Справа № 22а-1326
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого –судді Корніюк А.П.,
суддів: Талалай О.І., П’єнти І.В.,
діючи відповідно до Закону України "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами", розглянула справу № 22а-1326 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 липня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів,
в с т а н о в и л а :
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом зазначав, що має статус «дитина війни»і відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вправі отримувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яке йому відповідачем виплачувалось частково, а тому просив суд визнати дії управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо невиплати йому як дитині війни доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов»язати відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006р. –червень 2010р.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 08 липня 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірними. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому здійснити нарахування та щомісячну виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% _
________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції: Салоїд Н.М. Справа № 22а-1326
Доповідач: Корніюк А.П. Категорія № 10.3.1
мінімальної пенсії за віком відповідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. з 22.05.2008р. по 31.06.2010р.. Стягнуто із управління Пенсійного Фонду України у м. Хмельницькому на користь ОСОБА_1 судовий збір 8грн.50коп. та 37грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач не погоджується з рішенням суду, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що не визначено на законодавчому рівні порядок щодо виплачувати надбавки до пенсії, з якого розміру мінімальної пенсії за віком обчислювати вказаний розмір підвищення. Задовольняючи позовні вимоги суд не вказав, з розрахунку якого саме розміру мінімальної пенсії за віком здійснювати перерахунок пенсії. Розмір надбавок дітям війни на даний час визначений постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р., і згідно якої позивачу здійснюється виплата підвищення до пенсії як «дитині війни». Суд не взяв до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, а саме пенсії за віком, по інвалідності та по втраті годувальника, тобто тих виплат які фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду. Таким чином, мінімальний розмір пенсій за віком у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, не застосовується для обчислення надбавок та підвищень до пенсії. Оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду, в діях управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому будь-яких порушень законодавства немає. А також, судом першої інстанції не було взято до уваги, що згідно п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито»Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільняються від сплати державного мита і в бюджеті ПФУ не затверджені витрати на інформаційно –технічне забезпечення судових процесів.
Сторони до суду не з»явилися, однак про день і час слухання справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч.1ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.198, ст.200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суд –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно встановлено, що позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни».
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За ст. ст. 3 та 7 цього ж Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону № 2195 –IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону „Про Державний бюджет України на 2007 рік.”
Пунктом 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до Закону № 2195-IV і статтю 6 викладено в новій редакції.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни також визнані неконституційними, відновлена дія положення статті 6 Закону № 2195 –IV у попередній редакції.
Законами України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» ці положення не змінювались.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на отримання доплати до пенсії за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., 22.05.2008р. по 31.06.2010р.
Вирішуючи спір і задовільняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення та виплати пенсій і доплат до них , повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачці відповідні нарахування за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена. Не виконуючи вимог даної норми, відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Доводи апеляційної скарги про те, що підвищення до пенсії повинно виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року є необґрунтованими.
Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Посилання апелянта на те, що відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, а саме пенсії за віком, по інвалідності та по втраті годувальника, є безпідставними.
Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".
Згідно ч.2ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних підстав.
Відповідно до правил ст. 88 ЦПК України, в провадженні якого розглянута справа, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 08.07.2010р. стягнуто із УПФ України в м. Хмельницькому на користь ОСОБА_1 45грн.50коп. судових витрат.
Так як п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про Державне мито»від 21.01.1993р. №7-93 Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації звільняються від сплати державного мита, а тому посилання в рішенні суду на стягнення з відповідача судового збору в розмірі 8грн.50коп. підлягає виключенню .
Разом з тим, доводи апеляційної скарги про те, що в бюджеті ПФУ не затверджені витрати на інформаційно –технічне забезпечення судових процесів не є підставою для звільнення Пенсійного Фонду України щодо оплати витрат, пов»язаних із розглядом справи, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача витрат на ІТЗ відповідає нормам ЦПК України.
Інші підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Хмельницькому задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 липня 2010 року залишити без змін, виключивши з рішення посилання на стягнення із управління Пенсійного Фонду України у м. Хмельницькому на користь ОСОБА_1 8 (вісім) грн.50коп. судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий підпис. Судді підписи.
З оригіналом згідно. Суддя апеляційного суду А.П. Корніюк