Справа № 2-146/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

22 січня 2008  року                 Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області, в складі головуючого - судді Волошиної Н.Л., при секретарі Доненко Н.О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Світловодську цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, -

Встановив:

 Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_2 та просить з підстав ст.. 727 ЦК України розірвати договір дарування 44/100 частин квартири АДРЕСА_1 у м. Світловодську, укладений 14 червня 2003 року.

В судовому засіданні позивач  змінив позовні вимоги та просить визнати вказаний договір недійсним, оскільки він був укладений внаслідок помилки.

Відповідач ОСОБА_2 з позовними вимогами повністю погодився.

Вислухавши пояснення  сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до  висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

 Судом встановлено, що 14 червня 2003 року сторони уклали договір дарування, за яким ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняв у дар 44/100 частин квартири , що знаходиться в м. Світловодську АДРЕСА_1 (а.с.14)

У відповідності до положень ч. 1 ст. 243 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення правовідносин між сторонами, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Тобто характерною особливістю такого договору є його безоплатний характер.

Разом з тим, з пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що при відчуженні позивачем належного йому нерухомого майна на користь відповідача , між ними були обговорені умови такого відчуження, за яких відповідач брав на себе обов”язок доглядати ОСОБА_1 та  відремонтувати   йому будинок,  у який переходив позивач після відчуження належної йому кімнати, оскільки він  був непридатним для проживання.  При цьому позивач стверджує, що в силу своєї необізнаності, похилого віку та незадовільного стану здоров”я , при оформленні досягнутої з відповідачем угоди він помилився у правовій природі  укладаємого правочину, оскільки вважав, що договір дарування передбачає виконання обдарованим досягнутих домовленостей.  Хибність  такого міркування була ним усвідомлена, коли відповідач ухилився від взятих на себе обіцянок. При цьому відповідач не заперечує своїх обов”язків по відношенню до дарувальника, визначених за домовленістю між ними, посилаючись лише на те, що на даний час не має матеріальних можливостей для їх виконання.

Договір, що встановлює обов”язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь - яку дію майнового або немайнового характеру , не є договором дарування.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 56  ЦК України ( 1963р),  угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Якщо така угода визнана недійсною, то кожна з сторін зобов”язана повернути другій стороні все одержане за угодою.

Пленум Верховного Суду України у  п. 11 Постанови № 3 від 28 квітня 1978 року „Про судову практику  в справах про визнання угод недійсними”  роз”яснив, що під помилкою у даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб”єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

З матеріалів справи вбачається, що будинок, в якому наразі проживає позивач , знаходиться в аварійному стані та є непридатним для проживання, а сам ОСОБА_1 має незадовільний стан здоров”я та потребує стороннього догляду. (а.с.50, 51).

При таких обставинах суд приходить до висновку, що є підстави вважати, що у разі правильного сприйняття позивачем правової природи договору дарування, такий договір не був би укладеним, а відтак його слід визнати недійсним.

Ст.. 71 ЦК України (1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено ( позовна давність) встановлюється у три роки. Разом з тим, з підстав ч. 2 ст. 80 ЦК України (1963 року) суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача, оскільки вважає причину пропуску строків позовної давності поважною, так як вони пропущені в силу юридичної необізнаності ОСОБА_1.

Судові витрати по справі суд розподіляє у відповідності до положень  ст.. 88 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи та судовий збір у розмірі 1 % від ціни позову, а саме від вартості спірного майна, але не менше 51 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 56,80, 243  ЦК України в редакції 1963 року, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209,  213-215 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позовні задовольнити.

Договір дарування 44/100 частини квартири АДРЕСА_1 у м. Світловодську Кіровоградської області, укладений 14 червня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. та на користь держави судовий збір у сумі 51 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської  області.

Заява про апеляційне оскарження може бути подана  через Світловодський міськрайонний суд  протягом 10 днів з моменту  проголошення рішення. Апеляційна скарга подається  протягом 20 днів після подачі  заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                         Н.Л.Волошина.