ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.06.11 р.                                                                                 Справа № 13/7                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра - М” м. Донецьк (ідентифікаційний код 20322326)

до відповідача Дочірнього підприємства „Центральна районна аптека № 317” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма рент”, м. Шахтарськ (ідентифікаційний код 30286892)

про: стягнення суми основного боргу в розмірі 15056,25грн., суми індексу інфляції –232,32грн., 3% річних –62,44грн., пені –323,51грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (за довіреністю б/н від 08.04.2011р.) - юрисконсульт

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фра - М” м. Донецьк (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Дочірнього підприємства „Центральна районна аптека № 317” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма рент”, м. Шахтарськ (далі – відповідач) про стягнення суми основного боргу в розмірі 15056,25грн., суми індексу інфляції –232,32грн., 3% річних –62,44грн., пені –323,51грн.

Ухвалою від 14.04.2011р. суд порушив провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір поставки товару № 171 від 12.08.2008р., товарно-транспортні накладні № 83206 від 13.01.2011р., № 84279 від 13.01.2009р., № 84280 від 13.01.2011р., № 443811 від 14.02.2011р., № 443812 від 14.02.2011р., вимогу від 25.03.2011р. на повернення товару, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011р. по 02.03.2011р., за період з 01.01.2011р. та 26.04.2011р., вказуючи на не належне виконання з боку відповідача умов договору, внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 15056,25грн.

Під час судових засідань позивач підтримав позовні вимоги. Через канцелярію суду 24.05.2011р. позивач надав заяву, у якій, зокрема, повідомив суд про часткову оплату відповідачем 04.05.2011р. заявленої до стягнення заборгованості у сумі 4’700грн., ця сума була врахована підприємством в рахунок погашення заборгованості по товарно-транспортним накладним № 83206 від 13.01.2011р. на суму 2549грн. 64коп. та № 84280 від 13.01.2011р. на суму 2150грн.36коп. Отже сума основного боргу складає 10356грн.25коп.

        У зв’язку з неявкою в судові засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових документів, суд неодноразово відкладав розгляд справи.

Відповідач в судові засідання не з’явився, про поважність відсутності представників суд не повідомлений, витребуваних документів не надав, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів. Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АЕ № 732738 станом на 27.04.2011р., з якого вбачається, що місцезнаходженням Дочірнього підприємства „Центральна районна аптека № 317” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма рент”, м. Шахтарськ (ідентифікаційний код 30286892) є адреса: 86200, м. Шахтарськ, мікрорайон Журавльова, будинок 51 А. Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Обізнаність відповідача про розгляд спору підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень з відміткою про отримання ухвал суду.

 Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

12.08.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фра - М” м. Донецьк (постачальник) та Дочірнім підприємством „Центральна районна аптека № 317” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдінгова компанія” (покупець) був укладений договір поставки товару № 171, згідно яким постачальник зобов’язується систематично поставляти та передавати у власність покупця лікарняні препарати, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни, тощо, а покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Сторони 01.04.2009р. уклали додаткову угоду № 11 до договору № 171 від 12.08.2008р. щодо зміни найменування покупця на Дочірнє підприємство „Центральна районна аптека № 317” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма рент”, яке є правонаступником прав та обов’язків Дочірнього підприємства „Центральна районна аптека № 317” Товариства з обмеженою відповідальністю „Обласна аптечна холдінгова компанія”.

Відповідно п. 1.2 договору загальна кількість товару, що підлягає постачанню, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюються сторонами в товарно-транспортних накладних, що є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що формування асортименту та обсягу поставки здійснюється на підставі замовлення покупця. Згідно п. 2.3. договору товари, поставлені без письмового замовлення та прийнятті покупцем, вважаються поставленими та оплачуються на умовах цього договору.

Крім того, у п. 3.1 договору сторонами обумовлено, що сума кожної поставки, відстрочення оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються в товарно-транспортних накладних, що є невід’ємною частиною цього договору.

Суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником самостійно в рахунок оплати по накладним, які не оплачені та строк оплати по яким наступив (п.3.3 договору).

Розділом 5 договору сторони передбачили відповідальність за не належне виконання умов договору. Так, відповідно до п. 5.2. покупець по даному договору, за не оплату вартості товару в установлені строки, сплачує пеню в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від неоплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

Згідно п. 6.4 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. Якщо зі спливом строку дії даного договору, сторони продовжують співпрацювати по предмету договору, та не було пропозицій про зміну його умов, то він вважається пролонгованим на невизначений строк.

На виконання умов договору позивачем за товарно-транспортними накладними № 83206 від 13.01.2011р., № 84279 від 13.01.2009р., № 84280 від 13.01.2011р., № 443811 від 14.02.2011р., № 443812 від 14.02.2011р. був поставлений товар на загальну суму 15786грн.93коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 171 від 12.08.2008р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, вказані в спірних накладних, відповідають тим, що погоджені сторонами в договорі. Крім того, підставою поставки у видаткових накладних вказаний саме договір № 171 від 12.08.2008р. Відповідач ствердження в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач поставлену продукцію отримав, що підтверджується підписами матеріально-відповідальних осіб відповідача за довіреностями в графі „Отримав” та відбитками печатки товариства, чим надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за обумовленою вартістю, строками оплати.

Слід зазначити, відсутність письмових замовлень відповідача на поставку продукції не свідчить про не узгодження сторонами асортименту, кількості, вартості та строку оплату товару, оскільки відповідно до п. 2.3 договору товари, поставлені без письмового замовлення та прийняті покупцем вважаються поставленими.

Відповідачем поставлений за видатковими накладними № 4263321 від 18.11.2010р., № 3470951 від 23.09.2010р. товар на суму 1295грн. 65коп. був частково повернутий (вимога від 25.03.2011р.), частина даної суми у розмірі 730грн. 68коп. була врахована позивачем в рахунок зменшення заборгованості за товар поставлений за спірною товарно-транспортною накладною № 83206 від 13.01.2011р., що відповідає умовам п.3.3 договору.

Отже, з врахуванням викладеного, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, у зв’язку з чим позивачем заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 15056грн.25коп.

В підтвердження наявності у відповідача перед позивачем заборгованості також надані акти звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011р. по 02.03.2011р. (двосторонній), з 01.01.2010 р. по 26.04.2011 р. В акті звірки за період з 01.01.2010р. по 26.04.2011р. вказане кінцеве сальдо на користь позивача в сумі 15056грн.25коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими,  що підлягають  задоволенню частково, враховуючи наступне:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 171 від 12.08.2008р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови для договору купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що відстрочка оплати вказується в товарно-транспортних накладних.

Так, у товарно-транспортних накладних № 83206 від 13.01.2011р., № 84279 від 13.01.2011р., № 84280 від 13.01.2011р., № 443811 від 14.02.2011р., № 443812 від 14.02.2011р., за якими був поставлений товар, зазначався строк оплати – 30 днів з моменту отримання товару.

Оскільки по накладним № 83206, № 84279, № 84280  відповідачем був отриманий товар 13.01.2011р., то гранічний строк оплати до 12.02.2011р., тобто 13.02.2011р. – день початку прострочення виконання зобов’язання щодо оплати поставленого товару; по накладним № 443811,  № 443812 товар був отриманий 14.02.2011р., внаслідок чого строк оплати наступив 16.03.2011р., з 17.03.2011р. почалось прострочення виконання зобов’язання.

Факт наявності заборгованості підтверджений матеріалами справи, зокрема, двостороннім актом звірки розрахунків між сторонами за період з 01.01.2011р. по 02.03.2011р.

Як зазначалося, заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 15056грн.25коп. була часткова сплачена відповідачем 04.05.2011р. на суму 4700грн.00коп., що за письмовими поясненнями позивача було враховано в якості оплати боргу за товарно-транспортними накладними № 83206 від 13.01.2011р. на суму 2549грн.64коп. та № 84280 від 13.01.2011р. на суму 2150грн.36коп.

Згідно відбитку канцелярії суду позовна заява надійшла до суду 13.04.2011р. Виходячи з цього, в частині стягнення заборгованості у сумі 4700грн.00коп. провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи викладене, з урахуванням часткової сплати заборгованості у сумі 4700грн.00коп., на час розгляду справи заборгованість складає 10356грн.25коп. Докази сплати зазначеної заборгованості суду не представлені, отже, позовні вимоги вважаються обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню у розмірі  основного боргу 10’356грн.25коп.

         Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 5.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 232грн.51коп, яка нарахована по накладним № 83206 від 13.01.2011р., № 84279 від 13.01.2011р., № 84280 від 13.01.2011р. за період з 15.02.2011р. по 11.04.2011р.; по накладним № 443811 від 14.02.2011р., №  443812 від 14.02.2011р. за період з 17.03.2011р. по 11.04.2011р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення, всього на загальну суму 323грн.51коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

        Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про стягнення суми пені, встановив, що зазначений розрахунок відповідає вимогам законодавства, а саме позивачем дотриманий гранічний розмір нарахування пені – подвійна облікова ставка НБУ, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та не перевищує встановлений ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування. На підставі викладеного, заявлена позивачем до стягнення сума пені в розмірі 323грн.51коп. підлягає задоволенню судом та стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції  та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

        Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат та 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р. включно, встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 232грн. 32коп. та сума 3% річних у розмірі 62грн.44коп. не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже, підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі  (враховуючи межі позовних вимог). Позовні вимоги в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 10’356грн.25коп., суми інфляції в розмірі 232грн. 32коп., 3% річних в сумі 62грн.44коп. та пені в сумі 323грн.51коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, п 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

         Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра - М” м. Донецьк до Дочірнього підприємства „Центральна районна аптека № 317” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма рент”, м. Шахтарськ про: стягнення суми основного боргу в розмірі 15056,25грн., суми індексу інфляції –232,32грн., 3% річних –62,44грн., пені –323,51грн. задовольнити частково.

         Стягнути з Дочірнього підприємства „Центральна районна аптека № 317” Товариства з обмеженою відповідальністю „Сігма рент” (86200, Донецька обл., м. Шахтарськ, мікрорайон Журавльова, буд. 51А, код ЄДРПОУ 30286892, р/р 260083005576 в відділені Ощадбанку № 6687 м. Шахтарська, МФО 30286892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фра - М” (юридична адреса: 83023, м. Донецька, пр. Полеглих Комунарів, 95-Б, код ЄДРПОУ 20322326, р/р № 26004208 в ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) суму основного боргу в розмірі 10’356грн.25коп., суму індексу інфляції – 232,32грн., 3% річних – 62,44грн., пені –323,51грн., у відшкодування державне мито в сумі 156грн. 75коп., витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236грн.00коп.

Припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4700грн.00коп.

У судовому засіданні 10.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

        Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                 Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.