286/3067/24

                                                                        1-кс/279/1168/24                                                                                                          

        У Х В А Л А

31 жовтня 2024 року

Слідчий суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , розглянувши скаргу ОСОБА_4 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №620241001110000096 від 25.04.2024 року,

В С Т А Н О В И В:

       Скаржник звернувся зі скаргою на рішення слідчого СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_5 від 06.08.2024 року по кримінальному провадженню №620241001110000096 від 25.04.2024 про відмову у визнанні його потерпілим, зазначивши, що в своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення від 01.04.2024 року до ТУ ДБР (м.Київ), у додатках до заяви, клопотаннях слідчому та процесуальному прокурору були вказані факти про заподіяння йому та його сім`ї моральної та майнової шкоди, відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 16.04.2024 року було вказано, що ним направлена заява про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.190 ч.2, 358 ч.3, 364 КК України, в ухвалі слідчого судді Овруцького районного суду від 26.07.2024 року зазначено, що особа, яка подала скаргу, набув статусу потерпілого з моменту подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правовопорушення. Постанова про відмову у визнанні потерпілим має бути вмотивованою. У оскаржуваній постанові про відмову у визнанні потерпілим не зазначено мотиви та підстави невизнання його потерпілим у даному провадженні, хоча у матеріалах провадження було більш ніж достатньо фактів щодо заподіяння йому та його сім`ї моральної та майнової шкоди.

Просив постанову слідчого від 30.07.2024 року про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №620241001110000096 від 25.04.2024 року за ст.364 ч.2 КК України скасувати.

У судове засідання скаржник не прибув, подав письмову заяву, в якій зазначив про те, що подану скаргу підтримує, просить її задовольнити.

Слідчий у судове засідання не прибув. На виконання ухвали суду щодо надання матеріалів кримінального провадження було повідомлено, що матеріали проваження відсутні, направлені до прокуратури.

Процесуальний прокурор ОСОБА_6 заперечила проти задоволення скарги, повідомила про те, що КП №620241001110000096 від 25.04.2024 року закрито, направлено для перевірки прийнятого рішення до Житомирської обласної прокуратури.

Розглянувши скаргу, подані на її обґрунтування матеріали, встановлено наступне:

У провадженні підрозділу дізнання відділу поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області до 30.08.2024 року перебувало кримінальне провадження №620241001110000096 від 25.04.2024 року за ст.358 ч.1 КК України, предметом розслідування якого є відомості заяви ОСОБА_4 від 01.04.2024 року щодо можливого вчинення службовими особами Овруцької міської ради Житомирської області разом з іншими службовими особами органів державної влади кримінального правопорушення.

Згідно витягу з ЄРДР по КП №620241001110000096, сформованого 30.10.2024 року, вказане кримінальне провадження 30.08.2024 року закрито на підставі ст.284 ч.1 п.9-1 КПК України.

Відповідно до постанови від 30.08.2024 року начальника СД ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області провадження закрито, оскільки існують нескасовані постанови слідчого та дізнавача про закриття кримінальних проваджень щодо тих самих діянь.

На час судового розгляду скарги вказана постанова є чинною.

Відповідно до положень ст.303 ч.1 п.5 КПК України рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим є рішенням, яке підлягає оскарженню.

Правом оскарження вказаного рішення наділена безпосередньо особа, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Відповідно до ст.55 КПКУ потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Таким чином, для визнання особи потерпілою не вимагається прийняття окремого процесуального документа. Разом із тим ч.5 ст.55 КПК України встановлено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної в частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Саме правильність застосування слідчим або прокурором цієї норми є предметом перевірки слідчим суддею під час розгляду вказаної категорії скарг.

Процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст.55 КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди.

Прокурором, слідчим, дізнавачем мають бути наведені підстави, визначені ч.3 ст.55 КПК, які виключають визнання особи потерпілою, та мотиви прийняття такого рішення, містити правове обґрунтування відсутності підстав щодо задоволення клопотання про визнання заявника потерпілими.

Крім неналежного мотивування постанов, підставою їх скасування є і необґрунтованість прийнятого рішення слідчим, прокурором стосовно співвідношення процесуальних вимог щодо визнання особи потерпілою та фактичних обставин кримінального правопорушення.

Відповідно до наданої до скарги копії постанови від 30.07.2024 року слідчим СВ ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області було відмовлено у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у КП №620241001110000096 від 25.04.2024 року за ст.364 ч.2 КК України. Безпосередньо сама заява (її копія), відомості за якою внесено до ЄРДР, скаржником до скарги не додана.

Отже, судом встановлено, що факт відмови скаржникові у визнанні його потерпілим у вказаному у скарзі кримінальному провадженні мав місце, однак враховуючи. що на час судового розгляду скарги, яка була подана 07.08.2024 року, а у провадження слідчого судді надійшла лише 25.10.2024 року, кримінальне провадження №620241001110000096 від 25.04.2024 року закрито, то слідчий суддя позбавлений повноважень приймати будь-які процесуальні рішення у такому провадженні, оскільки повноваження слідчого судді поширюються лише на стадію досудового розслідування кримінальних проваджень. Закриттям провадження стадія досудового розслідування закінчується (ст.283 КПК України).

Відповідно і положення глави 26 КПК України "Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування" передачають можливість ухвалення слідчими суддями рішень, передбачених ст.307 КПК України, лише на вказаній стадії здійснення кримінального провадження. Єдиним винятком з указаного є право відповідного учасника кримінального провадження на оскарження рішення про закриття кримінального провадження.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що перевірка правомірності прийняття оскарженого процесуального рішення слідчим суддею у закритому кримінальному провадженні є неможливою у зв`язку з відсутністю у такого судді повноважень на прийняття процесуальних рішень.

Оскільки слідчим суддею було відкрито провадження за скаргою у кримінальному провадженні, яке закрито, то таке провадження за скаргою підлягає закриттю.

Враховуючи вищевказане, керуючись ст.303,307 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

     Провадження за скаргою ОСОБА_4 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №620241001110000096 від 25.04.2024 року закрити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя                                         ОСОБА_1