КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2011 № 50/52
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів:
при секретарі:
за участю представників:
від позивача не з'явився,
від відповідача не з'явився,
від третьої особи ОСОБА_1, дов. від 10.01.11 №01-14-0019,
розглянувши апеляційну скаргу Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.11 (дата підписання – 21.03.11)
у справі №50/52 (суддя Головатюк Л.Д.)
за позовом Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я»
до Державного підприємства «Укрінвестбуд» Державного управління справами
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне управління справами
про визнання договорів купівлі-продажу укладеними
ВСТАНОВИВ:
Українське молодіжне аерокосмічне об’єднання «Сузір’я» (далі – позивач, УМАКО «Сузір'я») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Укрінвестбуд» Державного управління справами (далі – відповідач, ДП «Укрінвестбуд») про визнання укладеними договори купівлі-продажу об’єктів нерухомого майна, а саме нежитлового будинку літ. «Є» заг. площею 62,10 кв.м., нежитлова будівля літ. «Ж» заг. площею 94,60 кв.м., нежитлового будинку літ. «Л» заг. площею 308,20 кв.м., нежитлового будинку літ. «К» заг. площею 62,10 кв.м., нежитлового будинку літ. «В» заг. площею 114,60 кв.м. з господарськими будівлями: склад літ. «Г» заг. площею 67,60 кв.м., сарай літ. «У» заг. площе. 4,50 кв.м., сміттєнакопичувач літ. «Ф» заг. площе. 30,70 кв.м., нежитловий будинок літ. «Б» заг. площею 285,80 кв.м., кінобудка літ. «З» заг. площею 23,30 кв.м., нежитловий будинок літ. «Ї» заг. площею 315,10 кв.м., альтанка літ. «Щ», нежитловий будинок «І» заг. площею 319,00 кв.м., альтанка літ. «Ю», нежитловий будинок літ. «Й» заг площею 100,00 кв.м., нежитловий будинок «М» заг. площею 306,50 кв.м., нежитловий будинок «А» заг. площею 836,90 кв.м. з господарськими будівлями і спорудами: нежитлова будівля «Д» заг. площею 30,20 кв.м., нежитлова будівля «Р» заг. площею 82,50 кв.м., вбиральня літ. «Е» заг. площею 4,80 кв.м., водонапірна башта літ. «Н» заг. площею 9,40 кв.м., пральня літ. «П» заг. площею 162,40 кв.м., сарай літ. «О» заг. площею 67,30 кв.м., котельня літ. «С» заг. площею 232,10 кв.м., сарай літ. «Т» заг. площею 12,70 кв.м., альтанки літ. «Ц», літ. «Ч», літ. «Ш», які розміщуються за адресою: вул.. Вишгородська, буд. 85-а в м. Києві.
26.01.11 позивач подав заву про зміну предмета позову, в якій просить суд першої інстанції зобов’язати ДП «Укрінвестбуд» укласти з УМАКО «Сузір'я» зазначені в позовній заяві договори купівлі-продажу нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.11 залучено до участі у справі Державне управління справами в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (далі – третя особа, ДУС).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.11 у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.11 скасувати, постановити нове, яким позовні вимоги про зобов'язання відповідача укласти з позивачем договори купівлі-продажу нерухомого майна задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що сторонами при укладені договорів купівлі-продажу нерухомого майна було досягнуто всіх істотних умов договорів, оскільки договори підписано, позивач сплатив всі необхідні платежі. Вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.11 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 20.06.11.
17.06.11 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника ДП «Укрінвестбуд».
20.06.11 до судового засідання через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з хворобою представника УМАКО «Сузір'я».
20.06.11 у судовому засіданні присутній представник третьої особи не заперечив проти задоволення клопотання відповідача та просив відмовити у задоволенні клопотання позивача.
Згідно з ст. 28 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) представниками юридичних осіб можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити юридична особа.
Стаття 77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Розглянувши матеріали клопотання позивача, суд встановив, що до нього не додано належних доказів, в розумінні ст.33 ГПК України, які б підтвердили зазначені у клопотанні причини неявки представника позивача до суду апеляційної інстанції.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє позивачу у задоволенні клопотання.
Представник третьої особи заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника третьої особи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, 01.12.2000 між Будинком відпочинку «Пуща-Водиця» (орендодавець) та Українським молодіжним аерокосмічним об’єднанням «Сузір’я» (орендар) укладено договір оренди приміщень № 10 (далі - договір), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно дитячого садка площею 4109,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 85 (далі – об’єкти нерухомого майна) (п.1.1 договору зі змінами згідно додаткової угоди від 30.04.04 №1).
Згідно ст. 4.1 договору строк оренди становить десять років з моменту підписання акту прийому-передачі об’єктів оренди представниками двосторонньої комісії і діє до 31.12.10.
Пунктами 6,8 додаткової угоди №1 пп.7.4, 9.2 договору доповнено абзацами, з яких випливає, що орендар має пріоритетність на пролонгацію цього договору та придбання у власність об’єктів оренди шляхом викупу або приватизації; дія договору закінчується також внаслідок приватизації об’єкта оренди орендарем.
Як вбачається з розпорядження керівника ДУС від 19.03.03 №137 «Про передачу будівель і споруд дитячих садків по вул. Вишгородська, 85-а в управління Державному підприємству «Укрінвестбуд» об'єкти нерухомого майна передані на баланс відповідача.
В матеріалах справи наявні свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.12.04 серії НБ № 000110 (записаний у реєстрову книгу № 108п-273), серії НБ № 000107 (записаний у реєстрову книгу № 180п-281), серії НБ № 000111 (записаний у реєстрову книгу № 108п-272), серії НБ № 000108 (записаний у реєстрову книгу № 108п-272), серії НБ №000109 (записаний у реєстрову книгу № 108п-281), серії НБ № 000105 (записаний у реєстрову книгу № 108п-281), серії НБ № 000106 (записаний у реєстрову книгу № 108п-281), серії НБ № 000104 (записаний у реєстрову книгу № 108п-2729), зареєстровані Київським міським бюро технічної інвентаризації 14.01.05 за реєстровим №7069-П, які свідчать, що власником об'єктів оренди є відповідач.
Згідно ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Таким чином, права і обов'язки наймодавця за договором перейшли до відповідача, а об'єкти нерухомості стали державним майном.
Розпорядженням керівника державного управління справами від 31.12.04 №897 «Про відчуження об’єктів нерухомості» відповідачу дозволено без проведення конкурсу реалізувати належні йому об’єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Київ, вул.Вишгородська, 85-А, УМАКО «Сузір'я» по вартості, не нижче експертної оцінки.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з листом від 10.11.10 №133/11, в якому пропонує укласти договори купівлі-продажу орендованих приміщень.
Оскільки відповідач - державне підприємство, у своїй діяльності підпорядковане Державному управлінню справами, то будь-які операції з майном, що знаходиться на його балансі здійснюються виключно за згодою органу управління - Державного управління справами. Майно, передане відповідачу Державним управлінням справами належить йому на праві повного господарського відання. (відповідно до ст.2, 3 статуту підприємства).
Згідно ч.1, 2 ст. 136 Господарського кодексу України (далі - ГК України) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.
У п.5 ст.75 ГК України зазначено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.
У своєму листі від 17.11.10 №280 ДП «Укрінвестбуд» повідомило позивача про відсутність підстав для продажу будівель і споруд дитячих садків по вул. Вишгородська, 85-а у м. Києві, так як відчуження нерухомого майна, здійснюється відповідачем за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України (далі – ФДМ України), а розпорядження керівника Державного управління справами (Дагаєва Ю.) від 31.12.04 №897 «Про відчуження об’єктів нерухомості» скасоване розпорядженням керівника Державного управління справами (Панько О.) від 16.02.05 №63.
Суд також зазначає, що зі змісту абз. 5 ч. 3 ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» (далі - закон) вбачається, що Фонд державного майна України є державним органом приватизації, наділеним повноваженням продавати майно, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації.
Отже, виключне право бути продавцем по договору купівлі - продажу об'єктів нерухомого майна державної власності належить Фонду державного майна України.
Окрім того, в матеріалах справи наявний лист ФДМ України від 17.12.03 №10-16-1608-1, в якому він повідомив відповідачу, що правовий режим власності державного житлового фонду (окремі споруди, що пропонуються до відчуження, є житловими) регламентується окремими законодавчими актами України (Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», Житловий кодекс Української PCP та інші). Згідно із ст. 3 Житлового кодексу Української PCP житлові відносини регулюються лише відповідними актами житлового законодавства. Відповідно до Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, будинки і табори відпочинку, у тому числі об'єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств, віднесені до об'єктів приватизації групи Ж і їх відчуження здійснюється відповідно до законодавства з приватизації.
На підставі викладеного та відповідно до норм п. 3 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду від 30.07.99 № 1477, дія цього Положення не може бути поширена на майно, яке пропонується до відчуження ДП «Укрінвестбуд».
Враховуючи наведене вище, ФДМ України зазначив, що, здійснюючи свою діяльність в межах чинного нормативно-правового поля, він надає погодження на відчуження державного майна лише у випадках, передбачених законодавством.
Згідно ст. 11 закону продаж об'єкта приватизації шляхом викупу здійснюється щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна».
З матеріалів справи вбачається, що об'єкти нерухомого майна не включені до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, пріоритетність придбання яких у власність шляхом викупу або приватизації визначена договором, укладеним у 2000 році, тобто після набрання чинності Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Продаж об'єктів нерухомого майна на конкурсі чи аукціоні не здійснювався, а відтак, будь-який результат проведення конкурсу чи аукціону з приватизації об'єктів нерухомого майна відсутній.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.23 закону договір купівлі-продажу між покупцем і продавцем укладається після затвердження органом приватизації результатів аукціону, конкурсу.
В матеріалах справи відсутні докази про проведення відповідним державним органом дій, спрямованих на приватизацію об'єктів нерухомого майна.
У ч. 1 ст. 187 ГК України зазначено, що судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо: 1) це передбачено угодою сторін; 2) якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
З огляду на викладене вище та, враховуючи вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 23 закону, суд першої інстанції вірно зробив висновок, що у позивача відсутнє право вимагати зобов'язати відповідача укласти договори купівлі - продажу об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як вже було зазначено колегією суддів, позивач звернувся до відповідача з офертою 10.11.10, проте з листа від 17.11.10 вбачається, що відповідач відмовився від укладання договорів купівлі-продажу об’єктів нерухомого майна. ДП «Укрінвестбуд» також зазначив, що в нього не має будь-яких документів, які підтверджують погодження сторонами у січні 2005 року умов правочину, щодо відчуження об’єктів нерухомого майна по вул. Вишгородській, 85 у м. Києві та погодження проектів договорів купівлі-продажу об’єктів нерухомого майна.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження акцепту та факту погодження сторонами істотних умов договору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.11 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.11 у справі №50/52 - без змін.
2. Матеріали справи №50/52 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя
Судді
22.06.11 (відправлено)