Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
07 червня 2011 р. №2а-16563/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
при секретарі судового засідання - Шевчук А.В., Калугіній А.Ю.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представник відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Фізична особа – підприємець ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення–рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, №0001141702/1 від 06.12.2010 року, №0001151702/1 від 06.12.2010 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що спірні податкові повідомлення – рішення суперечать положенням Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закону України "Про податок на додану вартість", Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва".
Позивачем вважає, що ним правомірно включені до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням озимої пшениці, нитроамофоски від СТОВ Агрофірми "Україна Нова" та ТОВ "Торговий Дім "Інтер –Агро", які підтверджені належним чином оформленими податковими накладними. При цьому, відповідачем не доведено відсутність зв’язку придбаної озимої пшениці та нитроамофоски (мінеральне добриво) з господарською діяльністю позивача, який здійснює в межах господарської діяльності операції з вирощування зернових та технічних культур, оптову торгівлю зерновими культурами.
Також позивач послався на неправомірність нарахування йому штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 144 відсотка від донарахованої суми зобов’язання, що суперечить положенням п.п.17.1.3 п.17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Стосовно донарахування податкового зобов’язання за платежем - податок з доходів фізичних осіб, позивач вважає, що посилання податкового органу на те, що у 4 кварталі 2009 року ФОП ОСОБА_2 не включена до складу виручки сума 142 000,00 грн., яка отримана як передплата за соняшник від ТОВ ТД "Інтер - Агро" є безпідставними, оскільки у даному податковому періоді вказана сума передплати була повернута ТОВ ТД "Інтер - Агро" згідно платіжного документа. Таким чином, фактичний обсяг виручки наростаючим підсумком за 2009 рік складав 484749,0 грн., тобто перевищення дозволеного обсягу виручки ФОП ОСОБА_2 у 2009 році допущено не було.
Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення – рішення прийняті відповідачем без урахування всіх фактичних обставин спірних правовідносин, а тому підлягають скасуванню. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Представник відповідача - ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова – у судове засідання не з'явився, на адресу суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
В обґрунтування поданих заперечень вказав, що спірні податкові повідомлення – рішення прийняті податковою інспекцією обґрунтовано та правомірно, оскільки під час проведення перевірки в діяльності позивача були встановлені порушення податкового законодавства.
Відповідач послався на той факт, що товар (озима пшениця, нитроамофоска), який був включений ФОП ОСОБА_2 до складу податкового кредиту в жовтні 2009 року, не був використаний в підприємницькій діяльності, не значиться на залишках та не реалізований, що є порушенням пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та призвело до завищення податкового кредиту на суму 43636 грн. В обґрунтування правової позиції відповідач вказав, що ФОП ОСОБА_2 не міг використовувати в своїй підприємницькій діяльності земельні ділянки (паї) для вирощування с/г продукції, тому що дані землі використовувались фізичними особами – власниками, згідно наданих декларацій про доходи.
Перевіркою також було встановлено перевищення дозволеного обсягу виручки для платника єдиного податку у 4 кв. 2009р. на суму 126 749,00 грн. У зв’язку з перевищенням у 4 кв. 2009р., обсягу виручки 500 тис. грн. (у 2009р. на суму 126 749,00 грн.) платник єдиного податку, починаючи з наступного кварталу не мав права у 2010р. перебувати на спрощеній системі оподаткування та повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, порядок якої регламентується 4 розділом Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р.
Таким чином, перевіркою встановлено заниження чистого доходу на суму 12750,00 грн., чим порушено ст.13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян", на підставі чого, відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" донараховано податок з доходу фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.
Крім цього, в висновках акту перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено несвоєчасне відображення податкових зобов’язань.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі ч.11 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 4 грудня 1990 року, відповідно до направлень №692 від 14 вересня 2010 року, №735 від 28 вересня 2010 року та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання, фахівцями Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово – господарської діяльності ФО-П ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.03.2008 по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №4602/17-211/НОМЕР_1 від 08.10.2010 року.
В висновках вказаного акту зазначено про порушення ФО-П ОСОБА_2 вимог п.п.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого встановлено несвоєчасне відображення податкових зобов’язань; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у періоді що перевірявся, на суму 43636,00 грн. у жовтні 2009 року; ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р., п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.2003р. в результаті встановлено заниження чистого доходу на 12750,00 грн., та донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1912,50 грн.
На підставі висновків акту перевірки №4602/17-211/НОМЕР_1 від 08.10.2010 року, начальником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова винесено податкові повідомлення - рішення №0001151702/0 від 02.11.2010 року про визначення зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1912,50 грн. (в т.ч. за основним платежем на суму 1912,50 грн.), та №0001141702/0 від 02.11.2010 року про визначення зобов’язання з податку на додану вартість на суму 106 806,90 грн., (в т.ч. за основним платежем на суму 43636,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 63170,90 грн.).
Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, та не погодившись з винесеними рішенням звернувся з скаргою до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.
Рішенням ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №12804/3/25-014 від 01.12.2010 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0001141702/0, 0001151702/0 від 02.11.2010 року, а скаргу ФОП ОСОБА_2 – без задоволення.
На виконання приписів абз.3 пункту 5.3 "Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №253 від 21.06.2001р., з метою доведення до платника граничних строків сплати податкових зобов’язань, ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова були винесені та направлені на адресу платника податкові повідомлення-рішення №0001141702/1 та №0001151702/1 від 06.12.2010 року.
В частині встановлених податковим органом порушень вимог ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р., п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.2003р., на підставі чого податковим повідомленням - рішенням №0001151702/1 від 06.12.2010 року донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 1912,50 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, у перевіряємий період ФО-П ОСОБА_2 здійснював діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку від 18.03.2008 по 31.12.2008 року (термін дії якого продовжено з 01.04.2009 по 30.06.2010 року) за видом діяльності – вирощування зернових культур, оптова торгівля зерновими культурами, посередництво в торгівлі сільсько-господарськими культурами. Фактично у періоді, що перевірявся, підприємець проводив наступну діяльність: вирощування зернових культур, оптова торгівля зерновими культурами.
У звіті суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку ФОП ОСОБА_2 вказано, що його обсяги виручки наростаючим підсумком з початку календарного року у 2009 році склали 484 749,00 грн.
В акті перевірки №4602/17-211/НОМЕР_1 від 08.10.2010 року податковим органом вказано, що згідно первинних документів, наданих ФОП ОСОБА_2 на перевірку встановлено, що підприємцем у звіті платника єдиного податку за 2009 рік до обсягів виручки не була віднесена сума отриманої 19.10.2010 року від ТОВ ТД "Інтер-Агро" (код 35796506) передплати за соняшник у розмірі 142 000,00 грн.
Перевіркою було зроблено висновок, що обсяги виручки ФОП ОСОБА_2 у 2009 році наростаючим підсумком складають 626 749,00 грн., а відповідно платником було допущено перевищення граничного (500 000 грн.) обсягу виручки реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) наростаючим підсумком у 2009 році на суму 126 749,00 грн., у зв’язку з чим платник починаючи з наступного кварталу не мав права у 2010 році перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Суд не може погодитись із вказаними висновками податкового органу виходячи з наступних обставин.
Як вбачається із банківської виписки, 19 жовтня 2010 року на рахунок ФОП ОСОБА_2 від ТОВ ТД "Інтер-Агро" (код 35796506) надійшли кошти у розмірі 142 000,00 грн. як передплата за соняшник згідно рахунку №5 від 19.10.2009 року.
Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що відповідно до квитанції від 14 грудня 2009 року, ФО-П ОСОБА_2 було проведено оплату на користь ТОВ "ТД "Інтер-Агро" коштів у сумі 144651,00 грн., призначення платежу – повернення коштів за не відвантажений соняшник.
Суд зазначає, що положеннями статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998р. визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Визначення поняття "продаж товарів" в податковому законодавстві наведене в пункті 1.31 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого встановлено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безплатного надання товарів. Таке ж положення міститься і в Законі України "Про податок на додану вартість" (п.1.4 ст.1 Закону).
Виходячи із положень вищенаведених нормативно-правових актів, суд приходить до висновку, що лише факт надходження грошової суми на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для віднесення їх до виручки, оскільки обов’язковою умовою при цьому є отримання вказаних коштів за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Згідно приписів частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що отримані ФОП ОСОБА_2 на рахунок від ТОВ ТД "Інтер-Агро" (код 35796506) кошти у розмірі 142 000,00 грн. не підпадають під визначення отриманої "виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)", оскільки у зв’язку з неможливістю проведення постачання соняшника до ТОВ ТД "Інтер-Агро" фактично поставка товарів та перехід права власності на них не відбулось, та в даному податковому періоді позивачем було проведено повернення отриманої передплати на користь контрагента.
Таким чином, висновки податкового органу про перевищення ФО-П ОСОБА_2 у 4 кварталі 2009 року встановленого для платників єдиного податку граничного обсягу виручки 500 тис. грн. (у 2009р. на суму 126749,00 грн.) є необґрунтованими та безпідставними.
Внаслідок відсутності в діях позивача порушень вимог ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992р., п.19.1 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 від 22.05.2003р., винесення ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова податкового повідомлення - рішення №0001151702/1 від 06.12.2010 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 1912,50 грн. є протиправним, у зв'язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню.
В частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення – рішення №0001141702/1 від 06.12.2010 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальній сумі 106 806,9 грн. (основний платіж в сумі 43636,00 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 63170,90 грн.), суд зазначає наступне.
Відповідно до Свідоцтва №100245814 від 21.09.2009р., виданого ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 мав статус зареєстрованого платника податку на додану вартість.
Як вбачається із матеріалів справи, ФОП ОСОБА_2 23.02.2009 року були укладені договори оренди земельних ділянок (паїв) загальною площею 336,52 га. з фізичними особами, які були зареєстровані 19 лютого 2010 року у Харківській філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомзему України".
В обґрунтування неможливості використання вищевказаних земельних ділянок (паїв) позивачем в своїй господарській діяльності, відповідач послався на той факт, що власниками орендованих позивачем земельних ділянок надано до Красноградської МДПІ декларації з податку з доходів фізичних осіб, у яких відображено перебування у власності зазначених осіб земельні ділянки (паї), із чого відповідачем зроблено висновок про самостійне використання земельних ділянок їх власниками.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт самостійного використання земельних ділянок їх власниками для вирощування сільськогосподарської продукції, відповідачем до суду не надано. Відсутні вказані відомості і в листі Красноградської МДПІ №572/7/40-011 від 08.10.2010р., на який відповідачем здійснено посилання в акті перевірки.
Сам лише факт подання 62 фізичними особами - власниками земельних паїв, з якими ФОП ОСОБА_2 укладені договори оренди землі, які є чинними, декларацій про доходи за 2009 рік до Красноградської МДПІ, безумовно не свідчить, що ФОП ОСОБА_2 не користувався орендованими земельними ділянками (паями) в своїй підприємницькій діяльності.
Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 у жовтні 2009 року віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 43 636 грн. згідно податкової накладної №138 від 01.10.2009р. виписаної СТОВ Агрофірма "Україна Нова" за продаж озимої пшениці "Вікторія" одеська у кількості 76,53 т. та озимої пшениці "Подолянка" еліта, у кількості 10,83 т. на загальну суму 127 814,00 грн. (в т.ч. ПДВ на суму 21 302,33 грн.) та податкової накладної №100001265 від 02.10.2009р., виписаної ТОВ "ТД "Інтер-Агро" за продаж нитроамофоски у кількості 40 т. на суму 134 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 22 333,33 грн.).
Суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно – суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.
Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями.
Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до наданих суду податкових накладних та документів, що підтверджують факт отримання товарів та розрахунків за вказаними господарськими операціями, суд приходить до висновку, що господарські операції між ФО-П ОСОБА_2 як покупцем, та СТОВ Агрофірма "Україна Нова", ТОВ "ТД "Інтер-Агро" як продавцями, мали реальний характер, і у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даних податкових накладних.
Отримані ФО-П ОСОБА_2 податкові накладні не мають недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.
Судом встановлено, що придбані ФО-П ОСОБА_2 посівні матеріали та мінеральні добрива були використані позивачем під час проведення посівних робіт в жовтні 2009 року, що підтверджується актом про витрати насіння та садильного матеріалу №1 від 15.10.2009 року та актом про використання мінеральних добрив №2 від 15.10.2009 року.
Факт використання позивачем вказаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем по справі, оскільки згідно акту перевірки податковим органом підтверджено правильність формування позивачем податкових зобов’язань, за результатами проведення діяльності із вирощування та реалізації зернових культур.
При цьому суд погоджується із доводами позивача про пов'язаність вказаних витрат із його господарською діяльністю, оскільки їх понесено ФО-П ОСОБА_2 для здійснення основного виду діяльності – вирощування та оптової торгівлі зерновими культурами. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про пов’язаність понесених витрат із господарською діяльністю позивача, їх економічну доцільність, направленість таких витрат на здійснення підприємницької діяльності та подальше отримання прибутку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на включення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі настання першої із подій, встановлених пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а тому ним правомірно включено до складу податкового кредиту перевіряємого періоду суму податку на додану вартість у розмірі 43636,00 грн., яка підтверджена відповідними податковими накладними.
В частині встановлених порушень п.п.7.3.1, п.7.3., ст.7 Закону України "Про податок додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. щодо несвоєчасного відображення ФО-П ОСОБА_2 податкових зобов’язань, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається із акту перевірки №4602/17-211/НОМЕР_1 від 08.10.2010 року, при перевірці своєчасності та правильності нарахування податкового зобов’язання з ПДВ податковим органом встановлено, що у жовтні 2009 року на розрахунковий рахунок ФО-П ОСОБА_2 надійшла сума передплати за товар у розмірі 100 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 16666,66 грн.) та у розмірі 142 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26666,67 грн.) від ТОВ "ТД "Інтер - Агро" (код 35796506), які не були відображені у складі податкових зобов’язань жовтня 2009 року, чим порушено п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Судом встановлено, що сума 100000 грн. (в т.ч. ПДВ 16666,66 грн.), яка була отримана на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 у жовтні 2009 року була відображена позивачем частково у складі податкового зобов’язання у листопаді 2009 року при відвантаженні товару ТОВ "ТД "Інтер - Агро" (ЄДРПОУ 35796506), на загальну суму 97349,00 грн. (ПДВ 16225 грн.), а не по першій події – отримання коштів на розрахунковий рахунок.
При цьому, сума коштів у розмірі 142000 грн. (в т.ч. ПДВ 26666,67 грн.), яка була отримана на розрахунковий рахунок позивачем у жовтні 2009 року та залишок суми у розмірі 2651 грн., були повернені ФОП ОСОБА_2 підприємству ТОВ "ТД "Інтер - Агро" у грудні 2009 року (на загальну суму 144651 грн.).
Суд зазначає, що відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку (п.4.5.1 статті 4 Закону).
Під час розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами по справі, що після проведення повернення передплати підприємству ТОВ "ТД "Інтер - Агро", сума у розмірі 144651 грн. не була відкоригована (зменшена) ФОП ОСОБА_2 в Декларації з ПДВ за грудень 2009 року у складі податкових зобов’язань.
Суд вказує, що в пункті 2.5.1 акту перевірки №4602/17-211/НОМЕР_1 від 08.10.2010 року, за результатами проведеної перевірки податкових зобов’язань за 2009 рік, податковим органом не встановлено відхилення від задекларованих платником сум, тобто відповідачем не встановлено факт заниження податкових зобов’язань за результатами 2009 року. При цьому, за результатами проведеної перевірки, неправильне відображення позивачем вказаних господарських операцій у податковому обліку не призвело до донарахування податкових зобов’язань за основним платежем з податку на додану вартість, згідно податкового повідомлення - рішення №0001141702/0 від 02 листопада 2010р. (та №0001141702/1 від 06.12.2010р.).
Таким чином, судом встановлено що за наслідками даного порушення відповідачем податкове зобов’язання донараховано не було, а були застосовані тільки штрафні санкції відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що підтверджується наданим ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова розрахунком штрафних санкцій з ПДВ до СПДФО ОСОБА_2
Згідно з пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З правового аналізу викладених норм права вбачається, що визначення суми штрафу прямо залежить від суми податкового зобов’язання, донарахованого контролюючим органом за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, яке і є базовою величиною для розрахунку суми штрафних санкцій.
Тобто податковий орган, не визначивши у передбаченому законом порядку суму основного податкового зобов’язання, в порушення вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 згаданого Закону застосував штрафні санкції, з огляду на що вказані санкції до позивача застосовано неправомірно.
Також відповідачем під час судового засідання не доведено правомірність застосування до позивача штрафних фінансових (санкцій) у розмірі, що перевищує 50 відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання), що є порушенням положень пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Враховуючи вищенаведені обставини, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №0001141702/1 від 06.12.2010 року є необґрунтованим, протиправним, а тому підлягає скасуванню у судовому порядку.
Крім цього, проаналізувавши норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в кореспонденції з нормами "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України", затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123, керуючись вимогами ч.2 статті 11 КАС України, суд зазначає, що для повного захисту прав позивача скасуванню підлягають і податкові повідомлення - рішення №0001141702/0 та №0001151702/0 від 02 листопада 2010р., оскільки саме ці правові акти індивідуальної дії створили для позивача обов'язок здійснити до бюджету додатковий платіж та вплинули на права та обов'язки позивача у публічно-правових відносинах в сфері оподаткування.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до п.2 ст. 71 КАС України, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень покладається саме на відповідачів.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0001141702/0, №0001151702/0 від 02 листопада 2010р., №0001141702/1 та №0001151702/1 від 06 грудня 2010р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) витрати із сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 14.06.2011 року.
Суддя Ізовітова-Вакім О.В.