Справа №2-А-7/2008 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

„25” січня 2008 р.                                                                                        м.Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Гаврилюка О.І., при секретарі Голуб С.С., за участю позивача ОСОБА_1   

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про оскарження рішення про відмову у проведенні перерахунку грошового забезпечення, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаним вище  позовом, в якому просить визнати незаконним рішення Донецького обласного військового комісаріату (далі - Донецький ОВК) про відмову провести його перерахунок грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну службу у розмірі 30 відсотків за періоди з 01 травня по 31 жовтня 2003 року та з 01 січня 2004 року по 01 грудня 2004 року і 50 відсотків за період з 01 грудня 2004 року по 01 грудня 2005 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004 та 2005 роки. Крім того, зобов'язати Донецький ОВК провести відповідний перерахунок грошового забезпечення і здійснити відповідні доплати. Свій позов обґрунтував тим, що він проходив військову службу на посаді відповідального виконавця Ясинуватського об'єднаного міського військового комісаріату і перебував на грошовому забезпеченні у Донецькому обласному військовому комісаріаті. Його грошове забезпечення, визначалось виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, наукового ступеня і вченого звання, тривалості і умов військової служби. Щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України входить в загальну структуру його грошового забезпечення з 1 травня 2003 року, а її розмір залежить від безперервної вислуги років і показників службової діяльності. Його безперервна військова служба на 1 травня 2003 року складала більше 10 календарних років. У травні 2007 року він звернувся з заявою до Донецького обласного військового комісаріату про проведення йому перерахунку грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки з урахуванням надбавки за безперервну службу у Збройних Силах України починаючи з 1 травня 2003 року до 31 жовтня 2003 року та з 1 січня 2004 року по 01 грудня 2004 року за 10 років у розмірі 30 відсотків, та 01 грудня 2004 по 01 грудня 2005 року за 15 років у розмірі 50 відсотків, однак йому було відмовлено, що він вважає незаконним та такими, що порушують її законні права. Тому просить позов задовольнити.      

У судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити.

Відповідач про час і місце судового засідання на 27.11.2007 р., 05.12.2007 р., 28.12.2007 р., 22.01.2008 р. та 25.01.2008 р. повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши думку позивача, який вважав можливим розглянути справу у відсутність відповідача приходить до наступного, що відповідач намагається затягнути слухання справи, а тому вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, за матеріалами, які знаходяться в справі. Крім того, відповідач давав письмове пояснення з приводу позову.

Вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, позовні вимоги підлягають повному задоволенню по наступним підставам.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді відповідального виконавця Ясинуватського об'єднаного міського військового комісаріату і перебував на грошовому забезпеченні у Донецькому обласному військовому комісаріаті.

Відповідно до Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України і Управління державної охорони України за безперервну службу (далі - Указ) з 01.05.2003 року встановлена надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України при вислузі понад 10 календарних років у розмірі до 30 відсотків, а понад 15 календарних років у розмірі до 50 відсотків. Відповідно до пункту 1 Указу, Міністр оборони визначає порядок і умови виплати надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України.

Міністр оборони України на виконання Указу Президента 26.05.2003 року №389, видав наказ від 26.05.2003 року №149, зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 411/7732 від 28.05.2003 року, яким затверджено Інструкцію про порядок і умови виплати надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України (далі - Інструкція). Разом з цим, Міністр оборони без будь-яких на те підстав або обґрунтувань, визначив розмір надбавки за безперервну службу, встановивши її для осіб, які мають вислугу понад 5 календарних років у розмірі менше 10 відсотків, а понад 10 календарних років у розмірі менше 30 відсотків, понад 15 календарних років у розмірі менше 50 відсотків.

           Відповідно до пункту 2.3 Інструкції, надбавка виплачується за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Пунктом 4 Інструкції визначений порядок і умови виплати надбавки, при цьому будь - яких вказівок на можливе заниження розміру виплати надбавки військовослужбовцям не міститься, за винятком підпункту 4.3 Інструкції, яким передбачено позбавлення військовослужбовця виплати надбавки в повному об'ємі при наявності дисциплінарних стягнень.

           Дисциплінарних стягнень за період з 01 травня 2003 року по 01 грудня 2005 року на позивача не накладалося, як вбачається із витягу послужного списку.

           Крім того, згідно пункту 33 наказу МО України від 05.03.2001 року №75, позивачу не виплачувалась в повному обсязі грошова допомога на оздоровлення за 2003, 2004 і 2005 рр.

            Посилання відповідача на те, що виділені Міністерству оборони України у 2003, 2004 і 2005 рр. грошові кошти дозволяли військовослужбовцям виплачувати надбавку за безперервну службу у відсотковому відношенні до грошового забезпечення залежно від стажу служби на підставі телеграм Міністра оборони України від 26.05.2003 р. №146/2095, від 13.11.2003 р. № 146/1/11/463, від 27.12.2003р. № 146/1/11/530, від 17.01.2004р. № 146/1/11/26, від 26.07.2007р. № 146/1/11/641, від 30.03.2005р.№ 248/8/99, від 27.12.2005р. № 248/9/384, неспроможні і спростовуються наступними обставинами.

Пунктом 2 Указу Президента передбачено здійснювати виплату надбавки військовослужбовцям з 01.05.2003 року за рахунок коштів, передбачених у бюджеті на утримання Збройних Сил України. Відповідно до ст..43 Конституції України у позивача є право на заробітну плату не нижче за визначену законом.

Позивач в 2004, 2005 роках одержував грошове забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України понад 10 календарних років у розмірах 5 відсотків, а понад 15 календарних років у розмірі 10 відсотків, понад 20 календарних років у розмірі 15 відсотків, що видно з телеграм Міністра оборони України і не оспорювалось сторонами, тоді як розмір надбавки повинен був становити відповідно 30 та 50 відсотків.

Разом з тим, Міністр оборони України наказом від 19.03.2004 року №88 встановив з 01.01.2004 року виплату щомісячної надбавки окремим категоріям військовослужбовців військової служби правопорядку в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення при стажі служби понад 10 календарних років - 30 відсотків та понад 15 календарних років - 50 відсотків, а наказом №308 від 30.07.2004 року встановив з 01.06.2004 року виплату щомісячної надбавки військовослужбовцям структурних підрозділів центрального апарату Міністерства оборони, Генерального штабу Збройних Сил України, інспекції безпеки польотів авіації, головному управлінню залізничних військ, 27 управлінню по фінансуванню військових частин і організацій центрального підпорядкування, центру інформації обліку і статистики, головному командному центру, головному управлінню оперативного забезпечення, головному управлінню військової служби правопорядку, головному квартирно - експлуатаційному управлінню, управлінню служби пошуку - Збройних Сил України, управлінню пожежної безпеки Збройних Сил України, військовій інспекції енергонагляду Збройних Сил України у відсотках до грошового забезпечення при безперервній службі понад 10 календарних років - 30 відсотків, понад 15 календарних років - 50 відсотків.

Суд бере до уваги те, що стаття 24 Конституції України гарантує громадянам рівні права перед законом. Рівність прав військовослужбовців перед Законом полягає і їх рівному праві на соціальний захист, гарантований ст.17 Конституції України.

Статтею 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості і умов військової служби. Будь - яких вказівок на привілеї в отриманні розміру надбавки за безперервну службу одних військовослужбовців у порівнянні з іншими, залежно від проходження служби в центральному апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, або в установах, закладах та частинах видів Збройних Сил України ні Конституція України, ні Закон, ні Указ Президента не містять. Тому військовослужбовці, які займають рівні посади, мають однакове звання, кваліфікацію, вчене звання і науковий ступінь, вислугу років і умови служби і не відрізняються по інших ознаках, одержуючи однакове по виду грошове забезпечення, повинні одержувати і однаковий розмір надбавки за безперервну службу згідно пункту І Указу Президента, який не може залежати від того, де військовослужбовець проходить військову службу - в центральному апараті Міністерства оборони чи військовому комісаріаті. Наявність цієї диспропорції в розмірах грошового забезпечення військовослужбовців є, по суті, ущемленням в правах одних військовослужбовців у порівнянні з іншими, суд, оцінюючи надані докази, вважає вимоги позивача обгрунтованими, а відмову відповідача, пов'язану з ненарахуванням повного розміру надбавки за безперервну службу понад 10 календарних років у розмірі 30 відсотків за період з 01 травня по 31 жовтня 2003 року та з 1 січня 2004 року по 01 грудня 2004 року та 15 календарних років у розмірі 50 відсотків за період з 01 грудня 2004 по 01 грудня 2005 року, за винятком місяців, коли вона виплачувалась в повному об'ємі, неправомірною і такою, що порушує права позивача.   

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.17,24 Конституції України, ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" від 20.12.1991 року, Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України і Управління державної охорони України за безперервну службу", та ст.ст. 2, 17, 71, 158-159, 161-163 КАС України, суд    

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати рішення Донецького обласного військового комісаріату про відмову провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну службу у розмірі 30 відсотків за періоди з 01 травня по 31 жовтня 2003 року та з 01 січня 2004 року по 01 грудня 2004 року і 50 відсотків за період з 01 грудня 2004 року по 01 грудня 2005 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004 та 2005 роки.

Зобов'язати Донецький обласний військовий комісаріат провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення з урахуванням надбавки за безперервну службу у розмірі 30 відсотків за періоди з 01 травня по 31 жовтня 2003 року та з 01 січня 2004 року по 01 грудня 2004 року і 50 відсотків за період з 01 грудня 2004 року по 01 грудня 2005 року та грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004 та 2005 роки. 

Стягнути з Донецького обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 сплаченим ним при подачі позову судовій збір у розмірі 3,40 гривень.

Постанову може бути оскаржено до Апеляційного Адміністративного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                             О.І.Гаврилюк