Справа № 22ц-938/2007 Головуючий у першій інстанції - КАНТУР A.M.
Категорія - цивільна Доповідач - СТРАШНИЙ М.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі
головуючого-судді СТРАШНОГО М.М.
суддів: ГУБАР В.С.,ШАРАПОВОЇ О.Л.
при секретарі: ІВАНОВІЙ Н.Б.,
за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Укрнафта" нафтогазовидобувне управління „Чернігівнафтогаз" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул,-
ВСТАНОВИВ:
В січні 2007 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила поновити її на роботі в ВАТ „Укрнафта" НГВУ „Чернігівнафтогаз" на посаді оператора заправочних станцій 3-го розряду, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12.12.2006 р. по день поновлення на роботі, посилаючись на те, що її звільнення з вказаної посади на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України відбулось з порушенням норм трудового законодавства, а саме в порушеній по факту нестачі ПММ кримінальній справі провадиться досудове слідство, тобто на даний час не встановлена причина втрати матеріальних цінностей, тому висновок власника про її винність у втраті матеріальних цінностей не ґрунтується на доказах і є передчасним.
Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 квітня 2007 року в задоволені позову відмовлено, одночасно стягнуто з ОСОБА_1 на користь Держави 51 грн. судового збору, а на користь ТУ ДСА в Чернігівській області 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду не відповідає обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме: ст. 41 п. 2, КЗпП України, п.28 Постанови Пленуму Верховного
Суду України „Про практику розгляду судами трудових спорів". Вказувала на те, що оскільки в її випадку виявлений тільки сам факт нестачі мастильних матеріалів і для встановлення винних осіб у нестачі матеріали ревізії керівництвом відповідача направлені в правоохоронні органи і перевірка на даний час не завершена, ще не встановлена причина втрати матеріальних цінностей, що дає підстави вважати, що ще не доведено ні її умисел, ні її необережність у втраті товарно-матеріальних цінностей і підстав для її звільнення на підставі ст. 41 п. 2, КЗпП України не було. Вважала, що суд необгрунтовано не звернув увагу на той факт, що у відповідача була невідповідність відпуску пального як по електронним карткам (чіпам) так і по відомостям. Стверджувала також, що суд стягнувши з неї судові витрати порушив вимоги ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито".
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Пунктом 2 статті 41 КЗпП України передбачено, що крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;
По справі встановлено, що ОСОБА_1 з 14 травня 1985 року працювала в НГВУ „Чернігівнафтогаз", яке є структурною одиницею ВАТ „Укрнафта". Зокрема, наказом по Прилуцькій базі ВТОіКО НГВУ „Чернігівнафтогаз" від ЗО січня 2004 р. прийнятого на підставі наказу НГВУ „Чернігівнафтогаз" ВАТ „Укрнафта" № 52-к від 29.01.2004 р. ОСОБА_1 зараховано оператором ЗС 3-го розряду за переведення з автоколони № 1 цеху технологічного транспорту (а.с. 15).
30 січня 2004 р. між базою ВТОіКО НГВУ „Чернігівнафтогаз" та колективом АЗС № 1 в особі його керівника Крашенінніковою Л.І. було укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, який підписала і ОСОБА_1, як ч.1ен колективу (бригаду) (а.с. 17-20).
ЗО січня 2004 р. між базою ВТОіКО НГВУ „Чернігівнафтогаз" та ОСОБА_1 було укладено договір № 53 про повну особисту відповідальність (а.с. 16).
Наказом № 291-к/2 від 02.06.2004 р. була переведена оператором заправних станцій 3 розряду бази матеріального-технічного забезпечення НГВУ „Чернігівнафтогаз".
Апеляційний суд вважає, що в зв"язку з переведенням ОСОБА_1 та інших членів АЗС № 1 з бази ВТОіКО НГВУ „Чернігівнафтогаз" на базу МТЗ НГВУ „Чернігівнафтогаз" договори про повну особисту відповідальність та про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність зберігали чинність і їх переукладання не було обов'язковим.
Враховуючи наведене, беручи до уваги Посадову інструкцію оператора заправних станцій БМТЗ НГВУ „Чернігівнафтогаз" та виходячи з положень ст.ст. 135і, 13б2 КЗпП України, Постанови Держкомпраці і секретаріату ВЦРПС
від 28 грудня 1977 p. № 447/24, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1, як оператор АЗС № 1 бази МТЗ НГВУ „Чернігівнафтогаз" є матеріально відповідальною особою, яка безпосередньо обслуговує товарні цінності.
12 грудня 2006 року на підставі Наказу ВАТ „Укрнафта" нафтогазовидобувне управління „Чернігівнафтогаз" № 1184-к від 29.11.2006 р. та додатку до нього № 1188-к від 30.11.2006 p., пояснювальної записки оператора заправочних станцій АЗС № 1 БМТЗ ОСОБА_1, рішення профспілкового комітету НГВУ „Чернігівнафтогаз" (протокол № 14 від 22.11.2006 р.) та з метою посилення контролю за збереженням товарно-матеріальних цінностей БМТЗ ОСОБА_1 було звільнено з роботи в зв"язку із втратою довір"я через розкрадання товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у неї на обліку, що завдало збитків підприємству на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 09.10 по 3.11. 2006 року,а потім з 11.12.2006 р. по 28.12.2006 р. та з 09.01.2007 р. по 15.01.2007 р. Контрольно-ревізійним управлінням було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності НГВУ „Чернігівнафтогаз" ВАТ „Укрнафта" за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2006 р.. За результатами перевірки було складено акт від 15.01.2007 р. № 25-23-21/1 з висновків якого вбачається, що колишнім оператором АЗС №1 ОСОБА_1 списано по звіту відпуску палива за 11.11.2005 по водію Іванову В.Л. 180 л бензину А-80 (90 л. по відомості видачі палива та 90 л. по електронній карті ), а фактично подорожньому листі № 414 від 11.11.2005 виписаного на водія ОСОБА_4 (держ. номер автомобіля 31-39) значиться виданим бензин А-80 в кількості 90 л. В подорожньому листі про видачу палива значиться підпис колишнього оператора АЗС № 1 ОСОБА_1 Розбіжність між фактично виданою кількістю бензину А- 80 для заправки автомобіля та кількістю вказаною у звіті оператором складає 90 л, яка в подальшому безпідставно списана з власного підзвіту оператором ОСОБА_1 та по бухгалтерському обліку ЦТТ на відповідну статтю витрат (а.с. 81). Встановлено також, що у оператора АЗС №1 ОСОБА_1 в 2003 р. малась нестача паливно-мастильних матеріалів внаслідок їх безпідставного списання 544 л. на суму 1977 грн. 7 коп., в т.ч.: бензин А-80 - 182 л. на суму 633 грн. 36 грн.; бензин А-95 - 105 л. на суму 397 грн. 95 коп., дизпаливо - 257 л. на суму 945 грн. 76 коп.; в 2004 р. - 995 л. на суму 3552 грн. 60 коп., в т.ч.: бензин А-80 - 545 л. на суму 1896 грн. 60 грн.; дизпаливо - 450 л. на суму 1656 грн.; в 2005 р. - 5425 л. на суму 19225 грн., в т.ч.: бензин А-80 - 3695 л. на суму 12858 грн. 60 коп.; дизпаливо - 1730 л. на суму 6366 грн. 40 коп.; в 2006 р. - 8154 л. на суму 29337 грн. 92 коп., в т.ч.: бензин А-80 - 3344 л. на суму 11637 грн. 12 коп..; дизпаливо - 4810 л. на суму 17700 грн. 80 коп..
За таких обставин, апеляційний суд знаходить, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач мав правові підстави для звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України в зв"язку з втратою довір"я.
Проте, термін „в зв"язку із втратою довір"я через розкрадання товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у неї на обліку" в наказі № 1248-к від 12 грудня 2006 р. є безпідставним, оскільки підставами таких висновків можуть
бути лише вирок суду, постанова слідчих органів, щодо конкретної особи, яка визнана винною в недостачі матеріальних цінностей.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині відмови в задоволені позову про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул підлягає зміні з викладенням його в наступній редакції: „В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ „Укрнафта" НГВУ „Чернігівнафтогаз" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул відмовити. Виключити з наказу ВАТ „Укрнафта" НГВУ „Чернігівнафтогаз" № 1248-к від 12 грудня 2006 р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи в зв"язку із втратою довір"я через розкрадання товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у неї на обліку, що завдало збитків підприємству на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України термін „в зв"язку із втратою довір"я через розкрадання товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у неї на обліку" та вважати, що ОСОБА_1 звільнена з роботи з 12 грудня 2006 року у зв"язку із втратою довіри до неї за п.2 ст.41 КЗпП України. Зобов'язати ВАТ „Укрнафта" НГВУ „Чернігівнафтогаз" внести відповідні зміни в цей наказ, згідно рішення суду.
Щодо рішення суду в частині розподілу судових витрат, то апеляційний суд враховує наступне.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про поновлення на роботі та про стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати.
Враховуючи те, що в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, то суд першої інстанції, виходячи з положень п.п. 1, 2 ч. З ст. 81 ЦПК України, обґрунтовано прийшов до висновку, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення підлягають стягненню саме з позивачки.
В той же час, судом не було враховано положення п. 36 ст. 8, п. 60 ст. 40 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", відповідно до якого, оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах є джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2007 p..
За таких обставин, апеляційний суд знаходить, що резолютивна частина рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення підлягає зміні у частині визначення одержувача витрат на інформаційно-технічне забезпечення - як Державний бюджет м. Прилуки.
Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Держави 51 грн. судового збору, то апеляційний суд враховує, що згідно п. 5 Розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення" ЦПК України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
Пунктом першим статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7-93 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що від сплати
державного мита звільняються позивачі - робітники та службовці - за позовами про стягнення заробітної плати й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин.
Враховуючи вказані вимоги Декрету про державне мито та суть спору, суд першої інстанції не мав правових підстав для стягнення з позивачка на користь Держави 51 грн. судового збору, тому апеляційний суд приходить до висновку, що з частини другої резолютивної частини рішення суду підлягає виключенню слова: „Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 51 грн. судового збору".
Враховуючи наведене та керуючись ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 7-93, п. 36 ст. 8, п. 60 ст. 40 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.ст. 88, 209, 218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 квітня 2007 року - в частині відмови в задоволені позову про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул змінити, виклавши цю частину рішення в наступній редакції:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ „Укрнафта" НГВУ „Чернігівнафтогаз" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за вимушений прогул - відмовити.
Виключити з наказу ВАТ „Укрнафта" НГВУ „Чернігівнафтогаз" № 1248-к від 12 грудня 2006 р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи в зв"язку із втратою довір"я через розкрадання товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у неї на обліку, що завдало збитків підприємству на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України термін „в зв"язку із втратою довір"я через розкрадання товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у неї на обліку" та вважати, що ОСОБА_1 з роботи з 12 грудня 2006 року у зв"язку із втратою довіри до неї за п.2 ст.41 КЗпП України.
Зобов'язати ВАТ „Укрнафта" НГВУ „Чернігівнафтогаз" внести відповідні зміни в цей наказ згідно рішення суду".
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 квітня 2007 року - в частині розподілу судових витрат - змінити, виключивши з резолютивної частини рішення суду слова: „Стягнути з ОСОБА_1 на користь Держави 51 грн. судового збору" та визначити, що 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету м. Прилуки (р/р 31210259700006, код ЄДРПОУ: 22822145; банк одержувача: ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.