КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   7/24                            Головуючий у 1-й інстанції:   Арсірій Р.О.  

Суддя-доповідач:  Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" червня 2011 р.                                                                                                           м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.11р. у справі №7/24 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2  звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом та уточненнями до нього від 21.02.08р. про визнання протиправними дій Міністерства праці та соціальної політики України під час виконання доручення Кабінету Міністрів України від 24.04.07р. №19450/0/1-07, які виявилися у перекручуванні  правової позиції Мін`юсту, викладеної у листі Міністерства юстиції України від 26.04.07р. №22-9-4196 на адресу Мінпраці, стосовно правових підстав для проведення перерахунку раніше призначених пенсій відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03. 07р. №594 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році», та які призвели до дезінформування Кабінету Міністрів України в листі Мінпраці від 27.04.07р. №1419/0/10-07/13 в частині, що стосується правової позиції Мін`юсту, і як результат, до порушення  права позивача на перерахунок раніше призначеної пенсії з 01.04.07р. відповідно до законодавства України; визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка виявилася в неперерахуванні раніше призначеної позивачу пенсії з 01.04.07р.  відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03. 07р. №594 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році»та виданого на її виконання наказу Міністру оборони України від 14.04.07р. №175; зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок позивачу раніше призначеної пенсії з 01.04.07р. з урахуванням збільшення розміру премії з 33,3 до 109 відсотків від грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»; зобов’язання виплатити позивачу недоплачену пенсію за період з 01.04.07р., а також суму компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням стоків їх виплати відповідно до чинного законодавства України за період з 01.04.07р. по дату фактичного відшкодування, перерахувавши обидві суми на пенсійний рахунок позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.1р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою позивачем подано апеляційну скаргу, у якій останній просить суд скасувати  постанову  з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

В судовому засідання апелянт підтримав доводи апеляційної скарги.

26.04.11р. на адресу суду надійшов лист від відповідача -1 (Міністерство праці та соціальної політики України), в якому відповідач просив виключити Міністерство з кола відповідачів у відповідності до ст.. 52 КАС України за даною справою та проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача-1.

Відповідно до ст. 52 КАС України здійснення заміни неналежної сторони є прерогативою суду першої інстанції.

Відповідно до вимог КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає позовні вимоги, які були заявлені в суді першої інстанції.

Отже, враховуючи, що вимоги до Міністерства були заявлені позивачем при розгляді справи в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений повноважень на виключення з числа відповідачів Міністерства.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, позивач  з 03.09.02р. є військовим пенсіонером Міноборони та перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»(далі Закон - №2262).

Відповідно до ст. 43 Закону №2263  (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону № 2262, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Отже, згідно вказаної норми, єдиною підставою для перерахунку розміру пенсії є фактичне підвищення чи введення нових основних та додаткових видів грошового забезпечення та премій для відповідних категорій військовослужбовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.07р. №594 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році»Міністерству оборони України дозволено здійснювати у поточному році з 1 квітня преміювання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу (насамперед осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу та осіб молодшого офіцерського складу) понад установлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення у 2007 році.

На виконання зазначеної постанови Міністром оборони України наказом № 175 від 14 квітня 2007 року «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України» встановлено граничні розміри премії, які можуть бути виплачені військовослужбовцям у межах видатків на грошове забезпечення на 2007 рік.

Отже, у період з 01.04.07р. до закінчення поточного року на підставі зазначених Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.07р. №594 та Наказу Міністра оборони України від 14.04.07р. №175 було тимчасово дозволено преміювати працюючих військовослужбовців.

Таким чином, премія, яку позивач просив врахувати для обчислення нового розміру пенсії носила тимчасовий характер, виплата її дозволена за наявності передбачених підстав, зокрема, згідно особистого вкладу кожного військовослужбовця, лише в межах видатків, передбачених у кошторисах військових частин для грошового забезпечення військовослужбовців у 2007 році, що виключає можливість  перерахунку пенсій відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону №2262 з урахуванням вказаної премії.

Вказана позиція суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній в постанові ВСУ від 24.11.09р. у справі №21-1486во09, а також Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалах від 12.05.11р. у справах №К-33776/09, №К-21208/08, від 28.04.11р. у справі №К-32966/09.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.02.08р. у справі №12/224, яка набрала законної сили 03.02.09р., встановлено, що Наказ Міністра оборони №175 від 14.04.07р. не є нормативно –правовим актом в розумінні чинного законодавства .

Судом також встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, Наказ №175 від 14.04.07р. та Постанова Кабінету Міністрів України №594 від 28.03.07р. втратили чинність.

Колегія суддів також погоджується з висновком  суду першої інстанції, що лист Міністерства праці та соціальної політики України, про який зазначає позивач, не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні КАС України; вказаний лист є формою реагування Міністерства праці та соціальної політики України на доручення Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

        Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС).

Вказаний лист не породжує права та обов’язки для позивача у сфері публічно –правових відносин, отже, не порушує права та інтереси позивача, що є підставою для відмови у позові у вказаній частині.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги те, що  судом першої інстанції правильно встановлені  обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206 КАС України Київський апеляційний адміністративний суд        

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.01.11р. у справі №7/24 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.01.11р. у справі №7/24 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

                Головуюча суддя                                                                    Шелест С.Б.

                Судді                                                                                             Романчук О.М.

                                                                                                                       Пилипенко О.Є.

Ухвала складена в повному обсязі: 21.06.11р.