ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-243/10/0215
Головуючий у 1-й інстанції: Совгира Д.І.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Залімського І. Г.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському Вінницької області на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському Вінницької області про перерахунок пенсії , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач в жовтні 2010 року звернулась в Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Могилеві-Подільському Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни".
Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.11.2010 року позов задоволено. Визнано дії відповідача щодо не нарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком - неправомірними. Зобов’язано відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну грошову допомогу як дитині війни відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", за період з 14.04.2010р. по 14.10.2010р. включно, з урахуванням фактично отриманих сум.
Не погоджуючись з даною постановою суду, управління Пенсійного фонду України у м. Могилеві-Подільському Вінницької області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказує на законодавчу неврегульованість порядку виплати допомоги особам, які мають статус “дитина війни”, прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та приписів статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних в ній доказів, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийняте у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, що передбачено п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України.
Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду від 01.11.2010 року підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач має статус дитини війни, у зв’язку з чим на нього поширюється дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, яка передбачає, що з 01.01.2006 року дітям війни повинно бути нараховане та підлягає виплаті щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи строки звернення до суду визначені ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 14.04.2010 року, оскільки позов подано до суду 14.10.2010 року.
Законом України “Про державний бюджет України на 2010 рік” визначено розмір мінімальної пенсії у 2010 році, який становив: з 01.01.2010 року –695,00 грн., з 01.04.2010 року –706,00 грн., з 01.07.2010 року –709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав. Всупереч ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку про правомірність доводів суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі передбаченому ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” та протиправність дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі встановленому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. За таких обставин вірним способом захисту прав позивача є зобов’язання відповідача зробити перерахунок та виплату цієї допомоги в належному розмірі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Могилів-Подільському Вінницької області, –залишити без задоволення, а постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 01.11.2010 року, –без змін.
Відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої в скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий /підпис/ Голота Л.О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Залімський І. Г.
З оригіналом згідно:
секретар