Справа № 22а-137
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого –судді Корніюк А.П.,
суддів: Талалай О.І., П”єнти І.В.
з участю секретаря: Товкан І.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 22а-137 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Полонському районі на рішення Полонського районного суду від 14 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Полонському районі про визнання незаконною відмову у виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1, звертаючись до суду з вказаним позовом зазначала, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідачем таке підвищення до пенсії виплачувалось не в повному обсязі і просила суд визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у Полонському районі в здійсненні перерахунку підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2009р. та зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Полонському районі здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2009р., виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1ст.28 Закону України «Про
_________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Горщар А.Г. Справа № 22а-137
Доповідач: Корніюк А.П. Категорія №
загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність .
Рішенням Полонського районного суду від 14 липня 2010 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано незаконною відмову УПФ в Полонському районі у виплаті щомісячної соціальної допомоги позивачці як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Полонському районі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня по 31 грудня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого законами про Державний бюджет України на 2007 –2009 роки .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що законодавством не визначено джерела фінансування відповідних коштів, порядок їх нарахування та виплати, а реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду. П.9 Положення „Про Пенсійний фонд України” визначений вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійним фондом України, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають. Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього закону, тобто для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується.
Сторони до суду не з»явилися, однак про день і час слухання справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч.1ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.
Колегія судів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.198, ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суд –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни».
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За ст. ст. 3 та 7 цього ж Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону № 2195 –IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону „Про Державний бюджет України на 2007 рік.”
Пунктом 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону № 2195-IV і статтю 6 викладено в новій редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни також визнані неконституційними, відновлена дія положення статті 6 Закону № 2195 –IV у попередній редакції.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” ці положення не змінювались.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка має право на отримання доплати до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Вирішуючи спір і задовільняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення та виплати пенсій і доплат до них , повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачці відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена. Не виконуючи вимог даної норми, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни є безпідставними, оскільки питання надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього функцій у справах цієї категорії не було предметом даного судового розгляду, а відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права на її отримання.
Доводи апеляційної скарги про те, що підвищення до пенсії повинно виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року є необґрунтованими.
Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Посилання на те, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, а саме пенсії за віком, по інвалідності та по втраті годувальника, є безпідставними.
Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Полонському районі залишити без задоволення.
Рішення Полонського районного суду від 14 липня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня з дня виготовлення ухвали у повному обсязі.
Головуючий: підпис.
Судді: підписи.
Ухвала в повному обсязі виготовлена 26.01.2010р.
З оригіналом вірно.
Суддя апеляційного суду Корніюк А.П.