Справа № 128/4904/23

РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2024 року                                                                місто Вінниця

         Вінницький районний суд Вінницької області

         в складі:

головуючої судді                Бондаренко О.І.

при секретарі                 Літневській А.Р.

представника позивача         ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці в режимі відеоконференц зв`язку в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПП «Автомагістраль» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 127889 грн. 17 коп., -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувсь до суду з позовною заявою до ПП «Автомагістраль» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 127 889 грн. 17 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що він 25.08.2015 прийнятий на роботу до ПП «Автомагістраль» на посаду майстра виробничої дільниці, а 05.05.2017 переведений на посаду начальника дільниці №6 ПП «Автомагістраль». Вказує, що його було звільнено з посади начальника дільниці № 6 ПП «Автомагістраль» згідно наказу № 679 від 29.11.2022 за ініціативою працівника на підставі ст. 38 КзпП України. Про вказане здійснено відповідний запис в його трудову книжку. Вказує, що його звільнення з підприємства було мотивовано систематичним порушенням роботодавцем упродовж 2022 року законодавства про оплату праці. Оскільки при звільненні йому не виплачено заробітну плату та не видано

довідку про заборгованість він 20.12.2022, відповідно до ст. 116 КзпП України, звернувся з листом до ПП «Автомагістраль» щодо отримання довідки про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а також про виплату таких сум. Листом від 04.01.2023 № 23 ПП «Автомагістраль» надало відповідь про те, що сума заборгованості ПП «Автомагістраль» перед ним складає 25 000 грн з вирахуванням утримання сум ПДФО та військового збору. Довідку про заборгованість та наказ про звільнення до листа долучено не було. Тому йому не було відомо за який період виникла дана заборгованість, що в свою чергу унеможливлювало його подальше звернення до суду. Причиною не виплати підприємство вказало війну та військовий стан в Україні та форс-мажорні обставини в державі. А також зауважило, що після усунення вказаних обставин підприємство намагатиметься виконати взяті на себе зобов`язання по оплаті праці. З вказаного позивач зрозумів, що допоки в країні буде тривати військовий стан заробітна плата не буде виплачена. Позивач вказує, що він 01.06.2023, повторно звернувся до ПП «Автомагістраль» з проханням надіслати наказ про його звільнення і надією, що хоча б наказ про звільнення отримає. Відповіді так і не отримав. Одночасно позивач вказує, що частина заборгованості в сумі 48 162,82 грн виплачені йому 29.12.2022. Вказане свідчить, що дана сума також виплачена з порушенням - більше ніж через місяць після звільнення. Пізніше в ході своєї роботи на новому місці в ТОВ «Будівельна компанія Будальянс Груп», яке також пов`язана з дорожньою сферою, позивач дізнався, що колишній роботодавець ПП «Автомагістраль» продовжує свою діяльність та проводить виплати зарплати діючим працівникам, однак з ним вчасно і в повному обсязі не провело розрахунок. Враховуючи вказане, він 28.09.2023 повторно (втретє) звернувся до ПП «Автомагістраль» з тими же проханнями надати довідку про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а також про виплату таких сум та надання наказу про звільнення.

Листом № 1205 від 12.10.2023 ПП «Автомагістраль» знову посилалося на ті ж підстави невиплати заробітної плати, що і в першому листі від 04.01.2023. Проте перерахувало заборгованість по заробітній платі в сумі 25 000 гривень. Також з вказаним листом від 12.10.2023 позивачу надіслано довідку про суми, нараховані та виплачені при звільненні, а також наказ про звільнення. В довідці зазначено, що заборгованість погашена 12.10.2023. Вказано, що середній дохід на момент звільнення працівника згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 становить 705, 57 гривень.

Незважаючи на вищевказане у підприємства все ж була і є можливість виплати заробітної плати та інших платежів, тому вважає невиплату йому  заробітної плати за  досить тривалий час (11 місяців) умисною і незаконною з огляду також на наступне. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №905/857/10 зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили. Вказане свідчить про те, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань,- це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Водночас, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема, висновками експертів, показаннями свідків. Слід врахувати, що підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо статті 82 ЦПК України). Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

       Обставини непереборної сили ( форс-мажорні обставини)- це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежно від її волевиявлення і контролю. Такі обставини є непереборними навіть за умови застосування усіх можливих та адекватних заходів, спрямованих на їх запобігання. ПП «Автомагістраль» в своєму листі від 04.01.2023 посилається на ту обставину, що на території, на якій розташований головний офіс ПП «Автомагістраль» та значна частина виробничих приміщень, велися бойові дії і ця територія перебувала під окупацією військ російської федерації. Ведення бойових дій та окупація військами рф частини території Київської області протягом періоду з 24 лютого 2022 року по квітень 2022 року є загальновідомим фактом. Однак, територія, на якій розташовані приміщення відповідача, звільнено на початку квітня 2022 року. ПП «Автомагістраль» відновило свою роботу одразу після звільнення цих територій. Докази на спростування даної обставини у підприємства відсутні. Сертифікат Торгово-промислової палати України (уповноважених нею регіональних торгово- промислових палат), як це передбачено чинним законодавством України, та який був би підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань щодо своєчасної виплати заробітної плати, також відсутній. Таким чином, заробітна плата мала бути виплачена ПП «Автомагістраль» повністю та вчасно.

Позивач вважає, що з підприємства на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Оскільки ПП «Автомагістраль» безпідставно порушило строки виплати заробітної плати, то воно, як роботодавець, не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Як свідчить довідка, видана ПП «Автомагістраль» від 12.10.2023 за №А-00000314 (вихідний № на штемпелі 1200 від 12.10.2023) середньоденний заробіток позивача становить 705 грн 57 копійок. Загальний термін затримки розрахунку при звільненні складає 11 місяців. З огляду на норми ч. 1 ст. 117 КЗпП України розмір середнього заробітку з 30 листопада 2022 року по 30 травня 2023 року (за 6 місяців) включно складає 127 889 грн 17 коп. (705, 57 грн х 181 день). Метою законодавчого врегулювання відповідальності роботодавця за несвоєчасну виплату заробітної плати є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права на своєчасне отримання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя. Окрім того, позивач повідомляє, що упродовж 2022 року ПП «Автомагістраль» здійснювало йому виплату заробітної плати з затримкою в декілька місяців, що підтверджується випискою з його карткового зарплатного рахунку в АТ «Полтава Банк» від 20.11.2023 за 01.01.202220.11.2023 років. Враховуючи вказане позивач зазначає, що був змушений користуватися кредитними коштами АТ КБ «Приват Банк» і станом на день його звільнення борг перед АТ КБ «Приват Банк» складав 36 577,45 грн і почав зростати, що підтверджується випискою з рахунку по кредитній карті від 23.11.2023 за листопад 2022 року по листопад 2023 року. Таким чином позивач не міг в повній мірі погасити борг перед банком оскільки роботодавець ПП «Автомагістраль» не виплатив йому в повній мірі заробітну плату при звільненні. Також наголосив, що визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі не сплив, оскільки повний розрахунок при звільненні не проведено.

Викладені вище обставини стали підставою для звернення до суду, для відновлення порушених прав.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 04.12.2023 року дану позовну заяву прийнято до свого провадження та відкрито провадження по справі з проведенням підготовчого розгляду.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 28.03.2024 року закрито підготовче провадження у справі за даною позовною заявою та справу призначено до судового розгляду.

20.12.2023 року від представника відповідача ПП «Автомагістраль» адвоката Корзаченка В.М. надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається наступне. Адвокат Корзаченко В.М. згідно відзиву просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду з дня звільнення 29.11.2022, введення з 24.02.2022 на території України воєнного стану, існування в державі форс-мажорних обставин, перебування значної частини виробничих приміщень підприємства з 25.02.2022 по 03.04.2022 під окупацією російських загарбників, викрадення та знищення майна підприємства, скрутне фінансове становище, відсутність плати замовниками виконаних раніше робіт і наданих послуг, вказував про передчасність позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати до завершення дії воєнного стану та звільнення підприємства від відповідальності за порушення зобов`язань щодо строків оплати праці внаслідок обставин непереборної сили. Також вважає, що відповідач звільнений від будь-якої відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки існування заборгованості і є наслідком непереборної сили та випадку, який трапився не з вини ПП "Автомагістраль". Також представник зазначає, що головний офіс ПП «Автомагістраль», його територія та значна частина виробничих приміщень, які знаходяться у селі Синяк Бучанського району (колишнього Вишгородського району) Київської області, упродовж часу з 25 лютого 2022 року по 01 квітня 2022 року перебували під окупацією російської федерації. У зв`язку з цим, виникли об`єктивні реальні загрози життю та здоров`ю працівників, було пошкоджено приміщення офісу та викрадено чи пошкоджено значну кількість транспортних засобів (27 шт.). Окрім того, було викрадено чи знищено всю офісну оргтехніку, документи, тощо. Також повністю знищено сервер, значну кількість допоміжного обладнання та різноманітного устаткування, чим заподіяно надзначних матеріальних збитків, розмір яких перевищив 50 млн. грн., у зв`язку з чим підприємство опинилося у вкрай скрутному фінансовому становищі та ще й до цього часу вживає заходів щодо відновлення своєї діяльності. Після деокупації підприємство має критичну ситуацію з виплатою заробітної плати працівникам, оскільки підрозділи Державного казначейства не здійснюють перерахування коштів на рахунок підприємства за давно виконані роботи та надані послуги, що унеможливлює своєчасні розрахунки з бюджетом, працівниками та контрагентами за придбані матеріали. Таким чином, внаслідок ведення бойових дій у Бучанському районі Київської області та інших обставин непереборної сили, у тому числі й існування заборгованості з бюджету держави за вже виконані роботи та надані послуги, підприємство повідомляло усіх своїх працівників про існування форс-мажорних обставин та змушене припинити своєчасну виплату заробітної плати працівникам, а також сплату бюджетних платежів до бюджетів усіх рівнів. Крім того зазначив, що існування заборгованості є наслідком непереборної сили та випадку, який трапився не з вини ПП «Автомагістраль», а тому, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (який є спеціальним та має перевагу над приписами ст. 117 КЗпП України), відповідач звільнений від будь-якої відповідальності за порушення зобов`язання, в тому числі й від стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. (а.с.54-57).

       22.01.2024 року від представника позивача адвоката Геращенко Т.В. надійшла відповідь на відзив, з якого вбачається те, що відповідач у своєму відзиві не спростував існування заборгованості по заробітній платі, а лише вказав про сплив строку для такого звернення до суду, хоча такий строк ним не пропущено. Також зазначив, що сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань незалежно від того існує реальна можливість їх виконання чи ні. Також зазначають, що відповідачем не надано доказів, які майнові активи (споруди, виробнича і не виробнича техніка, грошові кошти) наявні на балансі. Відповідачем також не надано відомостей про рух грошових коштів через банківські рахунки, про фактичну кількість працівників, про наявність чи відсутність заборгованості по заробітній платі перед працівниками та про наявність таких працівників, тощо. Просить позов задоволити, а доводи представника відповідача визнати безпідставними (а.с.79-84).

Представник позивача адвокат Геращенко Т.В. у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві. Також зазначила, що із заявою про відшкодування судових витрат звернеться протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Представник відповідача адвокат Корзаченко В.М. заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку сторін, оцінивши докази в їх сукупності, зі сторони їх належності, достатності та допустимості, дійшов до наступного висновку.

Встановлено, що згідно з записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 – ОСОБА_3 1991 р.н., 25.08.2015 прийнятий на роботу до ПП

«Автомагістраль» на посаду майстра виробничої дільниці, наказ № 180 від 21.08.2015 року (а.с.17).

В подальшому 05.05.2017року ОСОБА_3 переведений на посаду начальника дільниці №6 ПП «Автомагістраль», наказ № 212 від 05.05.2017 року (а.с. 17).

Із записів, що містяться в трудовій книжці, вбачається, що ОСОБА_3 був звільнений з посади начальника дільниці № 6 ПП «Автомагістраль» згідно наказу № 679 від 29.11.2022 за ініціативою працівника на підставі ст. 38 КзпП України (а.с.17).

20.12.2022 року відповідно до ст. 116 КзпП України,

ОСОБА_3 звернувся з листом до ПП «Автомагістраль» щодо отримання довідки про суми, нарахованих та виплачених при звільненні, а також про виплату йому таких сум (а.с.19).

Листом від 04.01.2023 № 23 ПП «Автомагістраль» надало ОСОБА_3 відповідь про те, що сума заборгованості ПП «Автомагістраль» перед ним складає 25 000 грн з вирахуванням утримання сум ПДФО та військового збору (а.с.20-21).

01.06.2023 ОСОБА_3 повторно звернувся до ПП «Автомагістраль» з проханням надіслати йому наказ про звільнення (а.с.22).

28.09.2023 ОСОБА_3 звернувся до ПП «Автомагістраль» з тими же проханнями надати довідку про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а також про виплату таких сум та надання наказу про звільнення (а.с.23-24).

Листом № 1205 від 12.10.2023 ПП «Автомагістраль» посилалося на ті ж підстави невиплати заробітної плати, що і в першому листі від 04.01.2023. Була здійснено перерахування заборгованість по заробітній платі в сумі 25 000 гривень. Також з вказаним листом від 12.10.2023 надіслано довідку про суми, нараховані та виплачені при звільненні, а також наказ про звільнення. В довідці зазначено, що заборгованість погашена 12.10.2023. Вказано, що середній дохід на момент звільнення працівника згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 становить 705, 57 гривень (а.с.26-27, 28,29,30).

Частина заборгованості в сумі 48 162,82 грн виплачені ОСОБА_3 29.12.2022, що підтверджується випискою з рахунку зарплатної карти в AT «Полтава Банк» (а.с.31-34).

       Як передбачено ч.1ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності з ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.                                                        Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.                                                                                Згідно зі ст. 22 цього Закону та ст. 97 КЗпП України суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку (ст. 15 Закону України "Про оплату праці").                                                                                                Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України (в редакції чинній станом на день звільнення позивача) роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.                                                Як вбачається зі змісту ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.                                                        Згідно ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.                                                                                При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.                                        У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 (провадження № 61-48088сво18) вказано, що: «зважаючи на вимоги позивача - виплата заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, компенсації за затримку видачі трудової книжки та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства».                                                                                        Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.                                                Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжує діяти до теперішнього часу.                                                                        Згідно ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.                                                                                                        Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.                                                                Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.                                                                У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.                                                                                        Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».                                                                                                        Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/10 (провадження № 12-56гс21) зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили, а також, дійшла висновку, що: «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).                                                                                Згідно ч. 3 ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.                                                                                        Відповідно до норм чинного в Україні законодавства, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами) - надзвичайними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань.                                                                        На засвідчення існування в державі форс-мажорних обставин Торгово-промислова палата України 28 лютого 2022 року опублікувала відповідний загальнодоступний лист за №2024/02.0-7.1, згідно якого форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) визнано: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року. Зазначені обставини з цього часу до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).                                                Крім того, загальновідомими є також і обставини тимчасової окупації та ведення бойових дій внаслідок військової агресії російської федерації на території с. Синяк Бучанського району Київської області з 25 лютого по 01 квітня 2022 року (ст. 82 ЦПК України).                                                                                                        Судом встановлено, що головний офіс ПП «Автомагістраль» знаходиться по вул. Київській, 68 с. Синяк Бучанського району Київської області, його територія та значна частина виробничих приміщень протягом часу з 25 лютого 2022 року по 03 квітня 2022 року перебували під окупацією російської федерації, де відбувалися бойові дії. У зв`язку з цим, виникли об`єктивні загрози життю та здоров`ю працівників, пошкоджено та викрадено значну кількість транспортних засобів, приміщення офісу, офісної техніки, документів, тощо. Також знищено значну кількість обладнання та різноманітного устаткування, чим заподіяно надзначних матеріальних збитків, у зв`язку з чим підприємство опинилося у вкрай скрутному фінансовому становищі.        За результатами звернення підприємства до правоохоронних органів щодо вказаних вище подій розслідується кримінальне провадження № 1202211105000108 від 08 квітня 2022 року за ч 2 ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни).                                                                                                Зазначене підтверджується дослідженими в суді доказами: даними протоколу допиту свідка ОСОБА_4 (юрист юридичного відділу ПП «Автомагістраль») від 14 квітня 2022 року, даними протоколу огляду місця події від 14 квітня 2022 року в кримінальному провадженні №1202211105000108, листом ПП «Автомагістраль» №272 від 28 квітня 2022 року, направленого Міністру інфраструктури України Кубракову О.                                        Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» та Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22 грудня 2022 року, до територій, на яких велися бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відноситься також і с. Синяк Бучанського району Київської області, яке перебувало під окупацією в період з 25 лютого 2022 по 01 квітня 2022 року.                                                Таким чином, судом встановлено, що у ПП «Автомагістраль» існували обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), які об`єктивно унеможливили належне та своєчасне виконання обов`язку щодо виплати заборгованості працівникам підприємства по заробітній платі згідно вимог ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та ст.ст. 116-117 КЗпП України.                                                Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволені позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача (ст. 117 КЗпП України), оскільки внаслідок ведення бойових дій, пошкодження та викрадення майна підприємства, заподіяння підприємству значних матеріальних збитків, відповідач з поважних причин незалежних від його волі, не мав можливості своєчасно здійснити оплату праці позивачу за виконану роботу та провести повний розрахунок із ним при звільненні.                        Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та ст.117 КЗпП України, зазначене є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці несвоєчасного проведення з працівником розрахунку при звільненні.        Відтак, вимога позову про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягає.        Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .                Водночас, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.                                                                Приймаючи рішення Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.                                                                Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).                                                                Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.21,43,47,94,115, 116,117 КзпП України, ст. ст.  259, 265, 268, 279 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ПП «Автомагістраль» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 127889 грн. 17 коп. – відмовити.                                                                                        Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.                                                                                                У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.                                                                                        Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.                                                

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.        

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач:  ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;                                                                                        Відповідач: ПП «Автомагістраль», ЄДРПОУ - 31481658, адреса: Київська область, Бучанський район, с. Синяк, вул. Київська, 68.                                                                Повний текст судового рішення складено 04.11.2024.                                                        

               Суддя                              Оксана БОНДАРЕНКО