Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.
Суддя-доповідач - Карпушова О.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2011 року справа №2а/0570/3749/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Карпушової О.В.
суддів Блохіна А.А. , Юрко І.В.
при секретарі Солодько О.І.
за участю сторін: представники позивача Лемехова Т.І., Богданова Л.М.
представники відповідача Булига В.П., Константінеді О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Грета» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В :
11 березня 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Грета» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківка із позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000502320/0 від 29 жовтня 2010 року, № 0000502320/1 від 29 листопада 2010 року, № 0000502320/2 від 25 лютого 2011 року.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року позов було задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000502320/0 від 29 жовтня 2010 року, № 0000502320/1 від 29 листопада 2010 року, № 0000502320/2 від 25 лютого 2011 року, якими Державною податковою інспекцією у м. Дружківка було зменшено заявлену Відкритим акціонерним товариством «Грета» (код ЄДРПОУ 00153488) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 712 073,00 грн.
Суд першої інстанції виходив з того, що за приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на отримання суми бюджетного відшкодування пов’язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Законом України «Про податок на додану вартість» встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Фактичне використання імпортованих позивачем товарів у виробництві плит підтверджено наявними в матеріалах справи лімітно-заборними картками, що підтверджують внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи. Згідно п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону, умовою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є намір використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Чинним законодавством не передбачено право податкового органу на встановлення термінів здійснення використання придбаних суб'єктом господарювання товарів. Тобто, зазначені товари можуть бути використані як у періоді придбання, так і через певний проміжок часу. З огляду на таке, пов'язаність призначення придбаних позивачем товарів із здійснюваною ним господарською діяльністю, підтвердження наявними в матеріалах справи документами часткового використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у межах здійснюваної позивачем діяльності свідчить про неправомірність висновків податкової інспекції про допущення позивачем порушень підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого митним органом за наслідками виконання укладених зовнішньоекономічних договорів із контрагентами-нерезидентами.
Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій податковий орган просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач в порушення підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5.7. пункту 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року, включив до складу податкового кредиту червня 2010 року податок на додану вартість в сумі 70 817,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних в квітні та травні 2010 року. Крім цього, зазначено, що в ході проведення перевірки відображеного показника в рядку 12.1. «ПДВ сплачений митним органам» декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року встановлено завищення задекларованого податкового кредиту на 649 475,00 грн. Апелянт вказує, що на порушення підпункту 7.4.1. та 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5.7. статті 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого митним органам податку на додану вартість по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей, по яких не надано доказів їх використання в господарській діяльності. Посилаючись на п.44.6 ст.44 Податкового Кодексу України, апелянт зазначив, що неналежними є доказами у справі ті документи, які були надані позивачем під час судового розгляду справи.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представники позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 серпня 2010 року позивач надав до Державної податкової інспекції у м. Дружківка податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період липень 2010 року (т. 1 арк. справи 54-55) із додатками № 1-5 до податкової декларації (т. 1 арк. справи 56-61).
Згідно рядку 25.1. зазначеної декларації сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у звітному податковому періоді складає 712 073,00 грн. Згідно наданого позивачем додатку № 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду по рядку 24 декларації з податку на додану вартість складає 712 073,00грн., фактично сплачено - 712 073,00 грн.
Разом із податковою декларацією позивачем був наданий розрахунок бюджетного відшкодування (т. 1 арк. справи 60) та заява про повернення бюджетного відшкодування (т. 1 арк. справи 61).
20 липня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року (т. З арк. справи 53-62). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 1 528 088,00 грн. Згідно рядку 12.1. до складу податкового кредиту звітного періоду у зв'язку із придбанням імпортованих товарів та послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податків позивачем включений податок на додану вартість, сплачений митним органам в сумі 724 309,00 грн. Згідно рядку 10.1. до складу податкового кредиту звітного періоду у зв'язку із придбанням товарів та послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податків, позивачем включений податок на додану вартість в сумі 802 959,00 грн.
Згідно рядка 21 наданої декларації від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 720 292,00 грн. Згідно рядка 2.2. наданої декларації залишок від'ємного значення податку звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду складає 720 292,00 грн.
Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2010 року (т. З арк. справи 69-92) позивачем було включено до складу податкового кредиту звітного податкового періоду податок на додану вартість в сумі 724 309,17 грн., сплачений митним органам на підставі:вантажно-митної декларації № 003226 від 02 червня 2010 року (т. 2 арк. справи 211), ПДВ в сумі 46100,63 грн.; вантажно-митної декларації № 003553 від 03 червня 2010 року (т. 2 арк. справи 142-143), ПДВ в сумі 26827,09 грн.; вантажно-митної декларації № 003536 від 03 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 226), ПДВ в сумі 1293,47 грн.; вантажно-митної декларації № 003551 від 03 червня 2010 року (т. 2 арк. справи 90-91), ПДВ в сумі 2911,91 грн.; вантажно-митної декларації № 003636 від 07 червня 2010 року (т. 2 арк. справи 219), ПДВ в сумі 46105,17 грн.; вантажно-митної декларації № 003631 від 07 червня 2010 року (т. 2 арк. справи 215), ПДВ в сумі 46105,17 грн.; вантажно-митної декларації № 003773 від 10 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 189-190), ПДВ в сумі 6033,54 грн.; вантажно-митної декларації № 003871 від 14 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 125-126), ПДВ в сумі 82785,70 грн.; вантажно-митної декларації № 003884 від 15 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 147-148), ПДВ в сумі 88388,30 грн.; вантажно-митної декларації № 003913 від 15 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 170), ПДВ в сумі 577,17 грн.; вантажно-митної декларації № 003970 від 16 червня 2010 року (т. 2 арк. справи 172), ПДВ в сумі 70933,91 грн.; вантажно-митної декларації № 003977 від 16 червня 2010 року (т. 2 арк. справи 168), ПДВ в сумі 3352,26 грн.; вантажно-митної декларації № 004028 від 18 червня 2010 року (т. 2 арк. справи 42-43), ПДВ в сумі 14642,20 грн.; вантажно-митної декларації № 004134 від 22 червня 2010 року (т. 1 арк. справи 208), ПДВ в сумі 8436,68 грн.; вантажно-митної декларації № 003927 від 15 червня 2010 року (т. 2 арк. справи 14), ПДВ в сумі 194913,36 грн.; вантажно-митної декларації № 004434 від 30 червня 2010 року (т, 2 арк. справи 114-115), ПДВ в сумі 84902,61 грн.
Відповідачем з 07 жовтня 2010 року по 15 жовтня 2010 року була проведена документальна виїзна позапланова перевірка роботи ВАТ «Грета» з питань достовірності нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за червень 2010 року та правомірності заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року. За наслідками перевірки складено акт № 347/2300/00153488 від 15 жовтня 2010 року (т. 1 арк. справи 8-30).
Перевіркою вставлено, що в декларації за липень 2010 року бюджетне відшкодування сформовано за рахунок від'ємного значення податку задекларованого у червні 2010 року. Згідно викладених в акті перевірки висновків, згідно підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4. та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування у липні 2010 року через допущення порушень формування податкового кредиту червня 2010 року, внаслідок яких позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту червня 2010 року податок на додану вартість в сумі 720 292,00 грн., що вплинуло на визначення від'ємного значення податку зазначеного податкового періоду.
Крім того, в акті перевірки вказане порушення, що позивач на порушення підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5.7. пункту 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року, включив до складу податкового кредиту червня 2010 року податок на додану вартість в сумі 70 817,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних в квітні та травні 2010 року.
Також в акті перевірки вказано, що в ході проведення перевірки відображеного показника в рядку 12.1. «ПДВ сплачений митним органам» декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року встановлено завищення задекларованого податкового кредиту на 649 475,00 грн., зазначено, що на порушення підпункту 7.4.1. та 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5.7. статті 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року, позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого митним органам податку на додану вартість по операціям з придбання товарно-матеріальних цінностей, по яких не надано доказів їх використання в господарській діяльності.
29 жовтня 2010 року відповідачем на підставі викладених в акті перевірки висновків прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000502320/0 (т. 1 арк. справи 49), яким на підставі викладених в акті перевірки висновків щодо порушення Відкритим акціонерним товариством «Грета» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковою інспекцією було зменшено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 712 073,00 грн. по декларації за липень 2010 року.
Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням № 0000502320/0 від 29 жовтня 2010 року, 11 листопада 2011 року надав первинну скаргу за вих. № 14-1386 (т. 1 арк. справи 50) до Державної податкової інспекції у м. Дружківка із вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 29 жовтня 2010 року. Рішенням № 19108/10/25016-3/14 від 29 листопада 2010 року (т. 1 арк. справи 51-52) позивачу було відмовлено в задоволенні первинної скарги, податкове повідомлення-рішення № 0000502320/0 від 29 жовтня 2010 року було залишено без змін. За наслідками розгляду наданої позивачем первинної скарги, 29 листопада 2010 року позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00005,02320/1 (т. 1 арк. справи 53).
13 грудня 2010 року позивач надав до Державної податкової адміністрації в Донецькій області повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000502320/0 від 29 жовтня 2010 року (т. 1 арк. справи 31-33). В зазначеній скарзі позивач зазначив, що фактичне використання придбаних товарів у червні 2010 року у власній господарській діяльності підтверджується змістом господарської діяльності, що здійснюється позивачем: виробництво електричних та неелектричних побутових приладів. За умовами укладених контрактів із нерезидентами, позивач придбавав запасні частини для виготовлення електричних побутових приладів. Крім цього, посилаючись на зміст підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач зауважував на тому, що податкові накладні, отримані в іншому періоду, ніж період їх виписки, мають відображуватися в податковому обліку по даті їх отримання. Отримання податкових накладних із запізненням підтверджено даними книги реєстрації вхідної кореспонденції.
Протягом розгляду наданої позивачем скарги, Державною податковою адміністрацією в Донецькій області було доручено відповідачу проведення документальної виїзної позапланової перевірки з питань дослідження обставин, що стали предметом оскарження (т. 1 арк. справи 33). За наслідками проведення відповідачем позапланової документальної перевірки був складений акт № 37/2300/00153488 від 17 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 35-45). Згідно викладеного в зазначеному акті, податківцями за дослідження карток складського обліку було встановлено вибуття придбаних імпортних товарно-матеріальних цінностей у червні 2010 року на суму 3 321 546,00 грн. (ПДВ 724 309,00 грн.), але не визначено призначення такого вибуття. Через неможливість встановлення із змісту наданих до перевірки документів використання придбаних товарно-матеріальних цінностей для виготовлення конкретних виробів підприємства, актом перевірки від 17 лютого 2011 року підтверджено недоведеність позивачем використання придбаних в нерезидентів товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності. Крім цього, в акті перевірки № 37/2300/00153488 від 17 лютого 2011 року зазначено, що через відсутність у позивача рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень на підтвердження дати отримання податкових накладних, позаплановою перевіркою підтверджено висновки попередньої перевірки щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту липня 2010 року податку на додану вартість в сумі 70 817,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних у квітні та травні 2010 року.
Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 3076/10/25-113-Б від 18 лютого 2011 року (т. 1 арк. справи 72-75) надані позивачем повторні скарги на податкові повідомлення-рішення № 0000502320/0 від 29 жовтня 2010 року (№ 0000502320/1 від 29 листопада 2010 року) буди залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
25 лютого 2011 року за наслідками розгляду повторних скарг позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502320/2 (т. 1 арк. справи 76).
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.
Закон України «Про податок на додану вартість», який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин, визначав поняття платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Згідно із статтею 1 вказаного Закону податкове зобов’язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6); податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7); бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 вказаного Закону, дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, і яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону України: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п’ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Як передбачено підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону).
Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів; у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
Судом першої інстанції при дослідженні первинних документів було встановлено фактичне використання імпортованих позивачем товарів у виробництві плит підтверджено наявними в матеріалах справи лімітно-заборними картками, що підтверджують внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно приписів пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» умовою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є намір використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Чинним законодавством не передбачено право податкового органу на встановлення термінів здійснення використання придбаних суб'єктом господарювання товарів. Тобто, зазначені товари можуть бути використані як у періоді придбання, так і через певний проміжок часу. З огляду на таке, пов'язаність призначення придбаних позивачем товарів із здійснюваною ним господарською діяльністю, підтвердження наявними в матеріалах справи документами часткового використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у межах здійснюваної позивачем діяльності свідчить про неправомірність висновків податкової інспекції про допущення позивачем порушень підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого митним органом за наслідками виконання укладених зовнішньоекономічних договорів із контрагентами-нерезидентами.
Господарські стосунки позивача мають реальний характер, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувались судом першої інстанції при розгляді справи.
Щодо доводів апелянта з приводу порушення позивачем підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» шляхом включення до складу податкового кредиту червня 2010 року податку на додану вартість в сумі 70817,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних у квітні та травні 2010 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, яким встановлено, що позивач до складу податкового кредиту червня 2010 року включив податок на додану вартість у вищевказаній сумі на підставі податкових накладних, правильність заповнення яких сторонами не заперечувалась, в наслідок чого позивачем правильно було сформовано податковий кредит звітного податкового періоду червня 2010 року. Судом першої інстанції вірно було встановлено відповідність зазначених податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, матеріалами справи підтверджено відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум податку до складу податкового кредиту червня 2010 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до зазначених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» право на отримання суми бюджетного відшкодування пов’язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалам справи, а саме податковими накладними, вантажно-митними деклараціями підтверджено фактичну сплату позивачем податку на додану вартість. Матеріалами справи підтверджено, що позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних.
На підстав вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Повний текст ухвали виготовлено 15 червня 2011 року.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Грета» до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Колегія суддів: О.В. Карпушова А.А. Блохін І.В. Юрко