ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.06.11 р.                                                                                 Справа № 13/5                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Приватного підприємства „Соняшник” м. Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа-2010” м. Донецьк  

про: стягнення заборгованості в сумі 13198грн. 73коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Понуровський С.М. (паспорт НОМЕР_1, виданий Будьонівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області від 19.11.1999р.) –директор.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство „Соняшник” м. Луганськ (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа-2010” м. Донецьк  (далі – відповідач) про стягнення 13’198грн. 73коп., з яких: 13’038грн. 06коп. – сума боргу, 134грн. 63коп. – пеня, 26грн.04коп. – 3% річних.

Ухвалою від 13.04.2011р. порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 26.04.2011р., судом зобов’язано сторін з’явитися в судове засідання, надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання за Договором поставки № 01/06-1 від 01.06.2010р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої за видатковими накладними № 499 від 27.01.2011р., № С-00002606 від 03.02.2011р., № С-00003278 від 10.02.2011р., № С- 00003834 від 22.02.2011р., № С – 00004329 від 23.02.2011р., № С- 00004838 від 01.03.2011р. продукції, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість та підстави для нарахування пені та 3% річних.

 На підтвердження вказаних обставин позивач надав засвідчені копії: договору № 01/06-1 від 01.06.2010р., протоколу розбіжностей до договору від 01.06.2010р., видаткових накладних № 499 від 27.01.2011р., № С-00002606 від 03.02.2011р., № С – 00003278 від 10.02.2011р., № С- 00003834 від 22.02.2011р., № С – 00004329 від 23.02.2011р., № С- 00004838 від 01.03.2011р., довідку за підписом директора про наявність у відповідача заборгованості за договором у розмірі 13’038грн.00коп., акт звірки взаєморозрахунків від 31.03.2011р. за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р.

 Також 12.05.2011р. приєднано до матеріалів справи податкові накладні, що складались під час здійснення спірних господарських операцій.

 Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, норми Господарського процесуального кодексу України.

26.04.2011р. Відповідачем через канцелярію господарського суду Донецької області наданий відзив на позовну заяву №б/н від 10.08.2010р., за змістом якого позовні вимоги не визнаються товариством у повному обсязі з огляду на те, що поставка продукції відбувалася не за договором № 01/06-1 від 01.06.2010р. З посиланням на ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” вважає, що первинні документи не можуть розглядатися як докази передачі товару відповідачу в межах умов укладеного договору № 01/06-1 від 01.06.2010р., оскільки у видаткових накладних не міститься посилання на вищезазначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір. Крім того, вимога з боку Позивача здійснити оплату товару у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України не заявлялась, що на думку Відповідача свідчить про відсутність порушення зобов’язань з боку товариства. В наданому відзиві відповідач також зауважив, що позивачем не надані суду довіреності, які б підтверджували право отримання товару від позивача уповноваженими особами відповідача.

До відзиву Відповідачем наданий акт звіряння розрахунків за період з 01.02.2011р. по 26.04.2011р. між сторонами за договором № 01/06-1 від 01.06.2010р. На виконання вимог ухвали суду Відповідачем надані засвідчені копії платіжних доручень № 50 від 10.02.2011р., № 123 від 08.04.2011р., № 72 від 25.02.2011р., № 40 від 02.02.2011р. У подальшому у письмових поясненнях направлених через канцелярію суду 08.06.2011р. Відповідач зазначив про помилкове посилання у акті звірки на договір № 01/06-1 від 01.06.2010р.

У письмових поясненнях, наданих 27.05.2011р. через канцелярію суду, відповідач додатково зауважив, що всупереч умов укладеного договору № 01/06-1 від 01.06.2010р. жодні заявки на поставку продукції ані в усній, ані в письмовій формі від Позивача не надходили, Специфікації не укладалися, жодні рахунки-фактури від Позивача не отримувались.

У зв’язку з неповним виконанням вимог ухвали суду, необхідністю витребування додаткових документів, враховуючи заявлене 12.05.2011р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд неодноразово відкладав розгляд справи.

Під час судових засідань Відповідач не заперечував проти факту отримання товару від позивача, однак наполягав, що поставка товару здійснювалась поза договором № 01/06-1 від 01.06.2010р.

В судовому засіданні 10.06.2011р. представник Відповідача наполягав на тому, що ні яки вимоги щодо оплати отриманого товару від позивача не отримував, в тому числі рахунки на сплату товару по спірним накладними не виставлялися. Суми вартості отриманого товару за спірними накладними обліковувались в бухгалтерському обліку на підставі цих же накладних. Викладена позиція зафіксована у протоколі судового засідання від 10.06.2011р.

Позивач під час попередніх судових засідань наполягав на задоволенні позовних вимог вказуючи про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування своєї позиції по суті спору. Відповідно до письмової довідці за підписом директора підприємства стверджував, що у товариства наявна заборгованість перед Позивачем у розмірі 13’038грн. 06коп. саме за договором 01/06-1 від 01.06.2010р., окрім зазначеного договору між сторонами інші договори, угоди, в т.ч. в усній або у спрощений спосіб не укладалось.

До  судового  засідання 10.06.2011р. представник Позивача не  з’явився, хоча  був  належним  чином  повідомлений  про  час  та  місце  розгляду  справи, про  причини  не  явки  суд  не  повідомив, через  що суд  вважає  за  можливе  розглянути  справу  у відсутності представника позивача.

Суд вважає що відсутність в судовому засіданні позивача не є перешкодою для повного та всебічного розгляду справи, оскільки наявних в справі матеріалів достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

01.06.2010р. між позивачем (продавець) та відповідачем (прокупець) був укладений договір № 01/06-1, згідно з яким продавець передає у власність (повне господарське ведення) покупця товар, а покупець приймає та оплачує товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 6.1. договір вступає у силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2015р.

Відповідно п. 2.1 договору поставка продукції здійснюється продавцем по попереднім заявкам покупця, які передаються за 3 (три) робочих дні до поставки.

        Сторонами був підписаний та скріплений печатками протокол розбіжностей до договору від 01.06.2010р., останній прийнятий у редакції Покупця та є невід’ємною  частиною договору. Відповідно до п. 3.1 протоколу сторони виклали п. 3.1 в наступній редакції: ціна на поставляємий товар складається відповідно до накладної. Ціна продукції у накладній повинна відповідати ціні, визначеній сторонами у специфікації. Згідно з п. 3.5 протоколу оплата товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту поставки продукції, за виключенням випадків, обумовлених у п. 3.8 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами за накладними № 499 від 27.01.2011р., № С-00002606 від 03.02.2011р., № С – 00003278 від 10.02.2011р., № С - 00003834 від 22.02.2011р., № С – 00004329 від 23.02.2011р., № С- 00004838 від 01.03.2011р. позивачем був поставлений товар на загальну суму 13038грн. 06коп.

Відповідач поставлений за видатковими накладними товар отримав, про що свідчить підпис та відбиток печатки останнього в графі „Отримав”, факт отримання товару не запереречено у  письмових поясненнях суду.

Однак, за твердженнями Позивача станом на час розгляду справи вартість продукції Відповідачем у розмірі 13038грн.06коп. не сплачена, через що позивач звернувся з позовом до суду про стягнення зазначеної суми з урахуванням 3% річних та пені, вважаючи підставою до такого позову неналежне виконання позивачем саме договору № 01/06-1 від 01.06.2010р.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених в відзиві та додаткових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків Відповідача по оплаті переданого товару за накладними є саме договір № 01/06-1 від 01.06.2010р. в редакції протоколу розбіжностей від 01.06.2010р., укладений між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець). Договір за своїм змістом, правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного Кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

          Отже, в обґрунтування вимог позивач надав документи, які, на його думку, підтверджують заборгованість відповідача, а саме: договір № 01/06 -1 від 01.06.2010р., протокол розбіжностей до договору, накладні, податкові накладні, акт звірки взаємних розрахунків.

          Однак суд дослідивши надані позивачем документи дійшов до висновку, що вони не є,  в розумінні вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, належними доказами того, що поставка позивачем товару відповідачу була здійснена саме за договором № 01/06-1 від 01.06.2010р.

          Відповідно до ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

 Відомості про товар (найменування, кількість та його вартість) є істотними умовами та  мають  бути  відображені  у Договорі (його додатках). В тексті наданого позивачем договору такі відомості про товар відсутні. Матеріали справи не містять ані замовлень, ані укладену між сторонами специфікацію. Будь-яких додатків до договору (специфікацій) з цього приводу не укладалось, що не спростовано сторонами. Крім того, в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання саме цього товару за договором № 01/06-1 від 01.06.2010р.

 Тобто, істотні умови договору щодо характеристики товару сторони могли погодити тільки під час підписання видаткової накладної. Така видаткова накладна крім функції передатного акту фактично виконує функцію специфікації до договору, у зв’язку з чим повинна містити вказівки на договір.  

  Таким чином, з фактичних обставин справи не вбачається постачання з дотриманням умов спірного правочину, а отже, на його підставі.  

Дослідивши наявні в матеріалах справи накладні, суд вважає, що вони не можуть бути розцінені як докази поставки продукції на умовах договору № 01/06-1 від 01.06.2010р, оскільки жодного посилання в накладних на спірний договір не міститься. В накладних взагалі не зазначена підстава поставки.

  Системний аналіз Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна від 24.05.1995 №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема, підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, для надання  їм доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним господарським договором, укладеним між сторонами.

Наявність в накладних тільки підпису особи (з зазначенням її прізвища та без), хоча і засвідченою печаткою відповідача про прийняття товару – не є доказом постачання даної партії товару саме за договором № 01/06-1 від 01.06.2010р.

Так само не надають можливості встановити факт поставки товару в межах договору № 01/06-1 від 01.06.2010р. представлені суду податкові накладні, оскільки в якості підстав виникнення зобов’язань в останніх зазначено у графі „вид цивільно-правового договору” лише „договір” без будь-яких інших визначень. Одночасно, жодних посилань саме на спірний договір не має. Слід зауважити, податкові накладні відображають податкову звітність підприємства, але не підтверджують факту поставки товару відповідачу саме по договору № 01/06-1 від 01.06.2010р.

Враховуючи даний факт, а також приписи ч.1 ст.173, ст.181 Господарського кодексу України, вбачається встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) щодо постачання за наведеною первинною документацією не шляхом укладення договору поставки у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі видаткових накладних.

 Оскільки таке встановлення правовідносин є у розумінні ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарським договором укладеним у спрощений спосіб, вказівка „договір” у податкових накладних відображає характер господарських відносин між Позивачем та Відповідачем, що за своїм змістом є договірними, проте, беззаперечно не підтверджують поставку товару згідно видаткових накладних, які містяться у матеріалах справи, у межах саме договору № 01/06-1 від 01.06.2010р.

Крім того, представлений позивачем двосторонній акт звірки розрахунків між сторонами за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р. з посиланням на договір № 01/06-1 від 01.06.2010р. не може бути прийнятий в якості доказу виникнення боргу у Відповідача перед Позивачем саме за цим договором, оскільки, по-перше, цей документ містить тільки відображення руху коштів без будь яких істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків сторін, по-друге, цей документ не є первинним, а наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується саме первинними документами (накладними, рахунками тощо).

Представлений відповідачем односторонній акт звірки розрахунків між сторонами за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р. з посиланням на договір № 01/06-1 від 01.06.2010р. не може бути прийнятий в якості належного доказу виникнення боргу у Відповідача перед Позивачем саме за цим договором, оскільки цей документ містить тільки відображення руху коштів з посиланням на платіжні доручення та надходження товарів та послуг. Платіжні доручення № 50 від 10.02.2011р., № 123 від 08.04.2011р., № 72 від 25.02.2011р., № 40 від 02.02.2011р. витребувані судом у Відповідача не містять у якості підстави призначення платежу спірний договір. За письмовими поясненнями Відповідача, у акті звірки посилання на договір № 01/06-1 від 01.06.2010р. зроблено помилково.

  У будь-якому випадку акти звіряння взаєморозрахунків не можуть свідчити про здійснення сторонами господарської операції з відчуження майна, тому що їх складання безпосередньо не призводить до змін у майновому статусі сторін. Акт звірки розрахунків не містить істотних умов, які б дозволили визначити зміст та природу прав і обов'язків сторін. Підписання акту не впливає на майновий стан сторін, не призводить до змін в суті операції, ніяких прав та обов'язків у сторін в наслідок звіряння розрахунків між ними не виникає, тобто функція актів звірки розрахунків носить суто інформаційний характер.

До того ж акт звірки розрахунків є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємств і не може вважатися доказом наявності або відсутності заборгованості, наявність чи відсутність будь-яких зобов’язань сторін підтверджується тільки первинними документами –договором, накладними, рахунками тощо.

За приписами  ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

  Будь-які інші документи, які доводили б здійснення постачання в рамках договору № 01/06-1 від 01.06.2010р. в матеріалах справи відсутні. Докази здійснення попередніх заявок покупцем, що передбачено п. 2.1 договору суду не надані.

  З огляду на встановлене, суд не вбачає підстав які б свідчили про здійснення господарських операцій згідно накладних, що містяться у матеріалах справи, в межах та на підставі саме зазначеного договору.   

  За таких обставин, суд дійшов висновку, що Позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України доказів факт передачі товару та виникнення у Відповідача заборгованості саме за договором № 01/06-1 від 01.06.2010р., за  яким  позивачем  вимагається  спірна  сума у  якості  оплати.

  Враховуючи викладене, суд не приймає пояснення Позивача стосовно відсутності між сторонами інших договірних стосунків, окрім тих, що визначені позовною заявою. Крім того, встановлення таких правовідносин вбачається з огляду на наведене вище та є у розумінні ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарським договором, укладеним у спрощений спосіб.

 За висновками суду, застосувати умови п.3.5 договору № 01/06-1 від 01.06.2010р. щодо строку оплати отриманого товару протягом передбаченого 21 календарного дня у суду не має підстав.       

З урахуванням вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом не залишено поза увагою та надано правову оцінку тій обставині, що в матеріалах справи наявні видаткові накладні.

          Як вказано у тексті позовної заяви, позивач в підтвердження факту поставки товару відповідачу, зокрема, посилається на накладні: № 499 від 27.01.2011р., № С-00002606 від 03.02.2011р., № С – 00003278 від 10.02.2011р., № С - 00003834 від 22.02.2011р., № С – 00004329 від 23.02.2011р., № С- 00004838 від 01.03.2011р.

          Суду не надано доказів незгоди відповідача з якістю, кількістю, асортиментом та ціною поставленого товару, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, тому господарський суд дійшов висновку, що покупець фактично прийняв товар, поставлений за вищезазначеними видатковими накладними, без заперечень.

Видаткові накладні підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками підприємств, що свідчить про вчинення правочину в усній формі. Факт отримання товару за накладними Відповідачем під час судових засідань підтверджений, у відзиві на позов факт отримання товару не спростовано.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

          Поставка товару позивачем, його отримання відповідачем свідчить про волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 ЦК України.

          Оскільки товар отриманий відповідачем у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно з якою боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, якщо не передбачено умовами договору в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги.

Але позивач не надав суду доказів у підтвердження факту пред’явлення вимоги відповідачу про сплату отриманої продукції, наявність вимоги сплатити борг заперечена Відповідачем, тому підстав для задоволення позову про стягнення боргу у суду немає у зв’язку з відсутністю вимоги направленої в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України у будь-якому вигляді (рахунку, претензії).

 З огляду на вищенаведене, в позовних  вимогах слід відмовити повністю.

 Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

          У задоволенні позовних вимог Приватного підприємства „Соняшник” м. Луганськ (юридична адреса: 91000, м. Луганськ, кв. Жукова, будинок 11, квартира 77, код ЄДРПОУ 30695197) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Основа-2010” м. Донецьк (юридична адреса: 83092, м. Донецьк, вул. Незалежності, будинок 12, квартира 129, код ЄДРПОУ 37086696) про стягнення суми заборгованості за поставлений та не сплачений товар у розмірі 13’038грн. 06коп., пені за прострочення оплати товару у розмірі 134грн. 63коп., а також 3% річних за прострочення виконання грошових зобов’язань у розмірі 26грн.04коп., що загалом становить 13’198грн. 73коп., відмовити.

У судовому засіданні 10.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.