Справа №1-292/07

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2007 року                                                                                                             м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі:   головуючого -                       Рижикова В.Г.

при секретарі -                                        Петканич Г.В.

за участю прокурора -                            Рішко Я.М.

підсудного -                                             ОСОБА_1

потерпілої  -                                            ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Мукачево справу про обвинувачення

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  уродженця м. Мукачево,  мешканця АДРЕСА_1,  українця,  громадянина України,  з середньою освітою,  не працюючого,  не одруженого,  не військовозобов'язаного,  раніше судимого:

· 05.02.1998 року Мукачівським міським судом за ч.3  ст.  101 КК України (1960 р.) до п'яти років позбавлення волі;

· 12.08.2003 року Мукачівським міським судом за  ст.  ст.  185 ч.1,  185 ч.2,  185 ч.3,  70 КК України на підставі  ст.  71 КК України частково приєднавши не відбуте покарання по вироку 05.02.1998 і та остаточне призначення покарання - 3 роки 1 місяць позбавлення волі та умовно достроково звільнений з місць позбавлення волі на підставі постанови Волинського районного суду Івано-Франківської області від 01.06.2005 року на невідбутий термін покарання 8 місяців 4 дні.

· за  ст.  186 ч.2 КК України,

встановив:

04 березня 2007 року,  близько 11.00 год. ОСОБА_1,  перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,  знаходячись в приміщенні будинку АДРЕСА_1,  де проживає потерпіла ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н. та у якої тимчасово проживає,  діючи умисно,  повторно,  з корисливих спонукань,  з метою незаконного заволодіння чужим майном,  з застосуванням насильства,  що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого,  яке виразилось в нанесенні одного удару в область лиця рукою зжатою в кулак,  від якого потерпіла

ОСОБА_2 не втримавшись на ногах упала на підлогу,  де в лежачому положенні наніс один удар обутими ногами в область тулуба,  спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді синця лівого орбітальної області,  які відносяться до групи легких тілесних ушкоджень,  згідно п. 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та подолавши таким чином опір потерпілої,  відкрито заволодів її грошима - пенсією в розмірі 345 грн.,  які знаходились в кишені пальта,  які обернув в свою корись і на вказану суму потерпілій ОСОБА_2 завдав матеріальних збитків.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в скоєні інкримінованого йому злочині за  ст.  186 ч.2 КК України не визнав повністю і суду пояснив,  що він дійсно гроші забрав,  але ніякого насильства не застосовував. Покази які він дав на досудовому слідстві не відповідають дійсності,  оскільки працівники міліції пообіцяли йому,  що він отримає умовний термін покарання..

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила,  що підсудний ОСОБА_1 та його рідний брат ОСОБА_3 проживають разом з нею у неї вдома,  так як доводяться їй рідними племінниками,  синами її покійної сестри.

У неділю 04 березня 2007 року зранку поштарка принесла пенсію у розмірі 345 грн.,  три купюри номіналом по 100 грн.,  дві купюри номіналом по 20 грн.,  і одна купюра номіналом 5 грн. Племінники на той час були вдома,  і знали про це. Вказані гроші вона сховала у кишені свого пальта. Зранку ОСОБА_1 кудись пішов. Повернувся через деякий час зайшов у кімнату,  став просити від неї гроші на пляшку горілки. Вона сказала що не дасть йому грошей,  так як він їх проп'є а гроші треба для життя. Після чого,  він став грубити,  ображати нецензурною лайкою. Побачивши що вона категорично відмовляюсь дати йому гроші,  ОСОБА_1 ще більше розлютився і сказав що забере їх сам,  силоміць,  вдарив її в обличчя рукою. ОСОБА_2 цього не чекала і впала на підлогу,  і коли лежала ОСОБА_1 обутою в черевик ногою наніс удар в район поясниці. Удари були не дуже сильними,  однак вона старша жінка і їй було боляче,  і ще на сьогодні вона має синці під лівим оком.  На це втрутився ОСОБА_3,  який почав кричати на ОСОБА_1 щоб залишив її в спокою. Після чого,  ОСОБА_1,  залишивши її лежати на підлозі,  почав обшукувати кімнату і перевіряти де вона залишила пенсію. Шукаючи їх в ліжку,  серванті,  він постійно питався де вона сховала гроші,  однак ОСОБА_2 йому відповісти на це не хотіла. Підійшовши до її пальта,  яке висіло на стіні біля дверей,  засунув руку в кишені де знаходились гроші. Вийняв їх. Коли вона це побачила то почала просити щоб він не брав гроші так як не

буде за що жити. Однак він її не слухав,  взяв гроші і пішов з домів. ОСОБА_2 вийшла за ним на подвір'я,  стала кричати сусідам щоб його зупинили,  що він її обікрав,  що заявить у міліцію,  однак ОСОБА_1 на це не реагував. Дньом вони з іншим племінником знаходились вдома,  а вечором знаючи що повернеться ОСОБА_1,  буде п'яний,  і може побити,  пішли спати до сусідів. Наступного дня коли вони повернулись додому,  ОСОБА_3 запитав ОСОБА_1 де гроші які він забрав від ОСОБА_2,  на що останній сказав що не знає. Вказані гроші були знайдені через деякий час у копні сіна.

Цивільний позов по справі не заявляє.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 показав,  що він проживає за вище вказаною адресою разом з тіткою та братом.  Так як він має хворі ноги то ніде не працює знаходиться на утриманні у своєї тітки. Так 03 березня 2007 року ввечері додому після роботи повернувся брат ОСОБА_1 і приніс з собою пляшку горілки яку разом випили. Зранку 04 березня 2007 року він встав і пішов до сусіді дивитись телевізор,  а його брат пішов у село. Повертаючись додому він почув крики в будинку,  зайшовши в середину побачив що ОСОБА_1 б'є тітку і кричить на неї. Він почав кричати щоб той зупинився але ОСОБА_1 штовхнув його після чого почав шукати по кімнаті щось коли підійшов до пальта тітки яке висіло біля дверей то тітка почала кричати не бери гроші. Після він дізнався що ОСОБА_1 забрав у тітки гроші яка та отримала як пенсію. Він повністю підтвердив вину свого брата у вчинені вказаного злочину.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків слідчий СВ Мукачівського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_4 та дільничний інспектор Мукачівського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_5 спростували ствердження підсудного про те,  що йому було запропоновано взяти на себе вину за злочин який він нібито не вчиняв.

Вина ОСОБА_3 в скоєні інкримінованому йому злочину підтверджується також показами свідка ОСОБА_6 (а.с. 49-51),  які він дав на досудовому слідстві,  а також:

протоколом відтворення обстановки ї обставин події та фото таблицею до нього (а.с.  43-46); висновком судово-медичної експертизи №292/2007 р. від 16 квітня 2007 року,  згідно якої тілесні ушкодження які були заподіяні потерпілій,  відносяться до групи легких тілесних ушкоджень ( а.с.  43-46).

За таких обставин суд вважає,  що дії підсудного ОСОБА_1 кваліфіковані за  ст.  186 ч.2 КК України - по кваліфікуючим ознакам,  як відкрите викрадення чужого майна (грабіж),  поєднане з насильством,  яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого,  вчинений повторно - вірно та в судовому засіданні підтвердилися повністю.

При обрані виду і розміру покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності злочину,  всі обставини справи,  особу підсудного ОСОБА_1 Підсудний раніше неодноразово судимий (а.с.  70-73),  скоїв тяжкий злочин під час іспитового строку,  вину не визнав,  по місцю проживання,  характеризується негативно (а.с.  66).

Обставинами,  що обтяжують покарання суд визнає рецидив злочину,  вчинення злочину особою,  що перебуває в стані алкогольного сп'яніння,  та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Обставинами,  що пом'якшують покарання,  суд не вбачає.

Цивільний позов по справі не заявлено.

За таких обставин суд вважає,  що підсудному ОСОБА_1 необхідно призначити покарання в межах передбачених санкцією ч.2  ст.  186 КК України із відбуванням покарання в місцях позбавлення волі з ізоляцією від суспільства.

Керуючись  ст.  ст.  323,  324 КПК України,  суд -

засудив:

ОСОБА_1 за  ст.  186 ч. 2 КК України до чотирьох років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 16 березня 2007 року.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_1 залишити попередній - тримання під вартою.

Речових доказів по справі не має.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Судових витрат по справі не має.

Вирок оголошено і може бути оскаржено на протязі 15-ти діб з моменту його оголошення а засудженим в цей же термін з дня отримання ним копії вироку,  через цей суд в апеляційний суд Закарпатської області.