ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 листопада 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/3902/24

Головуючий у першій інстанції – Логвіна Т. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1397/24

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді:  Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач: Акціонерне товариство «Юнекс Банк»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

                                      У С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року АТ «Юнекс Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 52 408,98 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Юнекс Банк» з метою отримання банківських послуг. Підписавши цього дня відповідну анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився і погодився з публічною пропозицією банку на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а також з умовами та правилами надання банківських послуг. При цьому відповідач отримав банківську платіжну картку та надав банку розписку про отримання картки та про ознайомлення з правилами користування карткою, визначених у Публічній пропозиції АТ «Юнекс Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Позивач зазначав, що відкрив ОСОБА_1 особовий рахунок у гривні та надав відповідну платіжну картку з персональним ідентифікаційним номером до неї. Оскільки відповідач порушив умови укладеної угоди щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, станом на 23 листопада 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 52 408,98 грн, з яких 31 163,62 грн – заборгованість за кредитом та 21 245,36 грн заборгованість за відсотками та комісією.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2024 року позов АТ «Юнекс Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в сумі 52 408,98 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить скасувати його та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення тіла кредиту, крім розрахунку заборгованості посилається на договір обслуговування фізичних осіб в АТ «Юнекс Банк», як невід`ємну частину спірного договору. Проте матеріали справи не містять підтверджень того, що саме цей договір розумів та погодив відповідач, підписуючи заяву-анкету. Роздруківка з сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, у зв`язку з чим застосування ст. 634 ЦК України є неможливим.

Скаржник звертає увагу суду на відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про строк повернення кредиту (користування ним), отже позивач, укладаючи кредитний договір, не дотримався вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які банк вважав узгодженими.

Зазначає, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць, а в іншому випадку така інформація надається безоплатно. Отже умова договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», є нікчемною. Оскільки умова щодо нарахування комісії є нікчемною, а із заявленої до стягнення суми заборгованості за процентами і комісією відокремити розмір комісії не вбачається за можливе, районний суд протиправно задовольнив наведену позовну вимогу.

Наголошує на відсутності доказів перерахування кредитних коштів кредитодавцем, як то платіжного доручення, квитанції, чеку, тощо. Позивачем на підтвердження цього факту наданий лише розрахунок заборгованості. Належними доказами, які підтверджують факт заборгованості та її розмір, можуть бути лише первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Розрахунок заборгованості є лише одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Позивачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, а рішення суду – скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги АТ «Юнекс Банк», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 акцептував та приєднався до публічної пропозиції позивача на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що оприлюднена на офіційній інтернет-сторінці банку www.unexbank.com.ua. Відповідач ознайомлений з інформацією про основні умови кредитування, яка міститься у паспорті споживчого кредиту, що засвідчив своїм підписом, отже вважається належним чином проінформованим про нарахування відсотків та конкретну процентну ставку за користування кредитними коштами, яка конкретно зазначена у анкеті-заяві. Взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені договором кредиту, відповідач належним чином не виконав.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з наведеним висновком суду, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що 20 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Юнекс Банк» з анкетою-заявою на оформлення кредитної картки та встановлення кредитного ліміту (а.с. 31-32). Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився і погодився з публічною пропозицією банку на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка оприлюднена на офіційному сайті банку за електронною адресою: www.unexbank.ua., а також ознайомився та погодився з умовами та правилами надання банківських послуг.

Відповідно до виписки-повідомлення № 26204071279001.UAN від 22 серпня 2018 року до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Юнекс Банк» відповідачу на підставі анкети-заяви здійснено відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 з використанням платіжної картки № НОМЕР_2 у гривні та встановлено кредитний ліміт у розмірі 29 999 грн з процентною ставкою за користування кредитними коштами в розмірі 48 % річних строком на 12 місяців – до 22 серпня 2019 року згідно з банківським продуктом «Кредитна картка» (а.с. 32 зворот).

Відповідач отримав банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , про що надав банку розписку від 22 серпня 2018 року (а.с. 30 зворот).

У п. 3 паспорту споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 22 серпня 2018 року (а.с. 33), основними умовами кредитування з урахування побажань споживача є: тип кредиту – кредитування поточного рахунку з використанням платіжної картки шляхом встановлення ліміту відновлювальної кредитної лінії; сума/ліміт кредиту – 29 999 грн; строк кредитування – 12 місяців з можливістю продовження на новий строк (продовження строку дії на 12 місяців) до закінчення строку дії платіжної картки; мета отримання кредиту – на споживчі потреби; спосіб та строк надання кредиту – встановлення на поточний рахунок з використанням платіжної картки кредитного ліміту строком на 12 місяців.

Банк зобов`язання за кредитним договором виконав. 22 серпня 2018 року грошові кошти в сумі 29 999 грн зараховано АТ «Юнекс Банк» на картковий рахунок ОСОБА_1 , про що свідчить копія меморіального ордера № 148 від 22 серпня 2018 року (а.с. 1 зворот).

01 листопада 2023 АТ «Юнекс Банк» звернулося до ОСОБА_1 з письмовою вимогою про дострокове повернення кредитних коштів, в якій товариство вимагало погасити наявну заборгованість у розмірі 52 383,98 грн протягом 30 днів з дня одержання даної вимоги (а.с. 6).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 23 листопада 2023 року за кредитним договором № 26204071279001.UAN від 22 серпня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 52 408,98 грн, з яких: 31 163,62 грн заборгованості за тілом кредиту та 21 245,36 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами та комісіями (а.с. 9-11).

Звернувшись з позовом про стягнення заборгованості, АТ «Юнекс Банк» посилалося на невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення у встановлений строк грошових коштів та сплати відсотків.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у даному випадку АТ «Юнекс Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1049 ЦК України).

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його  умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Юнекс Банк» про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.

У справі встановлено, що 20 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Юнекс Банк» з метою отримання банківських послуг. Цього ж дня відповідач підписав анкету-заяву, в якій погодився з публічною пропозицією банку на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та приєднався до публічної пропозиції, яка оприлюднена на офіційному сайті банку.

За змістом анкети-заяви від 20 серпня 2018 року та виписки-повідомлення від 22 серпня 2018 року, яка за змістом фактично є кредитним договором, позичальник отримав на банківську картку кредитний ліміт в сумі 29 999 грн строком на 12 місяців (до 22 серпня 2019 року) зі сплатою 48 % річних за користування кредитними коштами. Тобто, в договорі чітко визначені істотні умови кредитування, з якими погодився відповідач, що спростовує його твердження про відсутність в укладеному договорі строку повернення кредиту. Факт укладення договору відповідачем не оспорюється.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 посилався на відсутність доказів перерахування на банківську картку грошових коштів та первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували наявність заборгованості за кредитним договором. Разом з тим, факт зарахування на рахунок відповідача коштів в сумі 29 999 грн підтверджується наявною у справі копією меморіального ордеру.

Наданим стороною позивача розрахунком заборгованості підтверджується факт користування відповідачем кредитними коштами та часткового погашення кредитної заборгованості. Проте, з цього ж розрахунку вбачається, що позивачем здійснювалось нарахування процентів за користування кредитом і після 22 серпня 2019 року, тобто після закінчення строку кредитування.

У запереченнях на відзив на позовну заяву (а.с. 55-60) представник АТ «Юнекс Банк» зазначав про те, що договором встановлено строк кредитного ліміту 12 місяців з можливою наступною автоматичною пролонгацією на такий самий строк, що узгоджується з п. 3.22.26 публічної пропозиції АТ «Юнекс Банк» в редакції, що діяла на момент укладення договору.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За період до прострочення виконання зобов`язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. При цьому кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Однак, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України, що має бути обумовлено умовами кредитного договору. Наведена правова позиція знайшла своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №9 10/1238/17, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що після спливу визначеного договором строку кредитування (22 серпня 2019 року) АТ «Юнекс Банк» не мало права нараховувати проценти за користування кредитними коштами.

Посилання позивача, як підставу продовження строку дії кредитного договору та нарахування відсотків, на підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту та публічну пропозицію АТ «Юнекс Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка не містить підпису позичальника, не беруться до уваги апеляційним судом з огляду на наступне.

Паспорт споживчого кредиту не є належним доказом погодження умов кредитного договору, укладеного між сторонами, оскільки відповідно до ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст. 11, 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» цей документ є лише підтвердженням виконання позивачем встановленого законом для кредитодавця обов`язку з надання позичальнику, як споживачу, інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Більш того, в тексті самого паспорту споживчого кредиту вказується, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту, а отже останній не може підмінювати собою зміст умов кредитного договору, фактично укладеного між сторонами. Крім того, паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що наведена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною до 22 серпня 2018 (а.с. 33 зворот), тобто чинність цих умов тривала протягом 1 дня.

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 333/5483/20 та від 15 червня 2022 року у справі № 383/418/20.

Публічна пропозиція АТ «Юнекс Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, зокрема, в частині строку дії договору (його можливої пролонгації), не може вважатися невід`ємною частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такий документ не підписаний ОСОБА_1 , як позичальником, а отже у суду немає достатніх підстав вважати, що відповідач, підписуючи анкету-заяву та виписку-повідомлення, які і складають зміст укладеного між сторонами договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та містять його вичерпні умови, розумів саме надану суду стороною позивача означену публічну пропозицію, ознайомився та погодився саме з цим документом, а також, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив саме ті умови, дійсність яких стверджується позивачем. Отже твердження позивача, які ґрунтуються на змісті наданої ним і не підписаної відповідачем публічної пропозиції, можуть сприйматись лише як припущення, на яких відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватись судове рішення. Наведене повністю узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, а також з висновками Верховного Суду у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 704/1023/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 322/1220/16, від 07 серпня 2019 року у справі № 182/1806/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 188/1815/17.

Таким чином у даному випадку відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді автоматичну пролонгацію строку дії договору або нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

З наявного у справі розрахунку повернення нарахованих процентів за користування кредитними коштами вбачається, що у період строку кредитування (з 22 серпня 2018 року по 22 серпня 2019 року) відповідачем сплачено 10 037,06 грн процентів, а загалом у розрахунковий період з 22 серпня 2018 року по 23 листопада 2023 року на сплату процентів було перераховано 64 376,87 грн, тобто ОСОБА_1 зайво сплачено 54 339,81 грн грошових коштів у рахунок неправомірно нарахованих банком відсотків. У зв`язку з наведеним колегія суддів дійшла висновку про фактичну відсутність у відповідача заборгованості за процентами. 

Заявляючи вимогу про стягнення заборгованості за тілом кредиту, позивач визначив суму у розмірі 31 163,62 грн. Суд виходить з того, що оскільки банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом після спливу строку кредитування (починаючи з 23 серпня 2019 року), то сплачені відповідачем кошти за період з 23 серпня 2019 року по 23 листопада 2023 року у сумі 54 339,81 грн мали бути зараховані на погашення суми заборгованості за тілом кредиту. Ураховуючи визначену банком суму боргу відповідача за тілом кредиту станом на 23 листопада 2023 року у розмірі 31 163,62 грн та суму зайво сплачених відповідачем процентів у розмірі 54 339,81 грн, яка підлягає зарахуванню до суми заборгованості за тілом кредиту, у відповідача станом на 23 листопада 2023 року заборгованість за кредитом відсутня, у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог АТ «Юнекс Банк» відсутні.

Зважаючи на викладене вище, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити, відмовивши у задоволенні позову в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4 542 грн (а.с. 133).

Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду та відмовляє у задоволенні позову, відповідно до вищенаведених правил належить провести розподіл судових, понесених відповідачем, пропорційно задоволеним вимогам, а саме стягнути з АТ «Юнекс Банк» на користь ОСОБА_1 4 542 грн за розгляд справи судом апеляційної інстанції.               

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України,

                                     П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 серпня 2024 року – скасувати.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Юнекс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Юнекс Банк» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, ЄДРПОУ 20023569) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.                        

Головуюча:                                                                     Н.В. Шитченко

         Судді:                                                                     Н.В. Висоцька

                                                                                        О.Є. Мамонова