ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2011 р.                                                            Справа № 61/297-10

вх. № 9926/4-61

Суддя господарського суду Рильова В.В. 

при секретарі судового засідання Волощук К.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малюк 2", м. Харків  

до  

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків  

про стягнення 328196,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Малюк 2", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП  ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 328196,52грн. та про визнання договору оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р. розірваним. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.01.11 р. провадження у справі було зупинено до вирішення питань, поставлених господарським судом судовому експерту.

Харківським Науково-дослідним інститутом судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса справу повернуто до господарського суду Харківської області із повідомленням про неможливість дати висновок експерта.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2011р. провадження у справі поновлено та її розгляд призначено на 18.05.2011р.

Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 10.05.2011р., оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копії даної ухвали надіслано сторонам 10.05.2011р. за вих. №009381.

Вищезазначену ухвалу було надіслано позивачу на адресу, вказану у позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ : 61003, м.Харків, пр.Московський , 19/23.

Згідно п.п. 4.1.3 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищевикладене , суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи , в той час як позивач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь представника у судовому засіданні не реалізував, про причини неможливості направити у судове засідання свого представника не повідомив.

Відповідач в судове засідання 18.05.2011 року, не з’явився, свого повноважного представника не направив, документів, витребуваних судом не надав, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, керуючись положеннями статті 69 ГПК України, спір  має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви та у  виняткових  випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей  розгляду  спору,  господарський  суд  ухвалою   може продовжити  строк  розгляду спору,  але не більш як на п'ятнадцять днів, зважаючи на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 21.12.2010р. було задоволено клопотання позивача, строк розгляду справи № 61/297-10 було продовжено. Станом на теперішній час строк розгляду справи спливає 23.05.2011р., на підставі вказаного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв’язку з відсутністю строку, передбаченого чинним законодавством для відкладення розгляду справи.

Також, в даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі  матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, надати нові докази тощо). Проте, нових доказів відповідачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні відповідача про відкладення справи не зазначено.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Клопотання відповідача є необґрунтованим і таким, що не відповідає принципу добросовісності в користуванні процесуальними правами. До клопотання не додано жодних доказів відрядження відповідача та його представника.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 10.05.2011 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви та відзиву на неї , повно та всебічно дослідивши  обставини справи та докази на їх підтвердження,  суд встановив наступне.

01.08.2008р. між ТОВ "Малюк 2" (позивач по справі) та  ФОП  ОСОБА_1 (відповідач по справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №5, відповідно до умов якого позивач передав , а відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення , загальною площею 304,5кв.м., за адресою:м.Харків, вул.Плеханівська , 73.

Вказане приміщення належить позивачу на праві приватної власності , що підтверджується наявним в матеріалах справи договором купівлі - продажу нежитлових приміщень від 04.04.2008р., Витягом з Державного реєстру правочинів №5724613 від 04.04.2008р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18550417.

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи , підписаним сторонами договору актом приймання - передачі до договору оренди №5 від 01.08.2008р.

Відповідно до п.4.1 , з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1  до договору оренди №5 від 01.08.2008р. строк оренди складає з 01.08.2008р. по 01.04.2011р.

Пунктом 3.1 додаткової угоди №1 площу орендованого приміщення було змінено на 77,3 кв.м.

Згідно п.5.1 договору оренди ,  з урахуванням змін, внесених додатковою угодою розмір орендної плати становить 31825,00грн. на місяць. Орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 15 числа поточного місяця. Платежі за електропостачання , гарячу та холоду воду , опалення, водовідведення (каналізацію), телефон не входять до вартості орендної плати та сплачуються відповідачем окремо згідно виставлених позивачем рахунків.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що орендар зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Відповідно до п.9.2 договору в разі прострочення сплати орендних платежів відповідач зобов"язаний сплатити пеню в розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно п.10.3 договору він не підлягає розірванню , за виключенням випадків, коли одна з сторін систематично порушує умови договору.  

В своїй позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач орендну плату сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі , внаслідок чого відповідач фактично розрахувався лише по березень 2009р., а в липні 2009р. відповідач без будь - якого попередження залишив орендоване ним приміщення та не сплатив виниклу заборгованість.

30.11.2009р. позивач направив на адресу відповідача лист з попередженням про розірвання договору оренди нежитлового приміщення  №5 від 01.08.2008р. через невиконання відповідачем умов п.7.2 договору , проте відповідач залишив таке звернення позивача без відповіді та без виконання.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Відповідач заперечує проти позову та у своєму відзиві на позовну заяву , зазначає , що між позивачем та відповідачем договір оренди нежитлового приміщення  №5 від 01.08.2008р., не укладався та стосовно того хто уклав цей договір від імені відповідача та яким чином здійснювалось списання коштів з поточного рахунку відповідача подано відповідну заяву до Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області , яка зареєстрована від 30.11.2010р. за №11234.   

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Харківської області від 12.01.11 р. провадження у справі було зупинено до вирішення питань, поставлених господарським судом судовому експерту. У справі №61/297-10 було призначено судову почеркознавчу експертизу та доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса та на вирішення судового експерта поставлено наступні питання:

1). Чи належить ОСОБА_1  підпис у договорі оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р.?

2). Чи належить ОСОБА_1  підпис у акті приймання - передачі до договору оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р.?

3). Чи належить ОСОБА_1  підпис у додатковій угоді до договору оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р.?

При цьому зобов’язано сторін на вимогу експертів надати усі необхідні документи.

08.02.2011р. Харківським Науково-дослідним інститутом судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса справу повернуто до господарського суду Харківської області із повідомленням про неможливість дати висновок експерта, у зв"язку із невиконанням ФОП ОСОБА_1, клопотання судового експерта, а саме відповідача було зобов"язано надати вільні зразки його підпису та почерку в документах робочого та особистого характеру, вільні зразки почерку в різнохарактерних записах та документах, які містять записи прізвища "Курмаєв", а також слова з буквою "Э", експериментальні зразки почерку  у вигляді записів слов з буквами:  "Э", "Кур" виконані з лівим нахилом.

Проте, відповідач витребуваних документів не надав, клопотання судового експерта не виконав, а тому заперечення відповідача , стосовно не укладання договору оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р. з позивачем, не приймаються судом , оскільки вони не доведені , не обгрунтовані та не підтверджені відповідними засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, відповідач не довів суду , що підпис зроблений у договорі оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р., у акті приймання - передачі до договору оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р. та у додатковій угоді до договору оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р. належить не ОСОБА_1.

А тому, суд відповідно  до п.3 ст.639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту його підписання сторонами, вважає договір оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р. укладеним між ТОВ "Малюк 2" та  ФОП  ОСОБА_1 та зазначає, що судом  були створені належні умови для надання відповідачем усіх необхідних доказів, для визнання його оспорюваного права. При цьому, відповідач не надав суду належних доказів, які б свідчили про проведення слідчих дій та встановлення того, що договір було підписано іншою особою, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Також судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно того, що з поточного рахунку відповідача були списані грошові кошти невідомою особою, з наступних підстав.

По - перше, з наявних в матеріалах справи квитанцій вбачається, що платежі за договором оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р. здійснювались особисто ФОП ОСОБА_1 через каси відділення ВАТ "Реал - Банк".

По - друге , з доданих до позовної заяви документів, таких як: копія паспорту ФОП ОСОБА_1, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду та реквізитів, зазначених у договорі оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р., вбачається , що відповідач не заперечував проти укладання договору оренди та надав позивачу всі необхідні для укладання такого договору відомості. Доказів про втрату паспорту та використання позивачем без відома відповідача особистих даних ФОП ОСОБА_1 відповідач суду не надав, доказів, щодо проведення слідчих дій стосовно цього , відповідачем також не надано.

Конституція України (ст.19) встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією  із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено наступне.  Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч.1 ст. 179 ГК України).

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

          Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті  284  Господарського  кодексу  України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 240261,00 грн. заборгованості з орендної плати не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №5 , який був укладений між сторонами по справі 01.08.2008р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р. у сумі 240261,00 грн., документів, що спростовували викладене у позові,  суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 240261,00 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить з наступного.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.  

Відповідно до п.9.2 договору в разі прострочення сплати орендних платежів відповідач зобов"язаний сплатити пеню в розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочення.

Орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 15 числа поточного місяця.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання повинно мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з позовною заявою, розмір пені нарахований за період з липня 2010р.  по жовтень 2010р. і становить 87935,52 грн.

Проте , суд вважає розрахунок позивач  необгрунтованим, оскільки з розрахунку позивача не вбачається, з якої саме дати було нараховано відповідачу пеню та дати в якій закінчується нарахування пені, до того ж сума основного боргу з орендної плати нарахована позивачем за період з серпня 2008р. по липень 2009р. в розмірі 240261,00грн., а пеню нараховано на цю ж суму тільки зазначено інший період -  липень - жовтень 2010р.

Ухвалами суду позивача було зобов"язано надати обгрунтований та докладний розрахунок суми пені відповідно до приписів ст. 232 ГК України та положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за  несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" (із зазначенням дат з яких починається нарахування пені, дат в які закінчується нарахування, кількості днів прострочення, сум боргу на які нараховується пеня (із зазначенням нарахованих та сплачених сум), розміру ставки пені (із зазначенням розміру облікової ставки на НБУ на рік та відповідно розрахованої ставки пені на день) підсумкової суми пені за кожний період нарахування та підсумкової суми пені заявленої до стягнення). Проте, позивач обгрунтованого та докладного розрахунку пені суду не надав.

Проте, позивач обгрунтованого розрахунку пені не надав.

Все вищевказане свідчить  про те, що  розрахунок позовних вимог в частині пені, зроблений позивачем  без врахування положень ст.232 ГК України, а тому сума пені, нарахована та пред"явлено до стягнення є незаконною та безпідставною.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку , що позовні вимоги в частині стягнення пені є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв"язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об’єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Позивачем у своїй позовні заяві було також заявлено вимогу про визнання договору оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р. розірваним.

При цьому , суд зазначає, що відповідно до п.4.1 договору оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р. , з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1  до договору оренди №5 від 01.08.2008р. строк оренди становить з 01.08.2008р. по 01.04.2011р.

Тобто, станом на момент прийняття рішення  по справі, договір оренди №5 від 01.08.2008р. є таким , що припинив свою дію.

Відповідно до п.1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності предмету спору господарський суд припиняє провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи, що предмет спору в цій частині позову відсутній, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині визнання договору розірваним.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, з урахуванням положень статті 47 ГПК України та пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” позивачу належить видати довідку про повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 43,44 грн. перерахованого платіжними дорученнями №172 від 06.10.2010р.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 121, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 16, 509, 526, 598, 610, 611,612, 614, 626,  629,651  Цивільного кодексу України, ст. 20,173, 174, 179, 188,193, 283, 284, 285, 286, 291 Господарського кодексу України, статтями 1, 12, 33, 34, 44, 45, 47, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -   

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61143, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Малюк - 2" (61003, м.Харків, пр-т Московський , 19/23, ідентифікаційний код 35701346) заборгованість у розмірі 240261,00грн., а також 2487,61 грн. державного мита та 174,36грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині визнання договору оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2008р. розірваним припинити провадження у справі.

В частині стягнення пені в сумі 87935,52грн. -  відмовити.

Видати довідку  ТОВ "Малюк 2" про повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 43,44 грн. перерахованого платіжними дорученнями №172 від 06.10.2010р.

Суддя                                                                                 Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 23.05.2011р.

Справа №61/297-10.