Справа № 510/1751/24

                                                               Провадження № 3/510/982/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       15 жовтня 2024 року                                                 м. Рені

       Суддя Ренійського районного суду Одеської області Дудник В.І., розглядаючи матеріали, що надійшли від впс «Рені» військової частини НОМЕР_1 Південного регіонального управління ДПСУ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ( ОСОБА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , ур. с. Кальчева Болградського району Одеської області, мешк. за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого продавцем, маючого паспорт громадянина Республіки Болгарія № НОМЕР_2 , виданий 07.06.2023р., -

       за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

       Як виходить з наданих матеріалів, 21.07.2024р. о 14.00 год., у міжнародному пункті пропуску «Рені» на в`їзд в Україну було виявлено громадянина України – ОСОБА_1 , який намагався перетнути державний кордон України по паспортному документу Республіки Болгарія для виїзду за кордон № НОМЕР_2 , не пред`явивши паспорт громадянина України, чим порушив вимоги ст.ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України», ст. 2 ЗУ «Про громадянство», ст. 2 ЗУ «Про порядок виїзду з України, в`їзду в Україну громадян України».

З врахуванням наведеного відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

ОСОБА_1 в суд за викликом не з`явився, про причини неявки не повідомив, клопотань або заяв не надходило.

В ході розгляду адміністративних матеріалів, судом були досліджені докази: протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 298168 від 21.07.2024р.; рапорт начальника іпс «Рені» ОСОБА_3 від 21.07.2024р.; інформація з Державної міграційної служби України про особу ОСОБА_1 ; копія паспорту громадянина Республіки Болгарія – ОСОБА_4 , № НОМЕР_2 , виданий 07.06.2023р.

Інших доказів на момент розгляду справи суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд дійшов висновку, що провадження в даній справі слід закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1  складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення це протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 ст. 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 пред`явив для перетину держаного кордону України паспорт громадянина Республіки Болгарія № НОМЕР_2 виданого 07.06.2023р. із строком дії по 07.06.2028р., не пред`явивши паспорт громадянина України, що кваліфіковано як спроба незаконного перетину державного кордону України по невідповідному документу. Під час з`ясування наявності підстав для перетину Державного кордону України було з`ясовано, що ОСОБА_1 є також громадянином України, має паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 13.06.2015р. Болградським РС ГУ ДМС України в Одеській області.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади. Відповідно до вимог Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Зокрема, відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Частинами 2 та 3 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль», який визначає умови перетинання державного кордону України, передбачено, що початком здійснення прикордонного контролю, зокрема, особи, є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України. Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами.

Відповідно до положень ст. 7 вищенаведеного Закону паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

Крім того, за п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного закону перевірка документів - дослідження уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України паспортного та інших документів фізичних осіб, які перетинають державний кордон, з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі, а також дослідження за результатами оцінки ризиків документів, що стосуються транспортних засобів, вантажів.

Відтак, кожна особа при проходженні паспортного контролю самостійно надає органам Державної прикордонної служби України документ, який надає їй право на перетин державного кордону України. У зв`язку з чим саме цей документ і підлягає перевірці працівниками прикордонної служби з метою встановлення його дійсності та приналежності відповідній особі. Таким чином, працівники прикордонної служби позбавленні можливості здійснити перевірку будь-якого іншого документу, який не був безпосередньо наданий особою при проходженні останнім паспортного контролю для посвідчення своєї особи.

Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення від 21.07.2024 року не наведено та матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження невідповідності документа, за яким перетинав державний кордон ОСОБА_1 , не наведено жодного доказу на підтвердження недійсності даного документу, чи доказів на підтвердження того, що даний документ містить ознаки фальшування, підробки чи містить недостовірні відомості про особу ОСОБА_1 , відповідно до приписів ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» та диспозиції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Крім того, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України» перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

З аналізу об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, слідує, що відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає при перетинанні або спробі перетинання кордону особою без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу.

У розумінні п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прикордонний контроль» від  05.11.2009 р. паспортний документ - виданий уповноваженими державними органами України чи іншої держави або статутними організаціями ООН документ, що підтверджує громадянство, посвідчує особу пред`явника, дає право на в`їзд або виїзд з держави і визнаний Україною.

ОСОБА_1 при перетинанні Державного кордону України в пункті пропуску пред`явив власний, дійсний закордонний паспорт громадянина Республіки Болгарія, який містив в собі усі необхідні реквізити і дані, при цьому доказів про те, що вказаний документ містив недостовірні відомості про особу в матеріалах справи відсутні. Тобто, ОСОБА_1 при перетинанні Державного кордону України у пункті пропуску пред`явив дійсний документ і цей документ не містить недостовірних відомостей про особу.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у вину те, що він на паспортний контроль пред`явив документ - паспорт громадянина Республіки Болгарія, маючи також і паспорт громадянина України та не пред`явив його на паспортний контроль, тобто вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України по невідповідному документу, проте в протоколі про адміністративне правопорушення не вказується чому саме в даному випадку цей документ не дає йому право на перетин кордону.

Слід зазначити, що в Україні діє принцип єдиного громадянства (п. 1 ч. 2 Закону України «Про громадянство»), згідно з яким, якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Однак, відповідальності за подвійне громадянство законодавством України не передбачено.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставини в справі відсутні належні докази, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП, а тому провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Крім того, суд зазначає, що виходячи з вищенаведеного, при зазначених обставинах, складання відповідного протоколу відносно ОСОБА_1 та направлення його до суду, фактично є спробою працівників Державної прикордонної служби України, із використанням положень ст. 204-1 КУпАП, притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за наявність у нього подвійного громадянства, хоча така відповідальність діючим законодавством України не передбачена.

Керуючись ст.ст. 247 ч. 1 п. 1, 251, 252, 283 КУпАП,  ст. ст. 1, 6, 7 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 року за №1710-VI,  ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991р., -

П О С Т А Н О В И В:

У притягненні  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП – відмовити. Провадження у справі закрити.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст.ст. 32, 321 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя                         В.І. Дудник