Єдиний унікальний номер справи 185/13758/23

Провадження № 1-в/185/342/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

       04 листопада 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді                                 ОСОБА_1 ,

секретаря                                         ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Павлограда подання Павлоградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення від призначеного судом покарання стосовно засудженого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлограда Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-професійною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , -

за участю:

прокурора                                         ОСОБА_4 , -

В С Т А Н О В И В :

01 жовтня 2024 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло подання Павлоградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення від призначеного судом покарання у зв`язку із декриміналізацією вчиненого ним діяння, стосовно гр. ОСОБА_3 засудженого 17 квітня 2024 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.190, ч.4 ст.185 КК України.

На обґрунтування клопотання представником уповноваженого органу з питань пробації зазначено, що відповідно до вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 засуджений звільнений від відбуття покарання з випробуванням за діяння, караність якого усунена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, що набрав чинності 09.08.2024 року.

Уповноважений представник органу пробації просить суд звільнити засудженого  ОСОБА_3 від призначеного 17.04.2024 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області покарання за ч.1 ст.190, ч.4 ст.185, ч.1 ст.70 КК України, оскільки сума завданої матеріальної шкоди становить 2832 грн., 1413.28 грн. та 1946.67 грн., тобто станом на момент вчинення шахрайства та крадіжок складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Представник органу пробації надала письмову заяву про розгляд подання за її відсутності, просить його задовольнити.

Засуджений в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце слухання справи.

В судовому засіданні прокурор підтримала подання, не заперечувала з приводу його задоволення в частині звільнення засудженого за ч.4 ст.185 КК України та проти розгляду подання без участі засудженого та представника органу пробації.

Відповідно до частини п`ятої статті 539 Кримінального процесуального кодексу України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши подання органу пробації та додані матеріали, суд встановив наступне.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року (надалі Закон №3886-ІХ), яким було посилено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачена ст.51 КУпАП.

Тобто для настання кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.185, 190, 191 КК України, вартість майна, що було предметом вказаних кримінальних правопорушень,на момент вчинення має перевищувати 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Неоподатковуваний мінімум доходів громадян, вказаний в диспозиції норм для настання адміністративної і кримінальної відповідальності, дорівнює 1/2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року.

Відповідно до висновку, що викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року по справі №278/1566/21,Закон №3886-ІХ, яким унесені зміни до ст.51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП.

Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.

У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п.5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст.169 розд. IV Податкового кодексу України. В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч.2 ст.74 КК України.

Згідно з ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч.1 ст.74 КК).

Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України (в ред. ЗУ №3886-ІХ від 18.07.2024) особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених ч.2 і 3 ст.74 КК України.

Як вбачається з вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 року ОСОБА_3 засуджено та визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.185 КК України, призначено покарання із застосуванням ч.1 ст.70 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Вирок набрав законної сили 18.05.2024 року.

Відповідно до положення ст.51 КУпАП, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 року, який набрав чинності 09.08.2024 року, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподаткований мінімум доходів громадян, це грошова сума розміром 17,00 грн., встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Неоподаткований мінімум доходів громадян у розмірі податкової соціальної пільги з 01 січня 2023 року складав 1342 грн. (2684 грн. розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 х на 50 %). Тобто два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян за цей період складають суму в розмірі: 1342 грн. х 2 (неоподаткований мінімум доходів громадян) = 2684 грн.

Згідно вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 року засуджений ОСОБА_3 02.10.2023 року заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою на суму 2832 грн., що станом на момент вчинення шахрайства складає суму більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2684.00 грн.).

Таким чином, на засудженого не розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року в цій частині.

Крім того, згідно вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 року засуджений ОСОБА_3 06.10.2023 року вчинив крадіжку майна на суму 1413.28 грн. та 07.10.2023 року вчинив крадіжку майна на суму 1946.67 грн. що станом на момент вчинення крадіжок складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2684.00 грн.).

Таким чином, на засудженого розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18.07.2024.

Отже, зважаючи на те, що вартість викраденого засудженим майна становила 1413.28 грн. та 1946.67 грн., що на момент вчинення правопорушень не перевищувало 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то ОСОБА_3 є засудженим за діяння, кримінальна караність якого законом на теперішній час усунена, внаслідок чого останній підлягає звільненню від призначеного судом покарання за ч.4 ст. 185 КК України відповідно до ч.2 ст.74 КК України.

Однак, ОСОБА_3 слід вважати засудженим вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 року за ч.1 ст.190 КК України із призначенням покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити Олійника від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі викладеного та керуючись ст.537-539 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Подання Павлоградського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області про звільнення засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання у зв`язку із декриміналізацією вчиненого ним діяння - задовольнити частково.

Привести у відповідність чинному законодавству вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 у справі № 185/13758/23.

Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.04.2024 року в частині призначеного покарання за ч.4 ст.185 КК України у зв`язку з усуненням кримінальної караності діяння.

ОСОБА_3 вважати засудженим за ч.1 ст.190 КК України із призначенням покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд протягом 7 діб з дня її проголошення.

Суддя                                                                                    ОСОБА_1