ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "16" червня 2011 р.                                                                                    Справа № 17/175-09/10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г.

Швеця В.О.

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Бюро комерційної нерухомості Зіневича"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.11

у справі № 17/1765-09/10

господарського суду Київської області

за позовом Приватного підприємства "Бюро комерційної нерухомості Зіневича"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодом"

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Комора-С"

простягнення коштів

                                          за участю представників сторін від:

позивача: Усик Є.С.

відповідача: ОСОБА_1 (дов. від 17.02.11),

третьої особи: не з"явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

                                                   ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" звернулося з позовом до ТОВ "Автодом" і, з урахуванням зроблених уточнень, просило стягнути 2167502,10 грн винагороди згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 13.02.07 до договору про надання послуг від 15.03.06. Позов обґрунтований тим, що відповідач належним чином не виконав своїх  грошових зобов"язань відповідно до договору про надання послуг, що призвело до порушення майнових прав позивача.

Позивач 16.02.11 звернувся до господарського суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить на праві власності ТОВ "Автодом", а саме: виробничу базу зі складом літ. "А", навіс літ. Г", свердловини І, замощення ІІ, а також на земельну ділянку, площею 2 га, що знаходиться за адресою: село Чайка, Київська область, вулиця Валентини Чайки, 4. Заява обґрунтована тим, що існує велика вірогідність того, що на момент виконання рішення ТОВ "Автодом" не зможе виконати свої зобов"язання перед позивачем у зв"язку з відсутністю необхідних коштів та майна.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.03.11, винесеною суддею Приваловим А.І., заяву про забезпечення позов задоволено. Задовольняючи заяву суд визнав наявними підстави того, що невжиття такого заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Агрикової О.В. –головуючого, Чорногуза М.Г., Жук Г.А., постановою від 19.04.11, перевірену ухвалу місцевого господарського суду скасував, в задоволенні заяви ПП "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" про забезпечення позову відмовив, посилаючись на недоведеність позивачем необхідності вжиття заходів до забезпечення позову. Суд керувався положеннями статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з винесеною у справі постановою, ПП "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просять її скасувати, а ухвалу Господарського суду Київської області від 10.03.11 залишити в силі. Подана касаційна скарга обґрунтована доводами щодо порушення судом апеляційної інстанції положень статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначив, що апеляційний суд помилково визнав про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту, позаяк не врахував, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання  рішення суду у майбутньому.

          Відзиву на касаційну скаргу ПП "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" до Вищого господарського суду України не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є вимога Приватного підприємства "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" до ТОВ "Автодом" про стягнення 2167502,10 грн винагороди згідно з умовами додаткової угоди № 1 від 13.02.07 до договору про надання послуг від 15.03.06. Водночас, позивачем на підставі приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України заявлялось клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.03.11, вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, що належить йому на праві власності ТОВ "Автодом", а саме: виробничу базу зі складом літ. "А", навіс літ. Г", свердловини І, замощення ІІ, а також на земельну ділянку, площею 2 га, що знаходиться за адресою: село Чайка, Київська область, вулиця Валентини Чайки, 4. Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи і застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в такому випадку входить ймовірність припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути на момент виконання рішення. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини такого звернення, та довести адекватність засобу забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за зальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Право вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить під час розгляду спору із предмету спору, конкретних обставин та пропозиції заявника. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає. За приписами статті 67 господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно, що належать відповідачеві. Як вбачається з матеріалів справи, вживаючи заходи до забезпечення позову у цій справі, суд першої інстанції вірно зазначив, що існують достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову, апеляційний суд не врахував вищезазначеного, а відтак дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача та накладення арешту на належне на праві власності майно  відповідача.  

          Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.04.11 і залишення в силі ухвали місцевого господарського суду від 10.03.11.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Бюро комерційної нерухомості Зіневича" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.11 у справі Господарського суду Київської області № 17/175-09/10 скасувати. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.03.11 залишити в силі.

Головуючий суддя                                                                         Т. Добролюбова

Судді                                                                                                 Т. Гоголь

                                                                                          В. Швець