КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2011 № 46/368
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів:
при секретарі:
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Разіної Т.І.
суддів Лосєва А.М.
Борисенко І.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явилися;
від відповідача: не з’явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії на рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2011 р. у справі № 46/368
за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії, м. Запоріжжя
до закритого акціонерного товариства «Український страховий дім», м. Київ
про стягнення 4444 грн. 65 коп.
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2010 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до закритого акціонерного товариства Український страховий дім» про стягнення 4 408 грн. страхового відшкодування, 32 грн. 85 коп. пені та 5 грн. 80 коп. процентів річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 4859-а/09зп від 17.11.2009 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки MAZDA 3, державний номер АР 3837 AC, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля ГАЗ 21, державний номер АР 7657, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ЗАТ «Український страховий дім», позивачем було направлено останньому заяву про відшкодування шкоди в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач, керуючись положеннями ст.ст. 1, 22 ГПК України, ст.ст. 528, 635, 993, 1188 ЦК України, ст.. 216 ГК України, ст. 27 Закону України «Про страхування, ст.ст. 6, 22, 29, 36, 27 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 4 408 грн., а також 32 грн. 85 коп. пені та 5 грн. 80 коп.3 % річних в судовому порядку.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2011 р. у справі № 46/368 в позові було відмовлено (суддя Омельченко Л.В.)
Рішення обґрунтоване тим, що позивачем при визначення розміру страхового відшкодування було порушено положення ст. 29, ч. 2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», внаслідок чого позивач неналежним чином визначив розмір страхового відшкодування виходячи з вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на станції технічного обслуговування, що підтверджується рахунком цієї станції.
Крім того, призначену судом першої інстанції судову експертизу не було завершено, оскільки позивач не оплатив її вартість та не надав витребувані експертом документи для проведення експертизи. Таким чином місцевий господарський суд визначив позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2011 р. у справі № 46/368 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» в особі Запорізької філії про стягнення з закритого акціонерного товариства «Український страховий дім» 4444 грн. 65 коп. задовольнити в повному обсязі.
Апелянт, мотивуючи апеляційну скаргу, не погодився з судом першої інстанції в частині того, що документом, на підставі якого визначається розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля, має бути звіт про визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля, а не рахунок тієї особи, яка здійснює ремонт автомобіля зазначив, що судом першої інстанції не застосовано норми матеріального права, які в даному випадку підлягали застосуванню, а саме ст. 25 Закону України «Про страхування», ст. 990 ЦК України, ст. 1192 ЦК України, ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також апелянт зазначив, що місцевий господарський суд не надав належної правової оцінки ст.ст. 35 та 37 «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не дав оцінки обставинам справи, не перевірив правильність нарахування пені та не дослідив доводів позивача щодо наявності підстав для її стягнення за вказаний позивачем період.
Несплату вартості експертизи апелянт пояснив тим, що не отримував жодних рахунків, яки б могли бути первинними документами і підставами для
сплати вартості експертного дослідження - ані з суду (як органу який призначив експертизу), ані з експертної установи.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час і місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100175107350, вручене уповноваженому представнику відповідача 06.06.2011.
14.06.2011 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання в порядку ст. 22 ГПК України про розгляд справи за відсутністю представника позивача. Також апелянт зазначив, що підтримує вимоги апеляційної скарги, просив рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2011 р. у справі № 46/368 скасувати, позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце судового розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0100178107334, вручене уповноваженому представнику відповідача 06.06.2011.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 4859-а/09зп від 17.11.2009 року у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування» застраховано автомобіль MAZDA 3, державний номер НОМЕР_1, страхувальником по договору є ОСОБА_1
Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду відділу ВДАІ м. Запоріжжя, 22.03.2010 р. на вул. Діагональній у м. Запоріжжя, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MAZDA 3, державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля ГАЗ 21, державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль MAZDA 3, державний номер НОМЕР_1.
Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.04.2010 р. № 3-310/10 р. дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно полісу ОСЦПВ № ВВ/5857051 у закритому акціонерному товаристві «Український страховий дім» була застрахована цивільна відповідальність Шевченко В.Г.
Відповідно до умов договору страхування від 17.11.2009 р. № 4859-а/09зп та страхового акту від 01.04.2010 р. № 991/а-10зп, розмір страхового відшкодування склав 4918 грн.
Позивач виплатив страхове відшкодування в розмірі 4918 грн. (платіжне доручення № 2633 від 01.04.2010 р.)(а.с. 21).
Позивач, посилаючись на ст. 27 Закону України «Про страхування» просив суд стягнути з відповідача 4408 грн. (за вирахуванням франшизи 510 грн.) страхового відшкодування, 5 грн. 80 коп. 3% річних, та 32 грн. 85 коп. пені.
В апеляційній скарзі апелянт не погодився з рішенням суду першої інстанції, який відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що документом, на підставі якого визначається розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля, має бути звіт про визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля, а не рахунок тієї особи, яка здійснює ремонт автомобіля.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана правомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної о юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі сплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана наслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно з ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем було встановлено змір страхового відшкодування з порушенням вимог ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір страхового відшкодування було визначено виходячи з вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на станції технічного обслуговування, що підтверджується рахунком № 39 від 02.03.2010 р. ПП ОСОБА_3 (а.с. 14).
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.
З вищевикладеного вбачається, що позивач неналежним чином визначив розмір страхового відшкодування виходячи з вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля на станції технічного обслуговування, що підтверджується рахунком цієї станції.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції призначалася судова автотоварознавча експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта було поставлено наступне питання: яка вартість матеріального збитку (шкоди), що завдано володільцю автомобіля MAZDA 3, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 22.03.2010 р. станом на 01.04.2010 р. (дата складання страхового акту про виплату страхового відшкодування)?
Як зазначено місцевим господарським судом у рішенні по даній справі, виконання експертизи не було завершено, оскільки позивач не оплатив її вартість та не надав витребувані експертом документи для проведення експертизи.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивач також не надав належних доказів в підтвердження правомірності вимог щодо стягнення в порядку регресу з відповідача суми страхового відшкодування у сумі 4 444 грн. 65 коп. а також 32 грн. 85 коп. пені та 5 грн. 80 коп. 3 % річних в судовому порядку.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2011 р. у справі № 46/368 є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак, відповідно до ст. 43 ГПК України, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Залишити рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2011 р. у справі № 46/368 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
21.06.11 (відправлено)