УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "16" червня 2011 р. справа № 18/5007/62/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, доручення №031 від 08.06.2011р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Комплектавтодор" (м.Херсон)
до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)
про стягнення 42540,53грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог, а.с.39-40)
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 51153,92грн. заборгованості, з яких: 32057,78грн. основного боргу, 5370,36грн. пені, 3141,48грн. штрафу, 1370,14грн. 3% річних та 8474,02грн. інфляційних.
Представник позивача в судове засідання надав уточнений розрахунок позовних вимог (а.с.39-40), в якому просить стягнути з відповідача 42540,53грн., з яких: 30083,78грн. основного боргу, 3232,57грн. пені, 2105,86грн. штрафу, 1733,32грн. 3% річних та 5385,00грн. інфляційних.
Суд розцінює вказаний розрахунок як заяву про зменшення позовних вимог, оскільки позивач здійснив перерахунок суми штрафних санкцій відповідно до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим сума позову зменшилась та становить 42540,53грн.
Спір розглядається в межах зменшених позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. На виконання вимог ухвали суду надав акт звірки розрахунків станом на 18.05.2011р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін (а.с.42), з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 30083,78грн.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В адресованій господарському суду заяві відповідач позов визнає в частині основного боргу, проти нарахування штрафних санкцій заперечує без обґрунтування такого заперечення, також просить здійснювати розгляд справи за відсутності повноважного представника (а.с.36).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 24 квітня 2009 року між ПП "Комплектавтодор" (Продавець, позивач) та Філією "Бердичівська ДЕД" ДП "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №8 (а.с.16-17), за умовами якого продавець зобов'язався виготовити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно специфікації до договору. Специфікація до договору - це документ, який повинен містити інформацію щодо назви товару, ціни, кількості, загальної суми товару, умов транспортування. Специфікація складається на підставі прогнозованих об'ємів робіт (п.1.1. Договору).
Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що продавець, за згодою з покупцем, може виконати транспортування товару зі складу EXW Херсон до складу покупця власним транспортом з оформленням всіх необхідних документів. Покупець зобов'язується сплатити вартість транспортних послуг на підставі документів, що надає продавець. Продавець здійснює поставку кожної партії товару на умовах та в строки, що передбачені додатками до цього договору.
Пунктом 6.2 договору встановлено, що покупець оплачує рахунки шляхом перерахування коштів на банківських рахунок продавця: попередня оплата за товар в обсязі 30% від суми фактичної заявки на кожну партію товару; остаточний розрахунок за отриманий товар та оплата наданих транспортних послуг (якщо транспортування товару здійснювалось транспортом продавця) покупець проводить на протязі 30 днів з дати отримання товару.
На виконання умов договору №8 від 27.04.2009р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 92904,30рн., що підтверджується видатковою накладною №153 від 27.04.2009р. та довіреністю серії ЯПР №171046 від 29.04.2009р., виданою на ім'я ОСОБА_2 (а.с.19-20), а також надав транспортні послуги на загальну суму 1974,00грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №134 від 27.04.2009р. (а.с.21), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.
Згідно п.6.1. договору продавець виставляє покупцю рахунок на кожну партію товару та на підставі підписаного між сторонами акту наданих транспортних послуг (в разі транспортування товару транспортом продавця) рахунок на виконані транспортні послуги.
Для проведення відповідачем оплати за поставлений товар та надані транспортні послуги, позивач виставив відповідачу рахунки №164 від 29.04.2009р. на суму 92904,30грн. та №176 від 27.04.2009р. на суму 1974,00грн. (а.с.22-23).
Однак відповідач свої зобов'язання за отриманий товар та транспортні послуги виконав частково, сплативши позивачу лише 64794,52грн. за поставлений товар.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на час пред'явлення позову складала 30083,78грн. та станом на час розгляду справи не змінилась.
В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків станом на 18.05.2011р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність боргу перед позивачем у розмірі 30083,78грн. (а.с.42).
Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що відповідач не провів розрахунки з позивачем в установлені договором терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 30083,78грн. заборгованості за поставлений товар та надані транспортні послуги обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач відповідно до п.8.5 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню в сумі 3232,57грн. та 2105,86грн. штрафу.
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Згідно п. 8.5 договору № 8 від 27.04.2009р. в разі затримки оплати покупцем, покупець, за вимогою продавця, сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від вартості не сплачених отриманих товарів чи послуг, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Перевіривши уточнений розрахунок пені та штрафу (а.с.39-40), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 3232,57грн. та штраф у розмірі 2105,86грн. нараховані відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1733,32грн. 3% річних та 5385,00грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.40) прийшов до висновку, що річні в розмірі 1733,32грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 5385,00грн. господарський суд враховує наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних складає 5383,84грн.; вимоги в частині стягнення 1,16грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.
Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів, враховуючи, що відповідач вживає заходів щодо погашення заборгованості, а також, за прострочку у виконанні зобов'язання відповідачу крім штрафу та пені нараховані річні та інфляційні, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір застосованого позивачем штрафу до 500,00грн. та пені до 500,00грн.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач суму основного боргу визнав, розрахунку суми штрафу, пені, річних та інфляційних не спростував.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму 42539,37грн., з яких: 30083,78грн. - заборгованість за поставлений товар та надані транспортні послуги, 3232,57грн. - пеня, 2105,86грн. - штраф, 1733,32грн. - 3% річних та 5383,84грн. - інфляційних.
Господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 1,16грн. інфляційних.
Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір штрафу до 500,00грн. та пені до 500,00грн.
Таким чином, до стягнення підлягає сума 38200,94грн., з яких: 30083,78грн. - заборгованість за поставлений товар та надані транспортні послуги, 500,00грн. - пеня, 500,00грн. - штраф, 1733,32грн. - 3% річних та 5383,84грн. - інфляційних.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82–85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені до 500,00грн. та штрафу до 500,00грн.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги, 75, Код ЄДР 10003397330, ідент.код 32008278)
на користь Приватного підприємства "Комплектавтодор" (73034, м.Херсон, Миколаївське шосе, 5км, код 14113570)
- 30083,78грн. заборгованості за поставлений товар та надані транспортні послуги;
- 500,00грн. пені;
- 500,00грн. штрафу;
- 1733,32грн. - 3% річних;
- 5383,84грн. інфляційних;
- 425,39грн. витрат по сплаті державного мита;
- 235,99грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В позові відмовити в частині стягнення 1,16грн. інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя Соловей Л.А.
Повне рішення складено 20 червня 2011р.
Віддрукувати: 3 прим.
1 - в справу;
2 - позивачу;
3 - відповідачу (рекомендованим з повідомленням)