ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-586/10/0227
Головуючий у 1-й інстанції: Біла Л.М.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області на постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії , -
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2010 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області про зобов'язання нарахувати і виплатити підвищення до пенсії як дитині війни.
Постановою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08.12.2010 року позов задоволено частково, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу недоотримане підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальних пенсій за віком як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року включно з вирахуванням сум підвищення пенсії як дитині війни, отриманих позивачем за вказаний період; з 01.01.2010 року по 08.12.2010 року включно з вирахуванням сум підвищення пенсії як дитині війни, отриманих позивачем за вказаний період. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області на користь позивача 100 гривень за надання послуг адвоката.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконне, на його думку, судове рішення.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення (а.с. 5).
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян "діти війни" в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особам, що належать до соціальної категорії громадян "діти війни", з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік.
Законом України "Про державний бюджет України на 2010 рік" збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень статті 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалось відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Виходячи з приписів частини 2 статті 152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у відповідача обов’язку нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Проте, судом першої інстанції не враховано пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду, не надано оцінку поважності причин його пропуску та помилково зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області здійснити нарахування та виплату позивачу невиплаченого підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року включно; з 01.01.2010 року по 08.12.2010 року, вважаючи, що строк пропущений в силу ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Проте, судом не враховано приписи ч.1 цієїж статті, відповідно до якої необхідною передумовою виплати пенсії є її нарахування, і лише в такому випадку невиплачені з вини органів пенсійного фонду пенсії підлягають стягненню без обмеження строку.
Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про пропущення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи, що законодавець визначив можливість суду першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі вирішувати одночасно і питання про поновлення строків, за наслідками якого суд, якщо не знайде підстав для його поновлення, залишає позов без розгляду, що в свою чергу не позбавляє особу права на повторне звернення до суду з аналогічними вимогами.
Колегія суддів приходить до висновку, що вимоги заявлені позивачем за межами строків звернення до адміністративного суду, слід залишити без розгляду.
Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 99 КАС України, право позивача на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком підлягає захисту за період з 24.05.2010 року, оскільки позов подано до суду 24.11.2010 року.
На думку колегії суддів порушене право позивача слід захистити таким чином, щоб запобігти виникненню умов, які становлять таке порушення та не допустити подальшого існування таких умов. Тобто, слід зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області нараховувати та щомісячно виплачувати передбачену Законом України "Про соціальний захист дітей війни" щомісячне підвищення до пенсії починаючи з 24.05.2010 року і по день припинення права на таку допомогу.
Крім того, позивачем заявлено до відшкодування 100 грн., витрат на правову допомогу , що підтверджено квитанцією про надання юридичних послуг №164 від 22.11.2010 року.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України витрати, пов"язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Приписами ч.3 наведеної норми передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень КАС України положення цього Кодексу щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги, а також частина третя статті 90 цього Кодексу набираюсь чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрав України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов"язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено, що граничний розмір компенсації витрат в адміністративних справах в яких ця компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Однак, позивачем не надано суду розрахунок понесених витрат на правову допомогу у відповідності Постанови КМУ № 590 для можливості встановлення його граничного розміру , а відтак витрати на правову допомогу у розмірі 100 грн., відшкодуванню не підлягають.
Вимога про повернення судового збору не підлягає задоволенню, оскільки, відповідно до квитанції (а.с. 8) позивачем були понесені витрати на ІТЗ, які згідно ст. 87 КАС України не відносяться до виду судових витрат.
В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду на підставі пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області задовольнити частково .
Постанову Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 08 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Хмільницькому районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - скасувати.
Позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Хмільницькому районі Вінницької області нарахувати та виплатити позивачу 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2007 року по 23.05. 2010 року, - залишити без розгляду.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хмільницькому районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2, 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 24.05.2010 року по день втрати такого права.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Головуючий /підпис/ Голота Л.О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар