ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2011 р.                                                            Справа № 5023/2173/11

вх. № 2173/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В. 

при секретарі судового засідання Болтенко А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача -  ОСОБА_2, довіреність від 30.12.2010 року;  відповідача - ОСОБА_3, за дорученням

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства промислова компанія "Укрцемент", м.Балаклія  

до  ФО ОСОБА_4, м. Київ  

про визнання вимоги недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати вимогу акціонера щодо надання документів від 12 жовтня 2010 року недійсною. Позов обґрунтований тим, що у вимозі некоректно зазначена адреса Товариства, а саме: замість слова "м. Балаклія" вказано "м. Балаклея". Крім того, на думку позивача акціонер через свого представника вимагає документи, які містять комерційну таємницю та конфидеційну інформацію про діяльність товариства.

Представник відповідача проти позову заперечує, з мотивів, викладений у відзиві на позовну заяву, долученому до матеріалів справи. Зокрема посилається на те, що вимога відповідача є законної і обґрунтовано, що підтверджено постановою Харківського апеляційного господарського суду у справі № 66/144-10 від 10.03.2011 року за позовом ОСОБА_4 до ПАТ ПК "Укрцемент" про наданні інформації. Також посилається на те, що позивачем при поданні позову невірно обраний спосіб захисту свого права.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”. Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер СІСХ-07025.

В судовому засіданні 11.05.2011 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні 11.05.2011 року представник відповідача проти позову заперечує.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

ОСОБА_4 (позивач), громадянин Сполучених Штатів Америки, паспорт НОМЕР_1, ідентифікаційний номер ДРФОУ НОМЕР_2, є акціонером приватного акціонерного товариства “Промислова компанія “Укрцемент”(відповідач).

ОСОБА_4 володіє на правах власності 1 724 130 акцій акціонером приватного акціонерного товариства “Промислова компанія “Укрцемент”, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах № 013327, виданою зберігачем цінних паперів Товариства АКІБ “Укрсіббанк”05.10.2010 року. Зазначене товариство є правонаступником Закритого акціонерного товариства “Промислова компанія “Укрцемент”, а також закритого акціонерного товариства “Райаргобуд”.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2010 року ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 звернувся листом-запитом до ПАТ “ПК “Укрцемент”, відповідно до якого просив надати належним чином засвідчені копії наступних документів: діючий статут Товариства, а також усі попередні редакції статуту Товариства за 2005 - 2010 рр.; свідоцтво про державну реєстрацію Товариства; свідоцтво про державну реєстрацію випуску акцій протоколи всіх загальних зборів акціонерів Товариства за 2007 - 2010 рр.; протоколи всіх засідань Наглядової (Спостережної) ради Товариства за 2007 - 2010 рр.; протоколи всіх засідань (всі рішення, накази і розпорядження) Ради директорів та Голови Ради директорів Товариства за 2007 - 2010 рр.; всі звіти виконавчого органу Товариства про результати фінансово-економічної діяльності за 2007 -2010 рр.; всі звіти ревізійної комісії (аудитора) Товариства за 2007 - 2010 рр.; всі внутрішні положення, які регулюють діяльність інших органів Товариства (положення про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію, інші внутрішні документи та зміни до них); перелік афілійованих осіб Товариства із зазначенням кількості, типу та/або класу належних їм акцій; положення про кожну філію та кожне представництво Товариства; документи, що підтверджують права товариства на майно (правовстановлюючі документи на нерухоме майно, розшифровка статей балансу на останню звітну дату по статтям: основні засоби (по-об'єктно по групам 1, 2 и 3), виробничі запаси та інші запаси, готова продукція, товари, дебіторська і кредиторська заборгованості; первинні облікові документи (договори, акти приймання-передачі, акти виконаних робіт або наданих послуг тощо), що стосуються значних правочинів Товариства та правочинів, у вчиненні яких є заінтересованість; первинні облікові документи (договори, акти приймання-передачі, тощо), що стосуються забезпечення та / або обтяження за рахунок майна Товариства при здійсненні значних правочинів Товариства та правочинів, у вчиненні яких є заінтересованість; документи бухгалтерського обліку, а саме: звіти про фінансові результати, баланси та звіти про рух грошових коштів Товариства за 2007 - 2010 рр.; документи звітності, що подаються відповідним державним органам, а саме: декларація з податку на прибуток, декларацію з ПДВ за 2007 - 2010 рр.; особливу інформацію про Товариство за 2007 - 2010 рр. згідно з вимогами законодавства; фінансовий план Товариства на 2010-2011 р.; довідка про наявність банківських рахунків в Україні та за її межами; свідоцтво про реєстрацію Товариства в органах державної податкової служби (форма 4-ОПП, свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ); довідка статистики; свідоцтва про реєстрацію Товариства в органах державного соціального страхування.

Зазначений лист-запит отримав представник ПАТ “ПК “Укрцемент” Зозуля П.П., про що свідчить відтиск штампу підприємства на примірнику листа ОСОБА_4 з зазначенням вхідного номеру та датою отримання (№ 161 від 12.10.2010 року.)

Позивач звернувся до суду та просить визнати недійсною вимогу ОСОБА_4 від 12.10.2010 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами визначеними статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково  недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів,  що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або  споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення  становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;  припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до  виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення,  зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб’єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов’язку зобов’язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб’єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв’язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Натомість спосіб обраний позивачем спосіб захисту до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду, визначеним ст. 2 Закону України “Про судоустрій ” (Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави).

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України, передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і  заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам діючого законодавства, тому слід відмовити в задоволені позову в повному обсязі.  

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при відмові в задоволенні позову –на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                                 Погорелова О.В.

Повний текст рішення складений та підписаний 16 травня 2011 року