ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "07" червня 2011 р.                                                                                    Справа № 5/59  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Демидової А.М.,

суддів:Воліка І.М.,

Коваленко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України (позивач)

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р.

(залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2010 р.)

у справі№ 5/59 господарського суду міста Києва

за позовомФонду державного майна України

до1. Приватного підприємства "Своя оселя" (відповідач-1);

2. Закритого акціонерного товариства "Київська книжкова фабрика" (відповідач-2)

пророзірвання договору купівлі-продажу від 31.03.2005 р. № КПБ-52 бази відпочинку "Пірново"

за участю представників:

від позивачаСобкевич Ю.О.

від відповідача-1 Шевченко С.А.

від відповідача-2Калугіна К.С.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2010 року Фонд державного майна України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Своя Оселя" (далі –ПП "Своя Оселя") про: розірвання договору купівлі-продажу від 31.03.2005 р. № КПБ-52 бази відпочинку "Пірново"; зобов'язання повернути у державну власність в особі Фонду державного майна України базу відпочинку "Пірново", яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Вища Дубечня, вул. Прибережна, 22, та перерахувати на користь позивача штраф у розмірі 6 339,20 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2010 р. у справі № 5/59 (суддя Іванова Л.Б.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 р. залучено до участі у справі № 5/59 у якості другого відповідача Закрите акціонерне товариство "Київська книжкова фабрика" (далі - ЗАТ "Київська книжкова фабрика").

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. (колегія суддів у складі: Отрюха Б.В. - головуючого, Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2010 р. у справі № 5/59 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2010 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р., Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані рішення та постанову повністю і прийняти нове рішення  про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування свої вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.05.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. –головуючого, Воліка І.М., Коваленко С.С. прийнято касаційну скаргу Фонду державного майна України до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 31.05.2011 р. о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 31.05.2011 р. для підготовки вступної та резолютивної частин постанови оголошено перерву до 07.06.2011 р. о 10 год. 05 хв.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.03.2005 р. між Фондом державного майна України (Продавець) та ЗАТ "Київська книжкова фабрика" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № КПБ-52 (далі –Договір № КПБ-52), посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_1 31.03.2005 р. та зареєстрований в реєстрі за реєстром № 1203, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю базу відпочинку "Пірново", яка перебуває на балансі ЗАТ "Київська книжкова фабрика" і розташована за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Вища Дубечня, вул. Прибережна, 22 (об'єкт приватизації) та належить державі в особі Фонду державного майна України, а Покупець - прийняти об'єкт приватизації та сплатити за нього вартість відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

У п. 7.5 Договору № КПБ-52 сторони погодили, що якщо Покупцем не виконується зобов'язання щодо збереження профілю діяльності об'єкта приватизації, Покупець сплачує в Державний бюджет України штраф у розмірі 10 відсотків вартості придбаного об'єкта приватизації.

Відповідно до п. 5.3 Договору № КПБ-52 Покупець зобов'язаний надавати Продавцю необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього договору та не перешкоджати Продавцю у здійсненні контролю за виконанням умов цього договору.

При зміні власника на об'єкт приватизації Покупець повинен покласти всі зобов'язання за цим договором на нового власника (п. 5.4 Договору № КПБ-52).

12.04.2005 р. між Фондом державного майна України та ЗАТ "Київська книжкова фабрика" була укладена додаткова угода до Договору № КПБ-52, посвідчена приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_1 12.04.2005 р. та зареєстрована в реєстрі за № 1369, згідно з п. 5.1 якої Покупець зобов'язаний в установлений цим договором строк сплатити податок на додану вартість, сплатити вартість продажу об'єкта приватизації, прийняти об'єкт приватизації та забезпечити збереження профілю діяльності бази відпочинку.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.08.2005 р. між ЗАТ "Київська книжкова фабрика" (Продавець) та ПП "Своя оселя" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку "Пірново" (далі –Договір від 11.08.2005 р.), який посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу ОСОБА_2. та зареєстровано в реєстрі за № 3732, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти базу відпочинку "Пірново", яка розташована за адресою: вул. Прибережна, 22, с. Вища Дубечня, Київська обл., Вишгородський р-н, і сплатити за неї ціну, визначену у договорі, та виконати зобов'язання, передбачені цим договором.

Згідно з п. 7.1 Договору від 11.08.2005 р. Покупець за цим договором є правонаступником покупця –ЗАТ "Київська книжкова фабрика" за Договором № КПБ-52, укладеним між ЗАТ "Київська книжкова фабрика" та Фондом державного майна України.

Відповідно до п. 7.2 Договору від 11.08.2005 р. Покупець зобов'язаний, зокрема,  забезпечити збереження профілю діяльності бази відпочинку.

Пунктом 9.6 Договору від 11.08.2005 р. передбачено, що у разі невиконання Покупцем зобов'язання щодо збереження профілю діяльності об'єкта Покупець сплачує в Державний бюджет України штраф у розмірі 10 відсотків вартості придбаного об'єкта.

Згідно з п. 7.4 Договору від 11.08.2005 р. Покупець зобов'язаний надавати Фонду державного майна України необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього договору; не перешкоджати Фонду державного майна України у здійсненні контролю за виконанням умов цього договору.

        Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", відповідно до якої державні органи приватизації контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна, та положень Договору КПБ-52 Фондом державного майна України була проведена перевірка виконання умов Договору № КПБ-52, за результатами якої було складено акт поточної перевірки від 22.09.2009 р., у якому зазначено, що ПП "Своя оселя" не виконується одна з умов вказаного договору, а саме: не забезпечується збереження профілю діяльності бази відпочинку.

У зв'язку з невиконанням відповідачем-1 умов договору № КПБ-52 в частині збереження профілю діяльності бази відпочинку позивач просить суд розірвати вказаний договір та стягнути передбачені договором штрафні санкції у розмірі 6 339,20 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу від 31.03.2005 р. № КПБ-52 бази відпочинку "Пірново" остання розташована на земельній ділянці площею 0,323 га, наданій у тимчасове користування ЗАТ "Київська книжкова фабрика" на підставі рішення виконавчого комітету Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області від 28.02.2001 р. № 09.

Землекористувач ЗАТ "Київська книжкова фабрика" листом  від 27.02.2009 р. за вих. № 112 звернувся до Кабінету Міністрів України з клопотанням про вилучення земельної ділянки площею 0,323 га та передачу її в оренду ПП "Своя оселя" у зв'язку з продажем останньому бази відпочинку "Пірново".

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (далі –ЗК України) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ст. 124 ЗК України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідач-1 на виконання вимог земельного законодавства одержав дозвіл Київської обласної державної адміністрації № 11-32-13061 від 25.05.2009 р. на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,3230 га, розташованої на території Вищедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області під існуючою базою відпочинку "Пірново", який було погоджено Управлінням культури і туризму Київської обласної державної адміністрації (висновок від 25.06.2009 р. № 11/6531/02), Вищедубечанською сільською радою Вишгородського району Київської області (рішення № ХХІІІ-V-284 від 02.10.2009 р.), Управлінням земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області (висновок від 23.11.2009 р. № 3198) та Відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (лист від 24.11.2009 р. № 6551).

Враховуючи викладене, обґрунтованими є висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що ПП "Своя оселя" здійснювало передбачені чинним законодавством України дії для отримання земельної ділянки під існуючою базою відпочинку "Пірново" в оренду та з метою набуття прав належного землекористувача, а отже відповідачем-1 було вжито заходів щодо належного виконання зобов'язань за Договором № КПБ-52, тоді як процес набуття права на оренду земельної ділянки є тривалим та залежить не лише від волі та дій відповідача-1.

Разом з тим, відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Використання земельних ділянок без набуття у встановленому порядку права власності або права користування на земельну ділянку трактується законодавцем як самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель") та тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України, зокрема, накладення  штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Також, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Вишгородської районної державної адміністрації Київської області листом № 6551 від 24.11.2009 р. було попереджено відповідача-1 про заборону приступати до використання земельної ділянки під базою відпочинку "Пірново" без документів, що посвідчують право власності чи право користування на неї, та державної реєстрації і до встановлення меж земельної ділянки в натурі (за погодженням із суміжним землекористувачем).

За таких обставин, колегією суддів касаційної інстанції визнаються обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що на час проведення позивачем поточної перевірки, за результатами якої було складено акт від 22.09.2009 р., ПП "Оселя" з об'єктивних причин не набуло права оренди земельної ділянки під базою відпочинку "Пірново", що унеможливлювало її законне використання відповідачем-1 та, як наслідок, надання послуг з відпочинку, з огляду на що вина відповідача-1 у порушенні договірних умов відсутня.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки;  відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на відсутність вини ПП "Оселя" у порушенні умов договору № КПБ-52, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для розірвання вказаного договору та стягнення штрафних санкцій за незбереження відповідачем-1 профілю діяльності бази відпочинку "Пірново".

Крім того, згідно з положеннями ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" до договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, а також інші зобов'язання; термін дії зобов'язань зазначених у цій статті, не повинен перевищувати п'ять років.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, договір КПБ-52 від 31.03.2005 р., а також договір від 11.08.2005 р. не містять терміну дії зобов'язань Покупця, зокрема, щодо збереження профілю діяльності бази відпочинку.

Врахувавши викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованих висновків про те, що термін дії зобов'язань Покупця щодо збереження профілю діяльності бази відпочинку "Пірново" не повинен перевищувати п'ять років, з огляду на що на момент звернення Фонду державного майна України до суду з позовом у даній справі (28.09.2010 р.) строк дії вказаних зобов'язань відповідача-1 сплив.

Крім того, судами попередніх інстанцій враховано, що відповідно до акту поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу бази відпочинку "Пірново" від 26.07.2006 р. Фондом державного майна України було встановлено, що умови договору, зокрема, щодо збереження профілю діяльності відпочинку виконуються, а в акті поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу бази відпочинку "Пірново" від 24.07.2007 р. зазначено, що строк виконання зобов'язань щодо збереження профілю діяльності бази відпочинку не настав.

За таких обставин, враховуючи відсутність у діях відповідача-1 вини у порушенні умов Договору № КПБ-52 щодо збереження профілю діяльності бази відпочинку "Пірново", а також зважаючи, що на момент звернення Фонду державного майна України до суду з позовом у даній справі строк дії зобов'язань відповідача-1 за вказаним договором, у тому числі і зобов'язань щодо збереження профілю діяльності бази відпочинку, сплив, суди попередніх інстанцій дійшли до вірних висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно відмовлено у задоволенні позову.

У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Твердження оскаржувача про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2010 р. у справі № 5/59 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                               А.М. Демидова

Судді                                                                                                   І.М. Волік                                                                                                                          

                                                                                                               С.С. Коваленко