецької області від 09.09.2004 р. у справі № 33/221Б затверджено план санації боржника - Державного підприємства «Горлівський хімічний завод» (а.с.62).
Відповідно до ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня винесення ухвали про санацію арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.
В матеріалах справи відсутні докази введення обмежень дій боржника щодо розпорядження його майном в межах процедури санації.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на п.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платіжоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки відповідно до п.3 ст.12 цього Закону, заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією. Оскільки у матеріалах справи наявна ухвала суду від 09.09.2004 р. у справі № 33/221Б про введення процедури санації та затвердження плану санації боржника, то з 10.09.2004 р. мораторій на задоволення вимог кредиторів відсутній. Відповідач протилежного належними доказами не довів.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 63,56 грн. та річні у сумі 604,47 грн.
Розглянувши розрахуноки інфляційних та річних, суд дійшов висновку що позивач вірно визначив їх розмір, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.2.1 Договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2 – 2.2.3. цього договору, з порушення термінів, визначених Додатком №5 „Порядок розрахунків”, споживач сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу, в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу.
Дослідивши розрахунок пені позивача, суд встановив, що позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що не суперечить чинному законодавству. Розмір пені заявленої до стягнення позивачем становить 634,29 грн.
При перевірці правильності нарахування пені, суд дійшов висновку, що пеня підлягає стягненню у сумі 634,29 грн.
Отже позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донецькобленерго» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального Кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” м. Горлівка про стягнення 30 115,34 грн. боргу задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” (84610, м. Горлівка, вул. Щербакові,5 код ЄДРПОУ 14310945) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00130903, на п/р 260303021296 в ОПЕРВ філії ЛОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00130903) борг за активну електроенергію у сумі 28 619,94 грн.
Стягнути з Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” (84610, м. Горлівка, вул. Щербакові,5 код ЄДРПОУ 14310945) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м. Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00130903, на п/р 26002307551560 в ЦГВ АК Промінвестбанк м. Горлівка, МФО 334466,) - та борг за реактивну енергію у сумі 193,08 грн., 3% річних у розмірі 604,47 грн., інфляційних у розмірі 63,56 грн., пені у розмірі 634,29 грн.
Стягнути з Державного підприємства „Горлівський хімічний завод” (84610, м. Горлівка, вул. Щербакові,5 код ЄДРПОУ 14310945) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м. Горлівка, МФО 334464) – витрати на сплату державного мита у сумі 302 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати накази у встановленому порядку.
Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Величко Н.В.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 16.06.2011р.
Повний текст рішення буде підписано 20.06.2011р.