ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "16" червня 2011 р.                                                                                    Справа № 17/175-09/10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г.

Швеця В.О.

розглянувши касаційну скаргуПриватного підприємства "Бюро комерційної нерухомості Зіневича"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.04.11

у справі№ 17/1765-09/10

господарського судуКиївської області

за позовомПриватного підприємства "Бюро комерційної нерухомості Зіневича"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автодом"

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Комора-С"

Простягнення коштів

                                      за участю представників сторін від:

позивача: Усик Є.С.

відповідача: ОСОБА_1. (дов. від 17.02.11),

третьої особи: не з"явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

                                                               ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" звернулося з позовом до ТОВ "Автодом" і, з урахуванням зроблених уточнень, просило стягнути 2167502,10 грн винагороди згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 13.02.07 до договору про надання послуг від 15.03.06. Позов обґрунтований тим, що відповідач належним чином не виконав своїх  грошових зобов"язань відповідно до договору про надання послуг, що призвело до порушення його майнових прав.

           Рішенням Господарського суду Київської області від 10.03.11, ухваленим суддею Приваловим А.І., позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Автодом" суму заборгованості 2 159252,15 грн, витрат по сплаті державного мита –21592,52 грн і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 227,69 грн. При прийнятті оскаржуваного рішення, суд, встановив факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем на підставі додаткової угоди № 1 від 13.02.07 і керувався статтями 173, 174, 193 Господарського кодексу України, статтями 6, 204, 525, 526, 627, 628, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України.

           Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Агрикової О.В. –головуючого, Чорногуза М.Г., Жук Г.А., постановою від 19.04.11 перевірене рішення місцевого господарського суду  скасував, у задоволенні позову відмовив з підстав необґрунтованості та недоводеності. Водночас, апеляційний суд визнав недійсною додаткову угоду № 1  до договору про надання послуг від 15.03.06, встановивши, що остання не відповідає положенням статей 42, 79 Господарського кодексу України, статтям 509, 627 Цивільного кодексу України, що у відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання її недійсною як такої, що суперечить чинному законодавству України.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, Приватне підприємство "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить  її скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 10.03.11 залишити в силі. Подана касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційним судом порушено вимоги статей 509, 627 Цивільного кодексу України, частину 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статей  42, 79, 87 Господарського кодексу України.

           Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., та пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників процесу, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

      Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що   15 березня 2006 року між ТОВ "Автодом" та ПП "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" було укладено договір на надання послуг, відповідно до якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента чи оптимальних контрагентів, готових укласти з   замовником договір оренди   нежитлових   приміщень об'єкту нерухомості, що знаходиться   за   адресою:   Київська   область,   Києво - Святошинський район, вул. Валентини Чайки, 6, у відповідності до умов замовника. Судами також установлено, що між сторонами даного спору 13.02.07 було  укладено додаткову угоду № 1 до спірного договору про надання послуг, якою внесено зміни до розділу 5 договору, якими передбачено, що у випадку якщо укладений в результаті виконання   виконавцем   своїх   зобов'язань   за   договором,   договір   оренди нежитлових приміщень   діяв:  від 6 місяців до 9  місяців з моменту його підписання, виконавець має право на отримання додаткової винагороди від замовника у розмірі 50% від загальної суми фактично сплаченої орендарем (особою з якою замовник уклав договір оренди нежитлових приміщень) орендної плати протягом всього часу дії відповідного договору оренди; від 9 місяців до 12 місяців з моменту підписання, виконавець має право на отримання додаткової винагороди від замовника у розмірі 55% від загальної суми фактично сплаченої орендарем  орендної плати протягом всього часу дії відповідного договору оренди;  від 12 місяців з моменту його підписання, виконавець має право на отримання додаткової винагороди від замовника у розмірі 60% від загальної суми фактично сплаченої орендарем орендної плати протягом всього часу дії відповідного договору оренди. Крім того, сторони передбачили обов"язок замовника сплатити виконавцеві додаткову винагороду протягом 15 банківських днів з моменту припинення договору оренди. На виконання умов договору про надання послуг від 15.03.06, за посередництвом позивача, 10.04.06 було укладено між ТОВ "Автодом" і ТОВ "Комора-С" договір оренди частини нежитлового приміщення № 28/0406, зі строком дії до15.02.07. Судом першої інстанції установлено, що впродовж строку дії вказаного договору оренди позивач надав відповідачу інформаційно-консультаційні послуги та здійснив обслуговування вищевказаного договору оренди. Отже, предметом спору у даній справі є вимоги Приватного підприємство "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" до ТОВ "Автодом" про стягнення 2167502,10 грн винагороди згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 13.02.07 до договору про надання послуг від 15.03.06. Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з приписами статті 903 названого Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше. Дослідивши усі обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, судом першої інстанції установлено факт надання позивачем послуг згідно з умовами договору від 15.03.06 і додаткової угоди № 1. Враховуючи умови  пункту 5.8 спірного договору про надання послуг, якими передбачено право позивача на грошову винагороду в розмірі 55 % від загальної суми фактично сплаченої орендарем орендної плати протягом всього часу дії договору оренди № 28/0406, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність обов"язку відповідача щодо сплати позивачу грошової  винагороди в сумі 2159252,15 грн. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Виходячи з установленого господарським судом факту порушення відповідачем зобов'язань зі сплати наданих позивачем послуг, висновок суду про стягнення з останнього спірних коштів визнається правомірним.

Залишивши поза увагою вказані норми, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позову, посилаючись на відсутність правової підстави для стягнення спірних коштів з відповідача згідно з умовами договору про надання послуг від 15.03.06. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про недійсність додаткової угоди № 1 від 13.02.07 до договору про надання послуг від 15.03.06, посилаючись на те, що остання має дискримінаційний характер та не відповідає основній меті діяльності її сторонам,  а також суперечить засадам розумності та справедливості. За частиною 1 статті 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Аналогічна норма була закріплена у частині 2 статті 1 Закону "Про господарські товариства", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Частиною 1 статті 4 вказаного Закону передбачено, що акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту. Судами було встановлено, що відповідно до пункту 2.1 статуту ТОВ "Автодом" та пункту 1.9 статуту ПП "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" метою їх діяльності є здійснення підприємницької діяльності для отримання прибутку. У той же час судом було невірно застосовано положення статті 627 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Крім того, пунктом 1.11 статуту позивача прямо передбачено, що предметом його діяльності, зокрема, є надання консалтингових послуг, в тому числі інформаційних, маркетингових, брокерських, агентських тощо. За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що спірна  додаткова угода не відповідає положенням статуту, є безпідставним та суперечить вимогам чинного законодавства.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.11 у справі Господарського суду Київської області № 17/175-09/10 скасувати. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.11 залишити в силі.

Головуючий суддя                                                                         Т. Добролюбова

Судді                                                                                                 Т. Гоголь

                                                                                          В. Швець