ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р. Справа№ 910/1129/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 15.10.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 (повний текст рішення складено 13.06.2024)

у справі №910/1129/24 (суддя Котков О.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі, позивач або Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі, відповідач або Комітет) про визнання недійсним та скасування рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 14.11.2023 №58-р/тк у справі №267/60/46-рп/к.23 про порушення КП «Київтеплоенерго» законодавства про захист економічної конкуренції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення Комітету є протиправним, оскільки винесено відповідачем за відсутності належного збирання та аналізу доказів, внаслідок помилкового ототожнення різних видів послуг, які надаються позивачем, і як наслідок невірне визначення товарних меж ринку та кола споживачів, для яких надається відповідний вид послуг, що зумовило порушення відповідачем застосування норм матеріального права через неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, і як наслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/1129/24 у позові відмовлено повністю.

Приймаючи рішення, суд дійшов висновку, що Комітетом дотримано вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції», всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін та, як наслідок, правильно зроблено висновок, що Підприємство, яке на ринку надання послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані його теплові мережі, займає монопольне (домінуюче) становище, при наданні послуг з централізованого опалення безпідставно протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року встановлювало для споживачів обов`язки отримувати технічні умови на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічні рішення на встановлення вузлів обліку теплової енергії та незаконно стягувало плату за їх надання. Зазначені дії КП «Київтеплоенерго» призвели до ущемлення інтересів споживачів шляхом понесення додаткових витрат на отримання технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії. Вказаних висновків під час розгляду даної справи позивачем спростовано не було, підстав для визнання недійсним рішення від 14.11.2023 №58-р/тк у справі №267/60/46-рп/к.23 не доведено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 02.07.2024 через підсистему «Електронний суд» Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. 09.1-41/5091/24), відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/1129/24 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

02.07.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» надійшла аналогічна за змістом і формою апеляційна скарга (вх. 09.1-13/14019/24), водночас до вказаної апеляційної скарги додано докази направлення апеляційної скарги відповідачу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до наступного:

- рішення АМКУ, з яким погодився суд в оскаржуваному рішенні, ґрунтується на непідтвердженому доказами висновку про встановлення апелянтом для споживачів послуг з централізованого опалення вимог з отримання технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії;

- Підприємство не встановлювало для споживачів комунальних послуг з централізованого опалення обов`язку отримувати технічні умови на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічних рішень, не видало таких технічних умов та рішень, не отримувало плати за видачу таких технічних умов та рішень;

- суд проігнорував той факт, що законодавством у спірному періоді було розмежовано споживачів теплової енергії та споживачів комунальних послуг з централізованого опалення, що призвело до помилкового ототожнення самостійних видів господарської діяльності та різних видів товарів/послуг, які регулюються окремими законами (Законом України «Про теплопостачання» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги»), що також відображено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №904/7024/17, а також у наявних у справі роз`ясненнях профільних центральних органів державної влади (НКРЕКП, Міністерства розвитку громад та територій України);

- судом при прийнятті рішення не враховано, що для реалізації норм Закону України «Про теплопостачання» постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 затверджено Правила користування тепловою енергією, а для реалізації норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постановою КМУ від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення;

- суд помилково застосував норми Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», оскільки він врегульовує порядок оснащення будівель вузлами комерційного обліку виключно комунальних послуг за новою класифікацією, запровадженою Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VI, зокрема комунальної послуги з постачання теплової енергії, яку підприємство почало надавати вже після досліджуваного періоду (з 01.11.2021), і не поширює свою дію на комунальну послуг з централізованого опалення. Наслідком цього стало помилкове поширення положень названого закону на спірні правовідносини та висновок про невідповідність даному Закону пункту 7 Правил користування тепловою енергією.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

29.07.2024 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача з проханням залишити її без задоволення.

У відзиві Комітет наголосив на наступному:

- суд першої інстанції належним чином обґрунтував відсутність підстав для задоволення позову, а доводи Підприємства свідчать про незгоду позивача із висновком суду першої інстанції, а не про відсутність мотивування як такого;

- Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який набрав чинності 02.08.2017, та розроблений відповідно до частини 1 статті 3 цього Закону Порядок оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнаннями інженерних систем для забезпечення такого обліку, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2018 №206, який набрав чинності 18.09.2018, не мали відтермінування дії до впровадження нової класифікації комунальних послуг, водночас передбачали, що оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнаннями інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил і не потребує видачі технічних умов та інших вимог для встановлення вузла комерційного обліку. Усупереч цьому Підприємством наказом від 12.07.2018 №124 було затверджено та впроваджено в роботу Процедуру отримання технічних умов на приєднання до теплових мереж Підприємства та технічних рішень щодо проектів теплопостачання;

- позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №904/7024/17 не може бути врахована під час розгляду даної справи, оскільки спір у справі №904/7024/17 виник при укладанні, зміні, розірванні та виконанні правочинів у господарській діяльності, а спір у даній справі виник з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції;

- на підставі аналізу інформації, викладеної у пунктах 36-37 рішення Комітету, останній дійшов висновку, що враховуючи те, що більшість договорів, які були чинними у досліджуваний період, були саме про надання послуг з централізованого опалення, товаром, який становить об`єкт аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого становища), є послуги з централізованого опалення. Незалежно від назви послуги (постачання теплової енергії та централізоване опалення), її суть полягає в опаленні, що утворює самостійний товарний ринок, на якому всі споживачі повинні мати однакові умови отримання послуг, у тому числі щодо отримання технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії та отримання технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/1129/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1129/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

11.07.2024 матеріали справи №910/1129/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

У період з 06.07.2024 по 11.07.2024 суддя Іоннікова І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відрядженні.

У період з 12.07.2024 по 22.07.2024 суддя Іоннікова І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відпустках.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/1129/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 10.09.2024.

29.07.2024 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача з проханням залишити її без задоволення.

05.09.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

У судове засідання, призначене на 10.09.2024, з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні суддя-доповідач поставив на обговорення клопотання позивача у справі.

Представник відповідача повідомив, що не ознайомлений зі змістом зазначеного клопотання про залучення третіх осіб.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2024 у розгляді апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/1129/24 оголошено перерву до 24.09.2024.

17.09.2024 від відповідача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на клопотання позивача про залучення треті осіб.

Суддя Іоннікова І.А., яка входить до складу колегії суддів, визначеної автоматизованою системою для розгляду даної справи, перебувала у відпустці з 17.09.2024 по 26.09.2024, у зв`язку з чим було неможливо здійснити розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/1129/24 у визначеному складі суду 24.09.2024.

З огляду на вказане ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 призначено до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/1129/24 на 15.10.2024.

У судове засідання, призначене на 15.10.2024, з`явилися представники позивача та відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у задоволенні клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про залучення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача відмовлено.

У судовому засіданні 15.10.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників сторін

У судове засідання, призначене на 15.10.2024, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні просили суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

14.11.2023 тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України за результатами розгляду справи №267/60/46-рп/к.23 постановлене рішення №58-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі, Рішення).

У пункті 1 резолютивної частини Рішення визнано, що Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у період з липня 2018 року по жовтень 2021 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за цим комунальним підприємством на праві господарського відання, із часткою 100 відсотків, оскільки на цьому ринку в нього не було жодного конкурента.

У пункті 2 резолютивної частини Рішення визнано, що дії Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», які полягали у встановленні протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов`язку отримання технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за цим комунальним підприємством на праві господарського відання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

За порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» штраф у розмірі 181 000,00 грн.

У пункті 4 резолютивної частини Рішення визнано, що дії Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», які полягали у встановленні протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов`язку отримання технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за цим комунальним підприємством на праві господарського відання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

За порушення, зазначене в пункті 4 резолютивної частини цього рішення, накладено на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» штраф у розмірі 321 000,00 грн.

У Рішенні Комітету встановлено, зокрема, що:

- основним видом діяльності КП «Київтеплоенерго» є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код за КВЕД 35.30) (пункт 21);

- КП «Київтеплоенерго» є суб`єктом господарювання у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (пункт 22);

- суб`єктом господарювання, який становить об`єкт аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, є КП «Київтеплоенерго», яке до листопада 2021 року надавало послуги з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання (пункт 27);

- згідно із частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV, який діяв до 01.05.2009, комунальними послугами є, зокрема, послуги з централізованого опалення (пункт 31);

- з 01.05.2019 введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VII, який запроваджує нову термінологію та класифікацію комунальних послуг (пункт 33);

- згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VII до комунальних послуг належать, зокрема, послуги з постачання теплової енергії;

- відповідно до пункту 3 частини 2 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VII виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (пункт 35);

- відповідно до листа Підприємства від 21.05.2021 року № 28АУ/02/1у/3/2105 КП «Київтеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії та надає і проводить нарахування за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води з 01.05.2018 року (пункт 36);

- за наявною у Відділенні інформацією (лист Підприємства від 06.09.2021 №28АУ/02/1у/3/3644 (вх. Відділення №60-01/4517 від 08.09.2021) КП «Київтеплоенерго» у 2019/2020 та 2020/2021 опалювальні періоди мало більшість договорів про надання послуг з централізованого опалення. Інформація щодо кількості споживачів, яким Підприємство надавало послуги у сфері теплопостачання, наведена у таблиці 1 (пункт 37);

- враховуючи те, що більшість договорів, які були чинними у досліджуваний період, були саме про надання послуг з централізованого опалення, товаром, який становить об`єкт аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, є послуги з централізованого опалення. Інша господарська діяльність Підприємства, крім надання вказаних послуг, не є об`єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища (пункт 38);

- відповідно до листа КП «Київтеплоенерго» від 30.03.2023 №28АУ/02/1у/3/1617 (вх. Відділення №60-01/1074 від 03.04.2023) Підприємство почало надавати послуги з постачання теплової енергії з 01.11.2021 (пункт 39);

- текст індивідуального договору про надання КП «Київтеплоенерго» послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, опубліковано на вебсайті Підприємства за посиланнями: https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ та https://kte.kmda.gov.ua/wp-content/uploads/2022/02/Dogovir-pryyednannya_TE_nas.docx?x23260 (пункт 40);

- до дати укладення нових договорів про надання комунальних послуг за вимогами і правилами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VII, нарахування плати за комунальні послуги Підприємство мало здійснювати відповідно до договорів, укладених до 01.05.2019, тобто договорів про надання послуги з централізованого опалення (пункт 43);

- відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630), що втратила чинність 01.05.2022 (пункт 47);

- послуги з централізованого опалення за споживчими характеристиками мають своє функціональне призначення та визначені фізичні, технічні та експлуатаційні характеристики, зокрема пунктом 6 Правил №630 передбачено, що послуги з централізованого опалення повинні відповідати нормативній температурі повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу) за умови їх утеплення споживачами та вжиття власником (балансоутримувачем) будинку та/або виконавцем заходів до утеплення місць загального користування (пункт 50);

- умови споживання послуг з централізованого опалення визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VII та Правилами №630 (пункт 51), плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов Договору в порядку, визначеному КМУ (пункт 52), розмір плати за комунальні послуги розраховується з огляду на розмір затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством (пункт 53), у разі відсутності (несправності) будинкового засобу обліку теплової енергії плата за послуги нараховується за нормативами (нормами) споживання;

- Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення затверджено постановою КМУ від 21.07.2005 №630 (пункт 66);

- відповідно до листа Підприємства від 21.05.2021 № 28АУ/02/1у/3/2105 КП «Київтеплоенерго» уніфікований текст договору було оприлюднено в газеті Київської міської ради «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085), який вважається акцептованим (прийнятим) усіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору (пункт 67);

- предметом договорів про надання послуг з централізованого опалення, які відповідно до договорів про надання послуг з централізованого опалення КП «Київтеплоенерго» укладало із споживачами до листопада 2021 року, Підприємство визначило, що виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення згідно із чинними нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачена договором (пункт 68);

- Підприємством також укладались договори «Про постачання теплової енергії у гарячій воді». Так, для прикладу, Підприємство надало договір «Про постачання теплової енергії у гарячій воді» №9115001 від 01.06.2018 з Дитячим спеціалізованим санаторієм «Лісова пісня» територіального медичного об`єднання «Санаторного лікування» (пункт 69);

- відповідно до пункту 1.1 договору предметом договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (пункт 70);

- згідно з пунктом 2.2.1 договору Підприємство зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року (пункт 71)

- також відповідно до пункту 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладом обліку (пункт 72);

- отже, згідно з договорами «Про постачання теплової енергії у гарячій воді» КП «Київтеплоенерго» зобов`язано постачати теплову енергію у гарячій воді, зокрема, на потреби опалення, а облік споживання теплової енергії за такими договорами проводився за приладами обліку теплової енергії (пункт 73);

- тобто, укладаючи відповідні договори з КП «Київтеплоенерго» споживач буде використовувати теплову енергію для опалення відповідних приміщень (пункт 74);

- при цьому проаналізовані Комітетом договори Підприємства не містять положень щодо обов`язку (вимог) споживачів отримувати технічні умови та технічні рішення на встановлення вузлів обліку (пункт 75);

- у досліджуваний Комітетом період з липня 2018 року по жовтень 2021 року тарифи КП «Київтеплоенерго» на послуги з централізованого опалення встановлювались розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.07.2018 №1294 та від 22.12.2018 №2340 (пункт 76);

- отже, послуги з централізованого опалення надавались на платній основі та є товаром у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (пункт 77);

- внаслідок технологічних особливостей процесу надання вказаних вище послуг, споживачі не можуть за звичайних умов легко перейти до споживання аналогічних послуг іншого суб`єкта господарювання, що, можливо, здійснює діяльність на території відповідного населеного пункту, оскільки кожен із таких суб`єктів здійснює діяльність у межах саме тих мереж, які йому належать (на праві власності, користування). Прокладення ж інших теплових мереж поряд з наявними є економічно недоцільним, оскільки потребує витрачання значних матеріально-фінансових ресурсів (пункт 78);

- з огляду на зазначене, єдиними учасниками ринку з послуг централізованого опалення в м. Києві, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання є:

продавець (виконавець) - КП «Київтеплоенерго»;

покупці (споживачі) - юридичні особи, фізичні особи та фізичні особи-підприємці, які отримували або мали намір отримувати послуги з централізованого опалення від даного підприємства внаслідок того, що системи тепло забезпечення їх приміщень (житлових та нежитлових) приєднані (підключені) саме до теплових мереж КП «Київтеплоенерго» (пункт 79);

- товарними межами ринку, який досліджується, є послуги з централізованого опалення (пункт 87);

- листом від 12.01.2023 №28АУ/02/1у/3/206 (вх. Відділення №60-01/161 від 16.01.2023) КП «Київтеплоенерго» повідомило, що теплові джерела та теплові мережі знаходяться у користуванні Підприємства на підставі рішення Київської міської ради від 28.06.2016 №854/854 «Про деякі питання використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго», наказу Департаменту комунальної власності м. Києва від 04.05.2018 №224 «Про закріплення основних засобів за комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (Наказ №224), наказу Департаменту комунальної власності м. Києва від 01.08.2018 №370 «Про внесення змін до наказу Департаменту комунальної власності м. Києва від 04.05.2018 №224 «Про закріплення основних засобів за комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (Наказ №370) (пункт 92);

- Додатками до Наказів №224 та №370 визначено перелік основних засобів та інших активів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які були передані виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) з володіння та користування ПАТ «Київенерго», у зв?язку з припиненням Угоди щодо реалізації проєкту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ «Київенерго», та в подальшому закріплені за КП «Київтеплоенерго» на праві господарського відання (пункт 93);

- отже, територіальними межами досліджуваного Комітетом ринку є територія в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання (пункт 94);

- часові межі досліджуваного ринку визначеного Комітетом виходять з мети розслідування та охоплюють період вчинення КП «Київтеплоенерго» порушень законодавства про захист економічної конкуренції, а саме: неправомірне встановлення Підприємством для споживачів обов`язків платного отримання технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії (пункт 98);

- при цьому, протягом періоду з липня 2018 року по жовтень 2021 року КП «Київтеплоенерго» залишалось єдиним виконавцем послуг з централізованого опалення в м. Києві, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання (пункт 99);

- з огляду на зазначене, часовими межами досліджуваного ринку визначено період з липня 2018 року (дата початку порушення) по жовтень 2021 року (дата припинення порушення), протягом якого залишалась незмінною структура ринку, співвідношення попиту та пропозицій в цілому (пункт 100);

- у період з липня 2018 року по жовтень 2021 року КП «Київтеплоенерго» було єдиними виконавцем послуг з централізованого опалення в м. Києві, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання (пункт 103);

- бар`єрами вступу на досліджуваний ринок є адміністративні, економічні та організаційній обмеження, пов`язані з необхідністю отримання дозвільних документів побудови (модернізації) відповідної інфраструктури, що потребує значних капіталовкладень та тривалого часу (пункт 107);

- таким чином, КП «Київтеплоенерго» у період з липня 2018 року по жовтень 2021 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, з часткою 100%, оскільки на цьому ринку в нього не було жодного конкурента;

- наказом КП «Київтеплоенерго» від 12.07.2018 №124 затверджено та впроваджено в роботу Підприємства «Процедуру отримання технічних умов на приєднання до теплових мереж Підприємства та технічних рішень щодо проєктів теплопостачання» (Процедура № 124) (пункт 121);

- відповідно до пункту 3.1 Процедури №124 оплата вартості послуг з видачі технічних умов та технічних рішень здійснюється замовником у порядку, встановленому Підприємством, відповідно до затвердженого кошторису (пункт 122);

- згідно з додатком 7 до Процедури №124 вартість послуг Підприємства становила: з видачі технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії - 1121,83 грн з ПДВ; з видачі технічних рішень щодо проєктів на встановлення вузлів обліку теплової енергії - 1704,00 грн з ПДВ (пункт 123);

- наказом КП «Київтеплоенерго» «Про розрахунок вартості робіт з підготовки та видачі технічних умов на приєднання до теплових мереж та технічних рішень з проєктів теплопостачання» (Наказ № 308) затверджено та впроваджено в роботу Підприємства з 02.05.2019 року, зокрема: кошторис витрат на підготовку та видачу технічних умов з встановлення (заміни) вузла обліку теплової енергії у розмірі 1389,24 грн з ПДВ; кошторис витрат на підготовку та видачу технічних рішень з встановлення (заміни) вузла обліку теплової енергії у розмірі 2110,10 грн з ПДВ (пункт 124);

- у зв`язку із чим визначена додатком 7 до Процедури №124 вартість послуг Підприємства з видачі технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічних рішень щодо проєктів на встановлення вузлів обліку теплової енергії в подальшому не застосовувалася (пункт 125);

- наказом КП «Київтеплоенерго» від 13.05.2021 року №382 (Наказ № 382) затверджено та впроваджено в роботу Підприємства з 13.05.2021 року, зокрема: кошторис витрат на підготовку та видачу технічних умов з встановлення (заміни) вузла обліку теплової енергії у розмірі 1898, 00 грн з ПДВ; кошторис витрат на підготовку та видачу технічних рішень з встановлення (заміни) вузла обліку теплової енергії у розмірі 2197,00 грн з ПДВ (пункт 126);

- пунктом 3 Наказу №382 визнано таким, що втратив чинність Наказ №308 з 13.05.2021 року. Тобто визначена Наказом № 308 вартість послуг Підприємства з видачі технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічних рішень щодо проєктів на встановлення вузлів обліку теплової енергії в подальшому не застосовувалася (пункт 127);

- отже, протягом досліджуваного періоду з липня 2018 року по жовтень 2021 року вартість послуг з видачі технічних умов на встановлення вузла обліку теплової енергії та видачі технічних рішень на встановлення вузла обліку теплової енергії зростала (пункт 128);

- листом від 24.02.2023 року №28АУ/02/1у/3/929 КП «Київтеплоенерго» повідомило, що споживачам надавало такі документи: 1) вихідні дані для проєктування встановлення або заміни вузлів обліку теплової енергії - технічні умови; 2) технічні рішення щодо проєктів встановлення (заміни) вузлів обліку теплової енергії (пункт 129);

- листом від 24.02.2023 №28АУ/02/1у/3/929 (вх. Відділення №60-01/615 від 27.02.2023) Підприємство надало Відділенню окремі копії рахунків-фактур з числа виставлених споживачам за надані:

послуги з видачі технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії (таблиця 2);

послуги з видачі технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії (таблиця 3) (пункт 130);

- листом від 24.02.2023 №28АУ/02/1у/3/929 (вх. Відділення №60-01/615 від 27.02.2023) КП «Київтеплоенерго» надало Відділенню інформацію за період з липня 2018 року по жовтень 2021 року щодо загальної кількості виданих технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії. Технічні умови на встановлення вузлів обліку теплової енергії (138 штук на суму 180 706,00 грн з ПДВ); технічні рішення на встановлення вузлів обліку теплової енергії (154 штуки на суму 320 225,90 грн з ПДВ) (пункт 134);

- разом із тим, згідно з положеннями пункту 11 Порядку №206 оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнання інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил та з урахуванням Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» і не потребує видачі технічних умов та інших вимог на встановлення вузла комерційного обліку, а також погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг (пункт 135);

- тобто законодавством України не передбачено отримання технічних умов і технічних рішень на встановлення вузла комерційного обліку теплової енергії, тим більше на платній основі (пункт 136);

- отже, КП «Київтеплоенерго» при наданні послуг з централізованого опалення безпідставно встановлювало для споживачів обв`язки отримувати технічні умови на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії та незаконно стягувало плату за їх надання (пункт 139);

- листом від 24.02.2023 №28АУ/02/1у/3/929 (вх. Відділення №60-01/615 від 27.02.2023) КП «Київтеплоенерго» повідомило, що фактично надавало платні послуги з видачі технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії та видачі технічних рішень щодо проєктів встановлення вузлів обліку теплової енергії до листопада 2021 року (пункт 140);

- листом від 30.03.2023 №28АУ/02/1у/3/1617 (вх. Відділення №60-01/1074 від 03.04.2023) КП «Київтеплоенерго» зазначило, що з 01.11.2021 Підприємство почало надавати послуги з постачання теплової енергії, а тому саме з цього періоду підлягає застосуванню Закон про комерційний облік (пункт 141);

- у зв`язку із цим видано наказ від 28.12.2021 №968 «Про затвердження Процедури отримання технічних умов на приєднання до теплових мереж КП «Київтеплоенерго» та технічних рішень щодо проєктів теплопостачання» (Наказ №968) (пункт 142);

- відповідно до пункту 4 Наказу №968 Процедура №124 втратила чинність (пункт 143);

- згідно з пунктом 1 Наказу №968 затверджена та впроваджена в роботу нова Процедура отримання технічних умов на приєднання до теплових мереж КП «Київтеплоенерго» та технічних рішень щодо проєктів теплопостачання (пункт 144);

- наказ №968 не передбачає обов`язку отримувати технічні умови та технічні рішення на встановлення вузлів обліку теплової енергії (пункт 145);

- листом від 30.03.2023 №28АУ/02/1у/3/1617 (вх. Відділення №60-01/1074 від 03.04.2023) КП «Київстеплоенерго» повідомило, що інших процедур отримання технічних умов та технічних рішень щодо встановлення вузлів обліку теплової енергії Підприємством не затверджувалося (пункт 146);

- отже, КП «Київтеплоенерго» припинило встановлювати для споживачів обов`язок отримувати технічні умови та технічні рішення на встановлення вузлів обліку теплової енергії (пункт 147);

- встановлення КП «Київтеплоенерго» протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов?язків отримання технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії було б неможливим за умови існування значної конкуренції на ринку, адже в такому випадку споживачі послуг з централізованого опалення мали б можливість обирати між кількома виконавцями таких послуг та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого виконавця (пункт 148);

- у разі відсутності конкуренції на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, і, як наслідок, відсутності у споживачів КП «Киівтеплоенерго» альтернативи щодо придбання послуг з централізованого опалення, зазначені дії призвели до ущемлення інтересів споживачів і наслідків такого ущемления (споживачі понесли додаткові витрати на отримання технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії та позбавлені можливості сплачувати за показниками комерційних вузлів обліку за фактично використані обсяги теплової енергії, а також вимушені сплачувати за нормами споживання, що є значно дорожче) (пункт 149);

- таким чином, дії КП «Київтеплоенерго», які полягали у встановленні протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов?язку отримання технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б не можливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 152);

- дії КП «Київтеплоенерго», які полягали у встановлений протягом липня

2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов?язку отримання технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії, с порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва. де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, що призвело бо ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 153).

Позивач, не погоджуючись з висновками Колегії, вважає, що наявні підстави, передбачені статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для скасування рішення №58-р/тк від 14.11.2023 тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України по справі №267/60/46-рп/к.23, оскільки оскаржуване Рішення прийняте внаслідок помилкового ототожнення різних видів послуг, які надаються позивачем, і як наслідок невірне визначення товарних меж ринку та кола споживачів, для яких надається відповідний вид послуг.

Відповідач проти доводів позивача та задоволення позовних вимог заперечував з тих підстав, що висновки, викладені в оскаржуваному Рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Частина 1 статті 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачає, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції» цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Як унормовано пунктами 4, 11 частини 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку (у сфері медіа - за методиками, погодженими з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення), а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на відповідному ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно з частиною 1 статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

За змістом частини 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, зокрема якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції (частина 2 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Згідно усталеної судової практики господарські суди у розгляді таких справ мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, зокрема й Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням АМКУ №49-р від 05.03.2002 (далі, Методика). Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами АМК і передбачені статтями 3 ,7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб`єктів господарювання, груп суб`єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/6999/17 та від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: 1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб`єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об`єктивно виправданих на те причин; 3) обумовлення укладання угод прийняттям суб`єктом господарювання додаткових зобов`язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; 4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб`єктам господарювання, покупцям, продавцям; 5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; 6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин; 7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб`єктів господарювання.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

На Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що на них покладено обов`язок з доведення у суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку також покладено обов`язок доведення наявності у діях суб`єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, оскільки саме по собі займання монопольного (домінуючого) становища суб`єктом господарювання на ринку не підтверджує його зловживання та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

При цьому, стаття 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.

Таким чином, під час вирішення спорів про скасування рішень АМК щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтями 12 та 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», та накладення штрафу за відповідне порушення, господарським судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі не лише щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку, а й наявності чи відсутності факту зловживання ним таким становищем, та в чому конкретно (дія/бездіяльність) воно (зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку) полягало/виявилось.

Здійснення кваліфікації дій суб`єкта господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку має узгоджуватись з частинами першою та другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» і відноситься до виключних (дискреційних) повноважень органів Антимонопольного комітету України.

Будь-яке рішення державного органу, уповноваженого на здійснення певної діяльності, не може ґрунтуватися на припущеннях чи досліджених не у повній мірі фактах та обставинах, що стали підставою для ухвалення певного рішення.

Водночас, суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, щодо того, що дискреційні повноваження АМК не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу.

У постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила на важливості дотримання принципу належного урядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що АМК має враховувати при ухваленні рішень.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу на те, що рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Крім того, зазначив, що підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень.

Близька за змістом позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі №910/23375/17.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги Підприємства, основним доводом позивача, покладеним в обґрунтування наявності підстав для скасування рішення АМКУ, є те, що таке Рішення прийняте відповідачем за відсутності належного збирання та аналізу доказів, внаслідок помилкового ототожнення різних видів послуг, які надаються позивачем (послуги з постачання теплової енергії та житлово-комунальної послуги з централізованого опалення), що призвело до невірного визначення Комітетом товарних меж ринку та кола споживачів, для яких надається відповідний вид послуг, як наслідок - до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення в даній справі, дійшов висновку, що Комітетом дотримано вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції», всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін та, як наслідок, правильно зроблено висновок, що Підприємство, яке на ринку надання послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані його теплові мережі, займає монопольне (домінуюче) становище, при наданні послуг з централізованого опалення протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року протиправно встановлювало для споживачів обов`язки отримувати технічні умови на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічні рішення на встановлення вузлів обліку теплової енергії та незаконно стягувало плату за їх надання.

Колегія суддів погоджується із такими висновками Господарського суду міста Києва та відхиляє доводи апеляційної скарги позивача з огляду на таке.

КП «Київтеплоенерго» не спростовано, що у воно у період з липня 2018 року по жовтень 2021 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за цим комунальним підприємством на праві господарського відання, із часткою 100 відсотків, оскільки на цьому ринку в нього не було жодного конкурента.

Зазначене обумовлено технологічними особливостями ринку послуг з централізованого опалення, які були детально проаналізовані Комітетом у Рішенні.

Водночас, як уже зазначалося, саме по собі займання монопольного (домінуючого) становища суб`єктом господарювання на ринку не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, Комітетом має бути доведена наявність у діях суб`єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку згідно статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Так, Рішенням Комітету притягнуто позивача до відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на визначеному ринку послуг з централізованого опалення у період з липня 2018 року по жовтень 2021 року, яке мало прояв у протиправному встановленні для споживачів обов`язку отримання технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії.

Підприємство зазначає, що Відділення помилково визначило товарними межами ринку комунальні послуги з централізованого опалення, адже видача технічних умов та рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії здійснювалось на ринку послуг з постачання теплової енергії, який регулюється Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, а не Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 №630.

За змістом статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» товар - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права (зокрема цінні папери).

За змістом пункту 1.3. Методики товарні межі ринку - товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого.

В оскаржуваному Рішенні товаром у розумінні Закону України «Про захист економічної конкуренції» є послуги з централізованого опалення, які надавались на платній основі (пункт 77 Рішення), товарними межами ринку, який досліджується - послуги з централізованого опалення (пункт 87 Рішення).

Відповідно до пункту 5.1. Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є: подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо; подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо; наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи); відсутність суттєвої різниці в цінах; взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих. У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів (товарних груп) може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до іншої групи.

Норми чинного законодавства України не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів. У кожному випадку АМКУ, здійснюючи контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, проводить дослідження ринку та визначає межі товарного ринку. Тому, зокрема, не можуть братись до уваги посилання сторін спору на те, що той чи інший ринок товарів, вивчення якого проводиться органом Антимонопольного комітету України, не передбачений законом.

Аналогічний правовий висновок наведений у пункті 8.17. постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №914/2667/20.

Колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що поняття товару (послуг) та товарного ринку відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» може відрізнятися від поняття товару та послуг, що застосовується в інших законодавчих актах. Розуміння терміну товар в інших галузях права не є вирішальним для визначення товарних меж ринку за Законом України «Про захист економічної конкуренції», норми якого для цілей регулювання відносин із захисту економічної конкуренції мають спеціальний характер і підлягають переважному застосуванню.

Як вбачається зі змісту Рішення, визначення товарних меж ринку здійснювалося на підставі властивостей товару, його призначення та взаємозамінності з іншими товарами, товарними групами.

Комітет під час визначення товарних меж ринку на підставі, зокрема пункту 5.1. Методики врахував наступні обставини:

товар (продукція, товари, послуги), який випускається, постачається, придбавається (використовується, споживається) Підприємством (пункти 28 - 43 Рішення);

споживчі характеристики товару (пункти 46 - 50 Рішення);

умови споживання товару (пункти 51-62 Рішення);

умови реалізації товару (пункти 63 - 75 Рішення).

Відповідно до абзацу одинадцятого частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який діяв до 01.05.2019, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно із частиною 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який діяв до 01.05.2019, комунальними послугами є, зокрема, послуги з централізованого опалення.

За визначенням терміну, наведеного в пункті 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630) (втратила чинність 01.05.2022), централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача в забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація) (частина 4 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який діяв до 01.05.2019).

Як зазначено у пункті 37 Рішення, за наявною у Відділенні інформацією (лист Підприємства від 06.09.2021 №28АУ/02/1у/3/3644 (вх. Відділення №60-01/4517 від 08.09.2021) КП «Київтеплоенерго» у 2019/2020 та 2020/2021 опалювальні періоди мало більшість договорів про надання послуг з централізованого опалення. Інформація щодо кількості споживачів, яким Підприємство надавало послуги у сфері теплопостачання, наведена у таблиці 1 (а.с. 6 Рішення АМКУ).

Предметом договорів про надання послуг з централізованого опалення, які відповідно до договорів про надання послуг з централізованого опалення КП «Київтеплоенерго» укладало із споживачами до листопада 2021 року, Підприємство визначило, що виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення згідно із чинними нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачена договором.

Також, як встановлено Рішенням Комітету та не заперечується позивачем, Підприємством укладались договори «Про постачання теплової енергії у гарячій воді» (далі - Договори), предмет яких є типовим.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 2.2.1. Договорів про постачання теплової енергії у гарячій воді Підприємство зобов?язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року.

Зазначене підтверджується копіями договорів, які долучені позивачем до позовної заяви в якості додатків 17-22.

Таким чином, враховуючи зміст укладених Підприємством договорів зі споживачами, обґрунтованим є висновок Комітету, що кінцевим результатом реалізації усіх цих договорів є отримання теплової енергії від Підприємства саме для опалення.

Отже, не дивлячись на різні найменування договорів, вони стосуються одного виду діяльності Підприємства щодо забезпечення потреб споживачів в опаленні приміщень (код за КВЕД 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря).

Незалежно від назви послуги (постачання теплової енергії у гарячій воді та централізоване опалення), її суть полягає в опаленні, що утворює самостійний товарний ринок, на якому всі споживачі повинні мати однакові умови отримання послуг, у тому числі щодо отримання технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії.

Такі висновки кореспондуються з висновками, викладеними у пункті 8.76. постанови Верхового Суду від 18.01.2024 у справі №910/1599/23.

Так, у пункті 8.76. постанови Верхового Суду від 18.01.2024 у справі №910/1599/23 суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій в частині того, що Комітет безпідставно ототожнює послугу з централізованого опалення та послугу з постачання теплової енергії, за умов змін в законодавстві, яке регулює правовідносини в сфері житлово-комунальних послуг. Зокрема, з огляду на те, що такі зміни в законодавстві не стосуються зміни якісних характеристик послуг з централізованого опалення, основною споживчою властивістю якої так, як і послуги з постачання теплової енергії, є забезпечення потреб споживачів у опаленні приміщень. Верховний Суд у цьому контексті погодився з доводами АМК про те, що незалежно від назви послуги та умов договорів, які укладено згідно з вимогами Закону №1875-IV так і згідно з вимогами Закону №2189-VIII, основною суттю є теплова енергії, для виробництва якої Товариством було використано природний газ, ціна якого у досліджуваному Комітетом часовому періоді була суттєво знижена.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що Комітет унаслідок помилкового ототожнення різних видів послуг, які надаються позивачем (послуги з постачання теплової енергії та житлово-комунальної послуги з централізованого опалення), невірно визначив товарні межі ринку та коло споживачів, для яких надається відповідний вид послуг.

Послуги з централізованого опалення за показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей та умов використання товару не мають еквівалентних товарів-замінників, у зв`язку з чим товарними межами ринку, який досліджувався Комітетом, й були послуги з централізованого опалення.

Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №904/7024/17 щодо розмежування споживачів теплової енергії та споживачів комунальних послуг з централізованого опалення, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідні висновки були зроблені у спорі, що стосувався укладення договору про постачання теплової енергії, даний же спір стосується правовідносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, які регулюються положеннями Закону України «Про захист економічної конкуренції», Методики, які визначають порядок встановлення товарних меж ринку саме для цілей застосування законодавства про захист економічної конкуренції, що має відмінності від договірного спору.

Досліджуючи питання щодо наявності у Комітету підстав для визнання зловживанням Підприємством монопольним (домінуючим) становищем шляхом встановлення для споживачів обов`язку отримання технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії, суд зазначає таке.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки у спірному періоді були визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги», який діяв до 01.05.2019.

Згідно із частиною 2 статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначено Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.

Згідно із частиною 4 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузли комерційного обліку, встановлені за рахунок власника (співвласників) будівлі, належать на праві власності власнику будівлі або є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку. Вузли комерційного обліку приймаються виконавцем відповідної комунальної послуги та оператором зовнішніх інженерних мереж на абонентський облік протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання виконавцем та оператором звернення власника (співвласників).

Частиною 10 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» встановлено, що вузли комерційного обліку приймаються оператором зовнішніх інженерних мереж на обслуговування протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання оператором звернення від власника (співвласників).

Закон про комерційний облік набрав чинності 02.08.2017 і не мав відтермінування дії до впровадження нової класифікації комунальних послуг згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII.

Порядок оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2018 №206 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.08.2018 за №990/32442 (далі - Порядок №206), визначає процедуру оснащення будівель вузлами комерційного обліку оператором зовнішніх інженерних мереж та власником (співвласниками) будівлі, узгодження умов такого оснащення та вимоги до місць встановлення.

При цьому, Порядок №206 розроблено відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Порядок №206 набрав чинності 18.09.2018 року і також не мав відтермінування дії до впровадження нової класифікації комунальних послуг.

Відповідно до пункту 11 Порядку №206 оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил та з урахуванням Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» і не потребує видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, а також погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами.

Згідно з пунктом 9 Порядку № 206 власник (співвласники) будівлі може (можуть) самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку, про що письмово повідомляє (повідомляють) оператора зовнішніх інженерних мереж.

Пунктом 12 Порядку №206 передбачено, зокрема, що для оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем оператор зовнішніх інженерних мереж надає за зверненням власника (співвласників) безкоштовно таку інформацію для встановлення вузла комерційного обліку послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання:

- номінальне та максимальне теплове навантаження систем опалення (постачання гарячої води);

- тиск теплоносія в мережі опалення (постачання гарячої води);

- температурний графік внутрішньобудинкової системи опалення;

- місце розташування та діаметр вводу мережі;

- місце розташування вузла комерційного обліку.

Отже, і Закон України «Про комерційний облік теплової енергії», і Порядок №206 не містять вимог до споживачів (як юридичних осіб, так і фізичних осіб) отримувати технічні умови та технічні рішення на встановлення вузлів обліку теплової енергії.

Проте, Наказом КП «Київтеплоенерго» від 12.07.2018 №124 затверджено та впроваджено в роботу Підприємства «Процедуру отримання технічних умов на приєднання до теплових мереж Підприємства та технічних рішень щодо проектів теплопостачання» (далі - Процедура №124).

Відповідно до пункту 3.1 Процедури №124 оплата вартості послуг з видачі технічних умов та технічних рішень здійснюється замовником у порядку, встановленому Підприємством, відповідно до затвердженого кошторису.

Аналіз вартості послуг з видачі технічних умов на встановлення вузла обліку теплової енергії та видачі технічних рішень на встановлення вузла обліку теплової енергії протягом досліджуваного періоду з липня 2018 року по жовтень 2021 року наведено у пунктах 123-128 Рішення.

Приклади споживачів, яким Підприємство надавало послуги з видачі технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії встановлено Комітетом у пункті 130 Рішення.

При цьому, відповідно до пункту 24 зразка технічних умов на підключення об`єкта до теплових мереж, які є додатком 4.1 до Процедури №124, та пункту 24 копій технічних умов на встановлення вузла обліку теплової енергії, надані листом Підприємства від 24.02.2023 №28АУ/02/1у/3/929 (вх. №60-01/615 від 27.02.2023), передбачено таке: «подавання тепла можливе тільки після виконання всіх вимог технічних умов, рішень з проектів і укладання договору на теплопостачання з СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго»...».

Також листом від 24.02.2023 №28АУ/02/1у/3/929 (вх. №60-01/615 від 27.02.2023) КП «Київтеплоенерго» зазначило, що: «попередній розгляд проєктної документації та монтаж обладнання у відповідності з нею гарантує відсутність спірних питань при прийняття вузлів обліку теплової енергії на комерційний облік…».

Отже, платне отримання споживачами технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії було обов`язковою умовою для прийняття приладів обліку теплової енергії на абонентський облік Підприємства та подальшого отримання цими споживачами послуг з централізованого опалення КП «Київтеплоенерго».

Розмір плати за видачу Підприємством технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії було визначено:

- додатком 7 до Процедури отримання технічних умов на приєднання до теплових мереж КП «Київтеплоенерго» та технічних рішень щодо проектів теплопостачання, затвердженої наказом Підприємства від 12.07.2018 №124;

- кошторисом витрат на підготовку та видачу технічних умов з встановлення (заміни) вузла обліку теплової енергії та кошторисом витрат на підготовку та видачу технічних тішень з встановлення (заміни) вузла обліку теплової енергії, затвердженими наказом Підприємства від 26.04.2019 №308;

- кошторисом витрат на підготовку та видачу технічних умов з встановлення (заміни) вузла обліку теплової енергії та кошторисом витрат на підготовку та видачу технічних тішень з встановлення (заміни) вузла обліку теплової енергії, затвердженими наказом Підприємства від 13.05.2021 №382.

Проте, як зазначалось вище та встановлено пунктом 118 Рішення, акти законодавства не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, а також погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг, що підтвердило також Міністерство розвитку громад та територій України у роз`ясненнях, наданих листом від 30.12.2021 №7/11/20179-21.

Поруч із цим, як встановлено Комітетом, інші суб`єкти господарювання, які надавали послуги з централізованого опалення в північному регіоні України (КП «Прилукитепловодопостачання» та КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради), не встановлювали для споживачів вимоги отримувати технічні умови та технічні рішення на встановлення вузлів обліку теплової енергії.

В обґрунтування правомірності своїх дій в частині встановлення протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов`язків отримання технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії Підприємство посилається, зокрема, на пункт 7 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, згідно з яким усі системи теплопостачання і теплоспоживання повинні бути забезпечені вузлами обліку відповідно до затверджених технічних умов і проектів.

Разом із тим, як свідчить найменування розділу «Технічні умови приєднання споживачів теплової енергії» (пункти 8-12) Правил користування тепловою енергією, наведені положення стосуються технічних умов приєднання споживачів теплової енергії, а не технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії.

Іншими положеннями Правил №1198 або будь-якими іншими нормативно-правовими актами, які діяли протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року та були чинними на момент прийняття Рішення, також не передбачено обов`язки споживачів отримувати та оплачувати видачу технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії.

Вказане узгоджується також з поясненнями Підприємства, наданими листами від 24.02.2023 та від 30.03.2023 Комітету, в яких воно зазначає, що припинило встановлювати для споживачів обов`язок отримувати технічні умови та технічні рішення на встановлення вузлів обліку теплової енергії саме у зв`язку з початком надання послуг з постачання теплової енергії на підставі договорів, укладених згідно з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII, а не внесенням змін до Правил №1198, які на сьогодні є чинними.

Встановлення КП «Київтеплоенерго» протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов`язків отримання технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії було б неможливим за умови існування значної конкуренції на ринку, адже в такому випадку споживачі послуг з централізованого опалення мали б можливість обирати між кількома виконавцями таких послуг та, у разі ущемлення їх інтересів, обрали б іншого виконавця.

У разі відсутності конкуренції на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, і, як наслідок, відсутності у споживачів КП «Київтеплоенерго» альтернативи щодо придбання послуг з централізованого опалення, зазначені дії призвели до ущемлення інтересів споживачів і наслідків такого ущемлення (споживачі понесли додаткові витрати на отримання технічних умов та технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії та позбавлені можливості сплачувати за показниками комерційних вузлів обліку за фактично використані обсяги теплової енергії, а також вимушені сплачувати за нормами споживання, що є значно дорожче).

З огляду на зазначене, суд погоджується із доводами Комітету, що дії позивача, які полягали у встановленні протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов`язку отримання технічних умов на встановлення вузлів обліку теплової енергії, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б не можливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку, а дії КП «Київтеплоенерго», які полягали у встановленні протягом липня 2018 року - жовтня 2021 року для споживачів обов`язку отримання технічних рішень на встановлення вузлів обліку теплової енергії, є порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з централізованого опалення в межах м. Києва, де розташовані теплові мережі, які закріплені за Підприємством на праві господарського відання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.

Вказаних висновків суду скаржником під час апеляційного перегляду даної справи спростовано не було.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції», у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Позовні вимоги Підприємства є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правильними.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/1129/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/1129/24 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго».

Матеріали справи №910/1129/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.11.2024 після повернення з відрядження головуючого судді Михальської Ю.Б.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко