ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" червня 2011 р. Справа № 43/440
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М.,
суддів:Рогач Л.І.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргуСтаршого прокурора відділу Генеральної прокуратури України Щипки В.П.
на постановувід 07.04.11 Київського апеляційного господарського суду
у справі№43/440
господарського судум. Києва
за позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі
1. Міністерства оборони України
2. Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрконверс"
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд"
третя особаШевченківська районна у м. Києві державна адміністрація
провизнання права власності на нерухоме майно та його витребування
за участю представників сторін
від позивачів:у засідання не прибули
від відповідачів:1. ОСОБА_1, дов.
від третьої особи:у засідання не прибули
від ГПУ:Щипка В.П., посв.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 15.10.10 господарський суд м. Києва (суддя Хрипун О.О.) задовольнив позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрконверс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд", за участю в якості третьої особи Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання права власності на нерухоме майно та його витребування.
Рішення мотивовано тим, що спірне майно вибуло з власності держави, з управління Міністерства оборони України та володіння ДП "Укрконверс" не з їхньої волі, а іншим шляхом: внаслідок постановлення 20.12.05 господарським судом міста Києва ухвали про затвердження мирової угоди від 16.12.05, яка в подальшому скасована Верховним Судом України. Набувачі цього майна за мировою угодою від 16.12.05 у справі №43/464 та за мировою угодою від 28.08.06 у справі №23/288-б не набули права власності на нього, тому Міністерство оборони України, як власник спірного об'єкту нерухомості, відповідно до вимог ст.ст. 16, 387, 388, 392 ЦК України має право витребувати його від набувачів (відповідачів), які безпідставно володіють ним.
Постановою від 07.04.11 Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Вербицької В.В. –головуючого, Андрієнка В.В., Буравльової С.І.) рішення суду першої інстанції скасував, а провадження в справі припинив.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що визначені в позові вимоги можуть заявлятися лише в межах справи про банкрутство, яка триває на даний час, а тому позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно та його витребування підлягають припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Ухвалою від 06.06.11 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою Старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України, в якій заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Касатор доводить безпідставне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Державне підприємство "Укрконверс" є юридичною особою, підпорядковане та підконтрольне Міністерству оборони України, засноване на майні державної власності, яке закріплене за ним на праві повного господарського відання. Збитки, спричинені Міністерству оборони України або ДП "Укрконверс", є збитками, завданими державі.
Згідно зі свідоцтвом про право власності за №1813-В, виданим 27.12.05 Головним управлінням комунальної власності м. Києва, нежилі приміщення загальною площею 1047,80 м2, розташовані у м. Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), є державною власністю і належать державі Україна.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.06.05 за заявою керівника ДП "Укрконверс" порушена справа №43/464 про банкрутство цього підприємства. Ухвалою від 20.12.05, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.06.06, затверджено мирову угоду від 16.12.05, укладену між ДП "Укрконверс" (боржником) і комітетом кредиторів, та припинено провадження в справі.
За умовами мирової угоди третя особа у справі №43/464 ТОВ "Нафта-Трейд" зобов'язалася погасити кредиторську заборгованість ДП "Укрконверс" на суму 2 989 787,46 грн. та перерахувати в поповнення його обігових коштів 2 248 446,54 грн., натомість ДП "Укрконверс" погодилося передати третій особі у власність належні підприємству основні фонди –нерухоме майно, в тому числі цілісні майнові комплекси загальною площею 36944,8 м2 у містах Києві, Львові, Київській та Львівській областях оціночною вартістю 5 238 234 грн.
Постановою від 10.10.06 Верховний Суд України за касаційним поданням Генерального прокурора України скасував постанову Вищого господарського суду України від 21.06.06 та ухвалу господарського суду міста Києва від 20.12.05, передавши справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказана постанова мотивована тим, що ст.ст. 18, 35, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та планом санації боржника –ДП "Укрконверс" не передбачено перехід права власності на майно боржника до третьої особи ТОВ "Нафта-Трейд", що мало місце за даною мировою угодою. До того ж господарський суд не перевірив, чи порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб, не повідомив власника майна та державний орган уповноважений здійснювати управління зазначеним у позові майном –Міністерство оборони України про дату розгляду мирової угоди та не заслухав їх думку стосовно умов укладення цієї угоди, чим позбавив Державу Україна і Міністерство оборони України, як заінтересованих осіб, права на судовий захист своїх майнових прав.
Незважаючи на скасування ухвали господарського суду міста Києва від 20.12.05, внаслідок чого мирова угода від 16.12.05 є неукладеною, ТОВ "Нафта-Трейд" в державну власність не повернуло отримане від ДП "Укрконверс" майно, в тому числі нежитлові приміщення оціночною вартістю 2 832 686 грн. загальною площею 1047,8 м2, що складає 41/100 частину нежилих приміщень у будинку площею 2582,40 м3 у м. Києві по вул. Мельникова, 81, (літера Б), а саме: приміщення з №1 до №26 (групи приміщень №3) третього поверху, приміщення з №12 до №31, №34 (групи приміщень №4), приміщення №№11, 32, 33 четвертого поверху.
Натомість, ТОВ "Нафта-Трейд" 20.06.06 звернулось до суду з заявою про порушення справи про власне банкрутство у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.06 за вказаною заявою порушена справа №23/288-б, а ухвалою цього ж суду від 28.09.06 затверджена мирова угода від 28.08.06 між ТОВ "Нафта-Трейд" та його кредиторами –TOB "Фінансова група "Фінансові технології" та ТОВ "Вікор-Найт".
За умовами вказаної мирової угоди від 28.08.06 ТОВ "Нафта-Трейд" в обмін на кредиторські вимоги ТОВ "Вікор-Найт" у сумі 2 835 864,23 грн. передав йому у власність нежилі приміщення загальною площею 1047,80 м2, розташовані у місті Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), які до цього були отримані ним від державного підприємства Міністерства оборони України "Укрконверс" за мировою угодою від 16.12.05, затвердженою ухвалою господарського суду м. Києва від 20.12.05 у справі №43/464. 12.09.06 вказані нежилі приміщення передані ТОВ "Вікор-Найт" за актом прийому-передачі.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірне майно вибуло з власності держави, з управління Міністерства оборони України та володіння ДП "Укрконверс" не з їхньої волі, а іншим шляхом: внаслідок постановлення 20.12.05 господарським судом міста Києва ухвали про затвердження мирової угоди від 16.12.05, яка в подальшому скасована Верховним Судом України. Набувачі цього майна за мировою угодою від 16.12.05 у справі №43/464 та за мировою угодою від 28.08.06 у справі №23/288-б не набули права власності на нього, тому Міністерство оборони України, як власник спірного об'єкту нерухомості, відповідно до вимог ст.ст. 16, 387, 388, 392 ЦК України має право витребувати його від набувачів (відповідачів), які безпідставно володіють ним.
Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до встановлених обставин у справі та частини 5 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керуючий санацією має право розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 11 ст. 17 вказаного Закону угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною. Все отримане за такою угодою повертається сторонам. При цьому розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження в справі про банкрутство.
Крім того, у разі порушення сторонами умов угод, укладених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації захист порушеного права, що виникло у зв'язку з проведенням процедури санації, здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство (ч. 8 ст. 18 вказаного Закону).
Відтак, за висновком суду апеляційної інстанції, обставини законності включення спірного в справі майна до умов мирової угоди від 28.08.06 віднесено до процедури банкрутства у справах №43/464-23/583-б, №23/288-б.
Оскільки ухвалою від 14.03.10 господарського суду міста Києва у справі №23/288-б зупинено провадження у справі до вирішення справи №43/464-23/583-б, суд апеляційної інстанції вважає, що дані вимоги можуть заявлятися лише в межах справи про банкрутство, яка триває на даний час, а відтак припинив провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України через відсутність предмету спору.
Проте матеріали справи не містять підстав для висновку про відсутність предмету спору між сторонами, оскільки право власності на спірне в справі майно не врегульовано в процедурі банкрутства в справах №43/464-23/583-б, №23/288-б, інших справах, а спір підвідомчий господарським судам відповідно до ст.ст. 1, 12 ГПК України.
Припиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно зі ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Тому в разі припинення провадження в даній справі позивач буде обмежений у здійсненні захисту своїх прав з того ж предмету і з тих же підстав за наявністю факту визнання недійсною мирової угоди у справі №43/464, внаслідок якої було відчужено державне майно на користь відповідачів у даній справі, а рішення про законність такого відчуження судом не приймалося.
Зважаючи на передчасність висновків судів попередніх судових інстанцій та неповне з'ясування усіх суттєвих обставин у справі, помилковість застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального і матеріального законодавства щодо законності прав позивача і відсутність відповідних прав у відповідачів на спірне майно, судова колегія дійшла висновку про скасування прийнятих у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення обставин дійсних власників зазначеного у позові майна згідно з вимогами ст. 41 Конституції України і ст.ст. 316-321 ЦК України.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 15.10.10 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.11 у справі №43/440 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Г.Мачульський
Судді Л.Рогач
А.Уліцький