Справа № 212/7856/24

2-о/212/255/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг

       Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

суддя - Ведяшкіна Ю.В.,

секретар судового засідання - Івашко А.А.

у цивільній справі № 212/7856/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Територіальна громада в особі Криворізької міської ради, про встановлення факту родинних відносин та постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В судовому засіданні брали участь:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - адвокат Кадук В.В.

в с т а н о в и в :

08 серпня 2024 року адвокат Кадук В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеною заявою, в якій просила суд встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, що вони доводяться один одному рідною сестрою та братом. Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер  брат  заявниці  ОСОБА_2 , який був громадянином РФ та зареєстрований на території РФ, якому у 2005 році встановлено діагноз онкологічного захворювання, у зв`язку з чим він був прооперований та потребував стороннього догляду, тому  його син восени  2005 року привіз його до заявниці для того щоб вона доглядала його, проводила необхідне лікування для полегшення його стану, тобто з осені 2005 року до дня смерті  ІНФОРМАЦІЯ_3 ,  ОСОБА_2 проживав разом із заявницею за адресою:  АДРЕСА_1 . Після смерті  ОСОБА_2  відкрилась спадщина на 1/4 частку житлового будинку, розташованого за адресою:  АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим заявниця  16.05.2024 року звернулася до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Биканова Р.І. із заявою про прийняття спадщини після смерті брата  ОСОБА_2 , але  своєю постановою приватний нотаріус  відмовив у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з неможливістю встановлення факту родинних відносин між   ОСОБА_1   та  ОСОБА_2 , враховуючи, що свідоцтво про народження померлого спадкодавця було втрачено, та заявником пропущено строк для прийняття спадщини. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 змушена звернутися до суду із зазначеною заявою.

09 серпня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження, якою також витребувано з відокремленого структурного підрозділу «Криворізька філія Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області» копію спадкової справи № 214/91, заведеної Другою Криворізькою державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ; та від приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Биканова Р.І. копію спадкової справи № 80/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

27 серпня 2024 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи № 241-91, заведена після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

03 вересня 2024 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи № 80/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 свою заяву підтримала з наведених підстав та просила її задовольнити.

В судове засідання представник заінтересованої особи – Територіальної громади в особі Криворізької міської ради, повноваження якої рішенням № 381 від 31.03.2016 року делеговані Покровській районній в місті Кривому Розі ради, не з`явився, в своїй заяві просив розглядати справу у його відсутність та ухвалити рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

У відповідності до ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника заінтересованої особи.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду повідомив, що з 1967 року був знайомий з ОСОБА_2 , з яким разом працювали та товаришували, у зв`язку з чим бував у нього вдома, був знайомий з його батьками та його сестрою – ОСОБА_1 . Восени 2005 року від ОСОБА_1 дізнався, що ОСОБА_2 його син привіз до неї, оскільки ОСОБА_2 захворів на онкологічне захворювання та потребував стороннього догляду, який здійснювала його сестра ОСОБА_1 , тому ОСОБА_2 проживав разом з ОСОБА_1 та її чоловіком в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а він часто його відвідував. ОСОБА_1 займалась лікуванням брата, намагалась покращити його стан, зверталась у зв`язку з чим до лікарів, ОСОБА_2 проходив стаціонарне лікування в лікарні, але стан його не покращився та він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду повідомила, що ОСОБА_1 є її двоюрідною сестрою, оскільки мати свідка та батько заявниці були між собою рідні брат та сестра, у зв`язку з чим їй відомо, що з осені 2005 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 рідний брат заявниці ОСОБА_2 проживав разом з нею та її чоловіком в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки внаслідок онкологічного захворювання потребував стороннього догляду.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що вона є родичкою заявниці у зв`язку з чим їй відомо, що восени 2005 року син ОСОБА_2 – Прохор, привіз свого батька до ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 захворів на онкологічне захворювання та після операції потребував постійного стороннього догляду, який мала здійснювати його сестра – ОСОБА_1 , тобто ОСОБА_2 з осені 2005 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживав разом зі своєю сестрою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Заслухавши показання заявниці ОСОБА_1 , її представника – адвоката Кадук В.В., свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , у віці 64 роки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 01.04.2006 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.11).

Заявниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданого 03.03.1949 року Жовтневим районним бюро ЗАГС м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відповідно до якого батьками заявниці зазначені: « ОСОБА_7 , ОСОБА_8 » (а.с.7). Згідно зазначеного свідоцтва про народження дошлюбним прізвищем заявниці є « ОСОБА_9 », яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на прізвище чоловіка « ОСОБА_10 » (а.с.8).

Батьки заявниці: « ОСОБА_7 » помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , виданим 06.06.1987 року Жовтневим відділом ЗАГС м. Кривого Рогу (а.с.9); « ОСОБА_8 » померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , виданим 14.01.1991 року Жовтневим відділом ЗАГС м. Кривого Рогу (а.с.10).

Відповідно до Спадкової справи № 241-91, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , заводилась спадкова справа за заявою « ОСОБА_11 » та за заявою ОСОБА_11 , яка діяла в інтересах ОСОБА_12 . Згідно матеріалів спадкової справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є між собою рідними братом та сестрою, що підтверджується, наявною в матеріалах спадкової справи копією свідоцтва про народження « ОСОБА_12 » ІНФОРМАЦІЯ_9 , який народився в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області та батьками якого зазначені: « ОСОБА_7 , ОСОБА_8 » (а.с.44).

Крім того, із зазначеної Спадкової справи судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 її дочка – ОСОБА_11 та син – ОСОБА_12 , успадкували частину житлового будинку з надвірними спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.42- 48).

З матеріалів Спадкової справи № 80/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається що 16.05.2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Биканова Р.І. із заявою про прийняття спадщини. Інші особи (спадкоємці) із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , не зверталися. 04.07.2024 року приватним нотаріусом Бикановим Р.І. ухвалена постанова про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій , в обґрунтування такого рішення зазначено, що неможливо встановити факт родинних відносин ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , оскільки заявником не надано свідоцтво про народження ОСОБА_2 , та згідно відповіді з Державного архіву Дніпропетровської області актовий запис про народження ОСОБА_2 за 1941 рік та поновленими записами за 1944 – 1947 роки – відсутній; а також пропуском строку для прийняття спадщини, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 не був зареєстрований на території громади м. Кривого Рогу (а.с.50-71).

Згідно інформації, зазначеної в паспорті громадянина України НОМЕР_5 , виданого 08.07.2002 року Жовтневим РВ Криворізького УМВС України у Дніпропетровській області, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , заявниця з 30.06.1986 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина 1 ст. 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачою свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

З пп. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи(Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення подається до суду за місцем її проживання.

Згідно роз`яснень викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Аналізуючи надані заявником письмові докази, показання свідків:  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6  та наведені норми чинного законодавства, суд вважає доведеним, що заявник  ОСОБА_1  та ОСОБА_2 , який помер  ІНФОРМАЦІЯ_2 є між собою рідними сестрою та братом, які на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 проживав разом за місцем реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 , протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України заяву про відмову від спадщини не подавала, натомість 16.05.2024 року звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. При цьому інші спадкоємці заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не подавали. Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на спадкове нерухоме майно, розташоване на території Покровського району м. Кривого Рогу та зазначена спадщина відумерлою не визнавалась, отже заява є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 4 – 11, 13, 1 – 18, 76 -83, 89, 263-265, 273,  293-294, 315- 319, 352 - 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Територіальна громада в особі Криворізької міської ради, про встановлення факту родинних відносин та постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, що вони доводяться один одному рідною сестрою та братом.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 28 жовтня 2024 року.

Суддя:         Ю. В. Ведяшкіна