ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-413/10/0220
Головуючий у 1-й інстанції: Марченко Л.В.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 травня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Погребищенському районі Вінницької області на постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Погребищенському районі Вінницької області про перерахунок пенсії , -
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2010 року позивач звернувся до Погребищенського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Погребищенському районі Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Погребищенського районного суду Вінницької області від 14.12.2010 року задоволено даний позов: визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі протиправною в частині не нарахування і невиплати позивачу, надбавки до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі перерахувати та виплатити позивачу, пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за шість місяців до дня звернення до суду - з 02.06.2010р. по 02.12.2010р. - з урахуванням проведених виплат; зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Погребищенському районі Вінницької області щомісячно виплачувати позивачу, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надбавку до пенсії розміром 30% мінімальної пенсії за віком, - із встановленого чинним законодавством на час виконання цієї постанови розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 02.12.2010р.,- дня звернення до суду, - і по день припинення такого права позивача.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 14.12.2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.
Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Пунктом 3 частиною 1 статті 197 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, з наступних підстав.
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян “діти війни” в розумінні статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені вищезазначеним Законом України.
Згідно статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” особам, що належать до соціальної категорії громадян “діти війни”, з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України “Про державний бюджет України” на відповідний рік.
На момент звернення позивача до суду нарахування підвищення до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії, передбачене статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Також безпідставним є посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Погребищенському районі Вінницької області, – залишити без задоволення, а постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 14.12.2010 року , – без змін.
Відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої в скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/ Голота Л.О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар