Справа № 487/5683/24

       Провадження № 1-кс/487/5989/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2024 року                                                місто Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 20.12.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023080200000265 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України,

УСТАНОВИВ:

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням у кримінальному провадженні, внесеному 20.12.2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023080200000265 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України. Викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами. Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.08.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 30 вересня 2023 року включно. В подальшому, ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15.08.2024, підозрюваному ОСОБА_6 змінено запобіжний захід та застосовано до нього домашній арешт до 30.09.2024 року включно, із забороною з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня, залишати житло за місцем фактичного проживання. Постановою першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури від 26.09.2024 строк досудового розслідування у кримінальному проваджені продовжено до 3 місяців, тобто до 30.10.2024 року включно. Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.09.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час до 30 жовтня 2024 року включно. На даний час у кримінальному провадженні № 62023080200000265 не виконані всі слідчі (розшукові) дії, що перешкоджає винесенню законного процесуального рішення у вказаному кримінальному провадженні. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3 та п. 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від суду; може незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила його задовольнити.

Підозрюваний та захисники у судовому засіданні просили застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання у зв`язку із недоведеністю ризиків, зазначених у клопотанні, належною процесуальною поведінкою підозрюваного та відсутністю належного обґрунтування з боку сторони обвинувачення щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, за процесуального керівництва Херсонської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023080200000265 від 20.12.2023, за підозрою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має спеціальне звання «полковник поліції» та на момент вчення інкримінованих кримінальних правопорушень займав посаду начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Херсонській області.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» органи Національної поліції України є правоохоронним органом, який здійснює правоохоронні функції.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», корупція - це використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Також, відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи не грошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

У відповідності до вимог п.п.3 п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», на працівників Національної поліції поширюється дія вказаного закону.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Відповідно до ч. 1 примітки до ст. 364 КК України ОСОБА_6 був службовою особою правоохоронного органу, суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення та особою, яка повинна дотримуватися Конституції та Законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_6 заборонялась використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

За версією сторони обвинувачення, в порушення зазначених вище вимог законодавства ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Херсонській області, будучи службовою особою правоохоронного органу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, вчинив ряд злочинів у сфері службової діяльності за наступних обставин.

Таким чином, не пізніше березня 2024 року, перебуваючи у м. Херсон, ОСОБА_6 , використовуючи набуті ним під час виконання службових обов`язків зв`язки та знайомства, зокрема з заступником начальника аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС у Херсонській області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його товаришем ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також наразі невстановленими слідством особами з числа працівників Регіональних сервісних центрів ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях з метою особистого незаконного збагачення, домовилися про спільне вчинення ряду умисних кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності.

Так, 29.03.2024 ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, діючи з умислом, спрямованим на одержання неправомірної вигоди, надав ОСОБА_7 контактні данні та інформацію про необхідність організації швидкого та безперешкодного складання теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія із гарантованим відкриттям права керування транспортними засобами категорії «А» для місцевого мешканця ОСОБА_9 .

Зокрема, ОСОБА_7 , отримавши від ОСОБА_6 контактні данні та інформацію про необхідність організації швидкого та безперешкодного складання теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія із гарантованим відкриттям категорії на право керування транспортними засобами «А» для місцевого мешканця ОСОБА_9 , діючи із прямим умислом та з корисливих мотивів, маючи на меті одержання неправомірної вигоди, 29.03.2024, перебуваючи у м. Херсон, висунув ОСОБА_9 , пропозицію щодо передачі йому у якості неправомірної вигоди грошових коштів в сумі 3000 гривень за вчинення дій в інтересах ОСОБА_9 , а саме сприяння відповідною службовою особою в швидкому та безперешкодному складанні теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія із гарантованим відкриттям категорії на право керування транспортними засобами «А», з метою передачі частики вказаних грошових коштів, на цей час невстановленій, службовій особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, уповноваженій на прийняття вказаного рішення.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання від ОСОБА_9 неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням службового становища невстановленого працівника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, в інтересах ОСОБА_9 , ОСОБА_7 29.03.2024 одержав на особистий банківський рахунок, прив`язаний до номеру картки № НОМЕР_1 АТ «ОЩАДБАНК», у якості неправомірної вигоди кошти в сумі 3000 гривень, що були перераховані на виконання вимоги ОСОБА_7 із особистого рахунку ОСОБА_9 , за сприяння в швидкому та безперешкодному складанні теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія із гарантованим відкриттям категорії на право керування транспортними засобами «А», всупереч процедури, встановленої «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 року, із використанням службового становища службової особи Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, уповноваженої на прийняття вказаного рішення.

Частину отриманої неправомірної вигоди, згідно усної домовленості в рамках злочинної змови, ОСОБА_7 в подальшому передав невстановленому працівнику Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у одержанні службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

В подальшому, 07.05.2024 ОСОБА_7 отримавши від ОСОБА_6 контактні дані та інформацію про необхідність організації швидкого та безперешкодного складання теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія для ОСОБА_10 , діючи із прямим умислом та з корисливих мотивів, маючи на меті одержання неправомірної вигоди, 28.05.2024, перебуваючи у м. Херсон, висунув ОСОБА_10 пропозицію щодо передачі йому у якості неправомірної вигоди грошових коштів в сумі 7000 гривень за вчинення дій в інтересах ОСОБА_10 , яку відповідно до вказаної вимоги ОСОБА_10 мав перерахувати на банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 , за сприяння в швидкому та безперешкодному складанні теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія, шляхом впливу на службову особу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, уповноважену на прийняття вказаного рішення.

В свою ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою отримання власної частини неправомірної вигоди, впродовж травня 2024, більш точну дату встановити не надалося можливим, організував перевезення ОСОБА_10 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, розташованому у місті Миколаїв, та надавав ОСОБА_10 інструкції щодо безперешкодного складання ним теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія.

Крім того, з метою успішного складання теоретичного іспиту особою, яка надала неправомірну вигоду, до злочинної схеми було залучено адміністратора сервісного центру №4841 (м. Миколаїв) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який діючи за попередньою змовою, групою осіб отримуючи частину неправомірної вигоди виконував та вчиняв дії спрямованні на успішну здачу теоретичного іспиту для водія, оформлення посвідчення водія.

В подальшому ОСОБА_8 впродовж травня 2024, більш точну дату встановити наразі не надалося можливим, одержав на власну банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , у якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 7000 гривень, що були перераховані із особистого рахунку ОСОБА_10 за сприяння в швидкому та безперешкодному складанні ним теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія, всупереч процедури, встановленої «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 року, шляхом впливу на службову особу Регіонального сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, уповноважених на прийняття вказаного рішення.

Частину отриманої неправомірної вигоди, згідно усної домовленості в рамках злочинної змови, ОСОБА_8 в подальшому передав учасникам групи, в тому числі ОСОБА_11 та іншим, невстановленій слідством, службовим особам з числа працівників Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у одержанні службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

В подальшому ОСОБА_7 , 06.06.2024 отримавши від учасника групи ОСОБА_6 контактні дані та інформацію про необхідність організації швидкого та безперешкодного складання теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія для ОСОБА_12 , діючи із прямим умислом та з корисливих мотивів, маючи на меті одержання неправомірної вигоди, 06.06.2024, перебуваючи у м. Херсон, висунув ОСОБА_12 пропозицію щодо передачі йому у якості неправомірної вигоди грошових коштів в сумі 6000 гривень за вчинення дій в інтересах ОСОБА_12 , яку відповідно до вказаної пропозиції ОСОБА_12 мала перерахувати на банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_8 , за сприяння в швидкому та безперешкодному складанні теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія, шляхом впливу на службову особу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, уповноважену на прийняття вказаного рішення.

В свою чергу співучасник злочину ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою отримання власної частини неправомірної вигоди у грошових коштах, впродовж червня 2024, більш точну дату встановити не надалося можливим, організував перевезення ОСОБА_12 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, розташованому у місті Миколаїв, та надавав ОСОБА_12 інструкції щодо безперешкодного складання нею теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія.

Крім того, з метою успішного складання теоретичного іспиту особою, яка надала неправомірну вигоду, до злочинної схеми було залучено адміністратора сервісного центру №4841 (м. Миколаїв) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який діючи за попередньою змовою, групою осіб отримуючи частину неправомірної вигоди виконував та вчиняв дії спрямованні на успішну здачу теоретичного іспиту для водія, оформлення посвідчення водія.

В подальшому ОСОБА_6 впродовж червня 2024 року, більш точну дату встановити наразі не надалося можливим отримав від ОСОБА_12 грошові кошти та частину грошових коштів у сумі 6000 гривень перерахував ОСОБА_8 на банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , у якості неправомірної вигоди, що були надані ОСОБА_12 за сприяння в швидкому та безперешкодному складанні нею теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія, всупереч процедури, встановленої «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 року, шляхом впливу на службову особу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, уповноважених на прийняття вказаного рішення.

Частину отриманої неправомірної вигоди, згідно усної домовленості в рамках злочинної змови, ОСОБА_8 в подальшому передав учасникам групи, в тому числі ОСОБА_11 та іншим, невстановленій слідством, службовим особам з числа працівників Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у одержанні службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

30.07.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

31.07.2024 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.08.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 30 вересня 2023 року включно.

В подальшому, ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15.08.2024, підозрюваному ОСОБА_6 змінено запобіжний захід та застосовано до нього домашній арешт до 30.09.2024 року включно, із забороною з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня, залишати житло за місцем фактичного проживання.

Постановою першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури від 26.09.2024, строк досудового розслідування у кримінальному проваджені продовжено до 3 місяців, тобто до 30.10.2024 року включно.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.09.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час до 30 жовтня 2024 року включно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, викладені та підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема: протоколом проведення НС(Р)Д — зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17.06.2024; заявою ОСОБА_13 від 15.07.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 16.07.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 30.07.2024; протоколом проведення НС(Р)Д — зняття інформації з електронних інформаційних систем від 17.06.2024; протоколом проведення НС(Р)Д — зняття інформації з електронних інформаційних систем від 18.04.2024; рапортом від 06.03.2024; рапортом від 30.04.2024.

Ці дані здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.

З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Згідно ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

За змістом частин 1 та 2 ст. 199 КПК України , клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Щодо ризиків, зазначених у клопотанні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Прокурором у судовому засіданні доведено, що продовжує існувати ризик, передбачений пунктом 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконного впливу ОСОБА_6 на свідків. При цьому слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_6 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, за змістом ухвал слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 01.08.2024, Миколаївського апеляційного суду від 15.08.2024 та слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.09.2024 при обранні та продовженні запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 встановлено не було. Належного обґрунтування того, що заявлений ризик з`явився на даній стадії досудового розслідування у відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України подане клопотання не містить.

Продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтованого можливістю вчинити інший злочин або продовжити вчиняти ті ж самі корупційні кримінальні правопорушення з метою отримання незаконних кримінальних прибутків, або приховування слідів вже вчинених злочинів, стороною обвинувачення також не було доведено з урахуванням того, що підозрюваний наразі не є службовою особою правоохоронного органу, а наведене обґрунтування носить формальний характер.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК України прокурором доведено обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.

Прокурором у судовому засіданні доведено, що завершити досудове слідство до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу неможливо, оскільки необхідно: з урахуванням встановлених додаткових епізодів та кола осіб необхідний додатковий час на встановлення фактичного місця перебування вказаних осіб та проведення детальних допитів на предмет відомих їм обставин вчинення кримінальних правопорушень; наявна необхідність ініціювати питання щодо скасування документів (посвідчень водія), отриманих в послуги в підрозділах Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях всупереч встановленого порядку; отримати висновок призначеної судової експертизи відео звукозапису; здійснити процедуру розсекречування матеріалів проведених негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, у відповідності до положень Постанови КМУ № 939 від 18.12.2013 «Про затвердження Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях».

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.10.2024 строк досудового розслідування у кримінальному проваджені продовжено до 6 місяців, тобто до 30.01.2025 року включно.

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК України слідчий суддя враховує встановлені обставини та вагомість наявних доказів, якими вони обґрунтовуються, а саме: ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення; в разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні йому загрожує покарання від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Також слідчим суддею враховуються: вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , на обліку у лікаря нарколога та психолога не перебуває, за станом здоров`я перебуває на обліку у кардіолога (інфаркт у 2020 році), інвалідність не встановлювалась; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, а саме: ОСОБА_6 одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей 2007 та 2017 років народження; має постійне місце мешкання за яким проживає з дружиною, дітьми та батьками 1951 та 1954 років народження, не працює, раніше не судимий, повідомлень про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення не має.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої ст. 194 КПК України цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ч.1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Слідчий суддя вважає, що прокурор не довів недостатності застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт у певний період доби, а тому запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який відповідно до ст. 179 КПК України полягає у покладенні на підозрюваного зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею обов`язки, передбачені статтею 194 КПК України, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного в межах строку досудового слідства та зможе запобігти ризикам враховуючи дані про його особу, характер та специфіку інкримінованих діянь, незначну роль підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

При цьому, згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне зобов`язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду, а також виконувати обов`язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчий суддя приходить до висновку, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідають меті досягнення дієвості кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 95, 176-179, 183, 186, 193, 194, 309, 376 КПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, відмовити.

Застосувати строком до 29.12.2024 року до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Зобов`язати ОСОБА_6 виконувати обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого за першої вимогою;

- не відлучатися з м. Южноукраїнськ, Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із підозрюваними, свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити та попередити ОСОБА_6 що за невиконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, на підозрюваного може бути накладено грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду; а також може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід

Контроль за виконанням особистого зобов`язання здійснює слідчий згідно ч. 3 ст. 179 КПК України.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді діє до 29.12.2024 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 04.11.2024 року.

       Слідчий суддя                                                 ОСОБА_1