ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 122
РІШЕННЯ
Іменем України
16.06.2011Справа №5002-34/1937-2011
за позовом Прокурора Центрального району м. Сімферополя
(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К.Маркса, 6)
в інтересах держави в особі
Сімферопольської міської ради
(95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого,15)
до відповідачів Комунального підприємства Сімферопольської міської ради
"Сімферопольське об'єднання парків культури і відпочинку"
(95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 78-а),
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про визнання недійсним договору
Суддя А. Р. Ейвазова
п р е д с т а в н и к и :
від позивача – ОСОБА_2 за довіреністю №24/01-55/864 від 18.03.2011р.;
від відповідача 1 – не з’явився;
від відповідача 2 - не з’явився;
від прокуратури – прокурор відділу Шехірєва Н.Ю.
Суть спору: прокурор Центрального району м. Сімферополя звернувся до суду в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради з позовом до Комунального підприємства Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури і відпочинку", фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить визнати недійсним договір про надання послуг від 29.11.2010р., укладений між відповідачами.
В обґрунтування заявлених вимог, заступник прокурора посилається на те, що даний договір є фіктивним та укладений з метою приховання іншого правочину – договору оренди земельної ділянки. Зокрема, прокурор вказує, що відповідно до укладеного сторонами договору, перший відповідач зобов’язується передати другому відповідачу земельну ділянку на встановлений строк у володіння та користування за плату. При цьому, укладений договір, який фактично є договором найму земельної ділянки, суперечить ст.ст.12,124,125,126 ЗК України, п.5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування» та порушує права власника відповідної земельної ділянки – територіальної громади, повноваження якої здійснює позивач. Відповідна земельна ділянка, як стверджує прокурор, у встановленому порядку у власність та користування Комунального підприємства Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури і відпочинку" не передавалась.
При цьому, наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Сімферопольської міської ради прокурор у поданій позовній заяві мотивує тим, що, відповідно до положень ст. 142 Конституції України, Сімферопольська міська рада як орган місцевого самоврядування є суб’єктом земельних відносин, здійснює регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства. Відповідно до приписів ст. 12 Земельного кодексу до повноважень міських рад у галузі земельних відносин серед інших належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин. Згідно п. 5. ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Таким чином, подання даного позову прокуратурою м. Сімферополя в інтересах Сімферопольської міської ради, як вказує у позовній заяві прокурор, викликано винятково захистом державних інтересів (а.с. 4).
Позивач у справі – Сімферопольська міська рада у письмових поясненнях на позов заявлені прокурором вимоги підтримала у повному обсязі. При цьому, позивач пояснив, що КП Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об’єднання парків культури і відпочинку" не має правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка фактично за умовами спірного договору передана для розміщення комерційного об’єкту другому відповідачу, який також в установленому порядку не набув права користуватись земельною ділянкою, яка є власністю територіальної громади м. Сімферополя (а.с.18).
Прокурор та представник позивача заявлені вимоги в судовому засіданні підтримали у повному обсязі.
Відповідачі – КП Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об’єднання парків культури і відпочинку" письмових відзивів по суті заявлених вимог суду не надали; в жодне судове засідання не з’явилися та про причини своєї неявки суду не повідомили. При цьому, копії ухвали про порушення провадження у справі та ухвал про відкладення справи направлені відповідачам, що підтверджується повідомленням про вручення та списками згрупованих поштових відправлень (а.с.16,17,25,26,35) відповідно до адрес, які зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяги №10123090 від 02.06.2011р., №10123215 від 02.06.2011р., а.с.32-34).
Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності повноважних представників відповідачів, їх відзивів, за наявними у ній матеріалами, враховуючи, що відповідачі не скористались своїм правом участі в судових засіданнях, надання відзивів на позов та документів, які підтверджують їх заперечення проти позову, а також зважаючи на те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
29.11.2010р. між Комунальним підприємством Сімферопольської міської ради "Парк імені Гагаріна" в особі директора Сорокіної А.З. та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг (а.с. 10).
Правонаступником Комунальне підприємство Сімферопольської міської ради "Парк імені Гагаріна" є відповідач у справі - Комунальне підприємство Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури і відпочинку", що вбачається з п.1.1 його статуту (а.с.37, зворот).
Відповідно до п. 1 договору, його предметом є надання послуг населенню, участь в організації та проведенні святкових заходів для мешканців та гостей міста на території парку, а також організації роботи «катання на конях».
Предметом спору у даній справі є дійсність вищевказаного договору.
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор стверджує, що відповідний договір укладено сторонами з метою приховати іншу угоду – про оренду земельної ділянки і, оскільки така угода суперечить чинному законодавству, вона є недійсною.
Посилання прокурора у поданій позовній заяви на те, що вказаний договір не відповідає чинному законодавству є обґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Між тим, аналіз прав та обов’язків, які виникають відповідно до спірного договору, свідчить про те, що договір містить положення, які не характерні для договору відповідного виду – про надання послуг.
Так, Комунальне підприємство Сімферопольської міської ради "Парк імені Гагаріна" згідно умов договору, узгоджує місце для роботи другого відповідача (згідно наданої ним схеми) (п.2 договору).
Отже, даний договір передбачає користування другим відповідачем територією першого відповідача, а фактично земельною ділянкою, на якій розташований перший відповідач, що не характерно для договору про надання послуг.
Поряд з цим, відповідний договір передбачає надання першим відповідачем комунальних послуг (прибирання та вивезення сміття). При цьому, із змісту відповідного договору вбачається, що прибирання та вивезення сміття здійснюється з території, яка надається у користування другому відповідачу.
Аналіз прав та обов’язків сторін відповідного договору дозволяє зробити висновок про те, що він не містить положень щодо надання першим відповідачем будь-яких інших послуг, окрім прибирання та вивезення сміття.
Крім того, за умовами зазначеного договору другий відповідач щомісячно, не пізніше 03 числа поточного місяця, зобов’язаний перераховувати 300,00 грн. на поточний рахунок першого відповідача (п. 9 договору).
Таким чином, зазначений договір фактично містить зобов’язання другого відповідача перед першим відповідачем щодо здійснення ним оплати. Разом з тим, в силу даного договору, послуги (участь в організації та проведенні святкових заходів для мешканців та гостей міста на території парку, а також організації роботи «катання на конях») надає другий відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 при цьому, не першому відповідачу за договором, а третім особам.
Поряд з цим, виникнення у другого відповідача права на розташування майна на території, яку займає перший відповідач (фактично – право володіти та користуватись відповідною територією), а також виникнення у нього обов’язку перераховувати на користь першого відповідача грошові кошти, у строк, визначений п. 9 договору, свідчать про виникнення у сторін в силу такого договору зобов’язань з оренди, об’єктом якої є територія, яку займає перший відповідач, а фактично - земельна ділянка.
При цьому, виникнення відповідних зобов’язань другого відповідача кореспондується з виникнення у першого відповідача права вимагати виконання такого договору (п. 3 договору). Крім того, висновок щодо виникнення між сторонами в силу факту укладення такого договору відносин з оренди, також ґрунтується на підтвердженні фактичного виконання зобов’язання першого відповідача надати у володіння та користування другого відповідача відповідну територію - земельну ділянку, яке сторони у договорі у письмові формі не визначили, однак, за відсутності відповідного зобов’язання не можливо виникнення відповідного права другого відповідача на розташування свого майна на такій території (п. 2 договору).
Відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про оренду землі” об’єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Земельна ділянка, що передана у користування фізичній особі-підприємцю Потаповій Анжеліці Ілларіонівні та на якій розташоване КП Сімферопольської міської ради «Сімферопольське об’єднання парків культури і відпочинку», розташована у адміністративних межах м. Сімферополя, що підтверджено викопіюванням із плану і, в силу п.12 Перехідних положень ЗК України, знаходиться у розпорядженні Сімферопольської міської ради, зважаючи на те, що розмежування земель державної та комунальної власності не проводилось.
Відповідно до ст. 6 ЗУ “Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно статті 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам. Органи місцевого самоврядування є суб’єктами земельних відносин, здійснюють регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства.
Статтею 12 ЗК України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин до яких належать: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.
Пунктом 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтями 124, 125, 126 ЗК України у редакції, що діяла на дату укладення договору, регламентовано, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником і користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Частиною 7 ст.179 ГК України, передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Зокрема, відповідно ч. 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Враховуючи відсутність у першого відповідача права розпоряджатись відповідною земельною ділянкою, а також відсутність у нього правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку, спірний договір є таким, що суперечить вищевказаним нормам, які визначають повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, у т.ч. передачу їх у володіння та користування на умовах оренди.
В силу чч.2,3 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, заявлені прокурором позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірний договір – визнанню недійсним, у зв’язку з недотриманням сторонами під час його укладення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.
Судові витрати у вигляді оплати позову державним митом та сплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає рівними частинами на відповідачів у справі.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення; повний текст рішення складено 21.06.2011р.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним договір від 29.11.2011р. про надання послуг, укладений між Комунальним підприємством Сімферопольської міської ради "Парк імені Гагаріна" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
3. Стягнути з Комунального підприємства Сімферопольської міської ради "Сімферопольське об'єднання парків культури і відпочинку" в дохід Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ейвазова А.Р.