ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.06.11 р.                                                                                 Справа № 11/20                               

за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб України”,

                      ЄДРПОУ 31247351, м.Свердловськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Дім „Донзернопром”, ЄДРПОУ 36168484, м.Донецьк

про стягнення  26 034 грн. 59 коп.

Суддя  Соболєва С.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1-по дов.

від відповідача: ОСОБА_2- по дов.

В засіданні суду брали участь:

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.05.2011 р. до 14.06.2011 р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Хліб України”, м.Свердловськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Дім „Донзернопром”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 26 034,59 грн., у тому числі основний борг в сумі 19 286,40 грн., інфляція в сумі 1 672,13 грн., три проценти річних в сумі 510,43 грн., пеня в сумі 2 637,23 грн. та неустойка в сумі 1 928,40 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №59-2010 від 25.03.10р., додаткову угоду №1к від 19.05.2010р., акт приймання-передачі від 20.05.2010р., рахунок №30 від 19.05.2010р., розрахунок суми позову.

 Відповідач надав відзив на позовну заяву від 24.05.11р., що надійшов на адресу суду 25.05.2011р., в якому визнав позовні вимоги безпідставними, не обґрунтованими документально.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як встановлено судом, 25.03.10р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір купівлі-продажу №59-2010 (з урахуванням додаткової угоди №1к від 19.05.2010р.).

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна  сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом розділу 1 договору №59-2010 від 25.03.10р. позивач прийняв на себе зобов’язання продати, а відповідач зобов’язався прийняти та сплатити зерно ячменю клас-3, в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як встановлено судом, згідно з розділом 2 договору №59-2010 від 25.03.10р. (з урахуванням додаткової угоди №1к від 19.05.2010р.) сторонами було узгоджено кількість та ціну товару, який має постачатися позивачем відповідачу, зокрема, 24,000 МТ.+/-5% за ціною 840 грн. з урахуванням ПДВ на умовах DDP завантажене в автомобілі.

При цьому, ціна товару є дійсною до дня, наступного за днем строку постачання, а загальна вартість товару складає 1 770 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до п.3.4 договору №59-2010 від 25.03.10р. сторонами було передбачено, що датою поставки вважається дата, вказана в документі про приймання-передачу товару, який підписаний представниками сторін та зберігачем.

Позивач передає, а відповідач приймає товар на складі зберігача. Зберігачем є ТОВ „Краснореченское” ХПП Луганської області (п.3.6 договору).

Як встановлено судом, згідно з актом приймання-передачі від 20.05.2010р. позивачем було передано на умовах DDP ТОВ „Краснореченское”, а відповідачем прийнято у власність ячмінь в кількості 22,960 метричних тон, які відповідають вимогам ДСТУ 3769-98 від 01.07.98р.

Факт постачання позивачем ячміню на вказану суму з боку відповідача не заперечується.

Відповідно до п.4.1 договору №59-2010 від 25.03.10р. оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, за кожну відвантажену партію товару протягом трьох банківських днів.

Розрахунки проводяться відповідачем виходячи з фактично прийнятого товару та виходячи з кількості товару даного класу (п.4.2 договору).

Згідно п. 4.3 договору сторони також допускають будь–яку іншу форму розрахунків, додатково погоджену сторонами в процесі виконання зобов’язань по даному договору.

З умов спірного договору вбачається, що початок відстрочення платежу на 3 банківські дні для покупця відліковується від моменту отримання не тільки товару, а і відповідного рахунку на оплату. При цьому для настання строку оплати наявність обох вказаних умов обов’язкова.

В обґрунтування факту виставлення відповідачу рахунку на оплату переданого товару позивач надав до суду завірену копію рахунку № 30 від 19.05.2010 р. на суму 19286,40 грн. Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що рахунок на оплату від позивача він не отримував. В підтвердження вказаного факту відповідач надав до суду завірену копію витягу з журналу реєстрації вхідних документів за період з 31.05.2010 р. по 21.07.2010 р.   

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В матеріалах справи відсутні будь–які докази виставлення позивачем відповідачу рахунку на оплату переданого товару. Крім того, докази наявності домовленості між сторонами про застосування іншого порядку проведення розрахунків на підставі п. 4.3 договору сторони до суду не представили.  

Аналіз вказаних обставин у їх сукупності, з урахуванням позицій кожної сторони, дає підстави суду вважати, що позивач не довів належними та допустимими доказами настання строку оплати за отриманий товар на умовах спірного договору, у зв’язку з відсутністю доказів надання позивачем відповідачу разом із товаром рахунку на оплату. За вказаних обставин позовні вимоги в цій частині необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 19.05.2010р. по 11.04.2011р. нараховано та пред’явлено до стягнення інфляцію в сумі 1672,13 грн. та три проценти річних в сумі 510,43 грн. за період з 25.05.2010р. по 11.04.2011р.

Одночасно позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2 637,23 грн. за період з 25.05.2010р. по 11.04.2011р., на підставі п.6.1 договору №59-2010 від 25.03.10р. позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 1 928,40 грн.

Додаткові позовні вимоги про стягнення пені, штрафу,інфляції та 3% річних засновані на невиконанні грошового зобов’язання за договором купівлі–продажу № 59–2010 від 25.03.2010р., тому також не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати у зв’язку з відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                    ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Хліб України”, м.Свердловськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Дім „Донзернопром”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 26 034,59 грн., у тому числі основний борг в сумі 19 286,40 грн., інфляція в сумі 1 672,13 грн., три проценти річних в сумі 510,43 грн., пеня в сумі 2 637,23 грн. та неустойка в сумі 1 928,40 грн, відмовити повністю.

В судовому засіданні 14.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 20.06.2011р.

Суддя                                                               Соболєва С.М.